Постанова № 73258886, 06.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/1475/17 22-ц/774/261/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 215/1475/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Кислиця І.В.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 серпня 2017 року, яке постановлено суддею Науменко Я.О. у місті Кривому Розі, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 22.09.2015 року йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 20% , починаючи з 07 вересня 2015 року безстроково, та визнано інвалідом третьої групи.

Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в шкідливих умовах праці, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 12000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок втрати професійної працездатності, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.

Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.

У решті позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову. Вважає, що судом першої інстанції не враховано факт роботи позивача у шкідливих умовах праці на інших підприємствах, відсутність вини відповідача у спричиненні шкоди позивачу, а також те, що позивач добровільно погодився на виконання робіт у шкідливих умовах праці, які і призвели до втрати ним частини здоров'я, тоді як при прийнятті на роботу позивача було повідомлено під підпис про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, крім того, відповідач забезпечував його засобами колективного та індивідуального захисту і скоригував час дії шкідливих факторів виробництва. Також судом не надано правової оцінки акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 15.07.2015 року, п. 19 якого встановлює виключно вину позивача в отриманні професійного захворювання. Зазначає про не доведеність позивачем факту заподіяння моральних страждань, а також те, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не було взято до уваги, що позивач є застрахованим суб'єктом, тому обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням його здоров'я на підприємстві, покладається на Фонд соціального страхування відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу, які надані суду апеляційної інстанції 17 жовтня 2017 року, позивач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відхилити та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ «Кривбасзалізрудком» - Мордвінкіна С.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_4, які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 виконував роботи в шкідливих умовах праці, працюючи на посадах з: 06.08.1998 року по 07.07.1999 року підсобного робітника 2 розряду ДСФ ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є відповідач, з 07.07.1999 року по 09.06.2000 року дробильником 4 розряду в ДФС ПАТ ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є відповідач; з 09.06.2000 року пом 24.05.2015 року - майстром ДСФ ПАТ «Кривбасзалізрудком». 24.05.2015 року позивач був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком (а.с. 9-10).

Медичним висновком ЛЕК НДІ промислової медицини від 04 червня 2015 року, протокол № 781, у ОСОБА_1 встановлена наявність професійних захворювань з діагнозами: 1) хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), група А. ЛН - першого-другого ступеня; 2) нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху) (а.с. 22).

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 15 липня 2015 року встановлено, що причиною професійного захворювання позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу: умови праці майстра ДФС за концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості, за рівнем виробничого шуму - до 3 класу 2-3 ступеня шкідливості (дослідження проведені на підприємстві для атестації робочих місць за умовами праці Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини в 2010 році). Аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, концентрація, мг/м3 з вмістом кристалічного діоксину кремнію (SiO2) у пилу від 10% до 70% - 6,4 при гранично допустимій до 2,0. Шум, еквівалентний рівень звуку в Дб: 94 при гранично допустимому до 80 (а.с. 11-14).

Висновком МСЕК від 22.09.2015 року позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено 20% втрати професійної працездатності, з них 15% - по хронічному обструктивному захворюванню легень та 5% - по туговухості, починаючи з 05.09.2015 року безстроково, а також та визнано інвалідом третьої групи (а.с. 23).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Статтею 153 КЗпП України та статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Як убачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 15 липня 2015 року (а.с. 11-14), причиною виникнення професійного захворювання позивача є робота впродовж тривалого часу в умовах перевищення гранично допустимого рівня шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, тобто, роботодавець (ПАТ «Кривбасзалізрудком») допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Вина позивача в отриманні професійного захворювання, яка встановлена п. 19 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 15 липня 2015 року не є підставою для відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, а підлягає врахуванню при визначенні її розміру.

Спростовуються доводи відповідача щодо не доведення позивачем позовних вимог, оскільки факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Отже, судом вірно встановлено порушення ПАТ «Кривбасзалізрудком» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

При цьому, посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, будучи попередженим під підпис про наявність таких умов, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Не може погодитися колегія суддів і з доводами апеляційної скарги відповідача щодо покладення обов'язку з відшкодування моральної шкоди на Фонд соціального страхування, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28 грудня 2014 року № 77-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 року, текст Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV викладено в новій редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», норми якого не передбачають відшкодування моральної шкоди потерпілому у зв'язку з настанням страхового випадку на виробництві й не відносяться до складу страхових виплат.

Так відповідно до ч.8 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Таким чином, на час виникнення у ОСОБА_1 - 22.09.2015 року, права на відшкодування моральної шкоди, обов'язок з її відшкодування покладається на роботодавця, під час роботи на якому працівник отримав професійне захворювання, а тому висновок суду першої інстанції щодо покладення обов'язку з відшкодування моральної шкоди на відповідача узгоджується з нормами діючого законодавства.

Доводи представника відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом необґрунтований розмір моральної шкоди спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи, оскільки судом взято до уваги роз'яснення в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача.

Так, приймаючи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, тривалість праці позивача протягом 16 років в умовах впливу шкідливих факторів, розмір втрати професійної працездатності - 20%, встановлення інвалідності третьої групи, вину відповідача в отриманні професійних захворювань, суд першої інстанції вірно визначив розмір моральної шкоди, оскільки саме такий розмір відшкодування моральної шкоди відповідає засадам виваженості та справедливості та характеру тих моральних страждань, які отримав позивач у зв'язку з профзахворюванням.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, тривалість роботи позивача на інших підприємствах, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 серпня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2018 року.

Головуючий:

Судді: