Постанова № 73260181, 04.04.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/1404/17

Провадження № 22-ц/779/445/2018

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.,

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.,

секретаря Мельник О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про захист прав та інтересів дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 06 лютого 2018 року, ухвалене суддею Татаріновою О.А. в м. Івано-Франківськ, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про захист прав та інтересів дитини.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що з дня свого народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 їхня онука ОСОБА_5 до 18 квітня 2017 року фактично проживала з ними в м. Долина, вони забезпечували її продуктами харчування, медикаментами, одягом, освітою, фізичним та духовним розвитком.

Мати фактично усунулася від обов'язків по вихованню дитини та не проявляла до неї материнської турботи, коли дочка перебувала у мами остання застосовувала до неї фізичне насильство, нестандартні методи виховання, залишала вдома одну, внаслідок чого дитина отримувала сильний стрес.

17 квітня 2017 року мати дитини викрала ОСОБА_5, самостійно змінивши місце постійного проживання дитини, внаслідок чого внучка тривалий час не ходила до школи, не прийняла Перше Причастя та не поїхала з дитячим танцювальним ансамблем до Республіки Польща з концертами.

За час перебування дитини з матір'ю, тобто з 18 квітня 2017 року, ОСОБА_5 була позбавлена права на спілкування з рідними людьми, які її виховали, був відсутній належний нагляд за дитиною, що може призвести до неправильного сприйняття дитиною дійсності та пошкодити нормальному психічному її розвитку.

У зв'язку з наведеним просили відібрати малолітню дитину - ОСОБА_5 від ОСОБА_3 та передати внучку їм для подальшого виховання, встановити місце проживання дитини ОСОБА_5 з ними за адресою: АДРЕСА_2, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 лютого 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначають, що висновок суду щодо їх згоди на доручення до матеріалів справи заперечення на позов не відповідає дійсності, докази відповідачем подані суду з порушенням ст. 83 ЦПК України.

Не заслуговує на увагу акт оцінки потреб дитини та сім'ї від 13 грудня 2017 року, складеного Івано-Франківським МЦСССДМ, який також поданий з порушенням ст. 83 ЦПК України. Крім того, такий Акт відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України від 09 липня 2014 року №450 «Про затвердження форм обліку соціальних послуг сім'ям (особам), які перебувають у складних життєвих обставинах» передбачений для сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах після звернення до МЦСССДМ відповідних органів, до переліку яких не входять фізичні особи, а викладені в ньому дані неправдиві, про що суд повідомлено листом від 31 березня 2018 року.

Законодавством не передбачено проведення психологічного обстеження неповнолітньої дитини Департаментом освіти і науки Івано-Франківської міської ради, та не входить до компетенції Департаменту надання висновку щодо доцільності відібрання дитини від матері та зміни її місця проживання.

Запит служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13 жовтня 2017 року та відповідь департаменту освіти і науки Івано-Франківської міської ради від 23 жовтня 2017 року зроблені з порушенням, так як до складу комісії не включений практичний психолог Вовчинецької ЗОШ ОСОБА_7, яка безпосередньо вивчала характер та поведінку дитини, спостерігаючи за нею, що входить в її прямі обов'язки. При одноразовому дослідженні освітніми психологами поставити діагноз дитині неможливо і неправильно, зокрема, що стосується сімейних стосунків.

Таке обстеження слід було провести у державному відділенні психолого-психіатричної допомоги дітям і підліткам при Івано-Франківській обласній психоневрологічній лікарні № 3, однак в такому суд відмовив.

Не заслуговують на увагу характеристика учениці 4 класу Вовчинецької ЗОШ ОСОБА_5 від 18 жовтня 2017 року, яка містить невірні дані, та характеристика-відгук на тренера ОСОБА_3, складеної учнями групи, так як в матеріалах справи відсутні відомості про офіційне працевлаштування даної особи та дохід, а також подання цих доказів з порушенням ст. 83 ЦПК України.

Висновок поданий органом опіки та піклування до суду 17 січня 2018 року не підписаний міським головою та не скріплений печаткою виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, тобто відсутній письмовий висновок органу опіки та піклування.

Службою у справах дітей прихований факт фізичного насильства над дитиною, а саме прив'язування дитини до дивана, що підтвердила служба у справах у відповіді від 15 червня 2017 року №С/965.

Вважають, що стан здоров'я дитини відноситься до предмета доказування та є одним з основних доказів при вирішенні справи, однак суд відмовив у встановлені психоемоційного стану дитини та особливостей дитячо-батьківських відносин у сім'ї.

Суд не надав належної оцінки доказам про те, що мати має вечірні заняття і дитина до 22:00 год. невідомо де і з ким знаходиться, тобто дитина позбавлена режиму дня і відпочинку, що неприпустимо для дитини такого віку та попереднього стану її здоров'я.

Крім того, суд першої інстанції, всупереч ст. 171 СК України, не вислухав думку дитини.

У зв'язку з наведеним, просять оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги.

Відповідно до п. 8 розд. XII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції від 03 жовтня 2017 року, яка набрала чинності 15 грудня 2017 року) до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з вищенаведених підстав.

ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечила, посилаючись на її безпідставність.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради направив суду клопотання про слухання справи у його відсутність.

ОСОБА_2, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду у встановленому законом порядку повідомлялися, а тому колегія суддів вважає за можливе слухати справу у їх відсутності на підставі ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 як мати малолітньої ОСОБА_5 піклується про дитину, забезпечує їй достатній рівень фізичного розвитку, цікавиться її життям та навчанням, тобто, підстав для відібрання дитини від матері не встановлено, а встановлені судом факти свідчать про наявність конфлікту між позивачами, як дідусем та бабусею та матір'ю дитини щодо способу виховання дитини.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і ст. 12 ЦПК України.

На суд покладається обов'язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є колишніми свекром та свекрухою відповідача ОСОБА_3

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, неповнолітня ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, батьками її є ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 червня 2015 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано, дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишено на проживання з матір'ю ОСОБА_3

Також встановлено, що онучка позивачів ОСОБА_5, як підтвердила суду відповідач, дійсно тривалий час з дня свого народження проживала в м. Долина з дідусем та бабусею до квітня 2017 року. Після чого, за бажанням дитини, вона її забрала до м. Івано-Франківська та проживають разом в с. Вовчинець, Івано-Франківської міської ради, де дитина ходить до школи.

У зв'язку зі зміною місця проживання дитини, позивачі вважали, що мало місце її викрадення та просили відібрати дитину у матері та повернути до місця постійного проживання.

Згідно відповідей на звернення ОСОБА_1 службою у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради зокрема було встановлено, що мати ОСОБА_3 працює старшим тренером з йоги в Івано-Франківській школі йоги, має офіційне працевлаштування та стабільний дохід. Вечірні заняття ОСОБА_3 проводяться 2-3 рази на тиждень (з 20:00 год по 21:30 год). Під час вечірніх занять у період канікул дитина перебуває з матір'ю за місцем роботи. Під час навчання у догляді за дитиною у вечірній час допомогу надаватимуть родичі матері, які проживають поблизу. Мати звернулась з усіма необхідними документами для зарахування дитини до школи, також повідомила, що не перешкоджає спілкуванню дитини з ОСОБА_1, проте дівчинка уникає спілкування.

Працівниками служби у справах дітей було також запрошено батька дівчинки ОСОБА_4, який надав письмові пояснення, в яких повідомив, що разом з колишньою дружиною забрав дівчинку від батьків у квітні 2017 року, оскільки у неї були серйозні нервові зриви, та повідомив, що батьки почали повністю і безапеляційно вирішувати подальшу долю онуки, сильно конфліктують з оточуючими людьми, та з його слів дитина не хоче повертатись до них та бажає перебувати з батьками, відвідує психолога, приймає ліки, які призначив невропатолог Згідно з довідкою Івано-Франківського медичного центру «Приватна дитяча поліклініка № 1» ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, поставлено діагноз невроз нав'язливих станів.

Відповіддю від 14 липня 2017 року № С/4/2 виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради повідомив позивачам про відсутність у службі в справах дітей матеріалів для взяття дитини на облік.

На звернення ОСОБА_1 на урядову гарячу лінію стосовно надання інформації про надання службою у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради дозволу на продаж квартири за адресою: АДРЕСА_3, в якій була зареєстрована ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, місцезнаходження та реєстрацію онуки, надано інформацію № С-35 від 22 серпня 2017 року про те, що до служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надійшли заяви від батьків ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про надання заперечення щодо надання їх персональних даних та їхньої доньки будь-яким стороннім особам, зокрема ОСОБА_1 Також зазначено, що права онуки в частині виконання батьками своїх обов'язків щодо утримання, виховання та навчання дитини про вчиненні правочину стосовно житла, яким мала право користуватись малолітня - не порушено, що також підтверджується і копією відповіді виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на звернення ОСОБА_1 від 30 червня 2017 року.

Як вбачається з довідки Управління реєстраційних процедур Виконкому Івано-Франківської міської ради від 28 серпня 2017 року за № 14/01-09/4166 ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, що підтвердила суду ОСОБА_3 в ході слухання справи.

Зазначені обставини, як вбачається з матеріалів справи, неодноразово були перевірені відповідними органами та порушень прав дитини щодо забезпечення належного місця проживання встановлено не було.

Згідно свідоцтва про право власності від 19 серпня 2014 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_2.

Відповідно до копії акту обстеження матеріально-побутових умов та сімейних обставин від 10 жовтня 2013 року, акту обстеження матеріально-побутових умов та сімейних обставин від 25 квітня 2017 року ОСОБА_1 проживала разом з чоловіком ОСОБА_2 та внучкою ОСОБА_5, 2007 р.н. з моменту народження.

Відповідно до копії акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 від 26 червня 2017 року, складеного працівниками Служби в справах дітей, сім'я складається з двох осіб: ОСОБА_1, та ОСОБА_2, сім'я проживає у власному будинку, умови проживання нормальні, відповідають санітарно-гігієнічним нормам.

Малолітня ОСОБА_5 відвідувала ДНЗ «Золота Рибка» в м. Долина, що підтверджується копією диплому випускниці дитячого садка.

Відповідно до копій табелів досягнень у навчанні та відвідуванні школи учнями I-IV класів за 2015-2016 навчальний рік, IІ-IV класів за 2016-2017 навчальний рік, IІ-IV класів за 2016-2017 навчальний рік, ОСОБА_5, 2007 року народження, навчалась у НВК № 2 м. Долини Івано-Франківської області, загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 5 м. Долини Івано-Франківської області, також навчалась у суботньо-недільній школі при Римо-католицькій парафії в м. Долина.

З психолого-педагогічної характеристики на ученицю 3 класу ОСОБА_5 від 21 липня 2017 року Долинського навчально-виховного комплексу № 2, дитина навчалась у ДНВК № 2 з 01 вересня 2015 року по 03 січня 2017 року, за час навчання проявила себе старанною та працьовитою ученицею з високим рівнем навчальних досягнень, ОСОБА_5 проживала недалеко від школи та її виховувала бабуся ОСОБА_1, яка кожного дня приводила та забирала ОСОБА_5 із школи особисто. Бабуся багато приділяла гармонійному розвитку внучки. Через недостатню кількість уваги з боку батьків дитини прагнула в школі привернути до себе увагу у будь-який спосіб, тому ОСОБА_5 потребувала індивідуального підходу з боку вчителів. Мама дівчинки іноді відвідувала навчальний заклад, була присутня на святах, заходила до класу та цікавилася творчими поробками дитини. Проте вона завжди приходила у супроводі бабусі. Ці дії безпосередньо впливали на ОСОБА_5, травмуючи її дитячі психіку, вона робилась вразливою, більш емоційною.

Як вбачається з копії характеристики учениці 4 класу ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, вона навчалась в Долинській школі І-ІІІ ступенів № 5 з 16 січня 2017 року по 31 травня 2017 року, має хороший фізичний і розумовий розвиток, рівень навчальних досягнень з усіх предметів високий. ОСОБА_5 часто хворіє, емоційно вразлива, артистична, намагається триматися в епіцентрі подій.

Як вбачається з акту обстеження житлово-побутових умов сім'ї ОСОБА_3-ОСОБА_1 від 21 серпня 2017 року, складеного працівниками Служби в справах дітей за зверненням ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1, мати ОСОБА_3 створила належні умови проживання для доньки. Дівчинка має місце для сну та навчання в окремій кімнаті.

З характеристики учениці 4-го класу Вовчинецької ЗОШ І-ІІ ст. від 18 жовтня 2017 року вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, поступила в 4 клас 01 вересня 2017 року, має хороший фізичний та розумовий розвиток, високий рівень навчальних досягнень з основ наук, також має широкий кругозір, багато читає, гарно малює, самостійно працює з книгою, вміє висловлювати та відстоювати власну думку усно та письмово, мовлення виразне. Чутлива, товариська, активна у спілкуванні з ровесниками, комунікабельна. Приймає активну участь у позакласній роботі. Мама цікавиться навчанням, часто приходить до школи.

З копії характеристики на жительку села ОСОБА_3, видану 14 грудня 2017 року Вовчинецькою сільською радою, вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована в АДРЕСА_4 разом з дочкою та братом, скарг на поведінку ОСОБА_3 від родичів та сусідів до сільської ради не надходило. Іншої інформації яка б характеризувала ОСОБА_3 у сільській раді немає.

Згідно копії акту оцінки потреб дитини та сім'ї від 13 грудня 2017 року, складеного Івано-Франківським міським центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за адресою: АДРЕСА_1, дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, здорова, доглянута, весела, розвивається згідно віку, мати сама виховує дочку, працює тренером йоги, має постійний стабільний дохід, мати з дочкою проживають в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1, сім'я зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4. Ознаки складних життєвих обставин відсутні.

Згідно результатів психологічного обстеження учениці Вовчинецької ЗОШ ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, наданого Департаментом освіти та науки Івано-Франківської міської ради, комісією зроблено висновок про недоцільність відібрання ОСОБА_5 від її матері та зміну її місця проживання.

Згідно висновку щодо доцільності (недоцільності) відібрання дитини від 27 грудня 2017 року виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вважає за недоцільне відібрання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, від матері ОСОБА_3 та передачу її для подальшого виховання бабусі ОСОБА_1 та дідові ОСОБА_2

Згідно копії характеристики ОСОБА_5, виданої Вовчинецькою ЗОШ І-ІІ ступенів 25 січня 2018 року, ОСОБА_5 навчається у школі з 01 вересня 2017 року, зарекомендувала себе як старанна учениця, має навчальні досягнення достатнього рівня, вміє висловлювати власну думку усно та письмово. Програмовий матеріал засвоює швидко і легко його відтворює. На уроках учениця уважна, активна, самостійно працює з книгою. До виконання доручень ставиться сумлінно. Добра, чуйна, товариська, комунікабельна, користується авторитетом серед учнів класу, приймає участь у позакласній роботі. Мати цікавиться навчанням, часто приходить до школи.

У відзиві на позов батько дитини ОСОБА_4 позов не визнав, вказав, що дитина проживає з матір'ю за згодою і бажанням самої ОСОБА_5, а в ОСОБА_3 достатньо знань та фінансової забезпеченості для виховання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

У п. п. 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України зазначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер. Тому якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками (наприклад, той з батьків, хто був психічно хворим, видужав, батьки перестали бути хронічними алкоголіками або наркоманами), суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, при цьому суд керується інтересами дитини.

В спірному випадку, позивачі звернулися до суду за захистом прав онучки, оскільки вважали, що перебування дитини на вихованні матері є небезпечним для життя, здоров'я і морального виховання дитини.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно вивчив обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Зокрема, в ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які за змістом наведеної норми слугували б підставою для відібрання дитини в матері.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, в матеріалах справи відсутні докази, які вказують на наявність неналежного виховання та утримання дитини відповідачкою, створення нею умов, які б загрожували здоров'ю та розвитку дитини. Сторона позивачів не представила доказів, які вказують на неможливість ОСОБА_3, як матір'ю дитини, здійснювати виховання дитини в силу стану здоров'я, як фізичного так і психічного, в силу неналежного матеріального забезпечення чи фінансових можливостей. Зазначені обставини перевірені Службою у справах дітей, доказів які спростовують наведені у відповідних висновках даних не представлено.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Так, 11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.

Таких виняткових обставин в ході слухання справи судом не встановлено, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Посилання апелянтів на факт прив'язування відповідачем дитини до дивана в 1,5 річному віці, що вказує на жорстоке поводження з дитиною, колегія суддів враховує разом із наявними у справі доказами щодо перевірки такого факту Службою у справах дітей. Враховуючи, що такий перевірено компетентним органом, отримано пояснення від матері, інших обставин, які б негативно характеризували матір не встановлено, така обставина оцінюється судом у сукупності інших доказів і не може слугувати виключною підставою для задоволення позову.

Щодо доводів апелянтів про неналежне виховання дитини в силу роду занять відповідача, негативний вплив матері на дитину, то такі не підтверджено належними доказами.

З огляду на предмет спору, наявність у справі ряду характеризуючих ОСОБА_5 та її психологічного стану даних, суд обґрунтовано відмовив у проведенні психологічного обстеження дитини.

Наявності процесуальних порушень в ході розгляду справи, які б були підставою для скасування чи зміни рішення, в ході перегляду не встановлено.

У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 не підтримала клопотання щодо заслуховування думки дитини у судовому засіданні.

Згідно ч. 4 ст. 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Оскільки позовна вимога про стягнення аліментів на утримання дитини є похідною, відмовляючи у цій частині позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку.

Що стосується позовної вимоги про визначення місця проживання ОСОБА_5, у АДРЕСА_2, то правові підстави для вирішення такого питання відсутні, оскільки таке місце визначається місцем проживання батьків дитини та за їх взаємною згодою. Її проживання з дідусем і бабусею певний час було обумовлено погодженням батьків, і в розумінні ст.160 СК України не є місцем проживання дитини.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 червня 2015 року ОСОБА_5 залишено на проживання з матір'ю ОСОБА_3, крім того, дитина зареєстрована з мамою, заперечення батька дитини з цього приводу відсутні.

Порушення процедури формування висновку Органу опіки та піклування та доказів, які б вказували на його необ'єктивність, в ході перегляду справи не встановлено.

Посилання апелянтів на порушення відповідачем їх права на спілкування з дитиною, за його доведеності, може бути основою для звернення з відповідною заявою про встановлення порядку спілкування, однак не може бути підставою для задоволення спірного позову.

Інші наведені у апеляційній скарзі доводи на увагу не заслуговують і висновків суду не спростовують.

Таким чином, рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 06 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2018 року.

Головуюча Л.В. Василишин

Судді: Р.Й. Матківський

В.Д. Фединяк