Ухвала суду № 73256390, 10.04.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"10" квітня 2018 р. Справа № 918/799/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Гудак А.В.

Суддя Василишин А.Р.,

Суддя Маціщук А.В.

за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Яганова Сергія Павловича на ухвалу господарського суду Рівненської області від 26.02.2018 у справі № 918/799/17 (суддя Політика Н.А., м.Рівне, дата постановлення ухвали - 26.02.2018)

за позовом Малого приватного підприємства "МОРІОН"

до Фізичної особи-підприємця Яганова Сергія Павловича

про стягнення заборгованості в сумі 1 161 грн. 60 коп. та звільнення торговельного місця

ВСТАНОВИВ:

12.03.2018 фізичною особою - підприємцем Ягановим Сергієм Павловичем подано до Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Рівненської області від 26.02.2018 у справі № 918/799/17 за позовом Малого приватного підприємства "МОРІОН" до Фізичної особи-підприємця Яганова Сергія Павловича про стягнення заборгованості в сумі 1 161 грн. 60 коп. та звільнення торговельного місця.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 918/799/17 у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Маціщук А.В.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 у справі №918/799/17 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яганова Сергія Павловича на ухвалу господарського суду Рівненської області від 26.02.2018 у справі № 918/799/17 на 4 аркушах з додатками - залишено без руху.

У даній ухвалі суду зазначено, що недоліки апеляційної скарги мають бути усунені шляхом направлення до Рівненського апеляційного господарського суду оригіналу платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору на реквізити: отримувач - УК у м. Рівне /м.Рівне/ 22030101, код отримувача ЄДРПОУ 38012714, банк отримувача: ГУДКСУ у Рівненській області, МФО 833017, рахунок отримувача - 31213206782002, код класифікації доходів бюджету - 22030101, призначення платежу - *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Рівненський апеляційний господарський суд (назва суду, де розглядається справа) - у розмірі 1762,00 грн.

05.04.2018 на адресу суду від Яганова Сергія Павловича надійшла заява на виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 по справі №918/799/17.

В обґрунтування даної заяви скаржник зазначає, що в аспекті конституційних подань положення частини першої статті 130 Конституції України (254к/96-ВР), а саме: "Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів", необхідно розуміти так, що:

- фінансування всіх судів в Україні повинне забезпечуватися державою виключно за рахунок коштів Державного бюджету України;

- від імені держави забезпечення фінансування судів здійснюють Кабінет Міністрів України шляхом розроблення та подання до Верховної Ради України проекту закону про Державний бюджет України та Верховна Рада України шляхом затвердження Державного бюджету України виключно законом України, здійснення контролю за його виконанням і прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

- у Державному бюджеті України мають визначатися окремо для всіх судів України видатки на їх утримання не нижче рівня, що надає можливість незалежного здійснення правосуддя, з подальшим забезпеченням повного і своєчасного виділення таких видатків;

- органи виконавчої влади беруть участь в організаційному забезпеченні функціонування судів і діяльності суддів у випадках та в порядку, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

В аспекті конституційних подань положення частини першої статті 130 Конституції України (254к/96-ВР), а саме: "У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів", треба розуміти так. що Кабінет Міністрів України зобов'язаний у проекті закону про Державний бюджет України передбачати окремими рядками видатки для кожного суду всіх юрисдикцій і рівнів в достатніх для здійснення правосуддя обсягах, а Верховна Рада України законом повинна визначати такі видатки у Державному бюджеті України.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Зазначене відповідає вимогам ст. 17 Закону України " Про судоустрій і статус суддів", якою визначено, що єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України.

Крім того, такий порядок закріплено у ст. 145 Закону України " Про судоустрій і статус суддів", згідно якої фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, скаржник вважає, що вимога оплатити судовий збір, як умова прийняття позову до розгляду, у неконституційний спосіб фактично перекладає обов'язок утримання судів і забезпечення судочинства на громадянина та прямо суперечить Конституції України, згідно з якою за вищенаведеними висновками Конституційного Суд України обов'язок фінансувати судочинство є виключним обов'язком Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України і не може бути покладений на інших осіб.

Разом з цим, скаржник у вищезгаданій заяві просить суд звільнити від сплати судового збору оскільки не існує чинного Закону України "Про судовий збір", а вимога такої оплати суперечить ст. 130 Конституції України, у відповідності до якої суди утримуються виключно за рахунок Державного бюджету України.

Розпорядженням керівника апарату №01-03/290 від 10.04.2018 року у зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі № 918/799/17 - Олексюк Г.Є. у період з 04 квітня 2018 р. по 10 квітня 2018 р. включно, перебування у відрядженні у період з 11 квітня 2018 р. по 13 квітня 2018 р. включно, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, стаття 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначити заміну судді-члена колегії у справі №918/799/17. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2018 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В.

Так, ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено завдання та основні засади господарського судочинства, серед яких, зокрема, як забезпечення права на апеляційний перегляд справи так і рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження підстав для звільнення або відстрочення сплати судового збору.

Отже виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору в межах умов передбачених законодавством та з врахуванням майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази.

Таким чином, за приписами зазначеної норми, відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності підстав, зазначених у ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Крім того, вказаний Закону України "Про судовий збір" не містить винятків щодо відсутності необхідності справляння судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду (в тому числі, за перегляд в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції за стягнення штрафу за зловживання процесуальними правами).

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 5 Закону України "Про судовий збір", скаржник не віднесений до осіб, звільнених від сплати судового збору, а тому судовий збір повинен бути сплачений на загальних умовах.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Посилання Фізичної особи - підприємця Яганова Сергія Павловича у заяві від 05.04.2018 на те, що вимога оплатити судовий збір, як умова прийняття позову до розгляду, у неконституційний спосіб фактично перекладає обов'язок утримання судів і забезпечення судочинства на громадянина та прямо суперечить Конституції України, згідно з якою за вищенаведеними висновками Конституційного Суд України обов'язок фінансувати судочинство є виключним обов'язком Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України і не може бути покладений на інших осіб, судом апеляційної інстанції не приймається, оскільки дана обставина не підпадає під умови передбачені законодавством для звільнення від сплати судового збору.

Водночас доступ до правосуддя у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не привести судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддано обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно, суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, враховуючи наведені норми та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги передбачена положеннями Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про судовий збір" і не може вважатися обмеженням доступу до суду, що узгоджується із рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі".

Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 904/7671/17, від 20.03.2018 у справі №922/5787/15, від 28.03.2018 у справах № 904/8558/17, №916/2188/17.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє заявлене клопотання фізичної особи-підприємця Яганова Сергія Павловича про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Рівненської області від 26.02.2018 про стягнення штрафу у справі № 918/799/17 в зв`язку з необґрунтованістю та відсутністю належних письмових доказів.

Згідно ч.2 ст.260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

У відповідності до ч.4 ст.174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Отже станом на 10.04.2018 скаржником не усунуто недоліки вказані в ухвалі суду від 22.03.2018, а саме: не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у встановленому відповідним законодавством порядку та у розмірі - 1762,00 грн.

Відповідно до ч. 6, 7, 8 ст.260 ГПК України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Копія ухвали про повернення апеляційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність повернення Фізичній особі-підприємцю Яганову Сергію Павловичу апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Рівненської області від 26.02.2018 у справі № 918/799/17.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 260, 232, 288 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яганова Сергія Павловича на ухвалу господарського суду Рівненської області від 26.02.2018 у справі № 918/799/17 - на 4 аркушах з додатками, поштовий конверт.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ухвали) в касаційному порядку передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного судового рішення (ухвали) - 10 квітня 2018 року.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.