Рішення № 73262605, 10.04.2018, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/383/18

Провадження № 2-а/743/54/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого-судді СТАШКІВА В.Б.,

за участю: секретаря судового засідання НЕРУС Н.І.,

перекладача ІБРАХІМ ХАЛІД,

учасники справи: - представник Чопського прикордонного загону (військова

частина 1493) Державної прикордонної служби України

БАЛОГ О.Ю.,

- громадянин Єменської Республіки ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки в залі суду справу

за позовом Чопського прикордонного загону (військова частина 1493)

Державної прикордонної служби України

до громадянина Єменської Республіки ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1

про продовження строку затримання,

У С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позиції позивача та відповідача, їх заяви (клопотання), інші процесуальні дії у справі.

5 квітня 2018 р. Чопський прикордонний загін (військова частина 1493) Державної прикордонної служби України (далі - Чопський прикордонний загін) звернувся до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до громадянина Єменської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому ставилось питання про продовження строку затримання останнього на шість місяців з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, а саме до 11.10.2018 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ухвалою та постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.10.2017 року було примусово видворено за межі території України громадянина Єменської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та затримано останнього з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою його ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України на строк до 6 місяців. Вказують, що строк затримання відповідача закінчується 11 квітня 2018 р., а на даний час неможливо забезпечити його примусове видворення, так як відсутня співпраця з боку відповідача, наявне умисне надання неправдивої інформації щодо себе, відповідач відмовився від повторного анкетування, що перешкоджає Чопському прикордонному загону одержати інформацію щодо країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи та організації примусового видворення за межі України.

Ухвалою судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 5 квітня 2018 р. відкрито провадження по справі та призначено його на 5 квітня 2018 р., а протокольною ухвалою даного суду від 5 жовтня 2018 р. відкладено розгляд справи до 10.04.2018 р. з метою надання відповідачу можливості скористатись правовою допомогою та забезпечення перекладача по справі.

В судовому засіданні:

- представник Чопського прикордонного загону БАЛОГ О.Ю. позов підтримав, з підстав вказаних в ньому. Додатково зазначив, що UNCHR - це правозахисна організація, яка займається біженцями;

- громадянин Єменської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 проти задоволення позову заперечував. Вказав, що він має дійсний паспорт: UNCHR НОМЕР_1. Зазначив, що не бажає повертатись до Єменської Республіки, має намір звернутися за захистом до організації UNCHR, вже звернувся до УДМС України в Чернігівській області з заявою про надання статусу особи, яка потребує додаткового захисту. При цьому, вважає, що його прізвище не правильно перекладено та він являється ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом установлено, що:

- 11.10.2017 о 04:20 год. громадянин Республіки Ємен ОСОБА_1, 19.10.1985 року народження був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Група реагування» на напрямку 284 прикордонного знаку в 3000 метрів від лінії державного кордону при спробі незаконного перетину державного кордону з України в Словаччину у складі групи осіб поза межами пункту пропуску, без документів, що посвідчують особу, чим порушив вимоги статті 9 Закону України «Про державний кордон України»;

- ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.10.2017 року затримано громадянина Єменської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та поміщено останнього до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, з метою його ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України на строк до 6 місяців;

- постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.10.2017 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2017 р. примусово видворено громадянина Єменської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі території України;

- 26 жовтня 2017 р. громадянина Єменської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за актом приймання-передавання іноземця або особи без громадянства, передано до Чернігівського ПТПІ;

- Чопським прикордонним загоном робились запити від 29.11.2017 року за № 27/1795, від 15.01.2018 р. № 81/63 до почесного консульства Єменської Республіки у м.Києві про видачу свідоцтва на повернення до Єменської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та про розгляд питання щодо звільнення від сплати консульського збору;

- відповіді на вказані запити, на адресу Чопського прикордонного загону, не надходили;

- 02.04.2018 р. Чопський прикордонний загін звертався до Чернігівського ПТПІ з листом № 81/285 щодо здійснення додаткового анкетування громадянина Єменської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 для встановлення його особи та отримання документів на повернення до країни походження;

- 04.04.2018 р. Чернігівський ПТПІ листом № 09-02/548 повідомив Чопський прикордонний загін про те, що громадянин Єменської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовився, з особистих міркувань, від заповнення анкети для встановлення його особи та отримання документів на повернення до країни походження.

Мотивована оцінка аргументів сторін, норми права, які застосовує (не застосовує) суд, та мотиви їх застосування (не застосування).

У відповідних положеннях статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що:

«1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом,:

f) "законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції».

Стаття 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає, щоб затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції розглядалося як обґрунтовано необхідний захід, наприклад, з метою запобігти вчиненню особою злочину або втечі. У зв'язку з цим, стаття 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає інший від статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рівень захисту: все, що вимагається відповідно до підпункту (f) - це «вжити заходів з метою депортації або екстрадиції». Відповідно, для цілей його застосування несуттєво, чи є рішення про примусове видворення обґрунтованим згідно з національним законодавством або Конвенцією (§ 112 рішення у справі "Чахал проти Сполученого Королівства", § 38 рішення у справі "Чонка проти Бельгії", § 69 рішення у справі "Насруллоєв проти Росії", § 109 рішення у справі "Солдатенко проти України").

Затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції може бути виправдане у відповідності до другої частини статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод запитами від компетентних органів, навіть якщо офіційне прохання або наказ про екстрадицію не видано, оскільки такі запити можуть вважатися «заходами» в розумінні цього положення ("Х проти Швейцарії", рішення Комісії від 9 грудня 1980 року).

Згідно ч.ч. 11, 13 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців. Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Виходячи з правового аналізу ст. 289 КАС України можна стверджувати, що інститут продовження строку затримання застосовується адміністративним судом у разі наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, якими є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

П. 2.7 Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 р. № 353/271/150 детально описує вжиття компетентними органами заходів щодо ідентифікації та документування іноземців та передбачає, що:

- у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу);

- у разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС;

- у разі відсутності відповіді від компетентних органів країни походження іноземця запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

Тобто, в розумінні Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, ідентифікація іноземця та документування свідоцтвом для повернення іноземця є двома різними процедурами.

Судом встановлено, що Чопським прикордонним загоном не додані до позову докази направлення запитів до Посольства Народної Республіки Бангладеш саме про ідентифікацію такої особи, як ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто позивачем не доведено неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації.

В той же час, виходячи з того, що листом Чернігівського ПТПІ № 09-02/548 доведено, що громадянин Єменської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 не здійснює співпрацю під час процедури його ідентифікації, оскільки відмовився, з особистих міркувань, від заповнення анкети для встановлення його особи та отримання документів на повернення до країни походження, при цьому, в суді він назвався та до УДМС України в Чернігівській області звернувся під ім'ям ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, саме на таке ім'я видана Довідка про звернення за захистом в Україні № 008633, суд приходить до висновку про те, що дана особа не ідентифікована та про доведеність такої умови, за якої неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, як відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації, що є підставою для продовження строку затримання.

Враховуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що строк затримання громадянина Єменської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 10 жовтня 2018 року включно, що еквівалентно 6 місяцям, з часу винесення даного рішення, задовольнивши позов частково.

Керуючись ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 9, 241-246, 250, 289 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Чопського прикордонного загону (військова частина 1493) Державної прикордонної служби України до громадянина Єменської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження строку затримання - задовольнити частково.

Продовжити строк затримання громадянина Єменської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 10 жовтня 2018 року включно.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

Згідно ч. 18 ст. 289 КАС України на час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Головуючий В.Б.Сташків

Текст рішення виготовлено та

підписано 10 квітня 2018 року.