Рішення № 73253581, 10.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2018 року № 826/1761/16

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Оніщук Оксани Іванівни

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.01.2016, вимоги від 04.02.2016, рішення від 04.02.2016 та визнання незаконними дій,

ВСТАНОВИВ:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Оніщук Оксана Іванівна звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган) та з урахуванням заяви від 04.03.2016 просить суд:

- визнати незаконним дії Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання самозайнятої особи (приватним нотаріусом) Оніщук Оксани Іванівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014;

- визнати незаконними дії Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової перевірки самозайнятої особи (приватний нотаріус) Оніщук Оксани Іванівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) щодо питання, які саме витрати віднесені приватним нотаріусом до складу витрат та не пов'язані з отриманим доходом за період 01.01.2012 по 31.12.2014;

- скасувати податкове повідомлення-рішення форма "Р" від 05.01.2016 №0000151201 винесеного Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо нарахування Оніщук Оксані Іванівні грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб штрафних санкцій на суму 40 844,56 грн., в тому числі за основним платежем 32 675,64 грн. та за штрафними санкціями 8 168,92 грн.;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2016 №Ф-5 винесеної Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо нарахування Оніщук Оксані Іванівні грошового зобов'язання зі сплати недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 41 679,89 грн. з вказаною сумою боргу в розмірі 41 679,89 грн.;

- скасувати рішення від 04.02.2016 №0000641201 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 4 866, 89 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач, серед іншого зазначає, про порушення відповідачем порядку вручення та отримання наказу та повідомлення на проведення планової та позапланової документальної виїзної перевірки, що в свою чергу, на думку останнього нівелює будь - які наслідки проведення такої перевірки.

В той же час, Оніщук О.І. стверджує, що висновки, які викладені контролюючим органом в актах, що складені за наслідком проведення планової та позапланової документальної виїзної перевірки не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім цього, позивач зазначає, що акт перевірки не містить в собі належного обгрунтування з посилання на документи на підтвердження факту заниження останньою витрат, як наслідок спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, які викладені в письмових запереченнях та долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі наказу №1817 від 03.09.2015 та повідомлення №75550/О/26-54-17-01-26 від 03.09.2015 проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання самозайнятої особи (приватним нотаріусом) Оніщук Оксани Іванівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за наслідком якої складено акт №880/26/54-17-01-17-НОМЕР_1 від 02.10.2015 (далі - акт перевірки від 02.10.2015, т. 1, а.с. 25-43).

Зі змісту акту перевірки слідує, що документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення самозайнятою особою (приватний нотаріус) Оніщук О.І.:

1. п. 178.3, ст. 178 Податкового кодексу України №2755-Vl від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за перевіряємий період у сумі 33 271,17 гри., а саме по періодам: - 2012 рік 16 984, 31 грн.; - 2013 рік 7 690, 06грн.; - 2014 рік 8 596,80грн.

2. абз. 4, част. 8, ст. 9. Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року N 2464-УІ зі змінами та доповненнями, а саме ненараховано та несплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу в розмірі 48 911,49 гри., в тому числі по періодам

За 2012 рік у сумі 22 916,98 грн.

За 2013 рік у сумі 15 005,71 грн.

За 2014 рік у сумі 10 988,80 грн.

Враховуючи вказані висновки відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу №Ф-98 від 13.10.2015, рішення №0006961701 від 13.10.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом міністерства доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та податкове повідомлення - рішення №0006971701 від 13.10.2015.

Не погоджуючись із вказаними вище рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

26.11.2015 рішенням Головного управління ДФС у м. Києві №3707/О/26-15-10-08-16 скаргу Оніщук О.І. залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу №Ф-98 від 13.10.2015, рішення №0006961701 від 13.10.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом міністерства доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску - без змін (т. 1, а.с. 71-72).

Разом з цим, листом від 27.11.2015 №3750/О/26-15-10-08-16 Головним управлінням ДФС у м. Києві з метою об'єктивного розгляду скарги платника податків (позивача) в частині оскарження податкового повідомлення - рішення №0006971701 від 13.10.2015 зобов'язано Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві провести позапланову документальну перевірку приватного нотаріуса Оніщук Оксани Іванівни щодо питання, які саме витрати віднесені приватним нотаріусом до складу витрат та не пов'язані з отриманим доходом (т. 1, а.с. 74).

03.12.2015 відповідачем прийнято наказ №2340 щодо проведення документальної позапланової перевірки щодо питання, які саме витрати віднесені приватним нотаріусом до складу витрат та не пов'язані з отриманим доходом та направлення №2452 від 08.12.2015 та направлення №2453 від 08.12.2015.

За наслідком проведення вищевказаної перевірки, контролюючим органом складено акт №1074/26-54-17-01-17-НОМЕР_1 від 17.12.2015 (далі - акт перевірки від 17.12.2015, т. 1, а.с. 94-99).

Зі змісту акту перевірки від 17.12.2015 слідує, що документальною позаплановою перевіркою встановлені порушення самозайнятою особою (приватний нотаріус Оніщук О.І.) п. 178.3, ст. 178 Податкового кодексу України №2755-Vl від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за перевіряємий період у сумі 32 675, 64 грн., а саме по періодам: - 2012 рік 16 388,31грн.; -2013 рік 7 690,06 грн.; -2014 рік 8 596, 80грн.

З урахуванням зазначених висновків викладених в акті перевірки від 17.12.2015 контролюючим органом 05.01.2016 прийнято податкове повідомлення - рішення №0000151201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 32 765, 64 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 8 168, 92 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №0000151201) (т. 1, а.с. 108).

Разом з тим, рішенням Державної фіскальної служби України від 28.12.2015 №12139/О/99-99-10-01-07-25 скаргу Оніщук О.І. в частині оскарження вимоги про сплату боргу №Ф-98 від 13.10.2015, рішення №0006961701 від 13.10.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом міністерства доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску направлено на новий розгляд до Головного управління ДФС у м. Києві (т. 1, а.с. 84).

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 25.12.2015 №4118/О/26-15-10-08-16 скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.10.2015 №0006971701 в частині грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 744, 42 грн. (основний платіж - 595, 53 грн., штрафні санкції - 148,89 грн.), в іншій частині податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу приватного нотаріуса Оніщук О.І. від 28.10.2015 №56/01-16 (вх. №1 1388/О/пн від 28.10.2015) в частині оскарження податкового повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.10.2015 №0006971701 - задоволено частково.

В подальшому, рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 26.01.2016 №361/О/26-15-10-08-16 скаргу позивача задоволено частково, скасовано вимогу ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.10.2015 №Ф-98 в частині суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 7 231, 60 грн., рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.10.2015 №0006961701 в частині застосованих штрафних санкцій по єдиному внеску розмірі 600,69 грн.

Відповідно до п. 4.5 розділу IV Порядку №452 вимога ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.10.2015 №Ф-98 та рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.10.2015 №0006961701 вважаються відкликаними.

З урахуванням зазначеного, контролюючим органом прийнято вимогу про сплату боргу від 04.02.2016 №Ф-5 (далі - оскаржувана та/або спірна вимога) та рішення №0000641201 від 04.02.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (далі - оскаржуване та/або спірне рішення) (т. 2, а.с. 69-71).

Разом з цим, рішенням Державної фіскальної служби України від 19.02.2016 №1768/О/99-99-10-01-03-14, за наслідком розгляду скарги позивача від 30.12.2015 скасовано податкове повідомлення - рішення №0006971701 від 13.10.2015, оскільки в акті перевірки від 02.10.2015 не доведено, що приватним нотаріусом Оніщук О.І. не підтверджено документально витрати за 2012, 2013, 2014 роки (т. 2, а.с. 73-74).

Вирішуючи спір по суті суд керується законодавством, що діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Відповідно до п. 77.1 ст. 71 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

В силу приписів п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Щодо позовних вимог в частині незаконності дій Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання самозайнятої особи (приватним нотаріусом) Оніщук Оксани Іванівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 у зв"язку з порушенням порядку отримання наказу та повідомлення на проведення перевірки суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що документальна планова перевірка Оніщук О.І. проводилася на підставі наказу від 03.09.2015 №1817 та повідомлення №7550/О/26-54-17-01-26 від 03.09.2015.

Згідно вказаних документів перевірка здійснювалася у період з 14.09.2015 по 25.09.2015.

Як свідчать матеріли справи, наказ від 03.09.2015 №1817 та повідомлення №7550/О/26-54-17-01-26 від 03.09.2015 отримано позивачем 03.09.2015, що безпосередньо і не заперечується останньою (т. 1, а.с. 6).

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючим органом дотримано вимоги п. 77.4 ст. 77 ПК України при проведенні документальної планової перевірки, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Крім цього, судом не береться до уваги посилання позивача на невідповідність інформації зазначеної в акті перевірки від 02.10.2015, оскільки рішення контролюючого органу, які прийнятті з урахуванням висновків останнього скасовано.

При цьому, посилання Оніщук О.І. у позовній заяві на наказ від 22.04.2015 судом не беруться до уваги, оскільки документальна планова перевірка здійснювалася на підставі наказу від 03.09.2015.

Що ж стосується дії відносно проведення документальної позапланової перевірки суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З вказаного слідує, що право на проведення документальної позапланової перевірки надається контролюючим органом лише у разі вручення під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки до початку її проведення.

Суд зазначає, що нормами ПК України по різному врегульовано питання надання права контролюючим органом здійснення документальної планової та позапланової перевірки платника податків.

Зокрема, обов'язковою умовою для проведення позапланової виїзної перевірки є вручення контролюючим органом платнику податку до початку перевірки відповідного наказу.

Суд звертає увагу, що приписи п. 78.4 ст. 78 ПК України не містять в собі зобов'язання вручення контролюючим органом відповідного наказу за 10 днів до проведення перевірки.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується позивачем, що наказ на проведення документальної позапланової перевірки від 08.12.2015 вручено їй 08.12.2015.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про відсутність незаконних дій в частині проведення контролюючим органом документальної позапланової перевірки Оніщук О.І., а відтак, адміністративний позов в цій частині задоволенню не підлягає.

В той же час, суд не бере до уваги доводи позивача в частині необхідності здійснення доперевірочного аналізу та складання інформаційно - аналітичної довідки для включення до плану графіку перевірок, оскільки наказ на проведення перевірки не є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Оцінюючи наявність підстав для задоволення адміністративного позову в частині спірного рішення №0000151201 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 178.1. ст. 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Згідно з п. 178.2. ст. 178 ПК України доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності (п. 178.3 ст. 178 ПК України).

При цьому, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб. Іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи, є резидентами і у річній податковій декларації поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи (п. 178.4 ст. 178 ПК України).

В той же час, п. 178.5 ст. 178 ПК України встановлює, що під час виплати суб'єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов'язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно з п. 178.6. ст. 178 ПК України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації (п. 178.7 ПК України).

Відповідно до наказу ДПС України від 24.12.2012 №1185 про затвердження узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів) визначено, що при визначенні сукупного чистого доходу доцільно враховувати витрати приватних нотаріусів, які пов'язані з організацією нотаріальної діяльності та обумовлені вимогами Закону України від 02 вересня 1993 року №3425 "Про нотаріат" зі змінами та доповненнями.

Пунктом 167.1 ст. 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 затверджено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами" (далі - Порядок №727).

Згідно п. 2 розділу І вказаного порядку акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В силу приписів п. 3, 4 розділу ІІ Порядку №727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 2 п. 4 розділу ІІІ Порядку №727 описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином, зокрема, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; азначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів; у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії (його законного представника), та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки, а факт відсутності або порушення правильності ведення податкового та/або бухгалтерського обліку фіксується в описовій частині акта документальної перевірки.

Суд оцінюючи зміст акту перевірки від 17.12.2015 звертає увагу, що останній не містить в собі вставлених обставин щодо того які саме витрати віднесені приватним нотаріусом до складу витрат та не пов'язані з отриманим доходом, тобто фактично перевіркою не досліджено та не зазначено, які саме витрати визнані/відображені позивачем не пов'язані з його діяльністю та отриманням доходу.

З урахування вищенаведеного суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000151201.

Оцінюючи правомірність прийнятого відповідачем рішення від 04.02.2016 №0000641201 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та оскаржуваної вимоги суд звертає увагу на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В силу приписів п. 5 ч. 1 ст. 4 вказаного закону платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).

Згідно п. 11 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (ч. 3 ст. 7 Закону №2464-VI).

При цьому, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону №2464-VI).

Аналіз вказаного в сукупності дає суду підстави дійти висновку, що для фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є сума доходу, отриманого від діяльності, що підлягає оподаткуванню на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п. 3.4 розділу II Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №454 (далі - Порядок №454) фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи не встановлено заниження позивачем доходу, відсутні підстави для нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску і, як наслідок, підстави для застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В той же час, як зазначено в акті перевірки від 02.10.2015 відповідач дійшов висновку, що фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю та отримують дохід за виконану роботу (надані послуги) строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок має нараховуватися на суму, що визначається шляхом ділення річного чистого доходу (прибутку) на кількість календарних днів, протягом яких отриманий дохід.

Суд вказані доводи контролюючого органу відхиляє мотивуючи це наступним.

Так, на підставі статті 6 Закону №2464 видано наказ Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013 року № 454 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Пунктом 3.4 зазначеного наказу передбачено: "Фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з таблицею 3 додатка 5 до Порядку № 454".

Аналогічне положення міститься в Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.11.2011 за №1014/18309, яка діяла до 03.12.2013 року.

З огляду на вищезазначені норми, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі "усього" таблиці 3 додатка 5 до Порядку № 454 має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року. Цей висновок підтверджується також наказом Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013 № 455 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в якому зазначено: платники, визначені підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II Інструкції (фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно) сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації.

Таким чином, жоден із зазначених нормативних актів не вимагає від самозайнятої особи - приватного нотаріуса проводити обчислення суми чистого доходу в розрізі місяців за податковий період - календарний рік, не покликається при проведенні розрахунку єдиного внеску на Книгу обліку доходів та витрат, єдиною вимогою виступає відповідність річній податковій декларації.

Підсумовуючи наведене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 04.02.2016 №0000641201 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2016 №Ф-5.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11.

Окрім того, такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

В той же час, судом при розгляді справи враховано письмові пояснення відповідача від 09.02.2018, проте, доводи викладені в останніх не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Крім цього, письмові пояснення подані контролюючим органом є фактично ідентичними змісту акту перевірки від 02.10.2015.

З приводу відповіді на відзив позивача в частині клопотання про залишення поза увагою пояснення по справі контролюючого органу суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 175 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 175 КАС України).

З вказаного слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тобто, вирішення спору за наявними матеріалами справи у випадку не подання відзиву відповідачем у строки встановлені судом є правом суду, а не його обов'язком.

Так, в судовому засіданні 24.01.2018 судом було встановлено двохтижневий строк на подання відзиву відповідачем, який було подано до суду останнім 09.02.2018, тобто з порушенням строку встановленого судом на 2 дні.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням ч. 2 ст. 175 КАС України та враховуючи припис ч. 1 ст. 9 КАС України судом прийнято та долучено до матеріалів справи письмові пояснення контролюючого органу від 09.02.2018.

Частиною 1 ст. 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Оніщук Оксана Іванівна (місце проживання: АДРЕСА_1; місце здійснення професійної діяльності (листування): АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, б. 58, код ЄДРПОУ 39468697) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форма "Р" від 05.01.2016 №0000151201 прийняте Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2016 №Ф-5 винесену Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення від 04.02.2016 №0000641201 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску прийняте Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

5. В інший частині позову відмовити.

6. Судові витрати в розмірі 1 310 (одна тисяча триста десять) грн. 87 коп. присудити на користь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Оніщук Оксани Іванівни (місце проживання: АДРЕСА_1; місце здійснення професійної діяльності (листування): АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04213, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, б. 58, код ЄДРПОУ 39468697).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева