Постанова № 73259845, 04.04.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/8550/16-ц Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.

Категорія 27 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

з участю секретаря судового засідання Пеклін Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №296/8550/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Родовід Банк"

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2017 року, яке ухвалене під головуванням судді Сингаївського О.П. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (надалі - ПАТ «Родовід Банк» або банк, або кредитор) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 (надалі - позичальника), ОСОБА_2 (надалі - поручителя) та ОСОБА_3.(надалі - поручителя), із яких просило стягнути солідарно заборгованість за кредитним договором у сумі 2 323,59 дол. США та 382 007,17 грн. В обґрунтування своїх вимог посилалося на те, що між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_4 25 квітня 2008 року укладений кредитний договір №60/АК-00003.08.2, за умовами якого на купівлю автомобіля банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 10 502 дол. США терміном по 25 квітня 2015 року. Факт отримання коштів підтверджується заявою на видачу готівки. У зв'язку зі зміною позичальником прізвища з «Очкодер» на «Клімчук» між сторонами кредитного договору 29 січня 2009 року укладена додаткова угода до кредитного договору. З метою належного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 25 квітня 2008 року між банком і ОСОБА_2 та банком і ОСОБА_5 укладені договори поруки, за умовами яких поручителі зобов'язалися солідарно з позичальником відповідати перед банком за своєчасне і повне виконання зобов'язань за основним договором. Позичальник належним чином умов договору не виконав, у повному обсязі кредит не повернув та кошти за користування не сплатив, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 2 184,74 дол. США, простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 138,85 дол. США, простроченої заборгованості зі щомісячної плати за обслуговування кредиту в сумі 9 558,11 грн., пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту в сумі 723 742,01 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у сумі 41 980,65 грн., трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості в сумі 4 617,89 грн. та інфляційних втрат від суми простроченої щомісячної плати за обслуговування кредиту - 4 680,16 грн.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 25 квітня 2008 року № 60/АК - 00003.08.2 в сумі 2 323,59 дол. США та 84036, 94 грн., яка складається із: простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 2 184,74 дол. США, простроченої заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 138,85 дол. США, простроченої заборгованості зі щомісячної плати за обслуговування кредиту в сумі 9 558,11 грн., пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту в сумі 61 505,42 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у сумі 3 675,36 грн., трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості в сумі 4 617,89 грн. та інфляційних втрат від суми простроченої щомісячної плати за обслуговування кредиту - 4 680,16 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Родовід Банк" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що банк звернувся із вимогами до поручителів у межах позовної давності, яка відповідно до положень ст. 257 ЦК України встановлена тривалістю у три роки. Окрім того, суд зробив невірний висновок про припинення поруки щодо обох поручителів, адже таку вимогу заявляв лише представник ОСОБА_2, а щодо ОСОБА_3, то такої вимоги заявлено не було. Вважає, що без вагомих підстав, без розрахунку, за клопотанням особи, яка не уповноважена представляти позичальника, суд незаконно застосував до спірних правовідносин положення частини третьої ст. 551 ЦПК України.

Перевіривши відповідно до положень ст.367 ЦПК України законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, викладених у ній, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» та ОСОБА_4 25 квітня 2008 року укладений кредитний договір №60/АК-00003.08.2, за умовами якого банк відкрив позичальнику на купівлю автомобіля невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 10 502 дол. США терміном по 25 квітня 2015 року (пункти 1.1,1.2 кредитного договору). Процентна ставка за користування кредитом - 7,70 % річних (п.1.5 кредитного договору). Щомісячна плата за обслуговування кредиту - 0,25% від суми виданого кредиту (підпункт 1.5.1 пункту 1.5 кредитного договору). Погашення заборгованості за кредитом: починаючи з місяця наступного за звітним, щомісяця до «10» числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 125, 02 дол. США, нараховані проценти та щомісячну плату за обслуговування кредиту (щомісячні платежі). Дата повернення одержаних коштів - не пізніше 25 квітня 2015 року (п.3.1 кредитного договору).

У подальшому між банком та позичальником укладалися додаткові угоди до кредитного договору, за умовами яких процентна ставка за користування кредитом з 03 листопада 2008 року - 9,7% річних, а з 12 березня 2009 року - 7,7% річних (додаткові угоди від 03 листопада 2008 року та 12 березня 2009 року) (а.с.17-19,22 т.1).

З метою забезпечення виконання основного зобов'язання між банком та ОСОБА_2 (надалі - поручитель) 25 квітня 2008 року був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором та всіх додаткових угодах до кредитного договору, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору (а.с.27-28 т.1).

На таких же умовах 25 квітня 2008 року банк уклав з ОСОБА_3 аналогічний договір поруки (а.с.25-26 т.1).

Додатковими угодами №2 до договорів поруки від 12 березня 2009 року, які були укладені між банком та кожним із поручителів, останні повідомлені про ті зміни, що були внесені до кредитного договору (а.с.29-31т.1).

Відповідно до положень частини першої ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторонами визнається та обставина, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.

Разом із тим, позичальник належним чином взяті на себе зобов'язання не виконав, оскільки кредит у повному обсязі не повернув та процентів за користування кредитом і щомісячну плату за обслуговування кредиту не сплатив.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на ту обставину, що поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання позичальником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), яке виникнуло на основі договору.

Відповідно до пункту 2.2 договорів поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором.

Згідно із частиною четвертою ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У пункті 4.1 договорів поруки передбачено, що договори діють до повного погашення позичальником заборгованості за кредитним договором.

Умови договорів поруки про їх дію до повного погашення позичальником заборгованості за кредитним договором не свідчать про те, що договорами установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, а тому в даному випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя.

Отже, позов до поручителів про виконання ними зобов'язання за договорами поруки слід було пред'явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (оскільки умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами).

Останнім днем погашення заборгованості позичальника перед банком навіть за останнім періодичним платежем - 25 квітня 2015 року. Відповідальність поручителів наступила з наступного дня за датою платежу - 26 квітня 2015 року. Банк мав право пред'явити вимоги про солідарне стягнення заборгованості з позичальника та кожним із поручителів окремо не пізніше ніж упродовж наступних шести місяців, тобто до 26 жовтня 2015 року. Натомість із позовом до поручителів про стягнення заборгованості у солідарному порядку із позичальником банк звернувся лише 06 жовтня 2016 року, що вбачається із поштового штемпеля на конверті (а.с.76). Щомісячних платежів, за якими би порука не припинилася, немає.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що на час звернення позивача із відповідним позовом до суду порука за обома договорами поруки припинилася, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тобто поручителів.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов'язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Під час вирішення справи про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів суд повинен перевіряти наявність правових підстав для такого стягнення. Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. За таких обставин, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду. Викладене повністю спростовує доводи апеляційної скарги з цього приводу, які не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. Окрім того, звернення особи до суду з позовом про визнання поруки припиненою на підставі статті 559 ЦК України не є необхідним.

Розрахунок банка позичальником належними, допустимими та достовірними доказами не спростований.

Відповідно до положень частини третьої ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні.

Так, загальна сума пені за тілом кредиту та процентами за користування кредитом значно перевищує розмір збитків; позичальник більше як двох третин тіла кредиту банку повернув; ОСОБА_1 є учасником бойових дій та інвалідом війни 3-ої групи, має на утриманні малолітнього сина та вироком суду на нього покладено обов'язок відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП, в загальній сумі 505 451 грн. 15 коп. (а.с.108-127 т.2), а тому апеляційний суд погоджується з висновком про можливість зменшення розміру пені до суми, яка визначена судом першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги висновок суду першої інстанції не спростовують, ураховуючи ту обставину, що представник позичальника в суді першої інстанції заявляв про застосування відповідної норми права до спірних правовідносин.

Із огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції відповідно до положень ст.375 ЦПК України залишає рішення суду першої інстанції без змін, оскільки останній ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не змінюють.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Родовід Банк" залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 09 квітня 2018 року.

Головуюча Судді: