Рішення № 73255373, 29.03.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2018 року м. Черкаси справа № 925/1549/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача – ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача – ОСОБА_2 за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Приватного підприємства науково-виробнича фірма «Імекс Хімгруп» про стягнення 288631 грн. 18 коп.,

ВСТАНОВИВ:

04.12.2017 року позивач - публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до приватного підприємства науково-виробничої фірми "Імекс Хімгрупп" (далі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 103202 грн. 48 коп. та пеню у розмірі 185428 грн. 70 коп. у зв’язку із порушенням відповідачем свого зобов’язання з поставки позивачу товару за договором поставки № УГВ5603/11-17 від 13.06.2017 року.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов’язань з поставки товару, які виникли із договору поставки № УГВ5603/11-17 від 13.06.2017 року, а спірні суми пені і штрафу є договірною відповідальністю відповідача за це порушення.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 року позовна заява прийнята до розгляду, по ній порушено провадження у справі № 925/1549/17, справу призначено до судового розгляду.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року N 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року N 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. N 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Згідно з нормами ГПК України у відповідній редакції розгляд справи продовжується за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвалою господарського суду від 18.01.2018 року ухвалено справу № 925/1549/17 розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач в особі свого представника 18.01.2018 року подав письмовий відзив на позов (вх. № 1380/18, а. с. 51-55) та 02.03.2018 року заперечення (вх. № 5730/18, а.с. 90-93), за змістом яких проти позову заперечував з мотивів необґрунтованості і безпідставності позовних вимог, зокрема зазначив, що договір поставки від 13.06.2017 року укладений сторонами як результат участі та виграшу відповідача у тендері на закупівлю товарів, оголошеного позивачем, що підтверджується протоколом вибору переможця допорогової закупівлі № 17-135 від 16.05.2017 року (а. с. 58), з порушенням встановлених ст. 32 Закону України «Про публічні закупівлі» термінів, що позбавило відповідача можливості своєчасно виготовити необхідний для поставки товар. Крім того, відповідачем на визначену позивачем адресу було здійснено дві поставки товару: 30.06.2017 року та 05.09.2017 року, який позивач безпідставно відмовився приймати та оплачувати, у зв’язку з чим в силу приписів ст. ст. 651, 692 відповідач відмовився ввід договору поставки та вважає цей договір розірваним.

Позивач в особі свого представника 01.02.2018 року подав відповідь на відзив у якому, зокрема, зазначив, що поставлений відповідачем товар не відповідав умовам договору поставки, був неналежної якості у зв’язку з чим і був повернутий позивачем, а одностороння відмова відповідача від договору та його розірвання суперечать умовам п.п. 11.1 цього договору, положенням ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України і позивачем заперечується.

Сторонами в порядку ст. 88 ГПК України подані клопотання про долучення до матеріалів справи заяви свідків: від позивача - ОСОБА_3 за вх. № 88944/18 (а. с. 102), від відповідача - ОСОБА_4 за вх. №1380/18 (а. с. 57), ОСОБА_5 за вх. № 5730/18 (а. с. 94).

У судовому засіданні 06.03.2018 року за відповідними заявами учасників процесу, справу № 925/1549/17 було призначено до розгляду по суті.

В засіданнях суду позивач в особі свого представника позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (вх. № 2824/18, а.с. 80-84), підтримав і просив суд задовольнити повністю, представник відповідача позов не визнала і просила суд у його задоволенні відмовити повністю із підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив (вх. № 1380/18 а.с. 51-55, вх. № 5730/18, а. с. 90-93).

Згідно із ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.

13.06.2017 року відповідач – приватне підприємство науково-виробнича фірма «Імекс Хімгрупп», як постачальник, з однієї сторони, та позивач – публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування», як покупець, з іншої сторони, а разом – сторони, уклали договір № 5603/11-17 (далі – Договір, а. с. 33-40), за умовами п.п. 1.1. якого постачальник зобов’язався поставити покупцеві товар, зазначений у специфікаціях (далі - товар), що додаються до договору і є його невід’ємними частинами, а покупець – прийняти і оплатити такий товар.

Сторони погодили усі істотні умови договору, зокрема, домовилися про таке:

п.п. 1.2. найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації;

п.п. 1.3. постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору, належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром, є новим і не був у використані, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов’язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України;

п.п. 2.1. постачальник повинен поставити покупцю товар, передбачений цим договором, якість якого відповідає сертифікатам якості або паспортом виробника, Держстандартам, технічним або іншим умовам, які пред’являються до товару даного виду та підтверджується відповідними документами;

п.п. 2.2. постачальник гарантує якість і надійність товару, що постачається, протягом гарантійного строку;

п.п. 3.1, 3.2. ціна цього договору вказується в специфікаціях в гривнях з урахуванням ПДВ або іноземній валюті, загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікаціях до цього договору;

п.п. 5.1 строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікаціях до цього договору;

п.п. 5.2 обсяг поставки товару визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV даного договору;

п.п. 5.3 датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту прийняття-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Постачальник надає на адресу покупця наступні документи:

товаросупровідні документи (товарно-транспорта накладна);

сертифікат якості та/або паспорт виробника (на вибір покупця);

відвантажувальна специфікація (акт завантаження) або пакувальний лист (за вимогою покупця);

сертифікат походження (за вимогою покупця);

сертифікат відповідності (за вимогою покупця) (п.п. 5.6).

Приймання товару по кількості проводиться відповідно до інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу № П-6 від 15.06.1965 року, по якості – Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу № П-7 від 25.04.1966 року, та сертифікату якості та/або паспорту заводу-виробника. У разі виявлення невідповідності в якості або нестачі товару, виклик представників постачальника – обов’язковий, а представників заводу-виробника – за вимогою покупця (п.п. 5.11).

Договором передбачено, що покупець зобов’язаний приймати поставлений товар, у разі відсутності зауважень, згідно з актом приймання-передачі товару або видаткової накладної (п. п. 6.1.2), а постачальник зобов’язаний забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом ІІ цього договору, у строки, встановлені цим договором та специфікації (п.п. 6.3.1, 6.3.2.).

У разі невиконання постачальником взятих на себе зобов’язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару (п.п. 7.11).

Договір набрав чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов’язань (п.п. 10.1.).

Умови договору погоджені сторонами, що підтверджується підписами їхніх представників та печатками юридичних осіб, яких вони представляють.

Згідно з умовами договору сторонами підписана специфікація №1 від 13.06.2017 року, яка є невід’ємною частиною договору, відповідно до якої сторони погодили поставку товару – рідини охолоджуючої ОЖ-40 (тосол А-40) (налив), ГОСТ 28084-89, у кількості 91,55 т за ціною 13420 грн. за тону загальною вартістю 1474321, 20 грн. з ПДВ; граничний строк поставки товару – липень 2017 року, перша партія не менше 20 тон у червні 2017 року згідно наданих рознарядок (п. 3 Специфікації) (а. с. 42 - 43).

Специфікація підписана представниками і скріплена печатками обох сторін.

14.06.2017 року, згідно умов договору, позивачем на адресу відповідача направлено лист за вих. № 11/2-2209 в якому міститься рознарядка на відвантаження товару (охолоджуючої рідини ОЖ-40) на умовах DDP- склад покупця з відповідним розподілом на філії позивача: ГПУ «Полтавгазвидобування» - 61,15 т (із них 1,15 т для УПГГК), ГПУ «Шебелинкагазвидобування» - 11 т, БУ «Укрбургаз» - 8 т, УБМР «Укргазспецбудмонтаж» - 7,5 т, УБМР «Укргазпромгеофізика» - 3,9 т.

Зазначена рознарядка була отримана відповідачем в особі головного бухгалтера ОСОБА_5 22.06.2017 року, що підтверджується розпискою (а. с. 46).

Як вбачається із товарно-транспортної накладної № 30/06/1 від 30.06.2017 року (а. с. 59) та видаткової накладної № РН – 0000164 від 30.06.2017 року (а. с. 60) відповідачем було поставлено позивачу у пункт розвантаження: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Європейська, 173, товар – рідину охолоджуючу ОЖ-40 (тосол А-40) (налив) у кількості 9,720 т вартістю 130442,40 грн. з ПДВ.

Актом № 56/0617/1 вхідного контролю товарно-матеріальних цінностей від 30.06.2017 року комісія, у складі 9 осіб – працівників ГПУ «Полтавгазвидобування», прийняла рішення не приймати поставлений відповідачем товар (а. с. 63).

Актом вхідного контролю рідини охолоджуючої ОЖ-40 (тосол А-40) ГОСТ 28084-89 встановлено, що відібрані зразки проб рідини охолоджуючої ОЖ-40 з усіх ємкостей поставленого відповідачем товару, не відповдають нормами ГОСТу по показнику якості продукту на стійкість піни (а. с. 62).

Як вбачається із товарно-транспортної накладної №10/07/1 від 10.07.2017 року, позивачем на адресу відповідача повернуто поставлений ним товар (а.с. 61).

Згідно товарно-транспортної накладної № 05/09/1 від 05.09.2017 року відповідач поставив на адресу позивача товар – рідину охолоджуючу ОЖ-40 (тосол А-40) (налив) у кількості 5 т загальною вартістю 50520 грн. з ПДВ (а.с. 64).

25.09.2017 року листом за вих. № 11/2-09-8220 позивач повідомив відповідача, що поставлений ним товар не приймається, та додав акт вхідного контролю ГПУ «Полтавагазвидобування», яким встановлено, що поставлений відповідачем товар не відповідає нормам ГОСТу 28084-89 по перевіреним показникам якості питомої ваги і стійкості піни (а. с. 65-67).

28.09.2017 року позивачем на адресу відповідача направлена претензія за вих. № 11/2-09-8356 із вимогою про сплату пені і штрафних санкцій у сумі 154803, 72 грн. за порушення умов та строків поставки товару за договором № УГВ5603/11-17 від 13.06.2017 року (а. с. 68).

01.11.2017 року відповідач надав позивачу відповідь на претензію, у якому заперечив щодо сплати пені і штрафних санкцій та зазначив, що у зв’язку із відмовою від прийняття і оплати товару позивачем, відповідач відмовляється від договору і вважає його розірваним (а. с. 69).

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки № УГВ5603/11-17 від 13.06.2017 року, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із суті прав та обов’язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов’язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов’язання і договір – розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов’язання, відповідальність за порушення зобов’язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі –ЦК) України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки; підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов’язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов’язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов’язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов’язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

При вирішенні спору щодо стягнення спірних сум пені і штрафу суд керується приписами статей 549-552, 610-612, 614 ЦК України, статтями 216-218, 229-232 (зокрема, абз. 3 ч. 2 ст. 231), 234 ГК України, роз’ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» N 14 від 17.12.2013 року, умовами п.п. 7.11. договору поставки № УГВ5603/11-17 від 13.06.2017 року, специфікації № 1 від 13.06.2017 (Додаток № 1) і рознарядки на відвантаження товару № 11/2-2209 від 14.06.2017 року до нього.

З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства і умови договору спірну вимогу позивача суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов’язання щодо порядку поставки товару, тому позовні вимоги судом визнаються обґрунтованими, доведеними і такими що підлягають задоволенню. Доводи відповідача, наведені у запереченні на позов, суд визнає необґрунтованими і їх відхиляє.

Разом з тим, відповідачем у письмовому відзиві заявлено клопотання про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій та додано довідку №1 від 17.01.2018 року у якій зазначається, що за результатами господарської діяльності приватного підприємства науково – виробничої фірми «Імекс Хімгрупп» за 2017 рік розмір чистого прибутку становить 180767 грн., що вказує на скрутний фінансовий стан сторони.

Таким чином, суд, приймаючи до уваги майновий стан відповідача, відповідно до норм ч. 3 ст. 193, ч. 1 ст. 233 ГК України, ст. 529, ч. 3 ст. 551 ЦК України, роз’яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в постановах від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», судом, зменшує розмін пені і штрафних санкцій, які підлягають до стягнення на 50%, що становить 51601 грн. 24 коп. пені, 92714 грн. 35 коп. штрафу.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 4329 грн. 47 коп. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства науково-виробнича фірма «Імекс Хімгруп», код ЄДРПОУ 36584093, місцезнаходження: 18016, м. Черкаси, вул. Волкова, буд. 36 на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», код ЄДРПОУ 30019775, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28 – 51601 грн. 24 коп. пені, 92714 грн. 35 коп. штрафу, 4329 грн. 47 коп. судових витрат.

В частині стягнення 51601 грн. 24 коп. пені, 92714 грн. 35 коп. штрафу відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.04.2018 року.

Суддя В.М. Грачов