Рішення № 73257951, 02.04.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/4568/16

№ 2/183/524/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., представника позивача Боброва В.Ю., відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Будинкоуправління № 2 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району до ОСОБА_2 про:

визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1,

встановив:

посилаючись на положення ст.ст.71, 72 ЖК України, позивач звернувся до суду з означеним позовом, в якому вказує, що на балансі позивача знаходиться житлова квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. 01 вересня 1998 року ОСОБА_4 в складі сім`ї з чотирьох осіб, в тому числі і ОСОБА_2 надано право на вселення в означене житлове приміщення. З 29 серпня 2003 року ОСОБА_4 виїхав до іншого місця проживання в м. Київ. З 02 грудня 2005 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 знялися з реєстрації місця проживання за зазначеною адресою. Водночас, ОСОБА_2 з грудня 2005 року фактично в спірній квартирі не проживає, залишається зареєстрованою у спірному приміщенні, протягом тривалого часу без дозволу позивача здавала в піднайом житлове приміщення, з 2015 року припинивши сплату комунальних платежів, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість. Означені дії порушують права позивача, тому позивач просить визнати відповідача такою, що втратила право користування означеною квартирою.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Пояснив, що обставини щодо не проживання, встановлені актом від 08 серпня 2016 року про не проживання відповідача без поважних причин в спірній квартирі з грудня 2005 року підтверджені самою відповідачем та її представником, свідками, а також іншими матеріалами справи. Посилання відповідача на неправомірність та безпідставність акту про не проживання є такими, що спростовуються доказами. Представник відповідача надала пояснення суду про те, що відповідач з 2005 року проживала в м. Києві у гуртожитку по АДРЕСА_4, при цьому посилалась на те, що це житлове приміщення у гуртожитку було надано у тимчасове користування сім'ї відповідача ще в 2003 році, воно не відповідає санітарно-технічним нормам. Ці пояснення представника відповідача повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи, які свідчать про те, що відповідач в грудні 2005 року зняла з реєстрації в спірній квартирі своїх неповнолітніх дітей, яким на той час виповнилося по 13 і 10 років відповідно та виїхала з ними в м. Київ, де зареєструвала їх у вищезгаданому гуртожитку де фактично і проживала разом з ними, але без реєстрації. Обставини щодо невідповідності санітарно-технічним нормам приміщення в зазначеному гуртожитку, не завадили відповідачу, разом з дітьми вселитися в це житлове приміщення і зареєструвати в ньому дітей. Разом з цим, жодних судових рішень з приводу непридатності жилого приміщення для проживання у зазначеному гуртожитку на день розгляду справи немає. Те, що відповідач добровільно відмовилася від проживання в спірній квартирі з грудня 2005 року підтверджує і той факт, що відповідач змінила місце роботи та продовжує працювати в іншому населеному пункті, проживання чоловіка та її дітей в іншому населеному пункті, не повернення для проживання до спірної квартири після досягнення повноліття дітьми, перебування на лікуванні в м. Києві. Пояснення відповідача щодо повернення до квартири спростовуються показами свідків. Довідку директора TOB «МІ СИСТЕМА» щодо відряджень відповідача неможна вважати належним доказом по справі, оскільки ця довідка не містить кількість днів знаходження у відрядженні відповідача щомісячно, з лютого 2016 року. Довідка не містить реєстраційного номеру та дати її видачі. Більш того, в цій довідці міститься інформація саме про перебування відповідача у відрядженні в м. Дніпро, а не про проживання в спірній квартирі. Крім того, жодних витягів з наказів про щомісячні дати направлення у відрядження, про дати повернення з відрядження, а також копій відрядних посвідчень з відповідними відмітками, копій авансових звітів про використані кошти на переїзд до місця відрядження та повернення з відрядження, проживання в готелі або іншому житлі відповідачем суду не надано. Більш того, не сплата комунальних платежів з 2015 року також свідчить про не бажання відповідача проживати в спірному приміщенні. Обставини щодо не проживання також підтверджуються показами свідків, допитаних в судовому засіданні, а покази свідків, заявлених для допиту зі сторони відповідача не підтверджують факт проживання та є сумнівними за змістом. Таким чином, як свідчать матеріали справи, сім'я відповідача до отримання постійного житла за рахунок держави в особі Міністерства оборони України забезпечена тимчасовим житлом в м. Києві в гуртожитку військової частини А 2788. Відповідачем не спростовано, що вона фактично проживає і працевлаштована на постійній основі в м. Києві, наміру повернутися в спірну квартиру не має, використовує її в корисливих цілях. Тому у разі визнання її такою, що втратила право користування спірною квартирою, жодним чином не порушить її житлових прав.

Представник відповідача та відповідач в судовому засіданні заперечили проти задоволення позову. Вказали на те, що позивачем не доведено факту наявності підстав для застосування положень ст.ст.71, 72 ЖК України. Так, внаслідок зміни місця працевлаштування чоловіка відповідача відповідач в 2005 році, не бажаючи цього, змушена була спочатку зняти з реєстрації місця проживання спільних дітей та зареєструвати їх у тимчасовому житловому приміщенні в м. Києві, яке не відповідає санітарно-гігієнічним умовам, а потім, приблизно в 2007 році через сімейні обставини та умови праці, поїхати до м. Києва, де вона проживала за місцем реєстрації чоловіка. При цьому, наміру залишати єдине передане їй в користування житло, яке частково, однак відповідає нормам житлового законодавства, наміру не мала. Вказує на те, що в квартирі залишилися речі відповідача, меблі. Зазначили, що квартира в піднайом не передавалася. Зі згоди позивача та за власним бажанням відповідач надала дозвіл на безоплатне проживання в квартирі своїм знайомим, які працюють в військовій частині, розташованій в смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області та не мають власного житла для догляду за квартирою. Означені особи оплачували комунальні послуги. При цьому, відповідач неодноразово, як з власної ініціативи так і за умовами праці протягом 2005-2015 року приїздила до переданої їй в користування квартири, оплачувала комунальні послуги. Приблизно в 2015 році, внаслідок складних життєвих обставин, пов'язаних із хворобою та того, що особи, яким передавалася відповідачем в користування квартира виїхали з неї, вона не мала змоги оплачувати комунальні платежі за користування квартирою та по приїзду в смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області вона передала ключі від квартири своїй подрузі ОСОБА_7, яка здійснювала нагляд за квартирою. При цьому відповідач інколи, внаслідок обставин праці приїздила до квартири, вбиралася в ній та наміру залишати її не мала, про що свідчать речі, залишені нею в квартирі. Зазначила, що ані вона, ані члени її родини не мають іншого належного житла для проживання, внаслідок чого і наміру залишати єдине житло, яке відповідає вимогам житлового законодавства не мала. Пояснила, що заборгованість зі сплати комунальних платежів погашена відповідачем одразу, як їй стала відома сума заборгованості, при цьому сама лише несплата комунальних платежів не є підставою для застосування положень ст.ст. 71, 72 ЖК України.

28 вересня 2016 року у справі ухвалено заочне рішення, яке скасовано ухвалою суду від 29 серпня 2017 року.

В судовому засіданні проведено допит свідків позивача: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, свідків відповідача: ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14

Позовна заява у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що у відповідності до ордеру, виданого Міністерством оборони України № 186 від 01 вересня 1998 року, ОСОБА_4 в складі сім`ї з чотирьох осіб, в тому числі ОСОБА_2 - дружині, ОСОБА_5 - сину, ОСОБА_6 - дочці надано право на вселення в житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.4/.

16 жовтня 1998 року відповідача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.12/.

29 серпня 2003 року Начальником гарнізону КЕЧ району дозволено переоформлення особового рахунку з головного квартиронаймача - ОСОБА_4 на дружину - ОСОБА_2 в складі сім`ї 4 особи /а.с.7/.

У відповідності до квартирної картки обліку, ОСОБА_4 29 серпня 2003 року виписаний з місця проживання 29 серпня 2003 року в зв`язку з переїздом до м. Київ. ОСОБА_5, ОСОБА_6 виписані з місця проживання 02 грудня 2005 року в зв`язку з переїздом до м. Київ /а.с.8/.

У відповідності до довідки БУ № 2 гвардійської КЕЧ району, квартиронаймач ОСОБА_2 станом на 01 серпня 2016 року має заборгованість з квартплати та побутовим послугам з 01 березня 2015 року по 31 липня 2016 року в сумі 6958,67 грн. /а.с.6/.

Станом на 05 серпня 2016 року відповідач зареєстрована в спірному житловому приміщенні одноособово /а.с.5, 41/ та за довідкою позивача станом на 23 січня 2007 року проживала та постійно зареєстрована в спірній квартирі /а.с.53/.

Актом комісії у складі техніка будинкоуправління № 2 Гвардійської КЕЧ району, депутата Черкаської селищної ради, паспортиста будинкоуправління № 2 Гвардійської КЕЧ району, Довідкою позивача від 27 вересня 2017 року, встановлено, що з грудня 2005 року ОСОБА_2 в квартирі не з`являлась, заяв про продовження строку користування житловим приміщенням не надавала /а.с.9, 119/.

05 вересня 2016 року, 06 вересня 2016 року, 17 листопада 2016 року відповідачем сплачено за комунальні послуги на користь позивача 7820,00 грн. /а.с.57, 58, 59/.

07 липня 2017 року представниками в/ч А1126, уповноваженим КЕВ, квартиронаймачем ОСОБА_15 складено акт відчинення дверей та акт опису майна у квартирі АДРЕСА_1, за яким відчинені вхідні двері до приміщення, проведено заміну замків на дверях та описане майно, наявне в означеній квартирі /а.с.120, 121/.

Також вбачається, що чоловік відповідача /а.с.46/ є ветераном війни - учасником бойових дій /а.с.45/, з 14 березня 2011 року перебуває на пенсії за вислугою років /а.с.44/, 16 грудня 2010 року звільнений з військової служби /а.с.55, 56/. Станом на 02 листопада 2005 року ОСОБА_4 перебував на квартирному обліку у в/ч А 1302 з 10 жовтня 1992 року у складі сім'ї з чотирьох чоловік /а.с.49/.

20 червня 2006 року ОСОБА_4 проходив військову службу у в/ч А 2788, відповідач разом з сім'єю тимчасово проживала без реєстрації в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4, яке не відповідало нормам житлового законодавства для проживання сім'ї /а.с.50, 51/. ОСОБА_4 з 13 грудня 2006 року зараховано на квартирний облік, як особу, яка має право на першочергове отримання житла /а.с.52/ та продовжує перебувати на квартирному обліку, належним житлом не забезпечений, грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення не отримував /а.с.54, 90, 91/.

03 січня 2017 року між ОСОБА_4 та в/ч А 2788 укладено договір найму житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 /а.с.161-162/. 30 жовтня 2017 року складено акт комісії у складі голови житлової комісії в/ч А 2788, працівників ЗСУ про перевірку житлових умов в зазначеній квартирі, з якого вбачається проживання без реєстрації в квартирі ОСОБА_2 та право ОСОБА_4 перебувати на квартирному обліку /а.с.163-164/.

За довідкою ТОВ «МІ-СИСТЕМА» відповідач працює на означеному товаристві та з лютого 2016 року ОСОБА_2 щомісячно перебувала у відрядженнях в ТОВ «МІ СИСТЕМА» за адресою: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, оф.6 /а.с.60/.

З трудової книжки відповідача вбачається, що остання 30 листопада 2005 року звільнена з посади діловода в/ч А 1302 та 11 січня 2006 року зарахована на посаду бухгалтера ТОВ «Фермер», м. Київ. 28 лютого 2007 року звільнена з посади бухгалтера та 03 березня 2007 року прийнята на посаду бухгалтера філії «Джей Сі Авто Україна», м. Київ з якої 29 листопада 2007 року звільнилася. 28 січня 2008 року відповідач прийнята на посаду головного бухгалтера ТОВ «В-Груп», м. Київ, з якої 31 березня 2010 року звільнилася. 01 квітня 2010 року прийнята на посаду головного бухгалтера ТОВ «Східний експрес», м. Київ, 13 травня 2014 року переведена на посаду фінансового директора, де і працює на день розгляду справи /а.с.165-166/.

Свідок ОСОБА_8 показала, що працює в в/ч А 1302 помічником командира. Під час перевірки проживання мешканців в жилих приміщеннях смт. Черкаське нею, на виконання посадових обов'язків, встановлено, що в спірній квартирі відповідач відсутня без поважних причин понад встановлений законодавством шестимісячний строк. Дана обставина встановлена під час проведення щорічних інвентаризацій житлового фонду гарнізону створеними комісіями. Встановлення факту не проживання відповідача в спірній квартирі командуванням гарнізону здійснювалося у різні години доби шляхом відвідування мешканців, опитування сусідів. Зазначені відомості надавалися командуванням гарнізону до будинкоуправління, яке є наймодавцем. Влітку 2017 року вона була присутня під час відкриття вхідних дверей до спірного приміщення та опису майна, наявного в ньому, про що складено відповідний акт.

Свідок ОСОБА_9 показала, що мешкає в квартирі на одному поверсі з квартирою, в якій зареєстрована відповідач. З 2004 по 2009 рік відповідач інколи приїздила до квартири. Приблизно з 2009 року вона жодного разу не бачила відповідача ні в спірній квартирі, ні в смт. Черкаське. З цього часу і приблизно до 2014 року в спірній квартирі вона бачила інших мешканців. В 2009 році під час повернення до квартири за місцем проживання їй допомагав занести речі чоловік, що мешкав в спірній квартирі у цей час. Показала, що рідко залишає житлове приміщення, не звертала належної уваги, чи поверталася відповідач в квартиру, чи ні, побачивши відповідача лише в 2017 році.

Свідок ОСОБА_10, ОСОБА_11 пояснили, що під час вселення в липні 2017 року в спірну кватиру сім'ї військовослужбовця ОСОБА_15 вона була у занедбаному стані, на вікнах павутиння, грибок на віконних рамах та балконному блоці. Особисті речі попередніх наймачів знаходилися в неупорядкованому вигляді, ліжко розібране, а диван зламаний. На вікнах відсутні штори. В кімнатах відсутні люстри. На кухні взагалі відсутня мийка. Тобто, жодних побутових умов для проживання в квартирі не створено. Крім того, оглянувши приміщення вони дійшли висновку, що в спірній квартирі протягом дуже тривалого часу ніхто не проживав.

Свідок ОСОБА_12 показала, що її сім'я з трьох осіб, з дозволу відповідача вселилася в спірну квартиру в грудні 2005 року де і проживали по грудень 2014 року. Свідок пояснила, що саме вона, за домовленістю з відповідачем, сплачувала на рахунки позивача комунальні платежі за зареєстрованих осіб. В 2014 році вона та члени її родини, у зв'язку з наданням їм житлового приміщення в смт. Черкаське, виселилися з займаного житлового приміщення. Також свідок зазначила, що особисті речі відповідача зберігалися в одній з кімнат, в яку свідок ніколи не заходила. Свідок зазначила, що відповідача декілька разів на рік приїздила до квартири, інколи з ночівлею. Підстав, з яких вона приїздила не знає.

Свідок ОСОБА_7 показала, що бачила відповідача у смт. Черкаське декілька разів протягом 2005 - 2014 років, коли та відвідувала їх чи на свята. В 2016 році відповідач стала частіше з'являтися в смт. Черкаське. Під час приїзду до смт. Черкаське відповідач залишалася на ночівлю у неї, інколи і у ОСОБА_17, коли самої ОСОБА_7 не було в Черкаському. З 2016 року ключі від квартири відповідач передала їй для догляду за спірною квартирою.

Свідок ОСОБА_13 показала, що мешкає в м. Дніпро. Вона була в квартирі відповідача декілька разів у гостях на запрошення останньої. В тому числі і в травні 2016 року. При цьому в квартирі безладу не було. В квартирі знаходилися диван, холодильник, телевізор, мийка. При цьому свідок зазначила, що вона сама з 2003 року не мешкає в смт. Черкаське, а фактично проживає в м. Дніпро і на даний час проходе військову службу в м. Дніпро.

Свідок ОСОБА_14 показав, що він з 2003 року проходить військову службу в м. Дніпро. З цього часу фактично знаходиться в м. Дніпро. Додому в смт. Черкаське приїздить лише у вихідні дні. Відповідача бачив на території смт. Черкаське приблизно два - три рази на рік, зокрема в 2017 році в травні та липні місяці. Вдома у відповідача ніколи не був. Зі слів відповідача знає, що остання давно мешкає в м. Києві, оскільки її чоловіка було переведено для проходження військової служби в м. Київ.

Судом досліджено листки непрацездатності відповідача, виписку з курортно-готельного комплексу «Лілея», медичну документацію щодо ОСОБА_2, докази проведення протягом листопада 2016 року - березня 2017 року витрат на лікування, докази перебування на лікування ОСОБА_3, фотокартки приміщення спірної квартири, які самі по собі з огляду на підстави позову не підтверджують та не спростовують обставини, покладені в обґрунтування позову та заперечень, а тому є неналежними /а.с.61, 62, 63, 64-65, 66, 67, 68-72,73-74, 75-78, 79-81, 82/.

Також, в розумінні положень ст.ст. 90, 95 ЦПК України суд не приймає до уваги, як доказ пояснювальні записки свідків ОСОБА_7, ОСОБА_18, ОСОБА_17 як недопустимі /а.с.83, 92, 93, 143, 144/, а договір від 10 грудня 2005(4) року, наданий відповідачем містить виправлення, не засвідчені підписом відповідної посадової особи, право Гвардійської КЕЧ району на посвідчення договору, узгодження договору з наймодавцем.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини суд доходить до висновку, що між сторонами існує спір з приводу права позивача проживати в спірній квартирі.

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступних норм законодавства.

Згідно з чч.1, 6 ст.81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

За ч.1 ст. 71 Житлового кодексу України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У відповідності до ст. 72 Житлового кодексу України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Надані позивачем суду докази у вигляді показів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Акти комісій, складених за результатами виходу за місцезнаходженням спірної квартири вказують на наявність підстав для висновку, що відповідач дійсно постійно не проживала в спірному житловому приміщенні. При цьому не спростовується цей факт і показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які вказували на те, що відвідування відповідача смт. Черкаське, в тому числі і спірної квартири мало епізодичний характер та остання протягом терміну більше доби не залишалася проживати в ній.

Водночас, за частиною 2, пунктом 2 частини 3, частиною 5 статті 71 ЖК України, якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання. У випадках, передбачених пунктами 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Так, матеріали справи свідчать, що відповідач з 11 січня 2006 року до дня розгляду справи в суді працювала на підприємствах, місцезнаходженням яких є м. Київ. При цьому, змінюючи місця роботи в м. Києві перерви між працевлаштуванням відповідача не перевищували строку 6 місяців.

За таких обставин матеріали справи містять докази на підтвердження поважності причин не проживання відповідача у наданому їй на підставі ордеру спірному житловому приміщенні понад 6 місяців, які пов'язані з умовами роботи в місті, яке знаходиться на значній відстані від спірної житлової нерухомості. При цьому, перерви між працевлаштуванням не перевищували строку 6 місяців. Доказів наявності іншого житла у власності відповідача суду не надано, як не надано суду і доказів зловживання відповідачем правом на житло, використанням житла не за призначенням, відсутності тимчасовості такого виїзду. За таких обставин підстав для задоволення позову на підставі положень ст.72 ЖК України суд не вбачає і в задоволенні позову належить відмовити.

Оцінюючи посилання позивача на не сплату комунальних послуг відповідачем, суд зазначає, що суд вирішує позов лише в межах позовних вимог, в той час як така підстава, як систематична несплата комунальних послуг та наявність заборгованості не є підставою для зверненням з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування, а є підставою для звернення з позовом про стягнення заборгованості.

Вирішуючи питання про судовий збір суд виходить з положень стю.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України суд -

вирішив:

в задоволенні позовної заяви Будинкоуправління № 2 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району (місцезнаходження: вул. Лісна, 18, смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області; ЄДРПОУ 22992686) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2; зареєстрованої: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 10 квітня 2018 року.

Суддя Д.О. Парфьонов