Постанова № 73256195, 05.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/17538/17 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

20 грудня 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати підпункт 37.1.1. пункту 37 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 12.06.2008, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за №638/15329, в частині «але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пункту 37.2 цієї Інструкції)».

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вказаний підпункт суперечить п.1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 12.06.2008 та обмежує одним місцем право військовослужбовця Збройних Сил України на отримання грошового забезпечення протягом виконання обов'язків військової служби із дня видання наказу про звільнення до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 січня 2018 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 8-9).

Підставою для залишення позовної заяви без руху стало те, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (частина друга ст. 264 КАС України).

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, на думку суду першої інстанції, позивач в тексті позовної заяви зазначає, що оскаржуваний нормативно-правовий акт Міністерства оборони України, а саме, наказ, застосовано до нього, про що свідчить наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 по справі №814/396/17 за позовом позивача до військової частини А1815.

Проте, з вивчення даних, на які посилається позивач, судом встановлено, що Одеським апеляційним адміністративним судом у адміністративній справі №814/396/17 переглядалася постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, зі змісту якої вбачається, що позивача 30 січня 2015 року відповідно до Указу Президента «Про часткову мобілізацію» № 15/2015 призвано на військову службу у зв'язку з мобілізацією.

Таким чином, позивач є суб'єктом правовідносин, у яких застосовувався цей акт, з січня 2015 року.

Враховуючи наведене, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Відтак, для усунення виявлених судом недоліків позову позивачу необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

17 січня 2018 року за допомогою засобів поштового зв'язку позивачем на виконання ухвали подано заяву до суду першої інстанції, в якій останній клопотав про застосування частини третьої статті 264 КАС України (а.с. 11).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2018 у зв'язку з неусуненням недоліків, визначених ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.01.2018, позовну заяву повернуто позивачу (а.с. 1-2).

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, апелянт посилався на те, що недоліки, визначені в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.01.2018 усунуті, оскільки відповідно до частини третьої статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Оскільки ним оскаржено чинний наказ Міністерства оборони України, який є нормативно-правовим актом, неможливо пропустити встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заява, яку позивачем надано на усунення недоліків на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.01.2018, не може вважатись такою, що усуває виявлені судом недоліки позовної заяви, та не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, тому вказане є підставою для повернення позовної заяви.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частини п'ятої ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною шостою статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За правилами частини першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009, в ухвалі повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення, але не більше 5 днів з дня отримання позивачем ухвали.

Згідно п.1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що повертаючи позовну заяву, судом першої інстанції не було враховано наступне.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 січня 2018 року позовну заяву позивачу залишено без руху (а.с. 8-9).

Підставою для залишення позовної заяви без руху стало те, що оскільки позивач є суб'єктом правовідносин, у яких застосовувалась Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 12.06.2008, з січня 2015 року, тому позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Відтак, для усунення виявлених таких недоліків позивачу запропоновано надати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

17 січня 2018 року за допомогою засобів поштового зв'язку позивачем на виконання ухвали подано заяву до суду першої інстанції, в якій клопотав про застосування частини третьої статті 264 КАС України (а.с. 11).

Згідно частини третьої статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Відповідно до частини четвертої ст. 3 КАС України закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

На відміну від попередньої редакції Кодексу адміністративного судочинства України, яка діяла до 15.12.2017, чинні положення процесуального закону у частині третьої статті 264 не обмежують право позивачів на звернення до суду шестимісячним строком з метою оскарження саме нормативно-правового акту.

За таких обставин, зважаючи на те, що нові процесуальні правила надають особам право оскарження нормативного акту протягом всього строку його чинності, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для повернення позовної заяви про визнання протиправним та скасування підпункту 37.1.1. пункту 37 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 12.06.2008, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за №638/15329.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до вимог ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За правилами статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2018 року й направленні справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2018 року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 10 квітня 2018 року.