Ухвала суду № 73262447, 15.11.2017, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/17005/16-к

н/п 1-кп/766/791/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2017 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого - судді: Зубова О.С., при секретарі: Сауляк Я.О., за участю прокурора Миронюка О.В., захисника Подшибякіна Я.Є. обвинуваченого ОСОБА_2, провівши у приміщенні Херсонського міського суду Херсонської області судове засідання на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні а №12016230030004469, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

19.12.2016 року до Херсонського міського суду Херсонської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 24.11.2017 року.

В ході розгляду відповідно до ч.3 ст.331 КПК України питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, прокурор висловив думку про необхідність продовження, мотивуючи тим, що заявлені ризики, які стали підставою для тримання під вартою, не зменшилися, а також тяжкістю кримінального правопорушення, яке йому інкримінуються.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження строку тримання під вартою, вказавши на недоведеність обставин, які виправдовують подальше тримання його під вартою на те, що ризики відпали, та в свою чергу захисник заявив клопотання про його зміну на домашній арешт, посилаючись на тривалість знаходження обвинуваченого під вартою, недопустимість доказів та дані про особистість обвинуваченого, наявність постійного місця проживання та роботи, тяжким захворюванням.

Заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного.

За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд може визнати недоцільним продовження цього строку, тільки якщо на час розгляду цього питання, відпали зазначені у ч.3 ст.199 КПК України обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, та які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Суд вважає, так як судове провадження відкладалось з об'єктивний причин у зв'язку з неявкою потерпілої, заявлення клопотання про проведення слідчого експерименту подій та проведення додаткової судово-медичної експертизи, також є необхідність в допиті потерпілої, досліджені обставин по справі, виконати ці процесуальні дії було не можливе, так як розгляд справи відкладався, в той же час, ризики, які стали підставою для взяття під варту, на даний час не зменшилися, зокрема, існують ризики того, що у випадку звільнення обвинуваченого з під варти він може переховування від суду, незаконно впливати на потерпілого, що підтверджується тим, що він раніш неодноразово засуджений, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі строком до 8 років, а зазначені обставини його соціальних зв'язків у місці його проживання не настільки міцні та значні для обвинуваченого, що з врахуванням тяжкості обвинувачення, ступені і характеру наявних ризиків, не є такими, які б могли при даних обставинах стримували його від намірів покинути місце проживання та переховуватися від суду, впевнено гарантували б його належну процесуальну поведінку та виключали б можливість настання зазначених ризиків.

З огляду на наведене, суд вважає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає його особі, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню від суду, та не знаходить підстав для його зміни на менш суворий, тому клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт задоволенню не підлягає, та з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, забезпечення виконання ними процесуальних рішень, з урахуванням цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним продовжити тримання обвинуваченого під вартою в межах строків визначеного законом.

Керуючись ст.ст. 199, 331, 369 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Строк тримання під вартою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити до 13 січня 2018 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяО. С. Зубов