Рішення № 73254177, 29.03.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2018 р. м. Київ Справа № 911/2054/17

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Брунько А.І., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Дельта-2002” (Грузія)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Оцелот” (Київська обл., м. Васильків)

про розірвання інвестиційного договору та стягнення 98400000,00 доларів США

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність від 25.04.2017;

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність від 28.09.2017.

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №911/2054/17 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Дельта-2002” (далі – позивач) до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Оцелот” (далі – відповідач) про розірвання інвестиційного договору та стягнення 98400000,00 доларів США.

В обгрунтування заявленного позову позивач зазначив, що внаслідок бездіяльності відповідача, яка виражена у грубому порушенні ним умов, гарантій та обов'язків інвестиційного договору, позивач фактично втратив можливість отримати прибуток від інвестиційного проекту, а тому потерпів значні збитки.

Ухвалою від 06.07.2017 господарський суд порушив провадження у справі, призначив судове засідання для її розгляду.

Ухвалою від 07.09.2017 господарський суд, серед іншого, продовжив строк вирішення спору згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України.

08.11.2017 до господарського суду Київської області від ТОВ “Оцелот” надійшло клопотання від 08.11.2017 (вх. №23620/17) про призначення судової економічної експертизи.

Ухвалою від 09.11.2017 господарський суд призначив судову економічну експертизу, проведення якої доручив Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора ОСОБА_4 Міністерства юстиції України (61000, м. Харків, вул. Золочівська, 8А).

14.02.2018 до господарського суду надійшов висновок судової економічної експертизи № 24544, складений судовим експертом ОСОБА_5 23.01.2018.

Ухвалою від 20.02.2018 господарський суд Київської області поновив провадження у справі, призначив її розгляд за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті на 15.03.2018, зобов'язав сторін ознайомитись з висновком судової економічної експертизи № 24544 від 23.01.2018 та надати письмові пояснення по суті справи.

В судовому засіданні 15.03.2018 господарський суд оголосив перерву до 28.03.2018.

До початку розгляду справи до суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо результатів судово-економічної експертизи б/н від 23.03.2018, з якими позивач не погодився, оскільки вважає, що при визначенні суми збитків, яких останній зазнав у зв'язку з необхідністю розірвання договору, мають бути враховані не лише дані Бізнес-плану до інвестиційного договору, але й Протоколу про наміри від 20.10.2014, згідно з яким сторони засвідчили свої очікування щодо прибутковості проекту.

27.03.2018 письмові пояснення щодо висновку судово-економічної експертизи надіслав до суду і відповідач. Згідно з даних пояснень, відповідач вважає, що відсутні підстави для розірвання інвестиційного договору та відшкодування збитків.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях від 05.10.2017 та письмових поясненнях б/н від 23.03.2018.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 05.10.2017 та письмових поясненнях від 27.03.2018. Вважає, що позивачем не було доведено належними і допустимими доказами наявність вини відповідача у порушенні інвестиційного договору від 20.04.2015, а отже не доведено наявність підстав для його розірвання та стягнення збитків, з огляду на що в задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2015 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Дельта-2002” (інвестор) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Оцелот” (учасник) було укладено інвестиційний договір (далі – договір, а. с. 18 – 29 у т. 1). 19.05.2015 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору (а. с. 30, 31 у т. 1).

Відповідно до преамбули інвестиційного договору передбачено, що останній укладено між учасником та інвестором, які мають спільний намір об’єднати свої зусилля і економічні ресурси з метою будівництва житлової нерухомості на земельній ділянці, кадастровий номер: 3210700000:11:025:0013, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, 72, права на яку належать учаснику на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.01.2015, зареєстрованого в реєстрі за № 46.

У відповідності до умов договору зазначено, що учасник має всі необхідні матеріальні і нематеріальні (в тому числі інтелектуальні) ресурси, які необхідні для реалізації інвестиційного проекту, а інвестор має всі матеріальні ресурси, які необхідні для реалізації будівництва вищезазначеної житлової нерухомості.

За п. 1.5 договору об'єкт інвестування (об'єкти) - житловий комплекс (жила нерухомість) в максимальній кількості квадратних метрів корисної площі у відповідності до норм проектування згідно діючого законодавства України, який інвестор і учасник планує побудувати за рахунок об'єднання зусиль, фінансових, інших матеріальних і нематеріальних ресурсов на земельній ділянці, кадастровий номер: 3210700000:11:025:0013,розташованої за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, 72, права на яку належать учаснику. Орієнтовні техніко-економічні показники об'єкта інвестування сторони погоджують на стадії передпроектних робіт. Кінцеві техніко-економічні показники об'єкта інвестування будуть визначатися сторонами додатково у відповідності з проектною документацією.

Згідно з п.п. 2.2, 2.3 договору сторони погодили, що вкладом учасника з метою реалізації інвестиційного проекту є: земельна ділянка площею 11,114 га, кадастровий номер: 3210700000:11:025:0013, яка розташована за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, 72, права оренди на яку учасник зобов’язується переоформити на себе в строк передбачений в даному договорі, а також розміщені на ній об’єкти нерухомості; права замовника будівництва об’єкта інвестування, які визначені в Законі України “Про регулювання містобудівної діяльності". Учасник здійснює вклади у вигляді права замовника будівництва одразу.

Вкладом інвестора з метою реалізації інвестиційного проекту є внески у вигляді грошової суми, які включають: засоби, які необхідні для оплати перед проектних та проектних робіт і збору всієї необхідної документації для отримання дозволу на будівництво; засоби, які необхідні для оплати робіт по виготовленню проектно-кошторисної документації на будівництво об’єкта інвестування; засоби, які необхідні для оплати вартості будівельно-монтажних робіт об’єкта інвестування; засоби, які необхідні для оплати введення об’єкта інвестування в експлуатацію, в тому числі і придання інженерного обладнання; засоби, які необхідні для оплати вартості робіт, які пов’язані з отриманням ордеру, контрольно-геодезичною зйомкою, підключенням до інженерних міських мереж, відшкодування вартості робіт міських служб, пов’язаних з будівництвом і введенням об’єкта в експлуатацію; засоби, які необхідні для проведення технічного і авторського нагляду за будівництвом у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією, будівельних норм і правил; засоби на покриття інших видатків на виконання даного договору.

Пунктом 2.4 договору передбачено порядок внесення платежів інвестором на рахунок учасника, а пунктом 4.2 – обов’язки учасника по даному договору.

Зокрема, але не виключно, учасник зобов’язаний добросовісно виконувати свої обов’язки по даному договору, які зводяться до того, щоб дотримуватись вимог земельного і природоохоронного законодавства України, забезпечувати схоронність земельної ділянки і не допускати погіршення властивостей земельної ділянки у відповідності з потребами інвестиційного проекту (пп. 4.2.5); не допускати зниження інвестиційної привабливості інвестиційного проекту (пп. 4.2.6); відшкодовувати всі інвестиційні ризики інвестора, в тому числі ризики повної або часткової втрати вкладеного капіталу, неотримання і/або недоотримання запланованого доходу в грошовому еквіваленті і/або знецінення вкладених коштів тощо.

За умовами п. п. 6.1, 6.2 договору сторони домовились, що вони несуть відповідальність за невиконання, неналежне виконання даного договору у відповідності з діючим законодавством України і умовами даного договору.

Збитки, спричинені однією із сторін іншій стороні, в порушення гарантій, обов’язків і умов даного договору, підлягають відшкодуванню в повному об’ємі винуватою стороною.

Відповідно до пп. 6.6.6 п. 6.6 договору передбачено, що не інвестор, а учасник несе відповідальність перед третіми особами, державними органами, установами і організаціями по відшкодуванню збитків, сплати штрафних санкцій, пов’язаних з невиконанням чи неналежним виконанням учасником своїх обов’язків у відповідності з п. 4.2.7 даного договору.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що укладаючи інвестиційний договір від 20.04.2015 сторони виходили з оцінки його інвестиційної привабливості, а також гарантування стороною учасника того, що земельна ділянка не буде мати недоліків та не буде піддана будь-якому впливу, який перешкоджав би реалізації інвестиційного проекту.

Разом з тим, 08.06.2015 на території нафтобази ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Побутрембудматеріали" (далі - нафтобаза), що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул.Полярна,1 сталася пожежа, яка була ліквідована лише 20.06.2015.

Відповідно до ч.3 ст.75 ГПК УКраїни обставини. визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.06.2015 № 583-р було створено Урядову комісію з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що виникла 08.06.2015 (а. с. 136 у т. 2).

Як вбачається зі звіту Урядової комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що виникла 08.06.2015 у Київській області (а. с. 139 – 155 у т. 2), орієнтовно пожежа на території нафтобази ТОВ "Побутрембудматеріали" виникла внаслідок займання розливу легкозаймистих речовин біля резервуару № 14 з бензином об’ємом 900 куб.м.

Крім того, в звіті встановлено, що органами державного контролю і нагляду у сфері у сфері пожежної безпеки підчас перевірок неоднорахово виносилися постанови про застосування запобіжних заходів, складалися протоколи про адміністративне порушення та керівництво нафтобази ипритягувалося до адміністративної відповідальності., а також заначено, що під час перевірок бул виявлено ряд порушень вимог будівельних норм і правил в частині забезпечення пожежної та техногенної безпеки.

Позивачем до матеріалів справи додано протоколи досліджень ДУ "Інститу гігєни та медичної екології ім.О.М.Марзаєва національної академії медичних наук України", впояснювальних записках до них зазначено про перевищення у кілька разів гігєнічних нормативів щодо канцерогену, а також заначено, що чіткопрослідковується залежність концентрацій від місцехнаходження спостережень по відношенню до вогнища, досягаючи рівні контрольного пункту на відстані 15 км, та вказвно, що результати свідчать про незадовільну санітарну ситуацію в районі спостережень.

Позивач вказує, що негативні наслідки даної пожежі також були поширені і на території, на яких мали знаходитись об’єкти інвестування. Це спричинило значну втрату корисних властивостей земельної ділянки, а також погіршення якості ґрунтового покриву.

Після пожежі інвестиційна привабливість інвестиційного проекту фактично зникла, адже потенційний попит на купівлю об’єктів нерухомості у житловому комплексі з подібною екологічною ситуацією фактично відсутній.

Оскільки, на думку позивача, він як інвестор позбавляється в суттєвій мірі того, на що розраховував при укладенні даного інвестиційного договору, звідси вважає, що наявні підстави для розірвання з відповідачем вище укладеного договору та відшкодування останнім заподіяних позивачу збитків, які виникли у зв’язку з незабезпеченням екологічної схоронності земельної ділянки та ненаданням інформації позивачу щодо погіршення стану земельної ділянки, на якій планувалось розташувати об’єкт інвестування.

В якості правових підстав для розірвання інвестиційного договору позивач у позові посилається на ч. 2 ст. 651 ЦК України та п. 10.5 договору, якими передбачено право дострокового розірвання укладеного договору.

Оцінивши всі обставини справи згідно з поданих доказів, господарський суд зазначає, що у відповідності до ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору від 20.04.2015, який по своїй суті є інвестиційним.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.

Суд зауважує, що за приписами ст. 188 ГК України унормовано загальне правило, за яким зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Положення аналогічного змісту міститься також в ч. 1 ст. 651 ЦК України.

Водночас частиною 2 ст. 651 ЦК України надано право на зміну або розірвання договору за рішенням суду, якщо цього вимагає одна із сторін, або у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За ч. 3 вищенаведеної статті, у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Слід вказати, що обрання правового способу врегулювання спору є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, а право на односторонню відмову від договору є позасудовою процедурою, яка не потребує погодження іншою стороною договору.

Таким чином, наведене вище правове регулювання не містить заборони для сторін інвестиційного договору передбачити випадки розірвання договору в односторонньому порядку шляхом вчинення відповідних дій, передбачених в його умовах.

Як вбачається з умов інвестиційного договору, а саме: п. 10.5, сторони погодили його дострокове розірвання в односторонньому порядку з ініціативи інвестора у випадку, зокрема, порушення учасником будь-якої із гарантій, передбачених в преамбулі даного договору, або якщо внаслідок дій/бездіяльності учасника виникає ризик зниження інвестиційної привабливості та/або збитковості інвестиційного проекту.

В п. 10.7 договору сторони передбачили, що сторона, яка вирішила розірвати даний договір в односторонньому порядку з підстав, передбачених пунктами 10.4 або 10.5 даного договору, направляє іншій стороні обґрунтований лист про його розірвання.

Згідно з п. 10.8 договору останній є розірваним з підстав, передбачених пунктами 10.4 або 10.5 даного договору з моменту отримання повідомлення про розірвання даного договору стороною, якій він направлений, при умові відсутності у сторін будь-яких претензій один до одного.

Судом встановлено, що з метою спонукання позивача до проведення запланованих платежів по укладеному правочину, відповідач листом від 22.06.2015 вих. № 06/22-1 звернувся до позивача та просив оплатити його протягом трьох днів з моменту отримання даного листа грошову суму в розмірі 20050000,00 грн, що на момент укладення інвестиційного договору по офіційному курсу НБУ складало 1000000,00 доларів США (а. с. 32, 33 у т. 1).

Листом від 30.06.2015 позивач відмовив відповідачу у проведенні оплати з посилання на те, що останнім не забезпечено виконання умов пп. 4.2.5 п. 4.2 інвестиційного договору та порушено гарантії, передбачені в преамбулі договору, внаслідок чого позивач вирішив скористатись своїм правом на дострокове розірвання інвестиційного договору на підставі пп. 10.5.1, 10.5.2.3 п. 10.5. Позивач повідомив, що договір є розірваним з моменту отримання учасником даного листа (а. с. 34, 35 у т. 1).

З відмітки, яка міститься у лівому верхньому кутку листа від 30.06.2015, вбачається, що представник відповідача отримав лист із достроковою відмовою позивача від інвестиційного договору 03.07.2015 за вх. №39.

Оскільки сторонами не надано, а в матеріалах справи відсутні докази того, що станом на 03.07.2015 у позивача і відповідача були наявні будь-які претензії один до одного, які б випливали з підстав неналежного виконання умов договору однією із сторін правочину, за виключенням вимоги про припинення інвестиційного договору від 20.04.2015, суд дійшов висновку, що інвестиційний договір, укладений між сторонами, є розірваним з 04.07.2015.

Відповідно до частини 2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

За вказаних обставин, суд зазначає, що оскільки позивач скористався своїм правом, передбаченим договором та в односторонньому порядку відмовився від нього, тобто скористався правом на односторонню відмову від договору за позасудовою процедурою, позовна вимога ТОВ “Дельта-2002” про розірвання інвестиційного договору від 20.04.2015 в судовому порядку є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

Що стосується вимоги про стягнення збитків, то її, на думку суду, позивач обґрунтував лише частково на суму, що підтверджена висновком судової економічної експертизи № 24544 від 23.01.2018.

Так, за ч. 5 ст. 653 ЦК України передбачено право однієї із сторін вимагати відшкодування збитків, завданих іншою стороною у зв’язку з розірванням договору.

Суд вказує, що при визначенні розміру шкоди, право на яку має сторона, у зв’язку з порушенням іншою істотних умов договору, слід керуватись ст. 22 ЦК України, і такою шкодою можуть бути реальні збитки або неотриманий дохід.

Отже, поняття "збитки" передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. При цьому, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань у вигляді відшкодування збитків (постанови Верховного Суду України від 18.05.2016 у справах № 3-194гс16, № 6-237цс16, № 3-271гс16).

Обґрунтовуючи право на стягнення збитків, позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач не здійснив жодних дій щодо недопущення негативного впливу від техногенної катастрофи поблизу м. Василькова на об’єкт інвестування, що спричинило погіршення якості ґрунтового покриву та корисних властивостей земельної ділянки, а також втрату інвестиційної привабливості інвестиційного проекту, чим було порушено гарантії та обов’язки, покладені відповідно до умов інвестиційного договору на відповідача. Також позивач зазначає, що відповідач, в порушення своїх зобов’язань, не вчинив негайних дій щодо повідомлення інвестора про дані обставини, а саме про наявність загрози для земельної ділянки, де планувалось розмістити житловий комплекс.

Розглядаючи правомірність заявлених позивачем вимог, суд погоджується із доводами сторони про те, що відповідач не забезпечив екологічну схоронність земельної ділянки, розташованої за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, буд. 72, внаслідок пожежі, що сталася на нафтобазі поблизу м. Васильків.

Натомість у відповідності до положень інвестиційного договору відповідач гарантував позивачу, що земельна ділянка, на якій буде споруджено житловий комплекс, не містить будь-яких недоліків і не буде піддана будь-якому впливу, який би перешкоджав реалізації інвестиційного проекту; гарантував схоронність земельної ділянки і недопущення погіршення якостей земельної ділянки у відповідності до потреб інвестиційного договору; гарантував до закінчення строку дії договору відсутність негативного і еколого небезпечного впливу на земельну ділянку та/або можливості його виникнення.

Однак всупереч вищевказаному відповідач порушив свої договірні зобов’язання, визначені інвестиційним договором, внаслідок чого інвестиційна привабливість інвестиційного проекту суттєво знизилась для позивача.

Більш того, відповідач навіть не повідомив позивача про ситуацію з пожежею у Васильківському районі Київської області, зважаючи на те, що позивач є іноземним інвестором та міг не знати про вказаний факт.

Поряд з цим, відповідач звернувся до позивача з листом від 22.06.2015 вих. № 06/22-1 із вимогою про оплату першого платежу по договору від 20.04.2015 на суму 20050000,00 грн, що в момент підписання інвестиційного договору за офіційним курсом НБУ складає 1000000,00 доларів США (а. с. 93, 94 у т. 1).

Суд зазначає, що дотримання відповідачем своїх гарантій, передбачених інвестиційним договором, було істотною умовою для позивача почати реалізацію інвестиційного проекту, тому їх невиконання з боку відповідача нівелювало для позивача його обов’язки в аспекті спірних правовідносин щодо проведення оплат по договору з огляду на втрату його інвестиційної привабливості.

Приховавши факт пожежі, відповідач поступив недобросовісно по відношенню до позивача як контрагента за інвестиційним договором, який мав намір отримати прибуток від реалізації інвестиційного проекту, а також всі для цього засоби.

Маючи реальну волю та реальні кошти для здійснення будівництва житлового комплексу на земельній ділянці, належній відповідачу, внаслідок бездіяльності останнього позивач зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди від припинення інвестиційного договору, який було розірвано в позасудовому порядку з вини відповідача.

Що стосується доводів відповідача про відсутність його вини у невиконанні умов інвестиційного договору, а отже про відсутність обов’язку відшкодувати на користь позивача завданих збитків, то вони спростовується судом з огляду на приписи п.п. 7.1, 7.7 договору, якими передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов’язань по даному договору, якщо таке невиконання було наслідком дій обставин непереборної сили (форс-мажора). При цьому, доказом наявності дії форс-мажорних обставин і їх продовження є довідка, що видається Торгово-промисловою палатою України або рішення компетентних органів.

Так, в ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

В процесі розгляду справи сторони підтвердили, що довідка (сертифікат) про прирівняння пожежі, що сталася поблизу м. Васильків Київської області, до дії форс-мажорних обставин відсутня і сторони не зветалися до Торгово-промислової палати України або уповноважених нею регіональних органів про її видачу. Отже відсутні й підстави для звільнення відповідача від обов’язків по відшкодуванню позивачу завданих збитків, які є для відповідача інвестиційним ризиком, оскільки як вказано в п. 10.6 інвестиційного договору, у випадку якщо в результаті дострокового розірвання даного договору в порядку, передбаченому пунктами 10.4 чи 10.5 даного договору будь-яка із сторін зазнала порушення своїх прав і/або понесла збитки, така сторона має право на відновлення своїх порушених прав і/або відшкодування понесених збитків.

Приписами ч.ч. 2, 4 ст. 623 ЦК України унормовано, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Як встановлено судом, при обрахунку суми збитків, належних до сплати відповідачем у зв’язку з порушенням умов інвестиційного договору, позивач виходив з даних про суму очікуваного прибутку, які сторони мали намір отримати від спільної діяльності по зведенню об’єкту житлової нерухомості (від 120 до 150 млн доларів США), та розміру частки позивача на право власності на об’єкт інвестування (82%), визначений п. 5.1 інвестиційного договору, належних позивачу внаслідок закінчення будівництва.

За розрахунком позивача, останній повинен був отримати щонайменше 98400000,00 доларів США, що розраховано за формулою: (кількість кв.м (208000) * ціну кв.м (726)) / 100 * 82.

При цьому, як зазначив позивач, ціну за квадратний метр ним взято для порівняння з розрахунку цін за один квадратний метр на об’єкт нерухомості, який має те саме місце розташування, що і об’єкт інвестування, а саме: котежне містечко «Яскравий смарагд», розташований у Васильківському районі Київської області.

Водночас в матеріалах справи на стр. 195, 196 у т. 1 міститься копія листа позивача від 19.09.2017, адресована відповідачу, в якому збитки у зв’язку з порушенням учасником гарантій, передбачених в преамбулі інвестиційного договору, а також порушення взятих учасником зобов’язань, передбачених в п. п. 4.2.5, 4.2.6 п. 4.2 інвестиційного договору, розраховані у сумі 43595420,54 доларів США.

Суд вказує, що наведені позивачем розрахунки упущеної вигоди як у позові, так і в листі від 19.09.2017, є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний характер до отримання прибутку.

З метою документального підтвердження понесення позивачем збитків внаслідок втрати привабливості інвестиційного проекту, господарським судом згідно з ухвали від 09.11.2017 було призначено судову економічну експертизу.

Відповідно до висновку експертизи № 24544 від 23.01.2018 в обсязі наданих для дослідження документів розрахунок збитків інвестора у вигляді недоотриманих прибутків від інвестиційного проекту проводився на підставі даних, які містяться у Інвестиційному Бізнес-плані, розробленому по проекту редевелопмента земельної ділянки в м. Васильків Київської області, Україна в межах спільної діяльності та умов інвестиційного договору від 20.04.2015, та підтверджується в сумі 42250621,00 доларів США (а. с. 201-221 у т. 2).

Суд вважає даний розрахунок суми збитків дійсним та таким, що може бути врахованим судом при вирішенні питання про розмір відшкодування, належного до сплати за порушення договірних зобов’язань відповідачем, тому що, по-перше, розрахунок збитків проведено експертом із чистого прибутку за вирахуванням всіх сум (витрат), необхідність понесення яких зумовлена виплатою винагороди за виконання робіт по проектуванню об’єкту інвестування та організації його будівництва, здійснення оподаткування та амортизації тощо; по-друге, достовірність даних Інвестиційного Бізнес-плану підтверджено аудиторським звітом, складеним ТОВ "Глобал аудит" (м. Тбілісі).

Натомість дані в Протоколі про наміри від 20.10.2014 (а. с. 97 у т. 1), на необхідності врахування яких наполягає позивач при визначенні суми втраченого прибутку від припинення інвестиційного проекту, суд оцінює критично, оскільки сума прибутку, очікувана сторонами від проведення будівництва об’єкту інвестування, документально не підтверджена та виражає суб’єктивне бачення сторін щодо можливого розміру отриманого прибутку.

Відповідно до статей 74 та 77 ЦК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та зроблені господарським судом в процесі розгляду справи висновки, господарський суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимим доказами довів суду завдання йому збитків від дострокового припинення інвестиційного договору від 20.04.2015, розірвання якого сталося з вини відповідача, а також розмір збитків на суму 42250621,00 доларів США, спричинених протиправними діями відповідача, причинно-наслідковий зв’язок між завданими збитками та діями учасника правочину, та вину відповідача у їх завданні, внаслідок неналежного виконання гарантій та зобов’язань, передбачених умовами інвестиційного договору.

Враховуючи вищевказане, суд зазначає про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 42250621,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті на час подачі позову до суду складає НОМЕР_1, 08 грн.

У іншій частині позову суд відмовляє за безпідставністю заявлених вимог.

Судові витрати по сплаті судового збору та по оплаті судової економічної експертизи № 24544 від 23.01.2018 покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у відповідності до ч. 1 та ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236– 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Оцелот” (08600, Київська обл., місто Васильків, вул. Соборна, будинок 72, код ЄДРПОУ 31292535) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-2002” (Грузія, регіон Хелвачаурі, В. Ангіса, військове містечко, № 13, ідентифікаційний номер 248387179) 42250621 (сорок два мільйони двісті п'ятдесят тисяч шістсот двадцять один) доларів США 00 центів, що в гривневому еквіваленті на час подачі позову до суду складає НОМЕР_1 (один мільярд дев'яносто вісім мільйонів двісті вісімдесят три тисячі сто сімдесят шість) гривень 08 копійок, 24596 (двадцять чотири тисячі п'ятсот дев'яносто шість) гривень 00 копійок витрат, пов'язаних із проведенням експертизи, та 103200 (сто три тисячі двісті) гривень 00 копійок судового збору.

3. У іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією про дане судове рішення учасники справи можуть ознайомитися на сайті: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено: 10.04.2018.

Суддя В.М. Антонова