Постанова № 73255939, 29.03.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2018 р. Справа № 921/618/17-г/7

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Іванець М.Я.,

розглянув апеляційні скарги ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укртрансгаз» та ОСОБА_3 підприємства «Газпостач» Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз»

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017 (суддя Стадник М.С., повний текст складено 28.12.2018)

у справі №921/618/17-г/7

за первісним позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ

до відповідача ОСОБА_3 підприємства «Газпостач» Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз»,

про стягнення 11’ 363’ 037,51 грн. основного боргу, 174’ 778,85 грн. 3% річних, 1’ 499’ 866,00 грн. пені, 431’ 451,72 грн. інфляційних збитків,

за зустрічним позовом ОСОБА_3 підприємства «Газпостач» Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз»,

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укртрансгаз», Київ,

про визнання недійсним п.7.3 договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000268/Н038 від 01.07.2015,

за участю представників:

- від позивача – ОСОБА_4,

- від відповідача – ОСОБА_5

30.10.2017 до Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 акціонерного товариства (надалі – ПАТ) «Укртрансгаз» до ОСОБА_3 підприємства «Газпостач» Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» (надалі – ДП «Газпостач») про стягнення 11’ 363’ 037,51 грн. основного боргу, 174’ 778,85 грн. 3% річних, 1’ 499’ 866,00 грн. пені, 431’ 451,72 грн. інфляційних збитків (а.с. 5-8, т.1).

12.12.2017 ДП «Газпостач» подало до суду зустрічний позов до ПАТ «Укртрансгаз» про визнання недійсним п.7.3 договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000268/Н038 від 01.07.2015.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017 у даній справі частково задоволено первісний позов, стягнуто з ДП «Газпостач» на користь ПАТ «Укртрансгаз» 174’ 778,85 грн. 3% річних, 431’ 451,72 грн. інфляційних збитків, 1’ 151’ 579,72 грн. пені, відмовлено в стягненні 348’ 286,28 грн. пені, а в частині стягнення 11’ 363’ 037,51 грн. основного боргу – провадження у справі припинено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення місцевий господарський суд встановив, що між сторонами існували відносини щодо транспортування природного газу магістральними трубопроводами на підставі договору №1506000268/Н038 від 01.07.2015. За даними розрахунків сторін, із основної суми боргу, заявленої позивачем за первісним позовом, відповідач сплатив 5’ 819’ 780,76 грн., у зв’язку з чим провадження у справі в цій частині судом першої інстанції припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України. В частині стягнення іншої частини основної заборгованості в розмірі 5’ 543’ 256,75 грн. – провадження у справі також припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з тим, що дана сума покривається зобов’язаннями спільних протокольних рішень, які не профінансовані на суму 6’ 329’ 100,50 грн.

Перевіривши розрахунок позивача за первісним позовом сум інфляційних втрат та трьох процентів річних, місцевий господарський суд визнав обґрунтованим стягнення 431’ 451,72 грн. інфляційних втрат за період з травня 2016 року по червень 2017 року та 174’ 778,85 грн. 3% річних за період з травня 2016 року по серпень 2017 року. Щодо заявленої суми пені, то, перевіривши на відповідність розрахунок суми заявлених позивачем позовних вимог, враховуючи заяву про застосування строків позовної давності, суд встановив правомірність її нарахування на суму 1’ 283’ 917,85 грн. за період з листопада 2016 року по 11.10.2017. В частині стягнення 40’ 448,40 грн. пені нарахованої за період з 21.06.2016 по 26.09.2017 відмовлено за пропуском строку позовної давності, а в частині стягнення 175’ 499,75 грн. пені відмовлено як неправомірно нарахованої на суми спільних протокольних рішень, а саме: 2’ 898’ 025,00 грн. (протокол № 3065/у від 19.07.2017); 340’ 703,00 грн.(№3531/у від 19.09.2017) та 89’ 624,00 грн. (№ 3530/у від 19.09.2017), які укладені в період з липня по вересень 2017 року та мали бути виключені із суми боргу, на яку нараховувалася пеня, незалежно від їх фінансування. Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, місцевий господарський суд зменшив суму пені до 1’ 151’ 579,72 грн.

Стосовно зустрічного позову про визнання недійсним п. 7.3 договору №1506000268/Н038 від 01.07.2015, суд першої інстанції дійшов висновку, що такий не підлягає задоволенню, оскільки вказаний пункт, який передбачає підстави для стягнення із замовника пені та її розмір, не суперечить чинному законодавству та є ідентичним тексту п.7.3 типового договору, а, отже, відповідає змісту та формі, затв. постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.09.2011 №1579.

Не погодившись із ухваленим рішенням, обидві сторони оскаржили його в апеляційному порядку.

У своїй апеляційній скарзі (із врахуванням доповнення від 09.01.2018) ДП «Газпостач» просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з нього 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, в цій частині ухвалити нове рішення, яким у первісному позові відмовити, а в решті – рішення залишити без змін. При цьому, на думку ДП «Газпостач», суд першої інстанції не взяв до уваги, що підписання спільних протокольних рішень і виконання положень постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688 є свідченням того, що сторони фактично погодилися, що оплата наданих послуг з транспортування газу за договором №1506000268/Н038 від 01.07.2015 підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень, тобто строк виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань був змінений. Зважаючи на це, для стягнення пені, передбаченої п.7.5 договору, а також застосування наслідків порушення зобов’язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями.

У апеляційній скарзі від 09.01.2018 ПАТ «Укртрансгаз» просить оскаржуване рішення суду першої інстанції змінити в частині припинення провадження у справі щодо основного боргу в розмірі 5’ 543’ 256,75 грн. та відмови в задоволенні вимог щодо стягнення 307’ 837,88 грн. пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким вказані вимоги за первісним позовом задоволити повністю; в іншій частині – рішення залишити без змін. Підставами для цього скаржник вважає наступне:

1) судом першої інстанції не взято до уваги, що ні умовами договору, за якими були заявлені позовні вимоги, ні положеннями законодавства України, не визначено обов’язковості виконання зобов’язань з оплати послуг транспортування природного газу в тому чи іншому періоді за рахунок пільг та субсидій, шляхом оформлення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20. Порядок, затверджений вказаною постановою, не змінює строки виконання грошових зобов’язань за договором;

2) відповідно до п.5.3 протокольних рішень, вони є чинними лише у разі проведення відповідного фінансування. Однак, хоча суд і встановив факт відсутності фінансування за спільними протокольними рішеннями №3687/у від 18.10.2017, №3933/у від 15.11.2017, №3934/у від 15.11.2017, №б/н від 14.12.2017, №б/н від 14.12.2017, він дійшов необґрунтованого висновку про можливість їх врахування при визначенні розміру заборгованості за договором. Зважаючи на наведене, суд першої інстанції помилково припинив провадження у справі в частині стягнення 5’ 543’ 256,75 грн. основного боргу та відмовив в стягненні 175’ 499,75 грн. пені;

3) зменшуючи розмір пені на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, місцевий господарський суд належним чином не обґрунтував наявності фактичних підстав для такого зменшення.

Поруч із вищевказаною апеляційною скаргою від 09.01.2018, до Львівського апеляційного господарського суду надійшла також ідентична за змістом апеляційна скарга ПАТ «Укртрансгаз» від 22.01.2018. Останнє, зважаючи на помилку в найменуванні суду апеляційної інстанції, а також на помилку в платіжних реквізитах, на які перераховувався судовий збір, вирішило виправити вказані недоліки шляхом повторного подання апеляційної скарги.

Проте, апеляційну скаргу від 22.01.2018 суд не вважає окремою апеляційною скаргою, оскільки доводи та вимоги цієї скарги є ідентичними до доводів та вимог, викладених в апеляційній скарзі від 09.01.2018.

Зважаючи на вищенаведене, а також на те, що станом на момент надходження до суду апеляційної скарги від 22.01.2018, апеляційне провадження за скаргою від 09.01.2018 вже було відкрите, суд апеляційної інстанції не вирішував питання про відкриття провадження за повторно поданою апеляційною скаргою. Колегія суддів наголошує на тому, що вчинення будь-яких процесуальних дій щодо скарг від 09.01.2018 чи від 22.01.2018, мало б наслідком затягування розгляду спору та порушувало би права сторін на справедливий судовий розгляд.

З огляду на вищевикладене, а також на те, що ГПК України не передбачає можливості залишення апеляційної скарги без руху після того, як апеляційне провадження за нею вже було відкрите, колегія суддів відмовляє в клопотаннях ДП «Газпостач» про відмову у відкриті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Укртрансгаз» від 22.01.2018 та про залишення без руху апеляційної скарги ПАТ «Укртрансгаз» від 09.01.2018.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в зустрічному позові ДП «Газпостач» до ПАТ «Укртрансгаз» про визнання недійсним п.7.3 договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000268/Н038 від 01.07.2015 жодною зі сторін не оскаржувалося.

Також, кожна сторона подала додаткові пояснення у письмовій формі, які, по-суті, є відзивами на апеляційні скарги одна одної.

Так, ДП «Газпостач», у своїх додаткових доводах та міркуваннях від 14.03.2018, зазначило наступне:

1) вирішення питання фінансування заборгованості за договором на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, складених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, слід вважати одним із засобів державного регулювання господарської діяльності в розумінні ст. 7, 12 ГК України, яке змінює характер регулювання відповідних правовідносин між сторонами. Таким чином, суд першої інстанції, при визначенні обсягу грошових зобов’язань, правомірно врахував спільні протокольні рішення, в тому числі, підписані у період з жовтня по грудень 2017 року;

2) станом на 01.02.2018 ДП «Газпостач» повністю розрахувалося з ПАТ «Укртрасгаз», а спірна сума основної заборгованості в розмірі 5’ 543’ 256,75 грн. повністю оплачена;

3) твердження ПАТ «Укртрансгаз» про те, що договір на транспортування природного газу відповідає типовій формі, затвердженій постановою НКРЕ від 22.09.2011 №1579, не мають жодного значення для вирішення спору. Так, постановою НКРЕ від 30.09.2015 №2497 було затверджено нову типову форму договору на транспортування природного газу, проте сторонами не було внесено відповідних змін до договору №1506000268/Н038 від 01.07.2015;

4) з урахуванням ст. 7, 12 ГК України та п.2.1 – 2.3 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, постачальники та транспортувальники природного газу у 2017 році виявили бажання здійснити розрахунок за вказані послуги відповідно до вказаного Порядку, а тому уклали низку спільних протокольних рішень на загальну суму 15’ 194’ 802,50 грн., тобто із значним перевищенням заявленої в позовній заяві суми заборгованості (на 3’ 831’ 764,99 грн.). У зв’язку з цим, твердження ПАТ «Укртрансгаз» про наявність підстав для стягнення з ДП «Газпостач» основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань є необґрунтованими.

В свою чергу, у додаткових поясненнях по справі, які надійшли до суду 28.03.2018, ПАТ «Укртрансгаз» зазначив таке:

1) щодо вимог своєї апеляційної скарги про скасування оскаржуваного рішення в частині припинення провадження у справі про стягнення основного боргу в розмірі 5’ 543’ 256,75 грн., ПАТ «Укртрансгаз» просило скасувати рішення та закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв’язку відсутністю предмета спору в цій частині на час розгляду спору судом апеляційної інстанції. Підставою для закриття провадження позивач за первісним позовом вважає факт погашення відповідачем основної заборгованості за результатами здійснених платежів від 21.12.2017, 22.12.2017 та 02.02.2018;

2) позивач не нараховував пеню, 3% річних та інфляційні втрати на оплати, отримані за спільними протокольними рішеннями, а тому покликання відповідача за первісним позовом на постанову Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 є безпідставним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги ПАТ «Укртрансгаз» та часткового скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2015 між ПАТ «Укртрансгаз (газотранспортним підприємством) та ДП «Газпостач» (замовником) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000268/Н038 (а.с. 36-42, т.1), відповідно до якого сторони взяли на себе наступні зобов'язання:

- газотранспортне підприємство зобов'язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення – газорозподільних станцій, а замовник зобов’язався сплатити за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі річного планового обсягу – 51’ 197,000 тис.куб.м, у строки та порядку, передбаченими умовами договору. Газ замовника, транспортування якого здійснюється за договором, призначений для задоволення потреб населення та юридичних осіб, яким природний газ відпускається за роздрібними цінами, диференційованими залежно від річних обсягів споживання (п.п. 1.1 - 1.2 договору);

- замовник зобов’язався передати газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи газотранспортного підприємства для здійснення останнім транспортування по території України до ГРС, де передає газ замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі (п.п. 2.2, 2.4 договору);

- замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за послуги згідно з умовами договору та оформляти надані послуги з транспортування газу актами наданих послуг (п.п. 6.3.2 - 6.3.3 п. 6.3 договору);

Відповідно до п.11.1 договору, він набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє в частині транспортування газу з 01.07.2015 до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги – до повного виконання замовником своїх зобов’язань за договором. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо не менш ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Як випливає з матеріалів справи, газотранспортне підприємство, на виконання умов договору, за період з травня 2016 року по серпень 2017 року надало замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу в кількості 122’934,756 тис.куб.м на загальну суму 48’ 797’ 854,51 грн. (в т.ч. ПДВ), що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами: №05-16-1506000268/Н038 від 31.05.2016 на суму 1’ 229’ 072,89 грн., №06-16-1506000268/Н038 від 30.06.2016 на суму 865’ 900,96 грн., №07-16-1506000268/Н038 від 31.07.2016 на суму 842’ 208,76 грн., №08-16-1506000268/Н038 від 31.08.2016 на суму 894’ 958,45 грн., №09-16-1506000268/Н038 від 30.09.2016 на суму 1’ 025’ 059,12 грн., №10-16-1506000268/Н038 від 31.10.2016 на суму 3’ 082’ 572,78 грн., №11-16-1506000268/Н038 від 30.11.2016 на суму 4’ 406’ 568,31 грн., №12-16-1506000268/Н038 від 31.12.2016 на суму 5’ 504’ 720,54 грн., №01-17-1506000268/Н038 від 31.01.2017 на суму 9’ 406’ 953,18 грн., №02-17-1506000268/Н038 від 28.02.2017 на суму 7’ 339’ 920,06 грн., №03-17-1506000268/Н038 від 31.03.2017 на суму 4’ 842’ 441,65 грн., №04-17-1506000268/Н038 від 30.04.2017 на суму 3’ 518’ 382,46 грн., №05-17-1506000268/Н038 від 31.05.2017 на суму 1’ 942’ 830,25 грн., №06-17-1506000268/Н038 від 30.06.2017 на суму 1’ 252’ 892,48 грн., №07-17-1506000268/Н038 від 31.07.2017 на суму 1’ 337’ 888,11 грн., №08-17-1506000268/Н038 від 31.08.2017 на суму 1’ 305’ 484,51 грн., які підписані представниками сторін без заперечень (а.с. 43-58, т.1).

Згідно розрахунку суми основного боргу, долученого позивачем за первісним позовом до матеріалів справи, вбачається, що станом на 13.12.2017 (а.с. 183-187, т.2) замовник здійснив часткову оплату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в сумі 43’172’ 560,44 грн., з яких: 20’ 913’ 077,62 грн. – оплачено власними коштами, а 22’ 259’ 482,82 грн. – на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу.

Так, з долучених сторонами доказів вбачається, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій", який визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Тернопільській області, Департаментом фінансів Тернопільської облдержадміністрації, Управлінням фінансів Тернопільської райдержадміністрації (Фінансовим управлінням Тернопільської міської ради), Управлінням соціального захисту населення Тернопільської райдержадміністрації (Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради), ДП "Газпостач" ПАТ "Тернопільміськгаз", ПАТ "Укртрансгаз" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", з метою погашення взаємної заборгованості, укладено Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу (а.с.244-295, т.1; а.с. 61-165, т.2), предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 та згідно п. 2.7, сторони взяли на себе зобов'язання забезпечити проведення розрахунків відповідно до даних рішень. При цьому, відповідно до п. 5.3 протокольних рішень протокольні рішення є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування.

Як підтверджено матеріалами справи, станом на серпень 2017 року, кошти поступили згідно наступних протокольних рішень на загальну суму 32’ 104’ 200,82 грн.:

- №718/у від 19.02.2016 на суму 1’ 141’ 620,00 грн. за транспортування газу за 2015 рік (профінансоване платіжним дорученням №12 від 23.02.2016);

- №717/у від 19.02.2016 на суму 861’ 600,00 грн. за транспортування газу за 2015 рік (профінансоване платіжним дорученням №11 від 24.03.2016);

- №1031/у від 21.03.2016 на суму 1’ 730’ 250,00 грн. за транспортування газу за 2016 рік (профінансоване платіжним дорученням №18 від 24.03.2016);

- №1030/у від 21.03.2016 на суму 769’ 000,00 грн. за транспортування газу за 2016 рік (профінансоване платіжним дорученням №15 від 24.03.2016);

- №1284/у від 19.04.2016 на суму 1’ 381’ 800,00 грн. за транспортування газу за 2016 рік (профінансоване платіжним дорученням №24 від 22.04.2016);

- №1285/у від 19.04.2016 на суму 620’ 400,00 грн. за транспортування газу за 2016 рік (профінансоване платіжним дорученням №21 від 22.04.2016);

- №1563/у від 20.05.2016 на суму 1’ 190’ 000,00 грн. за транспортування газу за 2016 рік (профінансоване платіжним дорученням №29 від 23.05.2016);

- №1564/у від 20.05.2016 на суму 815‘ 150,00 грн. за транспортування газу за 2016 рік (профінансоване платіжним дорученням №30 від 23.05.2016);

- №1741/у від 17.06.2016 на суму 1’ 800’ 000,00 грн. за транспортування газу за 2016 рік (профінансоване платіжним дорученням №35 від 22.06.2016);

- №1848/у від 14.07.2016 на суму 3’ 003’ 000,00 грн. за транспортування газу за 2016 рік (профінансоване платіжним дорученням №38 від 19.07.2016);

- №2158/у від 17.08.2016 на суму 1’ 500’ 000,00 грн. за транспортування газу за 2016 рік (профінансоване платіжним дорученням №41 від 19.08.2016);

- №2330/у від 15.09.2016 на суму 399’ 600,00 грн. за транспортування газу за 2016 рік (профінансоване платіжним дорученням №43 від 19.09.2016);

- №3564/у від 23.12.2016 на суму 1’ 334’ 624,73 грн. за транспортування газу за 2016 рік (профінансоване платіжним дорученням №47 від 26.12.2016);

- №345/у від 19.01.2017 на суму 1’ 354’ 221,22 грн. за транспортування газу за 2016 рік (профінансоване платіжним дорученням №52 від 20.01.2017);

- №350/у від 19.01.2017 на суму 2’ 887’ 631,46 грн. за транспортування газу за 2016 рік (профінансоване платіжним дорученням №48 від 20.01.2017);

- №1128/у від 16.02.2017 на суму 2’ 334’ 500,91 грн. за транспортування газу за 2017 рік (профінансоване платіжним дорученням №57 від 20.02.2017);

- №1129/у від 16.02.2017 на суму 2’ 520’ 806,80 грн. за транспортування газу за 2017 рік (профінансоване платіжним дорученням №55 від 20.02.2017);

- №1775/у від 17.03.2017 на суму 2’ 069’ 787,20 грн. за транспортування газу за 2017 рік (профінансоване платіжним дорученням №65 від 20.03.2017);

- №1774/у від 17.03.2017 на суму 2’ 365’ 085,10 грн. за транспортування газу за 2017 рік (профінансоване платіжним дорученням №62 від 20.03.2017);

- №2297/у від 20.04.2017 на суму 1’ 449’ 801,90 грн. за транспортування газу за 2017 рік (профінансоване платіжним дорученням №66 від 01.06.2017);

- №3066/у від 19.07.2017 на суму 282’ 821,50 грн. за транспортування газу за 2017 рік (профінансоване платіжним дорученням №70 від 24.07.2017);

- №3296/у від 17.08.2017 на суму 32’ 500,00 грн. за транспортування газу за 2017 рік (профінансоване платіжним дорученням №79 від 21.08.2017);

- №3295/у від 17.08.2017 на суму 260’ 000,00 грн. за транспортування газу за 2017 рік (профінансоване платіжним дорученням №75 від 21.08.2017).

Суми профінансовані станом на 21.08.2017, згідно протокольних рішень, враховані позивачем у розрахунку як суми заборгованості, складеного за період з травня 2016 року по серпень 2017 року, так і нарахування пені, інфляційних нарахувань та 3% річних (а.с. 62-76, т.1).

Не профінансованим залишилося протокольне рішення №3065/у від 19.07.2017 на суму 2’ 898’ 025,00 грн. за транспортування газу за 2017 рік, дані якого не увійшли в розрахунок суми позовних вимог, але така сума була профінансована 01.12.2017 (дані розрахунку позивача від 13.12.2017).

У період з вересня по листопад 2017 року сторонами було підписано наступні спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу на загальну суму 570’77,00 грн.:

- №3531/у від 19.09.2017 на суму 340’ 703,00 грн. за транспортування газу за 2017 рік (профінансоване платіжним дорученням №87 від 01.12.2017);

- №3530/у від 19.09.2017 на суму 89’ 24,00 грн. за транспортування газу за 2017 рік (профінансоване платіжним дорученням №84 від 01.12.2017);

- №3688/у від 18.10.2017 на суму 139’ 50,00 грн. за транспортування газу за 2017 рік (профінансоване платіжним дорученням №88 від 01.12.2017).

Станом на 14.12.2017 сума основного боргу ДП «Газпостач» перед ПАТ «Укртрансгаз» становила 5’ 543’ 256,75 грн., оскільки 14.12.2017 ДП «Газпостач» було сплачено 82’ 037,32 грн. власними коштами. Вказана операція на була відображена в останньому розрахунку суми основного боргу, наданому ПАТ «Укртрансгаз» в суді першої інстанції та складеному станом на 13.12.2017, однак визнається обома сторонами, та відображена у відповідних розрахунках, наданих в суді апеляційної інстанції.

Також, в підтвердження врегулювання спірних правовідносин між сторонами, ДП «Газпостач» долучило до матеріалів справи спільні протокольні рішення між тими ж сторонами на загальну суму 6’ 329’ 100,50 грн., які станом на 14.12.2017 ще не були профінансовані з Державного бюджету України, а саме:

- №3687/у від 18.10.2017 на суму 305’ 500,00 грн. за транспортування газу за 2017 рік;

- №3933/у від 15.11.2017 на суму 660’ 335,00 грн. за транспортування газу за 2017 рік;

- №3934/у від 15.11.2017 на суму 864’ 305,00 грн. за транспортування газу за 2017 рік;

- №б/н від 14.12.2017 на суму 2’ 086’ 942,00 грн. за транспортування газу за 2017 рік (а.с.190-193, т.2) ;

- №б/н від 14.12.2017 на суму 2’ 430’ 9018,50 грн. за транспортування газу за 2017 рік (а.с. 194-197, т.2).

Ухвалюючи рішення про припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України (в редакції, що була чинна станом на момент ухвалення рішення), місцевий господарський суд виходив з того, що станом на 14.12.2017 відповідач сплатив позивачу 5’ 819’ 780,76 грн. основної заборгованості, а інша частина основної заборгованості (в розмірі 5’ 543’ 256,75 грн.) покривається зобов’язаннями спільних протокольних рішень №3687/у від 18.10.2017, №3933/у від 15.11.2017, №3934/у від 15.11.2017, №б/н від 14.12.2017 та №б/н від 14.12.2017 на загальну суму 6’ 329’ 100,50 грн., які, проте, станом на 14.12.2017 не були профінансовані.

Колегія суддів зазначає про передчасне врахування місцевим господарським судом спільних протокольних рішень №б/н від 14.12.2017 на суму 2’ 086’ 942,00 грн. та №б/н від 14.12.2017 на суму 2’ 430’ 9018,50 грн., оскільки з копій, що наявні в матеріалах справи, вбачається, що такі рішення не були підписані всіма сторонами, а саме – ПАТ «НАК «Нафтогаз України». Разом з тим, відповідно до п.5.2 протокольних рішень від 14.12.2017, вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами.

Таким чином, висновок Господарського суду Тернопільської області про наявність підстав для припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення 5’ 543’ 256,75 грн. основного боргу не ґрунтується на матеріалах справи.

Пунктом 4 ч.1 ст. 275 ГПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги віднесено повноваження щодо скасування судового рішення повністю або частково і у відповідній частині – закриття провадження у справі повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 ГПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 231 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Під час розгляду апеляційних скаргу у даній справі сторонами було подано докази здійснення фінансування за спільними протокольними рішеннями №3687/у, №3933/у та №3934/у на підставі платіжних доручень № 91 від 21.12.2017 на суму 305’ 500,00 грн., №91 від 21.12.2017 на суму 660’ 335,00 грн., №99 від 21.12.2017 на суму 864’ 305,00 грн.

Також обидві сторони визнають факт сплати ДП «Газпостач» за рахунок власних коштів заборгованості, яка відображена в протокольних рішеннях від 14.12.2017. Так, заборгованість на суму 2’ 068’ 942,00 грн. була погашена відповідачем за первісним позовом в період з 14.12.2017 по 16.01.2018, а заборгованість за на суму 2’ 430’ 018,50 грн. – в період з 17.01.2018 по 02.02.2018, що, зокрема, відображено в розрахунку суми основного боргу ПАТ «Укртрансгаз» від 08.02.2018.

Отже, за даними здійснених між сторонами розрахунків, основна сума боргу, заявлена позивачем до стягнення в даній справі, станом на 02.02.2018 була повністю погашена відповідачем шляхом сплати 5’ 298’ 242,00 грн. згідно спільних протокольних рішень та 6'850'639,26 грн. за рахунок власних коштів відповідача.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ПАТ «Укртрансгаз» про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині припинення провадження у справі в сумі 5’ 543’ 256,75 грн. основного боргу. В цій частині провадження у справі слід закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв’язку зі сплатою вказаної частини основного боргу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Стосовно первісного позову в частині стягнення з ДП «Газпостач» на користь ПАТ «Укртрансгаз» 3% річних, інфляційних нарахувань, пені, а також відмови в стягненні частини пені, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Пунктами 5.1, 5.4, 5.5 договору, сторони встановили порядок розрахунків за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами, відповідно до яких такі розрахунки здійснюються за тарифами, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, розміщуються на її офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації. Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата послуг за транспортування газу здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газопостачального підприємства на умовах 100% попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватись транспортування газу, при цьому, замовник самостійно визначає розмір платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць, зазначаючи у платіжному дорученні підставу (договір, звітний місяць, рік, за який здійснюється оплата, у разі не зазначення яких платіж зараховується в порядку черговості прострочених платежів). Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Пунктами 7.1 та 7.3 договору передбачено, що газотранспортне підприємство і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, ним сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Суд відхиляє доводи ДП «Газпостач» про те, що у зв’язку із підписанням спільних протокольних рішень, якими сторони врегулювали новий порядок та строк здійснення розрахунків за договором, пеня, 3% річних та інфляційні нарахування не підлягають стягненню взагалі. Так само, судом відхиляються доводи ПАТ «Укртрансгаз» про те, що спільні протокольні рішення не змінюють порядку та строків виконання грошових зобов’язань за договором.

Так, предметом спільних протокольних рішень між сторонами є організація проведення взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (розділ 1 протокольних рішень).

Взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, департаментами фінансів обласних державних адміністрацій, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідні департаменти фінансів), Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України”, ДП “Енергоринок” та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, що проводяться відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, визначені в Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженому наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015. №493/688, що був чинний на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.1.2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2015 №493/688, розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію.

Розділом 3 спільних протокольних рішень передбачено, що усі сторони не пізніше наступного дня після зарахування відповідних коштів на їх рахунок перераховують кошти наступній стороні.

У розділі 5 спільних протокольних рішень сторони визначили, зокрема, що вони набирають чинності з моменту їх підписання всіма сторонами. Як вбачається з наданих суду доказів, ПАТ «Укртрансгаз» підписало спільні протокольні рішення без жодних зауважень, чим погодилось на визначений порядок розрахунків. Також, у розділі 4 спільних протокольних рішень, сторони узгодили те, що несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. та порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов’язань за цими спільними протокольними рішенням відповідно до чинного законодавства.

Колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що уклавши вищевказані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим встановили суми коштів та порядок їх перерахування за послуги по транспортуванню природного газу відповідно до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000268/Н038 від 01.07.2015 саме із дати підписання таких рішень. Тобто, до дати їх підписання, сторони керувалися умовами договору, а з дати підписання рішень мали враховувати такі при здійсненні розрахунків та нарахуванні пені, інфляції та 3% річних. Крім того, сторони підписавши спільні протокольні рішення, тим самим взяли на себе зобов`язання виконати їх у спосіб встановлений такими рішеннями, що відповідає чинному законодавству, а не у порядку, передбаченому договором.

Підписуючи спільні протокольні рішення, ПАТ «Укртрансгаз» виявило своє бажання здійснити розрахунки за договором відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, було обізнане із особливостями здійснення розрахунків та порядком отримання коштів, тобто погодилося із зміною порядку та строків проведення розрахунків за надання послуг з транспортування природного газу. Через це ДП «Газпостач» не може нести відповідальність за розрахунки, які здійснювалися відповідно до таких спільних протокольних рішень. Як зазначалося вище, всі належним чином підписані сторонами протокольні рішення, були виконані (в тому числі, під час розгляду апеляційних скарг в даній справі). Таким чином, стягненню з ДП «Газпостач» підлягають лише ті суми 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, які були нараховані позивачем за первісним на суму боргу, сплата якого не врегульовувалася спільними протокольними рішеннями та який відповідач сплачував самостійно.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що за надані послуги з транспортування природного газу відповідачем проведена оплата власними коштами з пропуском встановленого договором терміну, а саме не до 20-го числа наступного за місяцем поставки.

Зважаючи на наведене, перевіривши оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині правильності розрахунку та стягнення з ДП «Газпостач» 431’ 451,72 грн. інфляційних втрат за період з травня 2016 року по червень 2017 року та 174’ 778,85 грн. 3% річних за період з травня 2016 року по серпень 2017 року, колегія суддів дійшла висновку про його законність та обґрунтованість.

Зважаючи на прострочення ДП «Газпостач», на зміну сторонами порядку та строків виконання грошових зобов’язань за договором шляхом укладення спільних протокольних рішень, а також враховуючи заяву про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції мотивовано здійснив перерахунок заявленої до стягнення суми пені та дійшов правильного висновку про її обґрунтований розмір – 1’ 283’ 917,85 грн. за період з листопада 2016 року по 11.10.2017.

В частині відмови в стягненні 175’ 499,75 грн. пені, суд вірно зазначив, що така була необґрунтовано нарахована на заборгованість, погашення якої було предметом врегулювання спільних протокольних рішень, укладених в період з липня по вересень 2017 року та мали бути виключені із суми боргу, на яку нараховувалася пеня, незалежно від їх фінансування (протокольні рішення №3065/у від 19.07.2017 на суму 2’ 898’ 025,00 грн., №3531/у від 19.09.2017 на суму 340’ 703,00 грн. та № 3530/у від 19.09.2017 на суму 89’ 624,00 грн.). В частині стягнення 40’ 448,40 грн. пені нарахованої за період з 21.06.2016 по 26.09.2017 суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у зв’язку з пропуском позовної давності.

Пунктом 3 ч.1 ст.83 ГПК України (в редакції, чинні на момент ухвалення спірного рішення) передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 передбачено, що господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Вказана постанова пленуму стосується практики застосування редакції Господарського процесуального кодексу України, яка була чинною станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі.

Керуючись ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 ГПК України (в редакції, чинні на момент ухвалення спірного рішення), суд першої інстанції дійшов висновку про можливість зменшити розмір пені на 132’ 338,13 грн. (близько 10% від визначеної суми пені). При цьому, з матеріалів справи вбачається наявність наступних підстав для зменшення розміру пені: 1) ступеню виконання зобов'язання (великий ступінь виконання основного зобов’язання на час вирішення спору в суді першої інстанції та повне виконання на час апеляційного розгляду); 2) незначне прострочення виконання зобов’язання (зокрема, враховуючи зміну способу і порядку сторонами порядку виконання грошових зобов’язань на підставі спільних протокольних рішень); 3) відповідач є підприємством, яке здійснює надання послуг з теплопостачання, зокрема, населенню, а заборгованість відповідача зумовлена, зокрема, невчасними розрахунками споживачів за надані послуги з теплопостачання; 4) ПАТ «Укртрансгаз» не обґрунтувало факту завдання йому збитків через порушення відповідачем зобов’язань за договором. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість зменшення розміру пені на 132’ 338,13 грн. та про стягнення з ДП «Газпостач» пені в розмірі 1’ 151’ 579,72 грн.

Стосовно доводів, наведених в апеляційній скарзі ПАТ «Укртрансгаз» щодо незаконності оскаржуваного рішення в частині неповного стягнення пені, із покликанням на порушення судом приписів ст.ст. 233 ГК України, 551 ЦК України та 83 ГПК України (в редакції, чинні на момент ухвалення спірного рішення), судова колегія зазначає, що зазначеними правовими нормами передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, а тому посилання скаржника на порушення судом даних норм є необґрунтованим. При цьому, судом першої інстанції достатньо враховано ті об’єктивні обставини, які мають значення при ухваленні рішення про зменшення розміру пені та які в загальному випливають із змісту оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У зв’язку з наведеним, через неповне з’ясування обставин справи, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині припинення провадження у справі щодо стягнення 5’ 543’ 256,75 грн. основного боргу.

Як вже було зазначено вище, жодна зі сторін не оскаржувала рішення суду першої інстанції в частині відмови в зустрічному позові про визнання недійсним п.7.3 договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1506000268/Н038 від 01.07.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи на це, а також на те, що судом апеляційної інстанції не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при вирішенні зустрічного позову, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у даній постанові перевірено та описано в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

08.02.2018 до Львівського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від ДП «Газпостач» про повернення йому 255’ 668,35 грн. надмірно сплаченого судового збору.

В обґрунтування заявленого клопотання ДП «Газпостач» зазначило, що при поданні апеляційної скарги ним було сплачено 303’ 055,53 грн. судового збору. Разом з тим, у апеляцінй скарзі ним було поставлено питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, що становлять в сумі 2’ 106’ 096,57 грн. Сума судового збору із цієї суми повинна становити 47’ 387,18 грн. Вказане свідчить про те, що ДП «Газпостач» при поданні апеляційної скарги здійснило надмірне внесення судового збору в розмірі 255’ 668,35 грн.

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Перевіривши вищезазначені доводи ДП «Газпостач», колегія суддів вважає, що його клопотання про повернення 255’ 668,35 грн. судового збору підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 278, 282, 284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укртрансгаз» задоволити частково.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017 у справі №921/618/17-г/7 скасувати в частині припинення провадження у справі в сумі 5’ 543’ 256,75 грн. основного боргу. В цій частині провадження у справі закрити. В решті – рішення суду залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 підприємства «Газпостач» Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 підприємства «Газпостач» Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» (46008, м. Тернопіль, вул. Митрополита Шептицького, 20, ідентифікаційний код 39456152) на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 124’ 723,28 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Повернути ОСОБА_3 підприємству «Газпостач» Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» (46008, м. Тернопіль, вул. Митрополита Шептицького, 20, ідентифікаційний код 39456152) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 255’ 668,35 грн., сплачений згідно платіжного доручення №1425 від 05.01.2018.

Оригінал платіжного доручення №1425 від 05.01.2018 на суму 303055,53 грн. повернути ОСОБА_3 підприємству «Газпостач» Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз». Копію вказаного платіжного доручення долучити до матеріалів справи №921/618/17-г/7.

Господарському суду Тернопільської області видати накази з врахуванням даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Тернопільської області.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко