Ухвала суду № 73254319, 09.02.2018, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1520/17

Провадження № 2-а/135/6/18

УХВАЛА

09.02.2018 року Ладижинський міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю: секретаря судових засідань Паладій В.П.,

позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

представника відповідача Бучка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ладижинської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні по даній справі представник відповідача заявив клопотання про залишення без розгляду позову ОСОБА_2 в зв'язку із пропуском строку звернення до суду, визначеного ст. 289 КУпАП. Вказав, що позивач належно повідомлявся про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, йому також направлялась копія постанови № 14 від 09.02.2017 року по справі про адміністративне правопорушення, а оскільки адресат відмовився від отримання кореспонденції, тому позивач повинен був знати про наявність винесеної постанови. Відтак, вважає, що позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду з даним позовом.

Позивач та його представник в судовому засіданні заперечили проти клопотання, вважають, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом, оскільки про існування оскаржуваної постанови позивач дізнався після того ,як ознайомився із матеріалами виконавчого провадження 18.12.2017 року, отримав копію постанови у виконавчій службі та в десятиденний строк звернувся до суду з даним позовом. Крім того, позивач пояснив, що він особисто не відмовлявся від отримання поштової кореспонденції. Вказав, що на оглянутому в судовому засіданні рекомендованому повідомленні про вручення, яке було повернуто відділом поштового зв'язку, стоїть не його підпис, також там не підпис його дружини.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин 1 статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За змістом ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Судом встановлено, що позивач отримав копію оскаржуваної постанови № 14 від 09.02.2017 року при ознайомленні із матеріалами виконавчого провадження 18.12.2017 року.

Даний позов подано до суду 26.12.2017 року. Ухвалою суду від 05.01.2018 року вирішено поновити строк звернення до суду з даним позовом.

Підстав для іншого висновку немає, оскільки переконливих доказів того, що позивач раніше знав про існування оскаржуваної постанови в матеріалах справи немає.

Посилання представника відповідача не те, що позивач повинен був знати про оскаржувану постанову, бо він був належно повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, - саме по собі не може свідчити, що позивач повинен був знати про рішення адміністративної комісії, прийняте з результатами розгляду протоколу у справі про адміністративне правопорушення.

Матеріали даної адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів отримання позивачем оскаржуваної постанови.

Відповідачем дійсно надано докази надсилання позивачу копії оскаржуваної постанови. Однак, конверт із вмістом постанови повернувся адресату (виконавчий комітет міської ради) із відміткою «відмови адресата від одержання» та наявності підпису про це. На зворотньому боці конверту зазначено «відмовився 14.2-17 р., ф-22 20.2-17 р.».

Разом з тим, відповідачем не надано до суду жодних доказів відмови від отримання поштової кореспонденції саме ОСОБА_2

Водночас, слід зауважити, що обов'язок доказування таких обставин покладається саме на відповідача, як суб'єкта владних повноважень що виніс оскаржуване рішення.

При цьому суд враховує, що згідно вимог пункту 114 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ № 270 від 05.03.2009 року, встановлено, що одержувач може відмовитися від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, про що на поштовому відправленні, бланку поштового переказу або повідомленні про надходження поштового відправлення, поштового переказу робиться відповідна позначка, яка засвідчується його підписом. Підпис представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти, скріплюється печаткою (за наявності) цієї юридичної особи. Такі поштові відправленні поштові перекази повертаються за зворотною адресою.

Однак, на повідомленні про вручення не зазначено кому саме пропонувалось отримати лист, не вказано, хто відмовився від його отримання.

ОСОБА_2 в судовому засіданні вказував, що він не відмовлявся від отримання листа, підпис, який міститься на повідомленні про вручення, належить ні йому ні його дружині, яка з ним проживає.

Крім того, суд враховує також і судову практику Європейського Суду з прав людини.

Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Тобто, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично.

Таким чином, суд вважає недоведеним те, що від отримання кореспонденції відмовився ОСОБА_2, а тому немає підстав стверджувати, що він знав та повинен був знати про наявність оскаржуваної ним постанови до того, як отримав її копію при ознайомленні із матеріалами виконавчого провадження.

Керуючись ст. 122, 123, 248 КАС України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в зв'язку із пропуском строку звернення до суду - відмовити.

Суддя: