Постанова № 73260555, 22.03.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/456/18

Номер справи місцевого суду: 509/3963/16-ц

Головуючий у першій інстанції Бочаров А. І.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2018 року м. Одеса

Справа № 509/3963/16-ц

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Томашевської К.В.,

учасники справи:

- позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;

- відповідачі - 1) ОСОБА_4; 2) ОСОБА_5; 3) ОСОБА_6; 4) ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», подану представником Сокуренком Євгеном Сергійовичем,на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області, ухваленого під головуванням судді Бочарова А.І. 26 жовтня 2017 рокуоб 11 годині 33 хвилині в смт. Овідіополь Одеської області,

встановила:

У жовтні 2015 р. публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 215387-cred від 19.03.2008 р. у розмірі - 3 476,25 доларів США, що за курсом НБУ 25,89 грн./долар США, відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.09.2016 р., становить - 90 000,11 грн., і складається з: - заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 3 476,25 доларів США.

Позовна заява мотивована тим, що згідно умов укладеного між сторонами кредитного договору № 215387-cred від 19.03.2008 р. Банк надав Позичальнику - ОСОБА_4 кредит у розмірі - 8 000,00 доларів США., зі строком повернення - до 15.03.2015 р..

ОСОБА_4 зобов'язалась повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строк та в порядку, встановленому кредитним договором.

В забезпечення виконання позичальником - ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором № 215387-cred між Банком та ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були укладені окремі договори поруки, за якими кожний з поручителів окремо зобов'язався нести солідарну відповідальність в повному обсязі за порушення позичальником умов кредитного договору.

ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитними договором не виконала. Не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому кредитним договором порядку та строки. Станом на 29.09.2016 р. виникла заборгованість у розмірі - 26 693,62 доларів США, яка складається з: - заборгованість за кредитом - 5 746,01 доларів США; - заборгованість по процентам за користування кредитом - 20 947,61 доларів США.

Від цієї суми заборгованості необхідно відняти суму, яка була стягнута з відповідачів рішенням апеляційного суду Одеської області від 08.02.2011 р. у розмірі - 7 388,61 доларів США, з яких: - заборгованість за кредитом - 5 746,01 доларів США; - заборгованість по процентам за користування кредитом - 1 260,24 доларів США; - штраф (фіксована частина) - 32,05 доларів США; - штраф (процентна складова) - 350,31 доларів США. Різниця становить - 19 687,37 доларів США.

Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. Кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника повернути будь-яку частину суми заборгованості за кредитом.

Таким чином, заборгованість до стягнення становить - 3 476,25 доларів США, що за курсом 25,89 грн./долар США, відповідно до службового розпорядження НБУ від 29.09.2016 р., становить - 90 000,11 грн., і складається з: - заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 3 476,25 доларів США.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.10.2017 р. у задоволенні позову Банку відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов є обґрунтованим, але Банк пропустив строк позовної давності.

Після ухвалення апеляційним судом Одеської області рішення від 08.02.2011 р. Банк звернувся до суду з позовом - 31.10.2016 р. (а. с. 118 - 122).

Банк в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про задоволення його позову. Посилається на те, що рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт, зокрема вказує, що строк позовної давності було збільшено сторонами до п'яти років. Позовна давність повинна обраховуватися за кожним щомісячним платежем. Наявність судового рішення про стягнення тілу кредиту не звільняє боржника від сплати відсотків за користування кредитом за період - з 29.09.2011 р. по 29.09.2016 р., тобто у межах строку позовної давності.

Сторони у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань не надали. Відповідачі письмових заперечень (відзиву) на апеляційну скаргу не надали.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду рішення, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України, чинного на час ухвалення рішення судом першої інстанції, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час розгляду справи апеляційним судом, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції вищезазначеним вимогам законодавства у повній мірі не відповідає.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з вищевказаними підставами обґрунтування судом першої інстанції відмови в задоволенні позову. Вважає, що цих висновків суд першої інстанції дійшов при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального (ст. ст. 256, 257, 261, 264, 267 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 179, 212, 213 ЦПК України, чинного на час ухвалення рішення) права.

На підставі наявних у справі, наданих сторонами та досліджених судом доказів правильно встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно умов укладеного між сторонами кредитного договору № 215387-cred від 19.03.2008 р. (а. с. 26 - 32) Банк надав Позичальнику - ОСОБА_4 кредит у розмірі - 8 000,00 доларів США., зі строком повернення - до 15.03.2015 р., зі сплатою 24% річних.

Пунктом 5 вищевказаного кредитного договору передбачено, що строк позовної давності по стягненню кредиту, процентів, неустойки, штрафу встановлюється сторонами тривалістю 5 років (а. с. 29).

Згідно п. 3.3 кредитного договору (а. с. 28), Додатку № 1 до нього (а. с. 30) погашення кредиту здійснюється шляхом сплати щомісячних платежів.

В забезпечення виконання позичальником - ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором № 215387-cred між Банком та ОСОБА_5 (а. с. 36 - 37), ОСОБА_6 (а. с. 38 - 39) та ОСОБА_7 (а. с. 40 - 41) 19.03.2008 р. були укладені окремі договори поруки, за якими кожний з поручителів окремо зобов'язався нести солідарну відповідальність в повному обсязі за порушення позичальником умов кредитного договору.

ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитними договором не виконала.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 08.02.2011 р. (а. с. 7 - 11) стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь Банку заборгованість за кредитним договором станом на 17.08.2009 р. в сумі - 7 388,61 доларів США, в тому числі: - заборгованість за кредитом в розмірі - 5 746,01 долар США; - заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі - 1 260,24 доларів США; - штраф (фіксована частина) - 32,05 доларів США; - штраф (процентна складова) - 350,31 доларів США.

ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором № 215387-cred не виконанні. Банк у наданому розрахунку (а. с. 13) вказує про наявність заборгованості станом на 29.09.2018 р. у розмірі - 26 693,62 доларів США, яка складається з: - заборгованість за кредитом - 5 746,01 доларів США; - заборгованість по процентам за користування кредитом - 20 947,61 доларів США.

З позовом по даній справі Банк до суду звернувся - 31.10.2016 р. (а. с. 2).

Матеріали справи містять заяву відповідача про застосування строку позовної давності (а. с. 97).

Між сторонами склалися кредитні правовідносини.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами, встановленими ст. ст. 256, 257, 261, 264, 267 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення позову до одного із кілької боржників.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржене рішення, зазначених положень до уваги не взяв. Застосував строк позовної давності тривалістю три роки, у той час як сторони збільшили її до 5 років.

Разом з тим, у позові Банку необхідно відмовити у зв'язку з тим, що Банк також пропустив збільшений строк позовної давності.

Відповідно до вищевказаного рішення апеляційного суду Одеської області від 08.02.2011 р. Банк звернувся до суду у попередній справі у жовтні 2009 р.. Заявивши вимогу про стягнення тіла кредиту, Банк таким чином змінив строк виконання основного зобов'язання у повному обсязі. З цих підстав колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо необхідності обраховувати позовну давність по даній справі відносно кожного щомісячного платежу.

Подання Банком позову (жовтень 2009 р.) у попередній справі перервало позовну давність (ст. 264 ЦК України). Рішення по попередній справі ухвалено апеляційним судом - 08.02.2011 р.. Після переривання перебіг позовної давності починався заново. З позовом по даній справі Банк звернувся - 31.10.2016р., тобто з пропуском встановленого кредитним договором збільшеного строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги Банку є обґрунтованими тільки в частині того, що суд першої інстанції не звернув увагу на збільшення строку позовної давності до п'яти років .

Колегія суддів погоджується з доводами Банку про те, що наявність судового рішення про стягнення тілу кредиту не звільняє боржника від сплати відсотків за користування кредитом. Разом з тим, проценти за користування кредитом можуть бути стягнуті в межах строку позовної давності. Як вказано вище Банк пропустив строк позовної давності, про застосування якої зроблено заяву стороною у справі.

Таким чином, апеляційна скарга Банку підлягає частковому задоволенню, тільки в частині зміни підстав обґрунтування відмови в задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Оскільки невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до помилкового обґрунтування відмови у задоволенні позову у зв'язку з пропуском трирічного строку позовної давності, колегія суддів вважає, що вказані висновки щодо відмови в задоволенні позову необхідно змінити. Відмовити у позові необхідно у зв'язку пропуском Банком збільшеного сторонами строку позовної давності до п'яти років.

В решті рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» - задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2016 року - змінити в частині обґрунтування підстав відмови у позові.

В решті рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 06 квітня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С. О. Погорєлова