Рішення № 73253675, 05.04.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/56/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Сидорчук О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кімак З.К., дов. № 87/6 від 09.01.17, дійсна до 31.12.18

від відповідача: не прибув

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Ковальчука Олександра Сергійовича (м. Житомир)

про стягнення 68342,75 грн.

29 січня 2018р. до Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир) до відповідача Фізичної особи-підприємця Ковальчука Олександра Сергійовича (м. Житомир) про стягнення 68 342, 75 грн. з яких: 52 384, 52 грн. боргу за надані послуги з теплопостачання, 2 864, 95 грн. - 3% річних з простроченої суми, 13 093, 28 грн. інфляційних втрат.

В якості фактичних підстав позову позивач посилається на прострочення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання згідно Договору №492 купівлі-продажу теплової енергії від 01.10.2009р.

Ухвалою від 13 лютого 2018р. господарський суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

23 лютого 2018р. до господарського суду повернулася ухвала суду від 13.02.18р. про відкриття провадження у справі, надіслана відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 з відміткою органу зв'язку про причини невручення "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 63-65).

13.03.18р. господарським судом згідно ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на запит суду отримано витяг з ЄДР за №1003727153 від 13.03.2018р., згідно якого встановлено, що місцезнаходження відповідача: АДРЕСА_2 (а.с. 66-67).

22.03.18р. до суду повернулися ухвали суду від 13.03.18р., надіслані відповідачу на адресу, вказану як в Договорі №492 купівлі-продажу теплової енергії від 01.10.2009р. так і на адресу місцезнаходження з відміткою органу зв'язку про причини невручення "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 71-76).

Представник позивача в засіданні суду 05.04.18р. позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позові, просить суд їх задовольнити.

Відповідач відзив на позов не надав.

В ході судового засідання судом отримано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за №119794766 від 05.04.18р. щодо відповідача.

Крім того, суд ознайомився з матеріалами справи №906/719/14.

Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2009 року між КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (Позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Ковальчуком Олександром Сергійовичем (Відповідач, споживач) був укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії № 492 (надалі за текстом - Договір №492) (а.с. 10-13).

Згідно предмету договору позивач взяв на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах за адресою:

1) вул. Лятошинського, 18, кв. 21 магазин "Berg HOFF", S=52, 78м.2;

2) вул. Київська, 86, кв. 23, S=58,5 м.2.

Споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни передбачені цим договором.

Права і обов'язки постачальника та права та обов'язки споживача передбачено сторонами у розділах 3-4 Договсору №492.

Згідно п.4.8 Договору №492 сторони передбачили, що всі розрахунки проводяться до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником.

В свою чергу, розрахунки по договору проводяться споживачем шляхом перерахування коштів в установлені договором строки на рахунок постачальника (п.5.1 Договору №492).

Підставою для здійснення платежів по даному договору є виставлена постачальником платіжна вимога (квитанція) (п.5.2 Договору №492).

Відповідальність сторін сторони погодили у розділі 6 Договору №492, відповідно до п. 6.3 (а) якого передбачили, що споживач несе матеріальну відповідальність перед постачальником у випадках, зокрема, несплати вартості використаної теплової енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період за який сплачується пеня.

У період з січня 2015р. по березень 2017р. позивач надав відповідачу теплову енергію, про що свідчать рахунки з надання послуг з теплопостачання та які є актами передавання - приймання виконаних робіт за розрахунковий період (а.с. 17-32).

Відповідач свої зобов'язання по сплаті коштів за надану теплову енергію виконав частково, у зв'язку з чим позивач 21.09.17р. за №3185/6 надіслав останньому претензію з вимогою сплатити заборгованість в сумі 52 384, 52 грн. (а.с. 33-35).

Несплата заборгованості в добровільному порядку зумовила позивача звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права про стягнення боргу в сумі 52 384, 52 грн.

Додатково позивач заявляє матеріально-правові вимоги про стягнення 2 864, 95 грн. 3% річних, 13 093, 28 грн. інфляційних нарахувань на підставі ст. 625 ЦК України.

В ході судового розгляду справи відповідачем не подано суду доказів на підтвердження дій, спрямованих на відновлення порушеного права позивача шляхом погашення заборгованості.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності до ст. 86 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку частково задовольнити позовні вимоги, з огляду на наступне.

Укладений між сторонами Договір №492 купівлі-продажу теплової енергії від 01.10.2009р. за своєю правовою природою є договорами енергопостачання, а відтак, регулюються відповідними нормами ст.ст. 275-277 ГК України.

Відповідач як споживач зобов'язаний оплатити прийняту енергію (ст. 275 ГК України). Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору (ч.7 ст. 276 ГК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч.1 ст. 193 ГК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами, а зобов'язання, що виникає з його укладення має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (525, 526 ЦК України).

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особі.

У зв'язку з цим, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, за загальним правилом, не допускається, крім випадків, передбачених законом або самим договором (ст.193 ГК України, ст. 525 ЦК України).

Судом встановлено , що позивач взяті на себе зобов'язання за Договором №492 виконав належним чином, що підтверджується наявними у справі доказами, тоді як відповідач прийняв надані позивачем послуги з постачання теплової енергії за вказаним договором без жодних претензій та зауважень до їх кількості та якості, однак допустив прострочення в їх оплаті.

У зв'язку з частковою оплатою наданих позивачем послуг, зобов'язання відповідача з оплати послуг на суму 52 384, 52 грн. залишається невиконаним, у зв'язку з чим сума основного боргу є обґрунтована, тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення 3% річних з простроченої суми в розмірі 2 864, 95 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 13 093, 28 грн.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач нарахував до стягнення 3% річних в розмірі 2 864, 95 грн., починаючи за період з лютого 2015р. по грудень 2017р., а також суму інфляційних втрат в розмірі 13 093, 28 грн. за період з березня 2015р по грудень 2017р.

Судом перевірено розрахунок суми 3% річних та суми інфляційних втрат, зокрема.

Судом встановлено, що претензію за №3185/6 від 21.09.2017р. надіслано 22.09.2017р. та мало бути отримано відповідачем 07.11.2017р., з урахуванням ст. 530 ЦК України, суд вважає обґрунтованим період для розрахунку суми інфляційних втрат - листопад - грудень 2017р.

Таким чином, за період листопада-грудня 2017р. індекс інфляції становить 101,90, сума боргу 52 384, 52 грн., отже сума інфляційних втрат за даний період становить 1000, 02 грн., яка є обґрунтованою, натомість суд відмовляє в сумі 12 093, 28 грн. суми інфляційних втрат.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованим період 3% річних за період з 07.11.2017р. по 31.12.2017р., що становить 54 дні прострочення із суми боргу 52 384, 52 грн., отже сума 3% річних становить 232, 50 грн., яка є обґрунтована та підлягає задоволенню. У стягненні 2 632, 45 грн. 3% річних слід відмовити.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ковальчука Олександра Сергійовича (10014, АДРЕСА_5, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради ( 10014, м. Житомир, Корольовський район, вулиця Київська, будинок 48, ідентифікаційний код 35343771): 52384,52 грн основного боргу; 232,5 грн 3% річних; 1000,02грн інфляційних втрат; 1382,34 грн. судового збору. Видати наказ.

3. У стягненні 2632,45 грн 3% та 12093,28 грн інфляційних втрат відмовити .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 10.04.18

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу (простою)

3- відповідачу на адресу 10014, АДРЕСА_6 (рек. з повідолмл.)

4- відповідачу на адресу м. Житомир, вул. Лятошинського, 18 - рек. з повідомл.