Рішення № 73254803, 04.04.2018, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 року Справа № 923/98/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Фінаровій О.Л. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», місцезнаходження: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, ідентифікаційний код: 01125672

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скарабєй», місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Горького, 29, офіс 1, ідентифікаційний код: 31652932

про стягнення 74369,55 грн.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1, представник за довіреністю № 55 від 12.01.2018 року.

від відповідача – не прибув.

Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі – Позивач) звернулось із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скарабєй» (далі – Відповідач) заборгованості у розмірі 74369,55 грн., з яких: 23502,36 грн. – основний борг, 43209,55 грн. – пеня, 1645,15 грн. – штраф, 1012,99 грн. – 3 % річних, 4999,50 грн. – інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 530, 627, 629 ЦК України, обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем грошових зобов’язань, що виникли із договору про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача з експлуатації орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 339-од від 02.10.2015 року, у зв’язку із чим у останнього утворилась заборгованість на вищевказану суму.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.02.2018 року. Розгляд справи, на підставі ст. ст. 12, 247 ГПК України, здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Справу розглянуто в судових засіданнях 06.03.2018 року, 21.03.2018 року та 04.04.2018 року, в межах строку, визначеного ст. 248 ГПК України. Судові засідання, за клопотанням представника Позивача, проводились в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримала з підстав, що зазначені у позові та просила стягнути з Відповідача на їх користь 74369,55 грн., з яких: 23502,36 грн. – основний борг, 43209,55 грн. – пеня, 1645,15 грн. – штраф, 1012,99 грн. – 3% річних, 4999,50 грн. – інфляційні втрати. Крім цього, просила стягнути з Відповідача сплачений ними судовий збір у розмірі 1762,00 грн. та судові витрати, пов’язані із розглядом справи.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив. Про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями з відмітками про отримання повноважним представником Відповідача ухвали про відкриття провадження від 09.02.2018 року - 16.02.2018 року (а.с.59), ухвали від 06.03.2018 року - 20.03.2018 року (а.с. 85). Своїм правом подати відзив на позовну заяву Відповідач у строки, встановлені судом, не скористався.

Таким чином, справа, відповідно до ч.9 ст. 81, п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, була розглянута за відсутності Відповідача за наявними в ній доказами.

В судовому засіданні 04.04.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про дату підготовки повного судового рішення, роз’яснено процедуру оскарження рішення.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення позивача, суд

в с т а н о в и в:

21.10.2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та ТОВ «Скарабєй» (орендар), за погодженням з балансоутримувачем- Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» (який на підставі наказу Міністерства інфраструктури України № 319 від 16.09.2016 року перейменовано у Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ») укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5/64 (далі – Договір оренди) (а.с. 94-100).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору оренди орендодавець передає, а орендар з метою розміщення торгівельного об’єкту, що здійснює продаж непродовольчих товарів, алкогольних та тютюнових виробів, розміщення складських приміщень та розміщення торгівельного об’єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи, приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення адміністративно-побутової будівлі 5-го терміналу порту, інв. № 12705, реєстровий № 01125672.2.РАЯИЮК1244, площею 142 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4, що обліковується на балансі ДП «Іллічівський морський торговельний порт», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.07.2013 року і становить 726490,00 грн. (а.с. 92).

Вищевказаний об’єкт був переданий Відповідачу на підставі акту приймання-передавання від 21.10.2013 року, підписаного та скріпленого печатками орендаря, орендодавця та балансоутримувача (а.с. 21 на обороті аркушу).

У п. 5.11 Договору оренди сторони визначили обов’язок орендаря здійснювати витрати, пов’язані з утриманням орендованого майна та протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, у т. ч. зі сплати податку на землю.

Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 28.10.2013 року до 21.10.2014 року включно (п. 10.1. Договору оренди).

Відповідно до п. 10.4 Договору оренди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором та чинним законодавством за умови погодження з уповноваженим органом управління, наданого на запит орендодавця.

Термін дії цього договору, на підставі договору про внесення змін до Договору оренди від 21.10.2013 від 03.11.2014 року продовжено до 21.10.2015 року (а.с. 98), договору від 10.12.2015 року – до 21.10.2016 року (а.с. 99), договору від 12.09.2017 року - до 21.10.2017 року (а.с. 100).

Договором про внесення змін до Договору оренди від 21.10.2013 року від 12.09.2017 року також визначено нову ціну об’єкта оренди – 1810801,00 грн., змінено порядок нарахування орендної плати та порядок здійснення розрахунку за користування майном. Також, у зв’язку із перейменуванням м. Ілллічівськ у м. Чорноморськ внесено зміни у реквізити сторін.

З урахуванням, внесених у договір оренди змін, сторонами 12.03.2017 року складений акт приймання-передачі майна (а.с. 101).

На виконання умов п. 5.11. Договору оренди, 02.10.2015 року між Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» (наразі – Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скарабєй» укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 339-од від 02.10.2015 року (далі – Договір) (а.с. 13-16).

Згідно із п. 1.1. Договору, балансоутримувач (позивач) виконує обслуговування та експлуатацію державного нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення адміністративно-побутової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, вул. Північна, 4 (5-й термінал ДП «Іллічівського морського торговельного порту»), загальною площею 142,0 кв.м, а орендар (відповідач) бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі у цьому приміщення, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Факт перебування нежитлових приміщень: адміністративно-побутової будівлі 5-го терміналу порту, площею 142 кв.м, за адресою: Одеська область, м.Чорноморськ (Іллічівськ), с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4 на балансі Позивача підтверджується довідкою, підписаною в.о. директора ОСОБА_2 та головним бухгалтером ОСОБА_3 (а.с. 92).

Розділом 2 Договору визначено обов’язки сторін. Так, відповідно п. п. 2.1.1-2.1.3 Договору, балансоутримувач зобов’язався забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов’язаних з обслуговуванням та утриманням приміщення та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі орендарю і його співробітникам, згідно з вимогами чинного законодавства; надавати орендарю комунальні послуги за діючими розцінками і тарифами; інформувати орендаря про зміни витрат на утримання приміщення і тарифу на послуги.

В свою чергу, орендар, як визначено у п. 2.2.3., зобов’язався не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, вносити плату на рахунок балансоутримувача за обслуговування прибудинкової території на утримання приміщення, згідно з додатком № 1 (розрахунком), який є невід’ємною частиною договору (а.с. 17), а саме: відшкодування експлуатаційних витрат на утримання об’єкту оренди та приміщень загального користування, відшкодування за користування земельною ділянкою із розрахунку 33,60 грн. за кожний квадратний метр займаної площі; за водопостачання за приладом обліку із розрахунку 25,71 грн. за 1 куб.м; за водовідведення за приладом обліку води із розрахунку 45,80 грн. за 1 куб.м; за електропостачання за приладом обліку із розрахунку 1,748 грн. за кВт/год; за теплопостачання (опалення) із розрахунку 4080,56 грн. за 1 Гкал.

Також, у примітках Додатку №1 (розрахунку), який підписано та скріплено печатками обох сторін, узгоджено, що вартість перелічених послуг є динамічною і може змінюватися згідно рахунків постачальників.

В абзаці 2 п. 2.2.3 Договору зазначено, що розмір витрат та послуг може бути переглянуто балансоутримувачем в односторонньому порядку, додаткова угода при цьому не укладається.

Відповідно до п. 6.1., цей Договір набуває чинності від дня його укладення сторонами та діє протягом строку дії договору оренди нерухомого майна № 5/64 від 21.10.2013 року. Сторони досягли згоди, що умови договору, відповідно до ст. 631 ЦК України, застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 21.10.2013 року.

Таким чином, з 21.10.2013 року у Відповідача виникли зобов’язання з утримання орендованого майна, шляхом внесення на рахунок балансоутримувача плати за обслуговування прибудинкової території на утримання приміщення та оплати комунальних послуг.

На виконання умов Договору, Позивачем, протягом червня – вересня 2016 року виставлені та направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Відповідача рахунки та акти-виконаних робіт:

- рахунок та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) Пр/6795 від 30.06.2016 року на суму 8786,24 грн. (а.с. 24-25), що включає в себе відшкодування експлуатаційних витрат та витрат за електропостачання. Документи, згідно із відміткою на поштовому повідомленні, отримані Відповідачем 08.07.2016 року (а.с. 26);

- рахунок та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) Пр/8021 від 31.07.2016 року на суму 8722,40 грн. (а.с. 28-29), що включає в себе відшкодування експлуатаційних витрат та витрат за електропостачання. Документи, згідно із відміткою на поштовому повідомленні, отримані Відповідачем 20.12.2016 року (а.с. 93);

- рахунок та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) Пр/9126 від 31.08.2016 року на суму 8993,72 грн. (а.с. 30-31), що включає в себе відшкодування експлуатаційних витрат та витрат за електропостачання і водопостачання. Документи, згідно із відміткою на поштовому повідомленні, отримані Відповідачем 05.09.2016 року (а.с. 32).

Вартість наданих комунальних послуг була розрахована на підставі тарифів, визначених у Наказах директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» № 78 від 29.01.2016 року, № 216 від 15.03.2016 року, № 359 від 18.05.2016 року, № 449/1 від 12.07.2016 року, № 505 від 17.08.2016 року, № 540 від 12.09.2016 року, № 573 від 03.10.2016 року (а.с. 102-111).

Відповідно до пояснень, наданих представником Позивача, зобов’язання з інформування Відповідача про зміну тарифів, враховуючи відсутність у договорі узгодженого механізму повідомлення орендаря про зміну тарифів, та передбаченого права балансоутримувача в односторонньому порядку переглядати розмір витрат, було реалізовано ними, шляхом направлення Відповідачу рахунків та актів виконаних робіт.

Разом з тим, Відповідач, зобов’язання за договором належним чином не виконав та за надані послуги розрахувався лише частково, сплативши 3000,00 грн. за рахунком та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) Пр/6795 від 30.06.2016 року, що підтверджується випискою по рахунку Позивача (а.с. 27), у зв’язку із чим за Відповідачем рахується заборгованість у сумі 23502,36 грн. Акти виконаних робіт останнім не підписані та на адресу Позивача не направлені.

Порушення Відповідачем зобов’язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 339-од від 02.10.2015 року стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою, укладений між Позивачем та Відповідачем договір є договором про надання послуг, а правовідносини сторін, відповідно, врегульовано нормами статей 901-907 ЦК України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом положень статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд зазначає, що позивачем доведено виконання ним зобов’язань, обумовлених у договорі № 339-од від 02.10.2015 року, з надання послуг пов’язаних із обслуговуванням та утриманням нежитлового приміщення адміністративно-побутової будівлі протягом червня-серпня 2016 року.

Натомість, Відповідач взяті на себе за договором зобов'язання не виконав. Доказів відшкодування вартості витрат балансоутримувача з експлуатації орендованого нерухомого майна та наданих комунальних послуг в повному обсязі за спірний період суду не надав, розмір заборгованості не спростував, заперечень щодо підстав та порядку нарахування заявлених Позивачем до стягнення боргу, штрафних санкцій та компенсаційних витрат, не висловив. Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості, яка складається із витрат балансоутримувача на утриманням нежитлового приміщення адміністративно-побутової будівлі протягом червня-серпня 2016 року згідно договору № 339-од від 02.10.2015 року та задовольняє їх у заявленій сумі 23502,36 грн.

Також, Позивачем до Відповідача заявлено вимоги про стягнення 43209,55 грн. пені, 1645,15 грн. штрафу, 1012,99 грн. 3 % річних, 4999,50 грн. інфляційних втрат.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня, та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Пунктом 4.5. Договору № 339-од від 02.10.2015 року, сторонами узгоджено, що за несвоєчасні розрахунки за надані послуги орендар сплачує пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 днів орендар сплачує штраф у розмірі 7 % від розміру заборгованості.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт прострочення виконання Відповідачем своїх зобов’язань, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача штрафу та пені. Перевіривши розрахунок штрафу, наведений Позивачем у позовній заяві, суд задовольняє вимогу про стягнення штрафу в заявленій сумі - 1645,15 грн.

Щодо розміру заявленої до стягнення пені, то він підлягає обмеженню розміром подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня на підставі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». При цьому, ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені судом здійснено за періоди виникнення заборгованості, які визначено Позивачем з дотриманням ч.6 ст. 232 ГК України, з використанням калькулятора штрафів у системі «Ліга». Так, за період з 16.07.2016 року по 16.01.2017 року відповідно до заборгованості у сумі 5786,24 грн. за рахунком Пр/6795 від 30.06.2016 року пеня склала 865,72 грн.; за період з 16.08.2016 року по 16.02.2017 року відповідно до заборгованості у сумі 8722,40 грн. за рахунком Пр/8021 від 31.07.2016 року пеня склала 1270,36 грн.; за період з 16.09.2016 року по 16.03.2017 року відповідно до заборгованості у сумі 8993,72 грн. за рахунком Пр/9126 від 31.08.2016 року пеня склала 1509,95 грн.

Отже, позовні вимоги зі стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 3643,03 грн. В іншій частині пеня до стягнення заявлена безпідставно.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Прострочення Відповідачем виконання грошового зобов’язання, що виникло на підставі договору № 339-од від 02.10.2015 року, підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими.

Перевіривши, наданий Позивачем, розрахунок 3%відсотків річних та інфляційних втрат, суд задовольняє вимоги Позивача у заявлених сумах, а саме: 1012,99 грн. та 4999,50 грн., відповідно.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги Позивача є доведеними, обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню із стягненням з Відповідача на користь Позивача 23502,36 грн. боргу, 3646,03 грн. пені, 1645,15грн. штрафу, 1012,99 грн. 3% річних, 4999,50 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір та судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. При зверненні до суду Позивачем сплачено 1762 грн. судового збору та здійснено витрати на відправку документів відповідачу у розмірі 24,00 грн., що підтверджуються фіскальним чеком (а.с. 11). Таким чином, Позивачу за рахунок Відповідача відшкодовується 824,62 грн. судового збору та 11,23 грн. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скарабєй» (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Горького, 29, офіс 1, ідентифікаційний код: 31652932) на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (місцезнаходження: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, ідентифікаційний код: 01125672) 23502,36 грн. боргу, 3646,03 грн. пені, 1645,15грн. штрафу, 1012,99 грн. 3 % річних, 4999,50 грн. інфляційних втрат, 824,62 грн. судового збору, 11,23 грн. судових витрат.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

5. Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 10.04.2018 року

Суддя Т.А. Остапенко