Ухвала суду № 73254281, 04.04.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/874/17 Провадження №11-кп/773/172/18 Головуючий у 1 інстанції:Панасюк С. Л. Категорія:ч.2 ст. 125 КК України Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Лівандовської-Кочури Т.В.,

суддів - Денісова В.П., Гапончука В.В.,

з участю секретаря Шугалової О.М.,

прокурора Грицюка Р.П.,

захисника Вічинюка А.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Даним вироком суду ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ковеля Волинської області, мешканця АДРЕСА_2, з середньою спеціальною освітою, одруженого, має малолітню дитину, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч.2 ст.125 КК України, і призначено йому покарання у виді 240 годин громадських робіт.

Звільнено обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного йому покарання у виді 240 годин громадських робіт на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_2 у частині вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 у відшкодування завданої моральної шкоди 5000 гривень.

В цивільному позові потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_2 у частині вимоги про відшкодування майнової шкоди в сумі 43240 грн. відмовлено повністю.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 08 лютого 2017 року, біля 19 год. 40 хв., перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1, в ході конфлікту, який виник раптово на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно, з метою завдання тілесних ушкоджень, наніс удар кулаком правої руки в праву частину обличчя ОСОБА_3, внаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у виді рани верхньої губи зліва, травматичної екстракції 23 зуба, синця лівої щоки з переходом на слизову верхньої і нижньої щелепи, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію його дій, оспорює вирок в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Вважає вирок в означеній частині незаконним, необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Також вказує, що ухваливши вирок, суд в резолютивній його частині не вирішив питання про скасування арешту на майно. Просить вирок змінити. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, відмовити. Скасувати арешт на майно, накладений підставі ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 26 червня 2017 року.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника Вічинюка А.А., які, кожен окремо, подану апеляційну скаргу підтримали, міркування прокурора, який відносно її задоволення заперечив, просив залишити вирок суду першої інстанції без змін, апеляційний суд доходить наступного висновку.

Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, вказаних у вироку, стверджуються зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку, вірно кваліфікувавши його дії за ч. 2 ст. 125 КК України, і які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений вказує на необгрунтованість судового рішення в частині задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди з наведених вище мотивів. Щодо таких вимог апелянта слід зазначити наступне.

Потерпілий ОСОБА_3 згідно уточнених позовних вимог заявлених до обвинуваченого ОСОБА_2 просив про відшкодування 5 000 грн. моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

У відповідності до вимог ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених законодавством.

Згідно із ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як убачається з вироку суду, обвинувачений вчинив щодо ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України, заподіявши йому фізичний біль, фізичні та душевні страждання у зв'язку з ушкодженням здоров'я чим порушив звичний спосіб його життя.

Апеляційний суд вважає, що, вирішуючи розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому у сумі 5 000 гривень, суд першої інстанції в повному обсязі врахував моральні та фізичні страждання потерпілого від вчиненого щодо нього кримінального правопорушення і вирішив його цивільний позов в повній відповідності з вимогами законодавства, а також принципами розумності та справедливості.

Обвинувачений ОСОБА_2 в своїй скарзі не навів переконливих доводів того, що визначена судом першої інстанції сума моральної шкоди є несправедливою.

Таким чином, цивільний позов судом першої інстанції був розглянутий з суворим дотриманням вимог ст. 1167 ЦК України, а тому підстав для зміни судового рішення, про що зазначається в апеляційній скарзі обвинуваченого, апеляційний суд не вбачає.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про не прийняття судом рішення щодо вжитих заходів кримінального провадження, а саме про скасування арешту на майно, накладеного на підставі ухвали Ковельського міськрайонного суду від 26 червня 2017 року, з огляду на наступне.

Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, є арешт майна, суть якого полягає у тимчасовій забороні, адресованій власнику чи володільцю майна, відчужувати його, або розпоряджатися чи користуватися ним.

Відповідно п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна застосовується, в тому числі, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Враховуючи задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, суд обґрунтовано залишив накладений на майно обвинуваченого арешт, що дасть можливість забезпечити виконання цивільного позову, у разі несплати визначених до стягнення сум обвинуваченим ОСОБА_2 в добровільному порядку.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2017 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом.

Головуючий

Судді: