Рішення № 73258255, 06.04.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/6047/14-ц

2/214/214/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Євтушенка О.І.,

секретарі судового засідання - Латкіна О.В., Бєлікова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 210/6047/14-ц

за позовною заявою ОСОБА_1

до ОСОБА_2,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у м. Кривому Розі ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної у м. Кривому Розі ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Покровської районної у м. Кривому Розі ради, про позбавлення батьківських прав, скасування стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, -

Представники сторін:

від третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради - Іванова О.В.

від третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у м. Кривому Розі ради - Козачук Л.В.

від третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Покровської районної у м. Кривому Розі ради - Бондуровська М.В.

від третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної у м. Кривому Розі ради - Виноградова Д.В.

За участю:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради - Іванової О.В.

представника третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Покровської районної у м. Кривому Розі ради - Бондуровської М.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою 17.11.2014 року, в подальшому уточнивши вимоги (т.1 а.с.67-68), просив суд: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх малолітньої доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1; скасувати стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, до досягнення дитиною повноліття, присуджених рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.02.2014 року.

Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що в період фактичних шлюбних стосунків з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась спільна донька - ОСОБА_10. Факт батьківства ним не оспорювався, у зв'язку з чим при народженні дитини у відомостях про батька було зазначено його, ОСОБА_1 З самого початку сімейне життя між ним та ОСОБА_2 не склалося у зв'язку з різними поглядами на життя, відсутністю взаєморозуміння, а після народження дитини - істотно погіршилося. У зв'язку з цим з січня 2014 року стосунки між ними припинились та вони почали проживати окремо. З квітня 2014 року та по теперішній час малолітня ОСОБА_10 проживає з ним, перебуває на його утриманні, матеріально забезпечити дитину він має можливість, оскільки офіційно працює в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» електрогазозварювальником та має стабільний дохід. В свою чергу, ОСОБА_2 як мати дитини нехтує своїми батьківськими обов'язками, не цікавиться життям, здоров'ям дитини, не приймає участі у її вихованні, розвитку, не спілкується з донькою. З огляду на викладене, а також те, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, ніде не працює, не має постійного місця проживання, позивач просив суд позбавити її батьківських прав, що, на його переконання, відповідатиме інтересам дитини.

Ухвалою суду від 08.07.2015 року (т.1 а.с.85) матеріали справи прийнято до провадження суддею Євтушенком О.І. після передання для розгляду за підсудністю з Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Відповідно до п.9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, яка набрала чинності 15.12.2017 року), справи в суді першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи характер та предмет спору суд розглядає справу в порядку загального позовного провадження.

Присутній в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених в позові. Суду пояснив, що після припинення шлюбних стосунків з ОСОБА_2, їх спільну малолітню доньку ОСОБА_10 він забрав до себе. Після досягнення 1 року та по теперішній час дитина проживає з ним, участі у вихованні доньки відповідач не приймає, з нею не спілкується, не навіщає. Одного разу, коли ОСОБА_2 прийшла до доньки в садочок, дитина її не впізнала та злякалась. Аналогічна ситуація мала місце, коли ОСОБА_2 прийшла до дитини з представниками служби у справах дітей. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.01.2016 року припинено стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. До того моменту він постійно виплачував відповідачу аліменти на утримання дитини, хоча донька й проживала з ним, однак ОСОБА_2 отримувані від нього кошти на дитину не витрачала, як і виплачувану державну соціальну допомогу по догляду за дитиною. Відповідач веде аморальний спосіб життя, не має постійного місця проживання. В свою чергу, він має стабільний заробіток, офіційно працює, тобто може матеріально забезпечити дитину. У його приватній власності є житло, кімната в якому облаштована для проживання малолітньої доньки. На даний момент він дозволяє ОСОБА_2 бачитись з донькою, однак з огляду на вік дитини виключно в його присутності.

Відповідач ОСОБА_2 (ОСОБА_2, дійсне прізвище - ОСОБА_2, далі за текстом ОСОБА_2) заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, не вбачаючи підстав для позбавлення її батьківських прав. Суду пояснила, що ОСОБА_10 дійсно є донькою ОСОБА_1 та народилась в період їх фактичних шлюбних стосунків. З жовтня 2015 року відповідач мешкає в орендованій 3-кімнатній квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 разом з батьками та її молодшою донькою ОСОБА_11, має у приватній власності інше житло за межами м. Кривого Рогу. В квартирі ні вона, ні ОСОБА_10 не значаться зареєстрованими. В ході проведення обстеження житла представниками служби у справах дітей підтверджено його придатність для проживання малолітньої доньки ОСОБА_10, в наявності є спальне місце для дитини, одяг, іграшки. На даний момент вона офіційно не працює, однак має власний дохід в сумі 2100 грн., та перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною й отримує державну допомогу в сумі 810 грн. щомісячно. Зауважила, що з дитиною вона бачиться з періодичністю 1 раз в місяць, передає їй речі, іграшки, однак позивач перешкоджає їй бачитись з дитиною та спілкуватись, вітати зі святами. Підтвердила, що фактично ОСОБА_10 проживала з ОСОБА_1 за адресою його реєстрації та проживання: АДРЕСА_2, на даний момент адреса місця проживання їй не відома. Можливості приходити до позивача додому, аби навідувати дитину, вона не має у зв'язку з неприязними стосунками з ОСОБА_1 До дитячого садка вона також не може приходити, оскільки одразу викликають поліцію. Кошти, які їй сплачував ОСОБА_1 як аліменти на утримання дитини, вона витрачала виключно на дитину, купуючи їй все необхідне та передаючи особисто чи через знайомих. Не заперечувала, що в моменти, коли донька хворіла, вона не приймала участі в її лікуванні, оскільки цьому перешкоджав позивач. Відповідач вважала, що діти повинні проживати разом, хоча й не заперечувала, що ОСОБА_1 є чудовим батьком для ОСОБА_10.

Представник третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Покровської районної у м. Кривому Розі ради Бондуровська М.В. не заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно їх малолітньої доньки ОСОБА_10, про що надала висновок.

Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Служб у справах дітей виконавчих комітетів Металургійної, Саксаганської, Довгинцівської районних у м. Кривому Розі рад, в судове засідання не з'явились, подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності з огляду на недоцільність прийняття участі, оскільки ОСОБА_2 фактично проживає на території Покровського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, що виключає можливість надання висновку щодо можливості позбавлення її батьківських прав.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 суду показала, що вона є матір'ю ОСОБА_2 - відповідача по справі. Після того, як у неї трапився інсульт, донька забрала її проживати разом за адресою: АДРЕСА_1, де вона раніше проживала з ОСОБА_1 та їх донькою ОСОБА_10. На той момент вони сварились між собою, у зв'язку з чим після смерті баби ОСОБА_1, останній запропонував ОСОБА_2, щоб їх донька переїхала разом з ним проживати до його матері, проти чого ОСОБА_2 не заперечувала. Однак її донька ніколи не відмовлялась від своєї дитини. На той момент онучці ОСОБА_10 був 1 рік. ОСОБА_12 зазначила, що вона працювала ПП, мала стабільний дохід та постійно допомагала ОСОБА_1 утримувати малолітню ОСОБА_10 Проте, після того, як ОСОБА_1 зробив тест ДНК на батьківство ОСОБА_10, який підтвердив їх спорідненість, він почав обмежувати ОСОБА_2 та її рідних в можливості бачитись з дитиною, відмовився її повертати матері для подальшого спільного проживання. ОСОБА_2 намагалась бачитись з дитиною за місцем його проживання, але він не дозволяв та навіть підіймав на відповідачку руку. Коли ОСОБА_2 приїздила до дитячого садка побачитись з дитиною, там одразу викликали поліцію. Однак зі сплином часу ОСОБА_1 почав дозволяти ОСОБА_2 бачитись з дитиною. Зауважила, що у її власності є трикімнатна квартира, заміський будинок, а тому вони зможуть забезпечити ОСОБА_10 умови для проживання.

Допитана в якості свідка ОСОБА_13 показала суду, що вона є матір'ю ОСОБА_1 - позивача по справі. Приблизно з квітня 2014 року малолітня ОСОБА_10 почала проживати разом з ОСОБА_1 у неї. З того моменту ОСОБА_2 припинила приділяти увагу дитині та цікавитись нею, самоусунувшись від участі в її вихованні, лікуванні, утриманні. Вихованням та матеріальним забезпеченням дитини займається ОСОБА_1, а вона допомагає йому. Хоча він і платив аліменти ОСОБА_2 на утримання дитини, однак остання їх витрачала не за призначенням. На даний момент онука проживає разом з батьком ОСОБА_1 та його новою дружиною в орендованій квартирі, мачуха добре відноситься до ОСОБА_10, а дитина називає її матір'ю. Зазначила, що вона не забороняла ОСОБА_2 бачитись з дитиною, окрім як просила вихователів обмежити тривалість їх спілкування до 5 хвилин. Рішення щодо обмежень та заборон участі ОСОБА_2 у вихованні дитини та спілкуванні з нею приймав ОСОБА_1

Як показала допитана судом в якості свідка ОСОБА_14, вона знайома з ОСОБА_1 з серпня 2014 року, неприязних стосунків немає, раніше зустрічались. З січня 2015 року їх стосунки припинились. На той момент ОСОБА_1 проживав разом з донькою ОСОБА_10, його матір'ю ОСОБА_13 та сестрою. Вона бачила, як ОСОБА_1 не давав можливості ОСОБА_2 бачитись з донькою, не відкривав їй двері. Підтвердила, що ОСОБА_2 іноді приносила дитині подарунки, а оскільки ОСОБА_1 на її дзвінки не відповідав - вона телефонувала їй та цікавилась самопочуттям дитини, її станом загалом. В моменти, коли дитина хворіла, ОСОБА_14 допомагала її лікувати, іноді залишалась з нею вдома, купувала для неї речі, оскільки ОСОБА_1 погано її одягав.

Ухвалою суду від 13.10.2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів залишено без розгляду за його заявою (т.1 а.с.125-126).

29.01.1016 року відповідач ОСОБА_3 пред'явила зустрічний позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_10 з нею як матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 (т. а.с.137-138).

Ухвалою суду від 03.06.2016 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини об'єднано з первісними позовними вимогами ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, скасування стягнення аліментів - в одне провадження для їх спільного розгляду (т.1 а.с.202-203).

Ухвалою суду від 03.06.2016 року (т.1 а.с.204) відстрочено сплату судового збору ОСОБА_3 за пред'явлення зустрічного позову до ОСОБА_15 про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою суду від 02.11.2017 року (т.2 а.с.98) зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача за зустрічним позовом в судове засідання.

Ухвалою суду від 02.11.2017 року (т.2 а.с.99) за клопотанням відповідача ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Службу у справах дітей виконавчого комітету Покровської районної у м. Кривому Розі ради.

Ухвалою суду від 02.11.2017 року (т.2 а.с.105) за клопотанням позивача ОСОБА_1 витребувано зі служби у справах дітей висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення позову / доказів, зупинення / поновлення провадження по справі судом не вживались.

06.04.2018 року в судовому засіданні в порядку ст.268 ЦПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши письмові докази по справі, вислухавши покази свідків, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію учасників справи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

В період перебування ОСОБА_1 в фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_2 (дійсне прізвище - ОСОБА_2) ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька - ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_3 від 23.04.2013 року (т.1 а.с.9). Сторони зазначені батьками дитини, факт батьківства ОСОБА_1 не оспорюється.

Після припинення між сторонами стосунків, з квітня 2014 року ОСОБА_1 почав проживати з малолітньою донькою ОСОБА_10 окремо від ОСОБА_2 разом з його матір'ю ОСОБА_13 та сестрою ОСОБА_16 в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується актом з місця проживання від 09.10.2014 року, довідкою КП «ЖЕО №8» від 29.05.2014 року (т.1 а.с.10, 11) та узгоджується з показами свідків ОСОБА_13, ОСОБА_12, які не спростовувала в ході судового розгляду відповідач ОСОБА_2

Зазначене житлове приміщення на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_13, ОСОБА_1, ОСОБА_16 по 1/3 частині кожному на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_4 від 20.02.2009 року. що слідує з Витягу про реєстрацію права власності КП «Криворізьке БТІ» ДОР №22193340 від 18.03.2009 року (т.1 а.с.18).

Актом обстеження умов проживання від 21.12.2015 року (т.1 а.с.183) підтверджується, що квартира знаходиться в задовільному стані, в ній створені умови для проживання малолітньої дитини: є окреме ліжко, побутова техніка, багато іграшок, постільна білизна, дитина забезпечена одягом за сезоном.

Станом на момент розгляду справи малолітня ОСОБА_10 проживає з батьком ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_3. В квартирі створені належні умови для проживання дитини, дитина характеризується позитивно, одягнена охайно, є доглянутою, стосунки в сім'ї доброзичливі. Вихованням дитини займається батько ОСОБА_1, його дружина та баба ОСОБА_13 (т.2 а.с.111).

Статтями 15, 16 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Так, посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_1, за спільною згодою між ними, забрав дитину до себе додому, суд вважає такими, що мають місце, адже такі обставини підтвердила допитана судом в якості свідка ОСОБА_12, що також вбачається з листа Служби у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради №02.2-25/1424 від 10.06.2014 року (т.1 а.с.48). Натомість вказані обставини суд розцінює виключно в аспекті добровільності, свідомості віддання матір'ю ОСОБА_2 малолітньої 1-річної доньки ОСОБА_10 батькові для проживання окремо від неї.

Мотиви та доводи відповідача щодо чинення позивачем перешкод в спілкуванні з дитиною, неповернення її матері на проживання, суд не приймає до уваги з огляду на відсутність в матеріалах справи жодних доказів, як б свідчили про спроби ОСОБА_2 вирішити виниклий між сторонами конфлікт, у випадку його наявності. Питання про визначення порядку участі матері у вихованні дитини, спілкуванні з нею ОСОБА_2 не ставилось, та в судовому порядку не вирішувалось. Факт пред'явлення ОСОБА_2 зустрічного позову до ОСОБА_1 про визначення місце проживання дитини з нею хоча й мав місце, однак в силу безвідповідального ставлення до виконання процесуальних обов'язків як сторони по справі, неодноразових неявок до суду, її позов залишено без розгляду.

Посилання ОСОБА_2 на обставини спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень при спробі навістити дитину за місцем його проживання суд також оцінює критично в силу їх недоведеності, як і самого факту спричинення саме ОСОБА_1 тілесних ушкоджень відповідачеві за обставин, зазначених нею в заявах до поліції, за якими відомості внесено до ЄРДР за № 1201404071002801 від 03.04.2014 року, за №12014040750002328 від 10.06.2014 року за ч.1 ст.125 КК України з подальшим закриттям провадження постановою від 29.11.2014 року за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (т.1 а.с.142-147).

Посилання ОСОБА_2 на вчинення ОСОБА_1 насильства відносно неї 28.10.2013 року суд не приймає до уваги, оскільки вказані обставини хоча й встановлені постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.11.2013 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП (справа № 213/4502/13-п, відомості з ЄДРСР за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35164135, т.1 а.с.147), однак мали місце до виникнення між сторонами даного спору, а тому не стосуються його вирішення.

Натомість, в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що перешкод у спілкуванні ОСОБА_2 з донькою він не чинив, а лише намагався обмежити їх спілкування виключно в інтересах дитини з метою уникнення негативного впливу матері на дитину.

Факт намагання обмежити участь ОСОБА_2 у вихованні дитини та спілкуванні з нею також підтвердили допитані судом в якості свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які не заперечували той факт, що ОСОБА_1 час від часу відмовляв ОСОБА_2 в побаченнях з дитиною, однак з часом почав дозволяти, коли дитина подорослішала, що власне не заперечувала й відповідач.

З приводу неналежного виконання батьківських обов'язків спеціалістами Служби у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної у м. Кривому Розі ради з ОСОБА_2 проводились профілактично-попереджувальні роботи, що підтверджується листом №941 від 09.06.2015 року (т.1 а.с.99).

Позаяк, відповідно до інформації з КДНЗ №180 загального розвитку (т.1 а.с.184) слідує, що 16.12.2015 року до кабінету завідувача дошкільного закладу звернулась жінка, яка представилась ОСОБА_2 з наміром забрати із дитячого садка документи на дитину - ОСОБА_10, однак назвати номер групи вона не змогла. Після цього ОСОБА_2 почала шукати доньку по дитячому садку, а знайшовши - почала вимагати у вихователів віддати їй доньку, її речі. Вихователі відмовили їй в цьому, викликавши батька дитини ОСОБА_1, який постійно приводить дитину до дитячого садка та опікується нею. Поведінка ОСОБА_2 налякала дитину ОСОБА_10, яка розплакалась та сховалась від матері.

Зазначені обставини в їх сукупності суд розцінює як свідчення недостатнього прояву уваги до дитини з боку відповідача, її незацікавленість життям, здоров'ям, благополуччям та майбутнім її малолітньої доньки, адже відсутність спроб налагодити контакт з дитиною, визначити порядок участі у її вихованні, стабільному спілкуванні є наслідком самоусунення від виконання батьківських обов'язків та легковажного відношення до їх виконання, а подібні неадекватні вчинки в дитячому садку, недостатність уваги - свідченням негативного впливу на дитину, які призводять до її боязні матері, невпізнання.

Окремої уваги заслуговує факт відсутності у відповідача постійного місця проживання. Так, протягом розгляду судом справи ОСОБА_2 неодноразово змінювала місце проживання, що визначало необхідність залучення судом служб у справах дітей виконкомів різних районів м. Кривого Рогу. Наявний в матеріалах справи договір оренди житлового приміщення по АДРЕСА_1 від 01.11.2015 року, укладений з ОСОБА_3 як орендатором (т.1 а.с.168) строком на 1 рік, суд не приймає до уваги у зв'язку з відсутністю доказів пролонгації його дії на момент розгляду справи. Крім того, з листа Виконавчого комітету Довгинцівської районної у м. Кривому Розі ради від 17.08.2016 року та Криворізького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 03.06.2016 року №282/2 (т.2 а.с.28-30) слідує, що за вказаною адресою ОСОБА_2 не зареєстрована та не проживає, а зі слів її матері ОСОБА_12 донька проживає на території Покровського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, точної її адреси вона не назвала. Вказані обставини також визначають достатність підстав для визнання неналежним доказом акту обстеження умов проживання за вказаною адресою (т.2 а.с.74).

Згідно наданих відповідачем відомостей про чергову зміну місця проживання, остання відома адреса її проживання: АДРЕСА_4 (т.2 а.с.75). На момент розгляду справи встановлено, що фактично ОСОБА_2 проживає по АДРЕСА_5.

В свою чергу, судом встановлено, що ОСОБА_1 має стабільний заробіток, офіційно працює електрогазозварювальником ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», зарекомендував себе з позитивного боку як дисциплінований та добросовісний працівник, зі співробітниками перебуває в товариських стосунках (т.1 а.с.14, 15).

За місцем реєстрації та проживання по АДРЕСА_2, ОСОБА_1 також зарекомендував себе позитивно (т.1 а.с.17).

На підставі виконавчого листа №213/220/14-ц, виданого 04.02.2014 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на виконання рішення суду від 04.02.2014 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (дійсне прізвище - ОСОБА_2) стягувались аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею повноліття (т.1 а.с.12).

Крім того, як вбачається з довідки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №811-15/1-5136 від 09.07.2014 року, на підставі виконавчого листа №213/221/14-ц, виданого 06.03.2014 року Інгулецьким районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на виконання рішення суду від 06.03.2014 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (дійсне прізвище - ОСОБА_2) стягувались аліменти на її утримання до досягнення малолітньою донькою ОСОБА_10 3-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.13).

Як вказував позивача, що не оспорювала відповідач, аліменти на утримання дитини та її матері - ОСОБА_2 він сплачував належним чином, не дивлячись на те, що з квітня 2014 року дитина проживала з ним, а не з матір'ю, що в розумінні ст.84 СК України є визначальним при сплаті аліментів на утримання матері дитини.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 210/48778/15-ц від 25.01.2016 року, яке набрало чинності 22.03.2016 року, припинено стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання їх малолітньої доньки ОСОБА_10; присуджено стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання їх малолітньої доньки ОСОБА_10 до досягнення дитиною повноліття.

В судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечувала факт отримування нею коштів в рахунок сплати аліментів від ОСОБА_1, проте вона вказувала, що витрачала ці кошти на придбання речей, одягу для ОСОБА_10 Однак в підтвердження таких доводів належних та допустимих доказів відповідач суду не надала.

Зокрема, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 показала, що коли дитина хворіла, ліки купували ОСОБА_1 та вона, оскільки на той момент вони зустрічались та час від часу вона допомагала йому з дитиною.

Покази свідка ОСОБА_14 в частині неналежного виконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків, незабезпечення дитини одягом судом не приймаються в силу спростування їх обсягом наявних письмових доказів та поясненнями ОСОБА_2, яка в судовому засіданні визнала той факт, що ОСОБА_1 є гарним батьком для ОСОБА_10

Судовим розглядом також встановлено, що ОСОБА_1, будучи зацікавленим в оздоровленні малолітньої доньки ОСОБА_10, купував путівки на відпочинок у м. Бердянськ (т.2 а.с.33). Зі свого боку, ОСОБА_2 не вчиняла жодних дій, які б свідчили про її участь в оздоровленні дитини, її фізичному та духовному розвиткові.

Відповідно до ч.1 ст.141, ст.150 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний, моральний стан.

У відповідності до ст.ст.8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до ч.4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч.1 ст.164 СК України, у випадку ухилення матері, батька дитини від виконання своїх обов'язків по її вихованню, вони можуть бути позбавленні судом батьківських прав.

В розумінні п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року №3, який узгоджується з нормами ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування обов'язками.

Позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей, про що зазначено в п.15 вказаної постанови.

Відповідно до ч.5 ст.19 СК України, Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМУ №866 від 24.09.2008 року, при розгляді спорів, що виникають із сімейних відносин та стосуються, зокрема, позбавлення батьківських прав, орган опіки та піклування надає письмовий висновок.

Так, висновком виконкому Покровської районної у м. Кривому Розі ради №7/29-1213 від 05.04.2018 року (т.2 а.с.133) вирішено доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки мати дитини не працює, зловживає спиртними напоями, не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, не займається її вихованням, не готує її до самостійного життя.

В контексті приписів ч.6 ст.19 СК України, рішення органу опіки та піклування не є для суду обов'язковим, а підлягає оцінці поряд з іншими доказами.

Так, суд погоджується із зазначеними висновком про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2, оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт неналежного виконання нею батьківських обов'язків, яке виражається у відсутності з її боку піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, не прийняття участі в її матеріальному забезпеченні, лікуванні, оздоровленні. При цьому така поведінка ОСОБА_2 є винною та свідомою, а її посилання на чинення перешкод ОСОБА_1 в участі у спілкуванні з дитиною, її вихованні, які за наявності вона ніяким чином протягом 4 років не намагалась усунути ні в досудовому, ні в судовому порядку.

Посилання у висновку на зловживання ОСОБА_2 спиртними напоями, на що також звертав увагу позивач, суд не приймає до уваги з огляду на недоведеність таких обставин, натомість приймає до уваги той факт, що ОСОБА_2 ще в неповнолітньому віці була судима за умисні тяжкі злочини - ч.1 ст.186, ч.2 ст.190 КК України та перебувала на обліку Саксаганського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області з 25.04.2009 року по 25.11.2009 року (т.2 а.с.30), що характеризує її з негативного боку.

Так, Європейський суд з прав людини в п.49 рішення №39948/06 у справі «Савіни проти України» зазначив, що розірвання сімейних зв'язків між батьками та дитиною означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин, у зв'язку з чим рішення національних органів має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.

На підставі викладеного, керуючись принципом найкращого забезпечення інтересів дитини, закріпленим у Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, суд приходить до висновку про доведеність невиконання відповідачем батьківських обов'язків, умисність таких дій та свідоме нехтування ними, безвідповідальне ставлення до їх виконання. Провівши ретельний аналіз життя ОСОБА_2, у тому числі відсутність офіційного місця роботи, часту зміну місця проживання, характеризуючи дані, її ставлення до дитини та не вчинення жодних спроб протягом 4 років для налагодження контакту з дитиною, визначення порядку її участі у вихованні дитини, суд приходить до висновку, що саме застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_10 забезпечить захист інтересів дитини, безпеку для її життя та здоров'я, а наявні мотиви для позбавлення батьківських прав в даному випадку є доречними і достатніми з урахуванням обсягу наявних доказів, що узгоджується з правовими висновками Європейського суду з прав людини, викладеними в п.48 рішення від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» та в п.65 рішення № 46544/99 у справі «Кутцнер проти Німеччини».

Поміж іншим, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на передбачене ст.169 СК України її право на поновлення батьківських прав в судовому порядку після зміни її поведінки як особи, позбавленої батьківських прав, обставин, що були підставою для її позбавлення батьківських прав з переосмисленням її ставлення до дитини.

За даних обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 Однак, суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині скасування стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини, оскільки в ході судового розгляду таку вимогу за позовом ОСОБА_1 вже було вирішено заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області № 210/48778/15-ц від 25.01.2016 року, що виключає можливість повторного її вирішенні по суті.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, суд враховує часткове задоволення позову, у зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 243,60 грн. в рахунок часткового відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 90, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355, п.п.9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у м. Кривому Розі ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної у м. Кривому Розі ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Покровської районної у м. Кривому Розі ради, про позбавлення батьківських прав, скасування стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 (дійсне прізвище - ОСОБА_2), ІНФОРМАЦІЯ_5, батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Після набрання рішенням суду законної сили видати виконавчий лист для пред'явлення на виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» в частині стягнення судових витрат, а копію рішення суду надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем народження дитини - для внесення відповідних відомостей про позбавлення матері батьківських прав відносно дитини.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідач: ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-1: Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у м. Кривому Розі ради, юридична адреса: пр-т. Миру 42, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ юридичної особи - 04052525.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-2: Служба у справах дітей виконавчого комітету Саксаганської районної у м. Кривому Розі ради, юридична адреса: вул. Володимира Великого 32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ юридичної особи - 05410872.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-3: Служба у справах дітей виконавчого комітету Покровської районної у м. Кривому Розі ради, юридична адреса: вул. Шурупова 2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ юридичної особи - 04052531.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-4: Служба у справах дітей виконавчого комітету Довгинцівської районної у м. Кривому Розі ради, код ЄДРПОУ 05520744, юридична адреса: вул. Дніпровське шосе 11, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ юридичної особи - 05520744.

Повне судове рішення складено 10.04.2018 року.

Суддя Євтушенко О.І.