Постанова № 73259016, 04.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2690/18А Справа № 187/1386/17 Головуючий у 1 й інстанції - Іщенко І. М. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 5

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.,

суддів - Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.,

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року про забезпечення позову по справі за позовом колективного підприємства «Меркурій» до приватного нотаріуса Петриківського нотаріального округу Дніпропетровської області Лимар Є.В. про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року КП «Меркурій» звернулось до суду з позовом до державного реєстратора - приватного нотаріуса Петриківського нотаріального округу Дніпропетровської області Лимар Єгора Володимировича про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав. Разом із позовом, позивачем заявлена вимога про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року заяву КП «Меркурій» про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на торгівельний комплекс, загальною площею 198,9 кв.м., опис: В-1, за адресою АДРЕСА_1, який був зареєстрований рішенням державного реєстратора - приватним нотаріусом Петриківського нотаріального округу Дніпропетровської області Лимар Єгором Володимировичем про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37169109 від 20.09.2017, згідно якого було зареєстроване право за ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна, до розгляду справи по суті.

Ухвала мотивована тим, що між сторонами дійсно виник спір щодо майна, яке позивач вважає незаконно придбаним, а тому існує реальна загроза відчуження спірного майна.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні заяви позивача, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не доведені обставини, що мають значення для справи.

Також апелянт зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 351 ЦПК України передбачено, що апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

А згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що предмет позову та суть позовних вимог свідчить на користь існування ризику того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

А за змістом ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду даної справи є скасування державної реєстрації прав власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: торгівельний комплекс, загальною площею 198,9 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1.

Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів та не вказано обставин, які вказують на необхідність вжиття заходів забезпечення позову та на те, що невжиття таких заходів, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно може обмежить ОСОБА_2, яка не є учасником по справі у можливості розпоряджатись своїм майном, у зв'язку з чим заява підстави для забезпечення позову відсутні.

Проте, районний суд постановляючи оскаржувану ухвалу в повній мірі не дослідив вказаних обставин справи та дійшов передчасного висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Керуючись ст.147, п.3 розділом ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2017 року - скасувати.

У задоволенні заяви Колективного підприємства «Меркурій» про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

М.Ю. Петешенкова