Рішення № 73253726, 28.03.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/1012/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.,

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Кропивницького М.А.- представника за довіреністю від 13.11.2017р.

(приймав участь в судових засіданнях 27.03.18р., 28.03.18р),

Манька Я.В. - представника за довіреністю від 26.03.2018р. (приймав участь в судовому засіданні 28.03.2018р.)

від відповідача: Бобра А.В. - представника за довіреністю від 13.11.2017р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем" "(с.Щеніїв, Черняхівський район, Житомирська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпатех" (м. Житомир)

про визнання недійсним договору про виконання робіт №14/10-14 від 14.10.2014р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.03.2018р до 28.03.2018р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агростем" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпатех" про визнання недійсним договору про виконання робіт №14/10-14 від 14.10.2014р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.12.2017р зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі та розгляд справи призначено на 21.12.2017р.

Господарський суд ухвалою від 21.12.2017р відклав розгляд справи на 23.01.2018р, зважаючи на неявку представника позивача та застосування при розгляді даної справи нової редакції Господарського процесуального кодексу України, яка набрала чинності 15.12.2017р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.01.2018р підготовче засідання у зв'язку з неподанням витребуваних доказів було відкладено на 06.02.2018р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 06.02.2018р до 15.02.2018р.

В судовому засіданні 15.02.2018р за клопотанням сторони було продовжено перерву до 26.02.2018р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.02.2018р було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.03.2018р.

23.03.2018р на адресу господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про доручення до справи додаткових доказів, згідно якого відповідач просить долучити до матеріалів справи пояснення від 14.03.2017р ПП "Юридична компанія "Ест Верітас", договір про виконання робіт по формуванню реєстраційних справ до договорів оренди земельних ділянок від 14.10.2014р, акти прийому-передачі виконаних робіт від 03.11.2014р та від 17.10.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні 27.03.2018р позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив по справі від 25.01.2018р. Зокрема, вважає, що оспорюваний договір є фіктивним, оскільки сторонами фактично не було вчинено будь-яких дій на його виконання. Також вказує, що акт приймання-передачі виконаних робіт не є зобов'язанням, оскільки підставою для виникнення правовідносин є саме договір. Крім того, позивач вказує, що згідно з витягом ЄДРПОУ основним видом діяльності відповідача є ремонт та технічне обслуговування машин та устаткування промислового значення, що вказує на те, що ТОВ "Альпатех" не розробляло документи у сфері землеустрою.

Відповідач у відзиві від 17.01.2018р та його представник в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив від 05.02.2018р (а.с.72-74), запереченнях проти заяв та клопотань від 12.02.2018р (а.с.84-89). Зокрема, зазначив, що факт здійснення господарських операцій, підтверджується відповідними первинними документами актами прийому - передачі виконаних робіт від 17.10.2014р та від 03.11.2014р, які підписані уповноваженими представниками сторін щодо здійснених операцій та скріплені печатками. Також вказав, що зазначені акти містять посилання на договір №14/10-14 від 14 жовтня 2014 року, що вказує на те, що вони є його невід'ємною частиною. Крім того, додав, що відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, в період з 20.10.2014 року по 13.03.2014 року, позивачем на підставі реєстраційних справ до договорів оренди земельних ділянок, що були сформовані відповідачем на виконання умов спірного договору, здійснено реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, що розташовані в Малинському, Коростишівському та Черняхівському районах Житомирської області. Крім того, підтримав подане клопотання про долучення до справи додаткових доказів від 16.03.2018р з доданими документами, у зв'язку з тим, що відповідач об'єктивно не міг раніше їх подати в підготовчому засіданні.

Представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання представника відповідача про долучення додаткових доказів та просив оголосити перерву в судовому засіданні з метою надання заперечень на клопотання відповідача про доручення до справи додаткових доказів від 16.03.2018р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.03.2018р до 28.03.2018р.

28.03.2018р на адресу господарського суду від позивача надійшли заперечення від 28.03.2018р №198 на клопотання про долучення до справи додаткових доказів, в яких відповідач просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача від 16.03.2018р.

Представники позивача в судовому засіданні 28.03.2018р підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, а також підтримали подані заперечення №198 від 28.03.2018р.

Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив від 05.02.2018р, запереченнях проти заяв та клопотань від 12.02.2018р. Крім того, заявив клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки вважає, що строки за даних позовом вже пропущено.

Відповідно до ч.1 ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст.114 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.02.2018р було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.03.2018р.

Враховуючи основні засади (принципи) господарського судочинства, серед яких, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд враховує, що відповідачем заява в порядку ст.119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення строку ним подана не була, неможливість подачі вказаних документів в підготовчому засіданні відповідачем не доведена, у зв'язку з чим суд не визнає поважними, вказані відповідачем причини пропуску строку подання доказів та не приймає нові докази, подані представником відповідача після переходу судом до розгляду справи по суті, а тому клопотання про долучення до справи додаткових доказів від 16.03.2018р з доданими документами суд приєднує до матеріалів справи та залишає без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 14.10.2014р між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агростем" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альпатех" (виконавець, відповідач) укладено договір на виконання робіт по формуванню реєстраційних справ до договорів оренди земельних ділянок №14/10-14(далі-договір) (а.с.77-78)

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору, виконавець зобов'язується надати послуги (виконати роботи) з дотриманням вимог законодавства та на підставі правовстановлюючих документів:

- з формування реєстраційних справ до договорів оренди земельних ділянок, що розташовані в Черняхівському, Коростишівському та Малинському районах Житомирської області, відносно яких замовником підписано договори оренди, для передачі їх на державну реєстрацію;

- замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Пунктом 1.2. договору сторони погодили, етапи та строки виконання робіт (послуг) визначаються погодженим сторонами ним планом виконання робіт.

Згідно з пунктом 2.2. договору, оплата робіт проводиться: авансовими платежами в розмірі 100%, частинами, по мірі надання замовником замовлень на роботи.

Відповідно до пункту 3.1 договору, приймання виконаних робіт за цим договором оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктом 3.2 сторони домовились, що замовник зобов'язаний підписати акт, передбачений п.3.1. договору, протягом 2 днів з одержання робіт (послуг).

Згідно з п.3.3 договору, у разі відмови від підписання акта, замовник складає протягом п'яти днів з моменту одержання акта мотивований протокол розбіжностей.

Початок робіт - з моменту підписання договору та отримання всіх необхідних для роботи документів, перелік питань стосовно землеустрою, що потребують консультування та надання інформаційних послуг, окремих рішень (п.4.1. договору).

Сторони дійшли згоди у п.6.1. договору, що умовами припинення (розірвання) договору є: письмова заява однієї із сторін про або недоцільність (неможливість) виконання робіт згідно пункту 1.1. договору. У цьому кожна сторона зобов'язана повернути другій стороні отримане за цим договором.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання їй передбачених ним зобов'язань (пункт 9.1. договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що до договору №14/10-14 від 14.10.2014р, сторонами були підписані акти прийому-передачі виконаних робіт від 17.10.2014р та 03.11.2014р на загальну суму 83200,00грн (а.с.75-76).

Незважаючи на підписання позивачем без зауважень актів прийому-передачі виконаних робіт від 17.10.2014р та 03.11.2014р, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агростем" звернулось до суду з позовом про визнання недійсним договору №14/10-14 14 на виконання робіт по формуванню реєстраційних справ до договорів оренди земельних ділянок від 14.10.2014р.

Під час розгляду даної справи відповідачем, серед оригіналів документів, наданих для огляду суду, подано оригінал договору №14/10-14 від 14.10.2014р на виконання робіт по формуванню реєстраційних справ до договорів оренди земельних ділянок та акти прийому-передачі від 17.10.2014р, від 03.11.2014р, копії яких після огляду в судовому засіданні було долучено до матеріалів справи (а.с.75-78).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що спірний договір є фіктивним, оскільки даний договір не укладався між сторонами, не виконувався за даними бухгалтерського та податкового обліку. Зокрема позивач зазначає, що ним акти виконаних робіт не підписувались. Також додає, що сторонами фактично не вчинено будь-яких дій на виконання спірного правочину: календарний план виконання робіт не погоджувався та не складався, попередня оплата відповідачу не перераховувалась, документи для виконання робіт та перелік питань з землеустрою позивачем не надавались, на зміну суми і порядку розрахунків додаткові угоди не укладались. Позивач вважає, що надання таких робіт із виготовлення/складання документів з землеустрою не характерні для відповідача та не співпадають з напрямками його діяльності. Посилаючись на фіктивність договору позивач просить визнати договір про виконання робіт від 14.10.2014р. №14/10-14 недійсним.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив від 05.02.2018р (а.с.72-74) та запереченнях проти заяв та клопотань від 12.02.2018р (а.с.84-89) вказує, що зазначені в актах прийому-передачі виконаних робіт від 17.10.2014р та від 03.11.2014р роботи фактично виконані і передані позивачу. Також зазначає, що відповідач крім інших видів діяльності також має право здійснювати діяльність у сфері права та консультування з питань комерційної діяльності та керування. Посилається на те, що формування реєстраційних справ, які передавались державному реєстратору відноситься до послуг консультаційно-правових і немає жодного відношення до виготовлення документів із землеустрою.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У даному випадку, підставою виникнення між сторонами зобов'язань є оспорюваний у даній справі договір №14/10-14 від 14.10.2014р на виконання робіт по формуванню реєстраційних справ до договорів оренди земельних ділянок, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

За приписами частини 1 статті 203 ЦК України угода визнається недійсною у разі коли вона суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настанням відповідних наслідків.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За статтями 6, 627 та 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суперечність договору положенням чинного законодавства означає врегулювання правовідносин сторін всупереч імперативним нормам законодавства.

У даному випадку, усі вище наведені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, дотримані сторонами під час укладання договору №14/10-14 від 14.10.2014 року.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно норми ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин в розумінні статті 234 ЦК України є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Договір №14/10-14 від 14.10.2014р про виконання робіт по формуванню реєстраційних справ до договорів оренди земельних ділянок підписаний з боку позивача головою правління ТОВ "Агростем" та скріплений печаткою товариства, а зі сторони відповідача - директором ТОВ "Альпатех" та скріплений печаткою товариства; сторонами були вчинені дії з виконання договору, про що свідчать підписані ними акти прийому-передачі виконаних робіт від 17.10.2014р та від 03.11.2014р, що вказує про його спрямованість на реальне настання правових наслідків.

При цьому, всупереч доводів позивача щодо відсутності доказів виконання робіт за договором №14/10-14 від 14.10.2014р, подані до справи докази підтверджують не лише виконання робіт за договором відповідачем, а й прийняття виконаних робіт ТОВ "Агростем" як замовником, відповідно до підписаних головою правління ТОВ "Агростем" Крижанівським М.В. актів прийому-передачі робіт 17.10.2014р та 03.11.2014р. Керівник ТОВ "Агростем" Крижанівський М.В. підписання договору та актів прийому-передачі робіт особисто не заперечує (заява свідка а.с.59), вказуючи, водночас, що договір та акти прийому-передачі робіт підписав помилково, механічно разом з іншою численною документацією у зв'язку з можливим поганим самопочуттям. Такі доводи є по суті лише припущенням, оскільки по-перше, такі доводи жодним чином не підтверджені; по-друге, вищевказані документи (договір, акти прийому передачі) підписувались 14.10.2014р, 17.10.2014р та 03.11.2014р, тобто в різні календарні дати. Окрім того, на договорі від 14.10.2014р та актах прийому-передачі виконаних робіт від 17.10.2014р та 03.11.2014р містяться, крім підпису - Крижанівського М.В. також відтиск печатки ТОВ "Агростем". Водночас, позивачем не подано належних доказів з приводу звернень до правоохоронних органів щодо можливої втрати або викрадення печатки підприємства чи підробки документів. Таким чином, вказані доводи позивача не можуть бути прийняті до уваги судом при розгляді справи як достовірні факти. Крім цього, суд зауважує, що будь-які дії керівника товариства, які він на власний ризик вчинив від імені товариства, несуть певні юридичні наслідки (в тому числі виникнення відповідних зобов'язань, майнової відповідальності і підприємницького ризику) саме для очолюваної ним юридичної особи.

У даному випадку, підписавши акти прийому-передачі виконаних робіт від 17.10.2014р та 03.11.2014р до договору №14/10-14 від 14.10.2014р, керівник ТОВ "Агростем" підтвердив таким чином виконання відповідачем своїх зобов'язань за оспоюваним договором, прийняття без зауважень виконаних робіт товариством як замовником (перелік робіт та вартість яких зазначена в акті).

Отже, наявними у справі доказами підтверджено те, що сторонами договору було вчинено дії з виконання спірного договору, внутрішня воля сторін договору відповідала зовнішньому її прояву, а факт виконання умов договору свідчить про відсутність підстав вважати такий договір фіктивним. При цьому, невиконання або неналежне виконання правочину стороною (відсутність авансування послуг, неузгодження календарного плану, зміна суми і порядку розрахунків, тощо) є підставою для застосування до такої сторони правочину відповідальності, передбаченої цим договором, а не є підставою для визнання його таким, що укладався без наміру створити правові наслідки, які обумовлювались цим договором.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено фіктивність оспорюваного договору №14/10-14 від 14.10.2014р у зв'язку із не наданням будь-яких доказів на підтвердження обставин умислу та відсутність у всіх учасників оспорюваного правочину наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Посилання позивача на те, що виконання зазначених в договорі робіт із виготовлення/складання документів з землеустрою не характерні для відповідача та не співпадають з напрямками його діяльності, оскільки згідно витягу з ЄДРПОУ основним видом діяльності відповідача є ремонт та технічне обслуговування машин та устаткування промислового призначення, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Так, умовами договору №14/10-14 від 14.10.2014р передбачено надання послуг саме з формування реєстраційних справ до договорів оренди земельних ділянок, а не виготовлення/складання документів з землеустрою. Крім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що міститься в матеріалах справи (а.с.30-31), серед інших видів діяльності відповідача також зазначено: КВЕД 69.10 діяльність у сфері права, код КВЕД 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування, що дозволяє відповідачу надавати послуги обумовлені сторонами в оспорюваному договорі.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача про не відображення відповідачем наданих за договором послуг у податковій звітності, оскільки згідно поданих відповідачем документів (а.с.90-96), ТОВ "Альпатех" перебувало на спрощеній системі оподаткування, що передбачає відображення у формі податкової декларації - платника єдиного податку лише загальної суми фактично отриманого доходу, а не окремо по кожній господарській операції.

Додані позивачем до позовної заяви документи, а саме: договір на виконання робіт по формуванню реєстраційних справ до договорів оренди земельних ділянок №14/10-14 від 14.10.2014р, акти виконаних робіт від 17.10.2014р, від 03.11.2014р, засвідчені головою правління ТОВ "Агростем" згідно з умовами пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55), тобто містять відмітку про засвідчення копії документа "Згідно з оригіналом", особистого підпису особи, яка засвідчує копію, що свідчить про відповідність поданих позивачем копій оригіналам наявних у позивача документів.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, документально недоведеними, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору на виконання робіт по формуванню реєстраційних справ до договорів оренди земельних ділянок №14/10-14 від 14.10.2014р.

Відповідачем у відзиві від 17.01.2018р та представником у судовому засіданні 28.03.2018р було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, посилаючись зокрема на те, що позивачем було пропущено строк, в межах якого він міг звернутися до суду, оскільки позивачу було відомо про спірний договір з моменту його підписання.

Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

При цьому, суд зауважує, що заява відповідача про застосування строків позовної давності, судом враховується, однак перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростем" про визнання недійсним договору на виконання робіт по формуванню реєстраційних справ до договорів оренди земельних ділянок №14/10-14 від 14.10.2014р. суд відмовляє.

Судові витрати, відповідно д ст.129 ГПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.123,129,233,236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 10.04.18

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек.з пов.)