Рішення № 73255249, 05.04.2018, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/406/18

Провадження № 2/175/124/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Новік Л.М.,

за участю секретаря - Мельника Д.П.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду смт. Слобожанське за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Єврокар Україна» про визнання недійсним договору фінансового лізингу №822 та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Єврокар Україна» про визнання недійсним договору фінансового лізингу №822 та стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.04.2017 року між ним ОСОБА_1 з одного боку, та Товариством з Обмеженою Відповідальністю «ЄВРОКАР УКРАЇНА» в особі її представника Андрушко М.Ю., який діяв на підставі довіреності « 555 від 01.02.2017 року, було укладено договір фінансового лізингу № 822. Відповідно до пункту 1.1. Договору № 822, предметом фінансового лізингу є транспортний засіб, а саме Ravon R2 в комплектації Comfort, з об'ємом двигуна 1.25/ бензин, тип КПП автомат та з приводом 2 WD. Відповідно до пункту 8.2. Договору № 822, вартість Предмету лізингу на момент укладання Договору № 822 7316.18 доларів США, що еквівалентно 199 000.00 гривень. Позивачем, відповідно до умов Договору № 822, було сплачено Відповідачу кошти в сумі 57 430. 00 гривень. Вказана обставина підтверджується копіями банківських квитанцій про сплату коштів на рахунок Відповідача. З метою розірвання Договору № 822, 04.10.2017 року він звернувся з письмовою заявою до Відповідача, в якій просив Відповідача розірвати Договір фінансового лізингу № 822 від 07.04.2017 року та повернути сплачені кошти в розмірі мені кошти 57 430. 00 гривень, на що отримав відповідь від Відповідача за № 2234 від 06.11.2017 року, в якій було зазначено, що Відповідач погоджується повернути йому лише суму грошей у розмірі 34 800.00 гривень.

Позивач вказує, що договір фінансового лізингу, укладений між сторонами, суперечить Законам України «Про фінансовий лізинг», «Про захист прав споживачів», Цивільному кодексу України. Крім того, при укладенні оспорюваного договору не було дотримано форму правочину, такий договір за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, а також у відповідача відсутня ліцензія для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що суперечить вимогам законодавства.

За таких обставин, позивач просить суд визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 822 від 07.04.2017 року, укладений між ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що мешкає та зареєстрований: АДРЕСА_1, з одного боку, та Товариством з Обмеженою Відповідальністю «ЄВРОКАР УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 40481805, адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 9, корпус 57, офіс 57/1. Стягнути з відповідача Товариства з Обмеженою Відповідальністю «ЄВРОКАР УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 40481805, адреса: 02099, м. Київ, вул.. Бориспільська, будинок 9, корпус 57, офіс 57/1 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що мешкає та зареєстрований: АДРЕСА_1 ,грошові кошти сплачені за договором фінансового лізингу № 822 від 07.04.2017 року у розмірі 57 430.00 гривень. Стягнути з відповідача Товариством з Обмеженою Відповідальністю «ЄВРОКАР УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 40481805, адреса: 02099, м. Київ, вул.. Бориспільська, будинок 9, корпус 57, офіс 57/Гна користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що мешкає та зареєстрований: АДРЕСА_1 судовий збір у сумі 704.80 гривень.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.02.2018 року було відкрито спрощене провадження у даній справі.

Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходили.

Позивач в судове засідання не з?явився, надав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглянути за його відсутністю, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з?явилися, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив не надав.

У зв?язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з?явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Зважаючи на що, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ТОВ «Єврокар Україна» 07.04.2017 року уклали договір фінансового лізингу № 822, згідно умов якого ТОВ «Єврокар Україна» зобов?язалося придбати предмет лізингу - транспортний засіб Ravon R2 в комплектації Comfort, з об'ємом двигуна 1.25/ бензин, тип КПП автомат та з приводом 2 WD та передати його лізенгоодержувачу в користування протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізенгоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацією договору, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу, у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.4 ст.9 даного Договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.5 та ст..9 договору. Умовами договору визначена вартість предмета лізингу - 199000,00 грн.

На виконання умов договору ОСОБА_1 сплатив авансовий платіж на рахунок ТОВ, в розмірі 57430,00 грн., що підтверджується квитанціями на а.с.18.

Договір фінансового лізингу № 822, який було укладено між сторонами, нотаріально не посвідчувався.

Згідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 806 ЦК України визначено, що договір лізингу, це домовленість сторін де одна сторона (лізингодавець) передає або зобов?язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

З аналізу вищевказаних вимогах законодавства випливає, що договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору найму (оренди) та договору купівлі-продажу, а тому до відносин пов?язаних з виконанням такого договору застосовуються положення цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю - продаж та Закон України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч.1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 18 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено самостійні підстави визнання угоди недійсною, в якій закріплено одну з підстав недійсності правочину - несправедливість умов договору.

З аналізу вказаної статті вбачається, що несправедливість умов договору полягає в порушенні принципу добросовісності та порушенні істотного дисбалансу договірних прав, обов?язків сторін, які спрямовані на завдання шкоди споживачу.

Аналізуючи умови договору фінансового лізингу №822 можна дійти висновку, що даний правочин по своїй суті спрямований на захист інтересів лише лізингодавця і на звуження його відповідальності, що свідчить про суттєву диспозицію між правами та обов?язками сторін, а наявність механізму зміни вартості платежів та розміру предмета лізингу тільки лізингодавцем слугує лише цьому підтвердженням, оскільки позбавляє лізингоодержувача будь-яким чином впливати на зміну істотних умов договору, що свідчить про недійсність укладеного правочину.

Відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою згідно до вимог пункту 11-1статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Згідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ст. 1,4, 5, 7 до фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов?язані з наданням фінансових послуг.

З аналізу вказаних норм, можна дійти висновку, що лізингова компанія належить до фінансової установи, яка в даному випадку здійснює діяльність спрямовану на залучення фінансових активів та їх адміністрування для придбання товарів у групах, тобто надає фінансові послуги, а тому потребує наявності відповідної ліцензії.

Крім цього, з урахуванням того, що на договір фінансового лізингу розповсюджуються норми цивільного кодексу, які регулюють відносини з приводу найму (оренди), то у відповідності до ст.799 ЦК України такий договір укладається у письмовій формі, а у випадку участі в ньому фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Така ж правова позиція висловлена Верховним судом України у справах №6-2766 від 06 грудня 2015 року, №6-65цс16 від 11 травня 2016 року, №6-3020цс15 від 11 травня 2016 року.

Відповідно до ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов?язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З матеріалів справи вбачається у ТОВ відсутня ліцензія на здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів та їх адміністрування, договір фінансового лізингу №822 від 07.04.2017 року нотаріально не посвідчувався.

Отже, оскільки оскаржуваний договір фінансового лізингу містить несправедливі умови, враховуючи, що у ТОВ відсутня ліцензія на здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів та їх адміністрування, а також враховуючи відсутність нотаріального посвідчення договору, суд вважає, що майнові права позивача порушено і тому необхідним визнати договір фінансового лізингу №822, укладений 07.04.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» та ОСОБА_1, недійсним з моменту його вчинення.

У зв?язку з цим, з урахуванням положень ст.216 ЦК України, суд приходить до висновку, що кошти, отримані у формі авансового платежу відповідачем ТОВ «Єврокар україна» за недійсним договором, мають бути повернуті іншій стороні договору, а тому необхідно також стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 - 57430,00 грн.

У зв?язку з тим, що при зверненні до суду з позовною заявою позивач сплатив судовий збір у розмірі 704,80 грн. та його вимоги задоволені, тому відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, який складає 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ч.1 ст.203, ч.1 ст. 215, 216, 217, 220, 236, 369, 799, 806 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Єврокар Україна» про визнання недійсним договору фінансового лізингу №822 та стягнення коштів задовольнити.

Визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 822 від 07.04.2017 року, укладений між ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що мешкає та зареєстрований: АДРЕСА_1, з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОКАР УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 40481805, адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, будинок 9, корпус 57, офіс 57/1.

Стягнути з Товариства з Обмеженою Відповідальністю «ЄВРОКАР УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 40481805, адреса: 02099, м. Київ, вул.. Бориспільська, будинок 9, корпус 57, офіс 57/1 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що мешкає та зареєстрований: АДРЕСА_1, грошові кошти сплачені за договором фінансового лізингу № 822 від 07.04.2017 року у розмірі 57 430.00 гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 704.80 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.М. Новік