Постанова № 73257129, 05.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3368/17 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Київської міської державної адміністрації, Департаменту будування та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2017, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулися до суду з позовом, просили визнати протиправними дії посадових осіб Київської державної міської адміністрації та Департаменту будування та житлового забезпечення Київської міської адміністрації, зобов'язати посадових осіб Київської державної міської адміністрації та Департаменту будування та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації надати обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 від 17.11.2016 з посиланнями на норми закону, стягнути з Київської міської державної адміністрації та Департаменту будування та житлового забезпечення Київської міської адміністрації моральну шкоду в розмірі 2000 гривень

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2017 в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, оскільки безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, 17.11.2016 року звернулися до Київської міської державної адміністрації зі зверненням, у якому просили взяти їх на квартирний облік, як такі, що потребують отримання житлового приміщення з фондів житла для тимчасового проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 року № 422 та направити письмову відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Поряд з цим, питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення врегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно частини першої статті 1 вказаного закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (частина перша статті 15 Закону №393/96-ВР).

У відповідності до приписів статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, серед іншого, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (частина перша статті 20 Закону №393/96-ВР).

Тобто з викладеного вище вбачається, що громадяни України мають право подати звернення до органів державної влади і місцевого самоврядування, розгляд яких має здійснювати останніми вчасно та об'єктивно.

Як встановлено судом першої інстанції, звернення позивачів від 17.11.2016 було розглянуто, у задоволенні даного звернення відмовлено та надана відповідь Департаментом будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації.

У зверненні від 17.11.2016 ОСОБА_3, ОСОБА_4, просили поставити їх сім'ю на квартирний облік, як таких, що потребують надання житлового приміщення з фондів житла для тимчасового користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 №422.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав для задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дії посадових осіб Київської державної міської адміністрації та Департаменту будування та житлового забезпечення Київської міської адміністрації щодо надання необґрунтованої відповіді, оскільки відповідь Департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на звернення позивачів була обґрунтована та надана в повному обсязі, а також у строк передбачений вимогами чинного законодавства.

Крім того, не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання посадових осіб Київської державної міської адміністрації та Департаменту будування та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації надати обґрунтовану відповідь на звернення ОСОБА_3 і ОСОБА_4 від 17.11.2016 з посиланнями на норми Закону, оскільки з листа № 056/56-1968 від 13.06.2016 року, відповідно до якого заявників додаткового проінформовано, що на теперішній час у місті Києві не створено фонди для тимчасового проживання та на обліку громадян, які потребують надання житлового приміщення з фонду житла для тимчасового перебування, ніхто не перебуває.

А тому, відсутні правові підстави для вчинення дій з надання повторного роз'яснення щодо взяття на квартирний облік.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Київської міської державної адміністрації та Департаменту будування та житлового забезпечення Київської міської адміністрації моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4» Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача та наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують розмір завданої моральної шкоди.

При цьому, посилання позивачів на те, що їм завдано матеріальну шкоду, яку вони оцінюють у 2000,00 грн., не підтверджуються належними засобами доказування.

Також, не встановлено що відповідачами вчинено певні дії чи бездіяльність, що призвели або могли призвести до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Між тим, частина перша статті 77 КАС України покладає також обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.

Згідно положень вищевказаної практики Європейського Суду з прав людини, суд оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, звертає увагу на наступне.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, а позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Київської міської державної адміністрації, Департаменту будування та житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2017 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 10.04.2018