Рішення № 73255007, 03.04.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2018 р.Справа № 922/145/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Енергоринок", м. Київдо Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харківпро стягнення 46 612 349,81 грн. за участю представників:

позивача – ОСОБА_2 за довіреністю від 21.12.2017 -Д

відповідача – ОСОБА_3 за довіреністю № 01-16/1401 від 07.03.2017

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДП "Енергоринок" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з АК "Харківобленерго" (відповідач) 46 612 349,81 грн. з яких: 46 108 316,49 грн. сума основного боргу, 439 608,00 грн. пені, 64 425,32 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 616 700,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.01.2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначенням підготовчого судового засідання на 26.02.2018 р.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. № 4408 від 15.02.2018), який долучено до матеріалів справи.

Позивачем надано відповідь на відзив відповідача (вх. № 5378 від 26.02.2018) яку долучено судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою підготовче засідання було відкладено на 15.03.2018.

15.03.2018 позивачем надано довідку про стан розрахунків з відповідачем (вх. № 7031), яку долучено судом до матеріалів справи.

Відповідач звернувся до суду з заявою (вх. № 7002 від 15.03.2018) відповідно до якої повідомив суд про погашення заборгованості за електроенергію за листопад 2017 року.

Також, відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру пені (вх. №7000 від 15.03.2018) на підставі ст. 233 Господарського кодексу України.

Позивачем надано до суду заяву (вх. №7002 від 15.03.2018) в якій позивач зазначив, що станом на 28.02.2018 відповідачем було остаточно погашено заборгованість перед позивачем за куповану в листопаді 2017 року електроенергію за договором від 30.04.2008 № 4674/01.

Ухвалою суду від 15.03.2018 було призначено розгляд справи по суті на 03.04.2018.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги в частині 439 608,00 грн. пені, 64 425,32 грн. 3% річних підтримував повністю. Підтвердив сплату відповідачем суму основної заборгованості.

Представник відповідача заперечував проти стягнення 439 608,00 грн. пені, 64 425,32 грн. 3% річних, просив суд зменшити штрафні санкції.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 03.04.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За приписом статтей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, обов’язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2008 року між Державним підприємством “Енергоринок” (позивач по справі) та Акціонерною компанією “Харківобленерго” (відповідач по справі) було укладено Договір №4674/01 (далі - Договір, Додаток №3), за яким ДП “Енергоринок” є продавцем електричної енергії, а АК “Харківобленерго” - покупцем.

Згідно з п. 2.1 Договору передбачено, що позивач зобов'язується продавати, а відповідач зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до пункту 4.13 статті 4 Договору документом, що підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від позивача до відповідача, є підписаний з боку сторін та скріплений печатками Акт купівлі - продажу електроенергії.

Як вбачається з наданих суду доказів, у листопаді 2017 року відповідачем придбано у позивача електричну енергію в обсязі 589099,424 тис.кВт на загальну суму 763 942 110,32 грн., що підтверджується довідкою про стан взаємних розрахунків між ДП «Енергоринок» та АК «Харківобленерго» за електроенергію куповану по договору від 30.04.2008 №4674/01 в період з 01.11.2017 по 30.11.2017 станом на кінець дня 31.12.2017 року та актом купівлі - продажу електричної енергії за листопад 2017 року.

Пунктом 6.4. ст.6 Договору визначено, що остаточний розрахунок за куплену відповідачем у позивача електричну енергію у розрахунковому місяці здійснюється АК «Харківобленерго» до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків АК «Харківобленерго». У цьому випадку АК «Харківобленерго» зобов’язана обов’язково вказати призначення платежу.

Також, як підтверджено матеріалами справи відповідач не виконав своєчасно своїх зобов’язань за Договором, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на ммент звернення позивача з позовом до суду склала 46 108 316,49 грн.

Дані обставини підтверджуються й представниками сторін в судовому засіданні.

В подальшому, станом на 28 лютого 2018 року АК «Харківобленерго» сплатила ДП «Енергоринок» весь борг за куповану у листопаді 2017 року електроенергію у сумі 46 108 316,49 грн., що підтверджується:

1. Актом звірки розрахунків ДП «Енергоринок» з АК «Харківобленерго» за продану в ОРЕ електроенергію станом на кінець дня 31.01.2018, відповідно до якого за Відповідачем на вказану дату значиться заборгованість за куповану електроенергію за листопад 2017 року в сумі 46 108 316,49 грн. та за січень 2018 року в сумі 91 583 016,09 грн., а всього— 137 691 332,58 грн.

2. Актом купівлі-продажу електроенергії між ДП «Енергоринок» та АК «Харківобленерго» за лютий 2018 року, відповідно до якого Відповідач у лютому 2018 року купив електричну енергію на загальну суму 858 486 644,52 грн. Вказаний акт відповідно до умов пп. 4.8-4.10 був отриманий АК «Харківобленерго» від Позивача електронною поштою, підтверджений підписом керівника Відповідача та 12.03.2018 направлений електронною поштою Позивачу для остаточного оформлення цього акта. Зі свого боку ДП «Енергоринок» повинно до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (12.03.2018) надіслати поштою акт купівлі-продажу електроенергії, підписаний зі свого боку у двох примірниках. До цього часу підписаний ДП «Енергоринок» акт купівлі-продажу електроенергії за лютий 2018 року, як вказує позивач, на його адресу не надійшов.

3. Довідкою про оплату в ДП «Енергоринок» за договором від 30.04.2008 № 4674/014 у лютому 2018 року, відповідно до якої Відповідач сплатив протягом лютого 2017 року 1 087 401 958,65 грн., з яких 46 108 316,49 грн. надлишку платежу 28.02.2018 відповідно до умов п. 6.5 договору від 30.04.2008 № 4674/01 було зараховано в рахунок погашення заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення, тобто за листопад 2017 року.

З огляду на викладене, Відповідач 28.02.2018 остаточно погасив заборгованість перед ДП «Енергоринок» за куповану в листопаді 2017 року електроенергію за договором від 30.04.2008 № 4674/01.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що відповідачем погашено заборгованість за позовними вимогами про стягнення основної заборгованості за куповану у листопаді 2017 року електроенергію у сумі 46 108 316,49 грн., суд дійшов висновку про закриття провадження по справі в цій частині.

При цьому, суд роз'яснює сторонам, що ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 439 608,00 грн. пені та 64 425,32 грн. річних суд визнав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до підпункту 7.3.2 Договору, за порушення строків оплати за отриману електроенергію Відповідачу нараховується пеня в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу.

Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати відповідачем з оплати купованої електричної енергії, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та пені за допомогою програми ОСОБА_4, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”, Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок 3% річних та пені відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 64 425,32 грн., а також пені в сумі 439 608,00 грн., а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

Стосовно заперечень Відповідача в частині позовних вимог про стягнення пені та річних, суд зазначає наступне.

Посилаючись на відсутність підстав у Позивача для нарахування АК “Харківобленерго” пені, у зв’язку з своєчасним та повним виконанням умов п.7.3.2 договору (направлення у встановлений строк актів звірки розрахунків між ЕК та юзпорядником бюджетних коштів), Відповідач залишає поза увагою наступні обставини, саме, що незважаючи на направлення в строки встановлені п.7.3.2 Договору актів звірки юзрахунків Сторонам було відомо про проведені взаєморозрахунки за СПР спірного періоду (листопада 2017 року) та, як уже зазначалося вище, залишок заборгованості спірного періоду 46 108 316,49 грн. вже враховував у себе проведені взаєморозрахунки за СПР, що було прийнято Позивачем до уваги при розрахунку пені.

Згідно з абз. 1 п.1.3 постанови №14 від 17.12.2013 Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” (далі - Постанова ВГСУ): урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 кону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її ягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що раховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу”.

Відповідно до абз. 1 п.1.10 Постанови ВГСУ: “За загальним правилом, закріпленим частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України)”.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що Позивачем правомірно нарахувано Відповідачу пеню згідно п.7.3.2 Договору та річні.

Крім того, суд, розглядаючи клопотання Відповідача про зменшення розміру пені суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд розглянувши подане відповідачем клопотання про зменшення заявленої позивачем до стягнення пені на 50 % зазначає, що Позивач поставив Відповідачу у листопаді 2017 електричну енергію на загальну суму 763 942 110,32 грн., Відповідач обовязок з оплати виконував несвоєчасно, що вбачається з часткових неповних оплат, що суперечить умовам укладеного між сторонами Договору.

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що між сторонами існують тривалі відносини, однак Відповідач взяті на себе зобовязання з оплати за отриману електричну енергію проводить не вчасно та не в повному обсязі.

Наведені Відповідачем у клопотанні підстави для зменшення пені, зокрема, тяжке фінансове становище, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для такого зменшення, оскільки тяжке фінансове становище підприємства не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер.

Крім того, при розгляді зазначеного клопотання, господарський суд повинен враховувати майнові інтереси обох сторін, тобто як Відповідача так і Позивача, який є також суб"єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки.

Господарський суд також приймає до увагу правову позицію Конституційного Суду України, викладену у Рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 стосовно офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", про те, що вимога про нарахування та сплату неустойки має відповідати передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Згідно з частиною першої ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до приписів п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За неналежне виконання зобовязань настає відповідальність передбачена законом. Відтак, суд приходить до висновку, що пеня у розмірі 436 608,00 грн. яка підлягає стягненню з відповідача не може бути зменшена враховуючи недобросовісну поведінку сторони відповідача, а також те, що зазначений розмір пені, який підлягає стягненню, не виключає її стягнення у звязку із збитками підприємства Відповідача. Також потрібно враховувати й те, що такий випадок не є винятковим. Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що клопотання Відповідача про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню на 50 % є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судового збору. Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Відтак, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача в повному обсязі

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги в частині стягнення 439 608,00 грн. пені та 64 425,32 грн. річних задовольнити.

Стягнути з Акціонерної компанії «Харківобленерго» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код 00131954) на користь Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код 21515381) - 439 608,00 грн. пені, 64 425,32 грн. 3% річних та 616 700,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В частині позовних вимог про стягнення 46 108 316,49 грн. основного боргу закрити провадження по справі.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення до Харківського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10.04.2018 р.

Суддя ОСОБА_1