Рішення № 73264081, 29.03.2018, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3304/17

провадження №: 2/398/456/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"29" березня 2018 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрія цивільну справу за позовом Олександрійської міської ради до ОСОБА_4 про відшкодування заподіяних збитків

В С Т А Н О В И В:

Олександрійська міська рада звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування заподіяних збитків у вигляді неодержаних доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, що розташована за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Садова, 56-б, кадастровий №3510300000:11:502:0016, загальною площею 1 000 кв. м. Свої вимоги мотивує тим, що в 2011 році ОСОБА_4 отримав у власність об’єкт нерухомого майна, розташований за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Садова, буд. 56-б, який знаходиться на земельній ділянці з визначеними межами, про що внесено відомості до кадастрового реєстру. У відповідача з моменту отримання права власності на об’єкт нерухомості виник обов’язок на оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташований об’єкт нерухомості. Однак, відповідач не оформив на своє ім’я право користування даною земельною ділянкою, у зв’язку з чим Олександрійській міській раді завдано збитків у виді недоотримання орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 186 329,35 грн. На момент розгляду справи відповідач не виконав рішення міської ради і не перерахував вказаної суму до бюджету міської ради.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що відповідно до податкового кодексу відповідач не є суб’єктом сплати податку за землю та орендної плати, оскільки він не є власником або землекористувачем даної земельної ділянки. В договорі купівлі-продажу об’єкту нерухомості зазначено розмір земельної ділянки, але право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації такого права. Жодних договорів стосовно земельної ділянки між сторонами не укладалось, а тому правові підстави для сплати орендної плати відсутні. Відповідач не звертався до позивача з приводу оренди земельної ділянки, оскільки зазначена ділянка йому не потрібна, йому потрібно лише нежитлове приміщення, яке він придбав і яким користується. Земельна ділянка для його обслуговування не потрібна, про що повідомляли письмово Олександрійську міську раду в 2017 році, але відповіді не отримав. Відповідач вважає, що оскільки договір оренди землі він не укладав, то не повинен сплачувати орендну плату за землю в розмірі 12%. Також, з відповідача стягнуто податковими органами податок на зазначену земельну ділянку за період з 2013 року по 2016 рік. Крім того, відповідач подав заяву, в якій просить застосувати трирічний строк позовної давності, який необхідно обраховувати з моменту звернення з позовом, тобто з 25 вересня 2014 року.

24 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 15 листопада 2018 року (а. с. 31).

15 листопада 2017 року судове засідання відкладено на 12 грудня 2017 року у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання (а. с. 35, 40).

12 грудня 2017 року судове засідання відкладено на 17 січня 2018 року за клопотанням відповідача для надання йому часу скористатися правовою допомогою (а. с. 45, 48 – 49).

17 січня 2018 року судове засідання відкладено на 06 лютого 2018 року за клопотанням представника відповідача для надання йому часу на підготовку відзиву на позовну заяву (а. с. 62 – 63).

06 лютого 2018 року в судовому засіданні оголошена перерва до 19 лютого 2018 року за клопотанням представника позивача для надання йому часу на підготовку письмової відповіді на відзив відповідача (а. с. 71 – 72).

19 лютого 2018 року в судовому засіданні оголошена перерва до 28 лютого 2018 року за клопотанням представника відповідача для надання йому часу на подання додаткових письмових доказів (а. с. 77 – 79).

28 лютого 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 12 березня 2018 року за клопотанням представника відповідача для надання йому часу на підготовку додаткового відзиву на позовну заяву щодо розрахунку суми збитків (а. с. 96 – 99).

12 березня 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 19 березня 2018 року за клопотанням позивача для надання йому часу на подання додаткових письмових доказів щодо обґрунтування розрахунку суми збитків (а. с. 112 – 113).

19 березня 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 29 березня 2018 року у зв'язку з неявкою відповідача та його представника (а. с. 123 – 124).

29 березня 2018 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Відповідач та його представник, належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, не з'явилися. Подали заяви про розгляд справи без їх участі, підтримали раніше надані пояснення та письмові заперечення проти позову (а. с. 128, 134).

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні заяви та заперечення на них, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносини.

14 жовтня 2011 року між Закритим акціонерним товариством Кіровоградське підприємство «Техносервіс» (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за умовами якого покупець передав, а продавець прийняв у власність будівлю магазину продовольчих та непродовольчих товарів (після реконструкції павільйону по обслуговуванню холодильного обладнання) за номером 56-Б, що знаходиться в м. Олександрії на вулиці садова. Зазначена будівля розташована на земельній ділянці 1 000,0 кв. м. (а. с. 59 – 61).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна, земельна ділянка, яка розташована за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Садова, 56-б, кадастровий №3510300000:11:502:0016, загальною площею 1 000 кв. м., має цільове призначення для цілей підрозділів 03.01 – 03.15 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду, обслуговування павільйону по обслуговуванню холодильного обладнання, належить до комунальної власності Територіальної громади м. Олександрії в особі Олександрійської міської ради. На зазначеній земельній ділянці розміщена нежитлова будівля магазину продовольчих та непродовольчих товарів, яка належить відповідачу (а. с. 9 – 10).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом «б» ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування на землі комунальної власності.

Статтею 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1).

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 1 січня 2013 року, землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються, зокрема, всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду викладено у статті 120 Земельного кодексу України. Правила визначення належності земельної ділянки у разі відчуження розташованих на ній будинків, будівель або споруд з часу прийняття Земельного кодексу України змінювалися неодноразово.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду. До відносин користування власником житлового будинку (будівлі, споруди) земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок (будівля, споруда) як до правовідносин, що тривають, застосовується законодавство, що діє протягом періоду користування земельною ділянкою. Норми законодавства, якими змінено правовий режим та умови користування такими земельними ділянками, повинні застосовуватися також і до умов користування земельною ділянкою, які існували до відповідних змін.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на час коли відповідач став власником нерухомого майна, передбачалось, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

За змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З наведених положень Земельного кодексу України вбачається, що виникнення права власності на об’єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки. Вказані права потребують відповідного оформлення .

Зважаючи на ці положення, власник об'єкту нерухомого майна не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов’язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Відповідно до п. 7 договору купівлі-продажу від 14 жовтня 2011 року спірна земельна ділянка знаходиться у продавця (ЗАТ КП «Техносервіс») в постійному користуванні на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-КР №002255. Нотаріусом роз'яснено покупцю (ОСОБА_4І.) обов'язок оформити право власності або право користування на свої ім'я на зазначену земельну ділянку (а. с. 59 – 61).

Таким чином, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під таким об'єктом. Однак, відповідач, набувши право власності на об’єкт нерухомості не оформив правовідносин щодо користування земельною ділянкою.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт «д» ч.1 ст. 156 Земельного кодексу України).

За змістом ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284 власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому, неодержаний дохід – це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

В той же час, відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України підставою для застосування цивільно-правової відповідальності є правопорушення, що включає як складові елементи: 1) шкоду (збитки), 2) протиправну поведінку особи, яка заподіяла шкоду, 3) причинний зв'язок між ними та 4) вину особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, виключає можливість притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Загальним поняттям позадоговірного зобов'язання з відшкодування шкоди охоплюються різноманітні конкретні види правопорушень, що мають ряд особливостей. Особливості застосування цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду можуть бути передбачені спеціальними законами, що регулюють питання охорони певного виду прав.

Саме питання відшкодування збитків власникам землі, до яких відноситься і територіальна громада м. Олександрія в особі її представницького органу міської ради, та землекористувачам врегульовано главою 24 Земельного кодексу України «Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», в ст. 156 якого закріплено вичерпний перелік підстав відшкодування збитків, заподіяних внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Позивачем доведено перед судом всі елементи складу цивільного правопорушення в діях відповідача, як то: факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства, що виявився у тривалому використанні земельної ділянки без договору оренди, що є підставою для нарахування збитків, визначення і відшкодування яких врегульовано чинним законодавством, причинного зв’язку між збитками і протиправною поведінкою відповідача, оскільки використання земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення, позбавило Олександрійську міську раду, як власника землі, права отримати від цієї земельної ділянки дохід у вигляді орендної плати.

Між тим, відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність своєї вини у спричиненні збитків. Натомість матеріали справи свідчать про бездіяльність відповідача щодо оформлення спірної земельної ділянки.

Рішенням Олександрійської міської ради від 16 вересня 2016 року №163 зобов'язано землекористувачів, які використовують земельні ділянки без правовстановлювальних документів (договорів оренди), в тому числі відповідача, протягом двох місяців звернутися до міської ради для оформлення оренди земельних ділянок під об'єктами нерухомості, які їм належать на праві власності. У випадку не оформлення прав на земельні ділянки протягом двох місяців, зобов'язано юридичний відділ міськради звернутися з відповідними позовами в суд до землекористувачів про стягнення завданих збитків (а. с. 11).

12 грудня 2016 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій пропонував відповідачу оформити права на земельну ділянку (а. с. 12 – 13).

Рішенням Олександрійської міської ради від 22 червня 2017 року №436 затверджено акти з визначення та відшкодування збитків власнику, завданих землекористувачами, в тому числі відповідачем, в розмірі 186 329,35 грн. (а. с. 14 – 18).

06 вересня 2017 року позивач направив відповідачу претензію від 05 вересня 2017 року щодо добровільного відшкодування збитків у розмірі 186 329,35 грн. (а. с. 19 – 20).

Так, відповідач фактично не вчинив жодної дії спрямованої на оформлення права користування земельної ділянки за період з моменту купівлі нерухомого майна до теперішнього часу.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач, будучи фактичним користувачем земельної ділянки, в порушення норм чинного законодавства, користувався нею без договору оренди земельної ділянки та відмовляється від його укладення з позивачем, не сплачував передбачену законодавством плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого порушив права власника в особі Олександрійської міської ради щодо отримання орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою.

Водночас відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності (а. с. 101 – 108).

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а згідно з ч. 4 цієї ж статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, у зв’язку зі спливом позовної давності (строку, в межах якого позивач мав право звернутись до суду із позовом про захист свого права), суд відмовляє у задоволенні позову щодо вимоги про стягнення збитків за межами трьох років до дати звернення із позовом до суду.

Так позивач звернувся із позовом 25 вересня 2017 року (відповідно до штемпеля загального відділу (канцелярії) на позовній заяві), тому збитки можуть бути стягнуті починаючи з 25 вересня 2014 року.

Згідно з витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2014 -- 2016 роки (а. с. 119 – 121) та порядком визначення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за 2017 роки (а. с. 117) нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки становить:

у 2014 році -- 357 952,00 грн.;

у 2015 році -- 447 080,00 грн.;

у 2016 році -- 640 662,49 грн.;

у 2017 році -- 679 102,24 грн.

Відповідно до п. 5.7. Додатку до рішення міської ради від 30 квітня 2010 року №1454 орендна ставка за користування земельними ділянками для розміщення малих архітектурних форм складає 12% від грошової оцінки землі (а. с. 21 – 22).

За таких обставин розмір збитків становить:

- за період з 25 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року: (357 952,00 грн. х 12% / 100%) / 365 (днів у році) х 97 днів (з 25 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року) = 11 415,24 грн.;

- за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року: 447 080,00 грн. х 12% / 100% = 53 649,60 грн.;

- за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: 640 662,49 грн. х 12% / 100% = 76 879,50 грн.;

- за період з 01 січня 2017 року по 30 квітня 2017 року: (679 102,24 х 12% / 100%) / 12 х 4 місяці = 27 164,08 грн.

Всього за період з 25 вересня 2014 року по 30 квітня 2017 року розмір збитків становить: 11 415,24 грн. + 53 649,60 грн. + 76 879,50 грн. + 27 164,08 грн. = 169 108,42 грн.

Згідно з приписами ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю -- це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Органом Державної фіскальної служби України відповідачу нарахована сума земельного податку за користування спірною земельною ділянкою в розмірі 645,49 грн. за 2013 рік, 3 579,52 грн. – за 2014 рік, 13 412,40 грн. – за 2015 рік та 19 219,87 грн. – за 2016 рік, що підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями №18896-13 від 27 жовтня 2016 року, №18897-13 від 27 жовтня 2016 року, №18898-13 від 27 жовтня 2016 року та №18899-13 від 27 жовтня 2016 року, відповідно до яких (а. с. 84 – 87). Відповідачем оскаржувались зазначені податкові повідомлення-рішення, однак в позові було відмовлено (а. с. 88 – 95).

Вказана обставина не врахована позивачем при обчисленні розміру збитків у вигляді неодержаних доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Отже, загальна сума збитків за період 25 вересня 2014 року по 30 квітня 2017 року становитиме: 132 896,63 грн. (169 108,42 грн. – 3 579,52 грн. – 13 412,40 грн. – 19 219,87 грн. = 132 896,63 грн.)

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1 984,41 грн.

На підставі Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284, ст. ст. 3, 80, 120, 122, 125, 152, 156, 157, 206 ЗК УКраїни, ст. ст. 261, 256, 367, 1166 ЦК України та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263 – 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Олександрійської міської ради до ОСОБА_4 про відшкодування заподіяних збитків задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Олександрійської міської ради (адреса місця знаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, проспект Соборний, буд. 59, код за ЄДРПОУ 33423535) заподіяні збитки у вигляді неодержаних доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, що розташована за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Садова, 56-б, кадастровий №3510300000:11:502:0016, загальною площею 1 000 кв. м., в розмірі 132 896 (сто тридцять дві тисячі вісімсот дев’яносто шість) гривень 63 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Олександрійської міської ради (адреса місця знаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, проспект Соборний, буд. 59, код за ЄДРПОУ 33423535) судовий збір в розмірі 1 984 (одна тисяча дев’ятсот вісімдесят чотири) гривні 41 копійка.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 06 квітня 2018 року.

Суддя О.В.Авраменко