Постанова № 73255590, 02.04.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2018 року Справа № 912/2674/17

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів: Орєшкіної Е.В., Кузнецової І.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Кіровоградської дирекції ПАТ "Укрпошта" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.01.2018 у справі №912/2674/17 (суд у складі колегії суддів Вавренюк Л.С., Поліщук Г.Б., Тимошевської В.В., повне рішення складено 30.01.2018)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Кіровоградської дирекції ПАТ "Укрпошта", м. Кропивницький

до відповідача ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Кіровоградській області, м. Кропивницький

про стягнення 39 784,43 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення господарського суду:

Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Кіровоградської дирекції ПАТ "Укрпошта" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Кіровоградській області заборгованості по відшкодуванню витрат на утримання орендованого майна в сумі 39 784,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з повного та своєчасного відшкодування витрат по утриманню орендованого майна та надання комунальних послуг за договорами №01-497/61 від 05.09.2012, №01-567 від 05.10.2012, №01-284 від 10.04.2012 та №10-110 від 01.03.2013.

Ухвалою суду від 18.09.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №912/2674/17.

10.11.2017 у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про сплив позовної давності відносно позовних вимог про стягнення заборгованості за період з січня 2013 по серпень 2014 року та про застосування щодо вказаних вимог наслідків спливу позовної давності, а також подано до господарського суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Територіальний орган Державної казначейської служби України, яке обґрунтовано тим, що в разі задоволення позовних вимог саме цей орган буде здійснювати безспірне списання коштів з відповідача (виконувати рішення суду).

У поясненнях від 25.12.2017 позивач зазначив про невірне обчислення суми заборгованості згідно довідок, наданих до матеріалів справи, таким чином, вірна сума заборгованості становить 39 783,66 грн, з яких: 2142,78 грн по договору №01-497/61 від 05.09.2012, по договору №01-567 від 05.10.2012 - 8051,01 грн, 26 892,82 грн по договору №10-110 від 01.03.2013, по договору №01-284 від 10.04.2012 - 2697,05 грн.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 24.01.2018 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Кіровоградській області про залучення до справи третьої особи в зв`язку з його безпідставністю, оскільки вимогами чинного законодавства не передбачено залучення до участі у справі органів, які здійснюють примусове виконання рішення, за виключенням спорів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної влади (а.с.104-105, т.4).

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 24.01.2018 (суд у складі колегії суддів Вавренюк Л.С., Поліщук Г.Б., Тимошевської В.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано відсутністю у відповідача обов`язку з оплати заявленої позивачем заборгованості, оскільки заявником не доведено належними доказами погодження між сторонами та направлення відповідачу розрахунків щомісячних платежів (кошторису витрат), передбачених умовами укладених договорів на відшкодування витрат.

Доводи та вимоги апеляційної скарги та відзиву на неї.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, просив рішення суду від 24.01.2018 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- суд дійшов помилково висновку, що у відповідача не виник обов’язок з оплати рахунків, в зв’язку з не доведенням позивачем та відсутністю у матеріалах справи доказів направлення на адресу відповідача документів, підтверджуючих понесені основним споживачем витрати;

- умовами укладених між сторонами договорів було передбачено відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого відповідачем майна; за п.2.2.3 договорів орендар зобов’язався не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача; позивачем до матеріалів справи надані докази понесених ним витрат на утримання майна, а відповідачем вказані витрати оплачені не в повному обсязі; документи про фактично понесені витрати позивача направлялись відповідачу, отже, ненаправлення рахунків відповідачу не може бути підставою відмови у позові, крім того, умовами договорів не передбачено взагалі направлення рахунків відповідачу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2018 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Орєшкіної Е.В., Кузнецової І.Л.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Кіровоградської дирекції ПАТ "Укрпошта" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.01.2018 у справі №912/2674/17. Розгляд справи без виклику (повідомлення) сторін вирішено провести 02.04.2018. Сторонам наданий строк для надання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань відповідно до ст. ст. 38, 74, 80, 161, 263 Господарського процесуального кодексу України.

Письмових заяв в строки, встановлені ст. ст. 38, 205 Господарського процесуального кодексу України, щодо відводу колегії суддів та роз’яснення прав та обов’язків учасників справи до суду не надходило.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до суду апеляційної інстанції 15.03.2018, відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін, зазначаючи, що наведені скаржником підстави для скасування рішення є необґрунтованими, відповідач є бюджетною організацією, отже, утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, розпорядники бюджетних коштів здійснюють реєстрацію зобов`язань в органах державного казначейства відповідно до вимог Порядку обліку зобов’язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства; фінансові зобов’язання не реєструються у разі відсутності документів, які підтверджують факт взяття бюджетного фінансового зобов’язання та недотримання вимог щодо оформлення поданих документів; підставою для реєстрації зобов’язань мають бути рахунки та акти виконаних робіт, підписані сторонами, що також є первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"; відповідно до актів звірки, наявних у справі та підписаних обома сторонами, відповідачем протягом спірного періоду було проведено оплату відшкодування витрат на утримання майна згідно всіх договорів у повному обсязі та відповідно до наданих балансоутримувачем рахунків; крім того, відповідач звертає увагу суду, що рахунки, які містяться в матеріалах справи та надані позивачем на підтвердження суми заборгованості, спростовуються актами відшкодування витрат, які були зареєстровані в територіальному органі казначейства і в подальшому оплачені; позивачем у довідках зазначена заборгованість по кожному окремому договору, яка не відповідає сумам, виставленим в самих рахунках і актах відшкодування витрат; крім того, під час розгляду справи, судом досліджувались акти звірок за договорами №№01-567, 01-497/61, 01-284 станом на 03.08.2015 та за договором №10-110 станом на 22.10.2015, які підтверджували відсутність заборгованості між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 3 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу частини 10 статті 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Водночас, в силу частини 3 статті 252 ГПК України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі; підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, визначені в частині 4 статті 247 ГПК України та справа №904/10291/17 не підпадає під дані винятки.

Згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" з 01 січня 2018 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розмірі 1 762 грн. Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 176 200 грн 00 коп (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вище вказане, колегія апеляційного господарського суду констатує, що дана апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відповідно, розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції:

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.

Між Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Кіровоградської дирекції УДППЗ "Укрпошта", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" (відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.07.2015 №728-р та наказу Мінінфраструктури України від 11.11.2015 №465) – (Балансоутримувач) та ОСОБА_1 управлінням юстиції у Кіровоградській області (Орендар) укладено договори про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю №01-497/61 від 05.09.2012, №01-567 від 05.10.2012, №01-284 від 10.04.2012 та №10-110 від 01.03.2013 (далі - Договори), відповідно до яких Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівель, які знаходяться згідно Договорів відповідно за адресами: смт. Компаніївка, вул. Кірова, 14; смт. Новоархангельськ, вул. Леніна, 22/25; м. Долинська, вул. Леніна, 39 та смт. Онуфріївка, вул. М. Скляра, 7 (далі - Будівлі), а також утримання прибудинкових територій, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цих будівлях, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Балансоутримувачем за цими Договорами.

Крім пропорційно займаної площі, Договори можуть передбачати й інші критерії розподілу і оплати спожитих послуг, один з яких обирається за взаємною згодою сторін, а саме: пропорційно кількості користувачів; за кількістю джерел електрообладнання. У разі відсутності лічильників з обліку спожитих послуг окремим споживачем або з інших поважних причин застосовується критерій - пропорційно до займаної площі (а.с.9-10, 19-20, 24-25, 30-31, т.1).

Сторонами погоджено площі орендованих приміщень та цілі оренди, а також інші істотні умови Договорів, зокрема, права і обов'язки сторін, умови та строк сплати відшкодування, строк чинності, умови зміни та припинення договорів.

Підпунктами 2.1.1. п. 2.1 Договорів сторони узгодили, що розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються Балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги Балансоутримувача.

Обов'язком Балансоутримувача, згідно умов Договорів, є надання Орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами; інформування Орендаря про зміни витрат на утримання будівлі і тарифу на послуги.

У підпунктах 2.2.3 п.2.2 Договорів сторони обумовили, що Орендар зобов’язаний не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Балансоутримувача будівлі або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги, які складаються з утримання приміщення і прибудинкової території, електропостачання, теплопостачання, податку на землю.

У пунктах 7 Договорів сторонами визначено, що Додатки до Договорів є їх невід’ємними і складовими частинами; до Договорів додаються: план розміщення приміщення та розрахунок щомісячних платежів за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги Балансоутримувача.

До Договору №01-497/61 від 05.09.2012 додано підписаний обома сторонами розрахунок виконаних робіт/послуг, згідно якого витрати на утримання будівлі складають 193,50 грн, електроенергія 162,92 грн, водовідведення - 0, теплопостачання - 0, ПДВ - 32,58 грн, всього 388,99 грн (а.с.11, т.1).

До Договорів №01-497/61 від 05.09.2012, №01-567 від 05.10.2012, №10-110 від 01.03.2013 позивачем додано калькуляцію на відшкодування витрат, яка не є додатком до Договорів, крім того, складена позивачем в односторонньому порядку, докази погодження вказаної калькуляції між сторонами відсутні в матеріалах справи (а.с.13, 21, 32, т.1).

Додатковими угодами №253 від 02.09.2015, №295 від 22.10.2015, №318 від 11.11.2015, №5/202 від 13.06.2016 до Договору №01-497/61 від 05.09.2012 сторонами погоджені суми відшкодування комунальних витрат з експлуатаційними витратами (електроенергія, теплопостачання, податок на землю, витрати на утримання будівлі та прибудинкової території) за липень серпень, вересень 2015 року та лютий 2016 року (а.с.14, 16-18, т.1).

Додатковою угодою №316 від 11.11.2015 до Договору №01-567 від 05.10.2012 сторони визначили суму відшкодування згідно договору за серпень 2015 (а.с. 23,т.1).

Додатковими угодами №292 від 22.10.2015, №314 від 11.11.2015, №199 від 13.06.2016 до Договору №01-284 від 10.04.2012 сторони визначили розмір відшкодування згідно договору за серпень, вересень 2015, лютий 2016 (а.с. 27-29, т.1).

Додатковими угодами №293 від 22.10.2015, №294 від 22.10.2015 до Договору №10-110 від 01.03.2013 визначено розмір відшкодування згідно договору за липень та серпень 2015 (а.с.34-35, т.1).

23.08.2016 та 22.09.2016 за взаємною згодою сторін Договори оренди індивідуально визначеного майна, на підставі яких і були укладені договори на утримання орендованого майна, було розірвано, про що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області та відповідачем підписано відповідні додаткові угоди до Договорів, а майно повернуто позивачу, що підтверджується трьохсторонніми актами приймання-передавання орендованого майна (а.с.50-57, т.1).

27.04.2017 листом №02/442 позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій вимагав сплатити заборгованість, зокрема, за Договором №10-110 від 01.03.2013 в сумі 26893,18 грн, за Договором №01-284 від 10.04.2012 в сумі 2695,55 грн, за Договором №01-567 від 05.10.2012 в сумі 8051,01 грн, за Договором №01-497/61 від 05.09.2012 в сумі 2142,78 грн (а.с.40-42, т.1).

У відповіді на претензію від 02.06.2017 за №322/01-26/09 Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області зазначило, що згідно з даними бухгалтерського обліку відповідача, заборгованість, про яку йдеться в претензії, не значиться; акти прийому-передачі виконаних послуг за 2013-2016 роки на адресу управління юстиції від позивача не надходили, що унеможливлює взяття фінансових зобов'язань в органах державного казначейства (а.с.43, т.1).

Несплата відповідачем заборгованості в сумі 39784,43 грн і стала підставою звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Висновки апеляційного суду.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні, з урахуванням обставин справи, в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга безпідставна та задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Аналізуючи відносини сторін, колегія суддів зазначає, що вони виникли із договору оренди та супутнього йому договору на утримання орендованого майна, що регулюються главою 58 підрозділу 2 розділу ІІ Цивільного кодексу України та Господарським кодексом України.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В обґрунтування наявної заборгованості, при розгляді справи в суді першої інстанції, позивач вказав на те, що відповідачем залишились несплаченими рахунки:

- за Договором №01-497/61 від 05.02.2012 - рахунки №618 від 30.11.2014 на суму 3,28 грн, №818 від 31.08.2015 на суму 481,98 грн, №1118 від 30.11.2015 на суму 666,63 грн, №1218 від 31.12.2015 на суму 226,28 грн, №28 від 31.01.2016 на суму 89,37 грн, №318 від 31.03.2016 на суму 675,24 грн;

- за Договором №01-567 від 05.10.2012 - рахунки №703 від 16.01.2013 на суму 341,27 грн, №33 від 31.01.2013 на суму 729,34 грн, №90 від 28.02.2013 на суму 900,03 грн, №157 від 31.03.2013 на суму 170,69 грн, №219 від 28.05.2013 на суму 926,50 грн, №277 від 10.06.2013 на суму 454,91 грн, №397 від 31.07.2013 на суму 459,95 грн, №394 від 31.07.2013 на суму 596,88 грн, №704 від 31.10.2013 на суму 480,22 грн, №620 від 30.10.2014 на суму 745,09 грн, №220 від 28.02.2015 на суму 32,06 грн., №320 від 31.03.2015 на суму 32,06 грн, №420 від 30.04.2015 на суму 32,05 грн., №520 від 31.05.2015 на суму 32,05 грн, № 620 від 30.06.2015 на суму 5,34 грн, №720 від 31.07.2015 на суму 5,34 грн, №820 від 31.08.2016 на суму 187,36 грн, №920 від 30.09.2015 р. на суму 289,70 грн, №320 від 31.03.2016 на суму 934,36 грн, №620 від 30.06.2016 на суму 278,83 грн, № 820 від 31.08.2016 на суму 276,81 грн, №920 на суму 138,41 грн;

- за Договором №10-110 від 01.03.2013 - рахунки №617 від 30.11.2014 на суму 2695,24 грн, №117 від 31.01.2015 на суму 611,53 грн, №217 від 28.02.2015 на суму 383,34 грн, №317 від 31.03.2015 на суму 377,09 грн, №617 від 30.06.2015 на суму 2263,40 грн, №1117 від 30.11.2015 на суму 373,29 грн, №1217 від 31.12.2015 на суму 3381,61 грн, № 27 від 31.01.2016 на суму 4079,69 грн, №217 від 29.02.2016 на суму 3867,97 грн, №317 від 31.03.2016 на суму 3378,88 грн, №417 від 30.04.2016 на суму 2019,01 грн, №517 від 31.05.2016 на суму 1581,48 грн, №617 від 30.06.2016 на суму 200,49 грн, №817 від 31.08.2016 на суму 1679,80 грн;

- за Договором №01-284 від 10.04.2012 - рахунки №29 від 31.01.2013 на суму 1512,89 грн, №415 від 30.04.2016 на суму 1184,67 грн (письмові пояснення, а.с.1-2, т.4).

Позивачем надані до суду копії рахунків, які він вважає підставою для здійснення відповідачем оплати за Договорами (а.с.70-219, т.1). Доказів направлення рахунків відповідачу та отримання їх останнім матеріали справи не містять. За поясненнями позивача, наданими місцевому господарському суду, зазначені рахунки направлялись відповідачу простою кореспонденцією, відправлення якої ніяким чином не фіксувалось, у тому числі в журналі вихідної кореспонденції підприємства. Відповідачем отримання рахунків заперечується.

Також позивачем надано до матеріалів справи докази на підтвердження витрат, понесених Балансоутримувачем на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю (а.с.21-200, т.3).

Крім того, позивач вказав, що на адресу Орендаря неодноразово направляв акти звірки взаємних розрахунків за Договорами, однак, заборгованість в них зазначена, відповідачем не визнавалась та не сплачувалась (а.с. 58-69, 222- 241, т.1, а.с. 20, т.3, а.с. 6-9, 45-48, 65-73, 78-89, т.4).

Проте колегією суддів встановлено, що підставою для здійснення оплати за Договорами є не рахунки, а розрахунки щомісячних платежів (кошторис витрат), які є Додатками до Договорів та їх невід'ємними частинами. Вказане слідує із системного аналізу умов Договорів, здійсненого судом першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний суд, оскільки розмір відшкодування Орендарем витрат Балансоутримувача за укладеними Договорами не є сталою величиною, а може змінюватися, у зв'язку зі зміною сезону, тарифів на комунальні послуги, ставки земельного податку тощо.

Крім того, Договорами передбачено, що розмір щомісячних платежів Орендаря за Договорами визначається виключно розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат), який є додатком до Договорів та їх невід'ємною і складовою частиною, а, отже, має бути погоджений сторонами шляхом підписання. Таким чином, здійсненню відповідачем оплат за Договорами (відшкодуванню витрат позивача) передує підписання сторонами розрахунку щомісячних платежів (кошторису витрат).

Судова колегія встановила, що матеріали справи містять акти наданих послуг за Договорами, які відповідають передбаченим умовами Договорів щомісячним розрахункам (а.с.95-107, 126-135, 143-144, 171-172, 176-183, 202, 208, 210-219, т.1), однак вони не підписані відповідачем та доказів направлення позивачем на адресу відповідача зазначених розрахунків та актів, матеріали справи також не містять, позивачем не надавались та за його твердженням такі докази взагалі відсутні.

Відповідачем, в свою чергу, надані докази, що сторонами Договорів, шляхом підписання обома додаткових угод до Договорів, узгоджувались суми відшкодування за фактично отриманні Орендарем роботи (послуги) у конкретні місяці поточного року (а.с.23, 27-29, 34-35 т.1), які за доводами представників обох сторін у судовому засіданні господарського суду й були відповідачем фактично сплачені.

На підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надані підписані обома сторонами акти звірки взаємних розрахунків за Договорами (а.с.9, 13, 18, 23, т.2). Так, за Договорами №01-567 від 05.10.2012, №01-284 від 10.04.2012, №01-497/61 від 05.09.2012 станом на 03.08.2015 та за Договором №10-110 від 01.03.2013 станом на 22.10.2015 кредиторська заборгованість відповідача, відображена в зазначених актах звірок, відсутня, сплачена останнім в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи належними доказами (а.с.10-12, 14-17, 19-22, 24-26, т.2). Але колегія суддів вказує на той факт, що відсутність заборгованості зазначена станом на серпень та жовтень 2015 року, тоді як позивачем заявлена заборгованість, яка виникла, в тому числі, пізніше.

Оформлені сторонами належним чином та підписані повноважними представниками Балансоутримувача та Орендаря акти здавання-приймання послуг за Договорами, які за своїм змістом відповідають розрахункам щомісячних платежів (додаткам до Договорів), містять відмітку органу Державного казначейства "зареєстровано та взято на облік" та оплачені відповідачем в повному обсязі (а.с.28-166, т.2), що підтверджено і представником позивача у суді першої інстанції. При цьому, з призначень платежів, які фактично здійснювались відповідачем на виконання умов Договорів, вбачається, що підставою для сплати є саме акти здавання-приймання послуг з посиланням на відповідний Договір, а не рахунки на оплату, як стверджує позивач (а.с.10-34, т.4).

Вказаними обставинами підтверджуються доводи відповідача, що підставою взяття на облік в органах державного казначейства грошового зобов'язання є підписані обома сторонами акти надання послуг, які за своїм змістом відповідають розрахункам щомісячних платежів, які містяться у справі та за умовами Договорів є невід'ємною їх частиною.

Надані ж позивачем до суду як підстава позовних вимог, акти наданих послуг (розрахунки виконаних робіт/послуг) відповідачем не підписані і, як встановлено судом першої інстанції, докази їх направлення для підписання відповідачу позивачем не надано, в матеріалах справи відсутні, що також унеможливлює взяття вказаних зобов’язань відповідачем на облік, як-то передбачено Порядком обліку зобов'язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства, затвердженого наказом Державного казначейства України від 02.03.2012 за №309 (далі Порядок).

В силу вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки щомісячних платежів (кошторис витрат) та акти виконаних робіт між сторонами не підписувались, позивачем відповідачу не направлялись, ні щомісячно, ні під час звернення до відповідача з претензією про оплату наданих послуг. Інших доказів, які б підтверджували вказані в односторонніх актах наданих послуг обсяги спожитої електроенергії, теплопостачання, сплати позивачем податку на землю, який підлягає відшкодуванню, позивачем не надано.

Враховуючи наведені норми закону та вище вказані обставини господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що обов'язок оплати у відповідача не виник, а позовні вимоги є недоведеними та безпідставними.

Також судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності за зобов’язаннями періоду з січня 2013 по серпень 2014, з огляду на норми ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, за якою позовна давність застосовується лише за наявності порушених прав особи, а судом встановлено необґрунтованість вимог позивача, що виключає застосування позовної давності до спірних відносин.

Стосовно посилань скаржника на помилковість висновку суду, що у відповідача не виник обов’язок з оплати в зв’язку з не доведенням позивачем та відсутністю у матеріалах справи доказів направлення на адресу відповідача документів, підтверджуючих понесені основним споживачем витрати, колегія суддів зазначає наступне.

Скаржник помилково ототожнює обов’язок оплати відповідачем за надані послуги з підтвердженими позивачем понесеними витратами на утримання майна, замість доказів підписання та вручення відповідачу розрахунків щомісячних платежів (кошторис витрат)/актів виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи, не підписані обома сторонами, докази їх надіслання відповідачу відсутні.

Доводи апеляційної скарги про відсутність в умовах договору обов’язку позивача по надісланню відповідачу рахунків відхиляються колегією суддів, оскільки судом встановлено, що підставою оплати є узгоджений сторонами розрахунок щомісячних платежів (кошторис витрат), який за своїм змістом, може відповідати акту виконаних робіт. Отже, підставою для оплати відповідачем наданих послуг та взяття на облік вказаних грошових зобов’язань згідно з вимогами Порядку, є первинні документи в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", які не підписані відповідачем та їх направлення (отримання) відповідачу не підтверджено документально.

На підставі викладеного, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, яким надана вірна оцінка у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, тому місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Відтак, підстав для скасування або зміни цього рішення, передбачених статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, немає. Доводи апелянта не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд справи в апеляційній інстанції покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 274, 275, 282, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.01.2018 у справі №912/2674/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Кіровоградської дирекції ПАТ "Укрпошта", м. Кропивницький – без задоволення.

Судові витрати за апеляційною скаргою покласти на апелянта.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови з підстав, визначених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 10.04.2018.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя Е.В. Орєшкіна