Постанова № 73253462, 12.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12 грудня 2017 року 13:35 год. №826/11769/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Вовк І.Р.,

представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача - Мазири Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.2016 №48-1305,

в с т а н о в и в:

У серпні 2016р. представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідмолення-рішення від 07.06.2016 №48-1305 про нарахування транспортного податку за 2016р.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення надіслано позивачу після 01.07.2016, відповідачем не наведено належного обґрунтування обчислення ринкової вартості належного позивачу легкового автомобіля, відомості з веб-сайту Міністер-ства економічного розвитку і торгівлі України є необ'єктивними, оскільки вартість одного й того ж транспортного засобу з пробігом 50 тис. км. і 1 млн. км. є однаковою.

У додаткових письмових поясненнях представник позивача ОСОБА_1 зазна-чив, що належний позивачу автомобіль був придбаний 12.01.2016 і проданий 10.08.2016.

У додаткових письмових поясненнях представник позивача ОСОБА_1 зазна-чив, що ринкова вартість належного позивачу автомобіля становить 1004335 грн., що менше 750 мінімальних заробітних плат (1033500 грн.). Також зазначив про порушення відповіда-чем принципу стабільності, оскільки зміни до ст. 267 ПК України були внесені після 15.07.2015, тому підлягали застосуванню з 2017р. згідно з вимогами пп. 12.3.4 п. 12. 3 ст. 12 ПК України. Крім цього, зазначив, що відповідно до пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України у 2016р. підлягали застосуванню правила оподаткування транспортним податком, які діяли до 31.12.2015, однак позивач не відносилася до платників цього податку, оскільки об'єм двигуна не перевищував 3000 куб.см.

Представник відповідача ОСОБА_4 подав до суду заперечення на позов, в яких просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що позивач є платником транспортного податку, оскільки є власником легкового автомобіля AUDI Q7, 2015 р.в., об'єм двигуна 2993 куб.см. Також представник відповідача зазначив, що вимоги пп.пп. 12.3.4, 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України не застосовуються в 2016р. до прийнятих рішень органів місцевого самовря-дування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016р.

Під час розгляду справи представник позивача ОСОБА_1 підтримав позов з наведених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача Мазира Н.О. не визнала позов з наведених у запереченнях підстав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 07.06.2016 №48-1305, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб на 2016р. у сумі 25000 грн.

Позивач звернулася 06.07.2016 до ДПІ та просила уточнити, який саме легковий авто-мобіль є об'єктом оподаткування, та надати обґрунтування обчислення розміру середньорин-кової вартості транспортного засобу, який є об'єктом оподаткування, з урахуванням фактич-ного стану зносу.

Листом від 22.07.2016 відповідач надав позивачу відповідь, у якій, пославшись на по-ложення ст. 267 ПК України та рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629, зазначив, що транспортний засіб AUDI Q7, об'єм циліндрів двигуна 2967 куб.см., 2015 р.в. є об'єктом оподаткування, тому що його середньоринкова вартість, розрахувавши на офіційно-му веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового року.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було надіслано позивачу 29.06.2016, що зазначено у листі ДПІ від 22.07.2016, та отримано позивачем 05.07.2016, як зазначає позивач у своєму зверненні до ДПІ від 06.07.2016.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкового повідомлення-рішення про нарахування транспортного податку.

Статтею 8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (п. 8.3).

Пункту 8.3 ст. 8 ПК України кореспондують положення ст.ст. 25, п. 24 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 69 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97), якими передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання; органи місцевого самоврядування відповідно до ПК України встановлюють місцеві податки і збори; виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до ПК України.

01 січня 2015р. набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким викладено в новій редакції ст.ст. 265-267 ПК України і передбачено сплату фізичними особами транспортного податку.

Згідно з пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в т.ч. нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Отже, як вбачається, з 01.01.2015 до переліку місцевих податків і зборів законом віднесено транспортний податок, який встановлюється відповідним рішенням органу місце-вого самоврядування і є обов'язковими до сплати на відповідній території.

Рішенням III сесії VIII скликання Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923 внесено зміни до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 "Про встанов- лення місцевих податків і зборів в м. Києві" та викладено його в новій редакції, в якій установлено транспортний податок і затверджено Положення про транспортний податок (додаток 2). Дане рішення Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923 офіційно опубліко- вано в газеті "Хрещатик" за січень 2015р. №13/1.

Отже, як вбачається, рішення про встановлення транспортного податку у м. Києві прийнято і офіційно оприлюднено Київською міською радою у січні 2015р.

Підпунктом 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України (у редакції, чинній на час встановлення транспортного податку у м. Києві) встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самовряду- вання до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосову- вання встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими подат- ками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Враховуючи, що рішення Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923 про установ- лення транспортного податку у м. Києві прийнято і оприлюднено у січні 2015р., то згідно з пп. 12.3.4 п. 12.3, п. 12.5 ст. 12 ПК дане рішення підлягало застосуванню до платників подат- ку не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, тобто з 2016р.

Між тим, 01.01.2016 набрав чинності Закон України від 24.12.2015 №909-III "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон №909), яким пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України викладено в новій редакції.

Згідно з пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваного рішення) визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує дер- жавну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Як визначено у п. 267.4 ст. 267 ПК України, ставка податку встановлюється з розра- хунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єк- том оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за міс- цем реєстрації платника податку (пп. 267.6.1); податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базово- го податкового (звітного) періоду (року) (пп. 267.6.2).

Рішенням Київської міської ради від 11.02.2016 №103/103 внесено зміни до додатка 2 (Положення про транспортний податок) до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" (в редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923).

Зокрема, у п. 2.1 розділу 2 у зміненій редакції закріплено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та серед-ньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (ч. 1).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує дер- жавну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (ч. 2).

Судом встановлено, що дане рішення Київської міської ради від 11.02.2016 №103/103 офіційно опубліковано в газеті "Хрещатик" за лютий 2016р. №19.

Як вбачається, Законом №909 і рішенням Київської міської ради від 11.02.2016 №103/103 не встановлюється місцевий (транспортний) податок, зокрема у м. Києві, а лише вносяться зміни до об'єкту оподаткування цим податком.

Таким чином, оскільки рішення Київської міської ради від 11.02.2016 №103/103 не є рішенням про встановлення місцевого (транспортного) податку, то положення пп.пп. 12.3.4, 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як помилково вважає представник позивача. Натомість до спірних правовідносин слід застосо-вувати саме положення ст. 267 ПК України у редакції Закону №909 та рішення Київської міської ради від 11.02.2016 №103/103.

Щодо не додержання принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого у п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, згідно з яким зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, то ПК України не містить норм, які б у цьому випадку відстрочували зміни чи визнавали їх такими, що не підлягають застосуванню.

Як беззаперечно встановлено судом, позивач у 2016р. була власником автомобіля мар-ки AUDI Q7, об'єм циліндрів двигуна 2967 куб.см., 2015 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується наявною у справі копією свідоцтва про державну реєстрацію транс-портного засобу НОМЕР_2 (дата реєстрації - 12.01.2016, дата першої реєстрації - 07.10.2015).

Даний автомобіль позивач придбала 12.01.2016, про що зазначає у позові її представ-ник і зазначено у свідоцтві про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2. Також, як встановлено судом, позивач продала даний автомобіль 10.08.2016 ОСОБА_5, що підтверджується наявними у справі копіями договору купівлі-продажу транспор-тного засобу від 10.08.2016, довідки Територіального сервісного центру 0741 від 11.10.2016 №31/3/1-8377.

Вирішуючи питання про належність вказаного автомобіля до об'єкту оподаткування транспортним податком у м. Києві у 2016р. (легковий автомобіль, з року випуску якого мину-ло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість якого становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звіт-ного) року), суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" місячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2016р. становив 1378,00 грн., а відтак легковий автомобіль, з року випуску якого минуло не більше п'яти років, міг бути об'єктом оподатку- вання транспортним податком у 2016р. за умови, якщо його середньоринкова вартість пере-вищувала 1033500,00 грн.

Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомо- білі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним подат- ком визначено Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, зат- вердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66 (далі - Методика).

Згідно з п. 13 Методики Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з п. 14. Методики Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

На підтвердження того, що середньоринкова вартість належного позивачу автомобіля у 2016р. перевищувала 750 мінімальних розмірів заробітної плати (1033500,00 грн.) відпові-дач додав до заперечень роздруківку з веб-сайту Мінекономрозвитку (а.с. 37), згідно з якою середньоринкова вартість легкового автомобіля "АUDI Q7, 3.0, внутрішнього згорання, дизель, АТ, 2015 р.в., пробіг 50 тис. км." становить 1121223,38 грн.

Дана роздруківка є належним і допустимим доказом, який підтверджує, що середньо-ринкова вартість належного позивачу автомобіля у 2016р. перевищувала 750 мінімальних розмірів заробітної плати, тому є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016р.

Посилання представника позивача на те, що відповідачем не було враховано фактич-ний знос автомобіля, суд відхиляє, оскільки Методика не передбачає такий критерій визна-чення середньоринкової вартості.

Посилання представника позивача на те, що відповідачем не було враховано фактич-ний пробіг автомобіля, суд відхиляє, оскільки такі посилання мають характер припущень і представником позивача не надано суду жодного доказу, який би підтверджував фактичний пробіг вказаного легкового автомобіля у 2016р. і його перевищення нормативного середньо-річного.

Посилання представника позивача і надані ним роздруківки з веб-сайту Мінеконом-розвитку (а.с. 13, 14), згідно з якими середньоринкова вартість автомобіля однакова як для пробігу 500 тис. км, так і для пробігу 1 млн. км., суд відхиляє, оскільки доказів того, що про-біг належного позивачу автомобіля дорівнює або більше 500 тис. км. представником позива-ча не надано, тому такі роздруківки не стосуються обставин справи і є неналежним доказом.

Посилання представника позивача і надана ним роздруківка з веб-сайту Мінеконом-розвитку (а.с. 48), згідно з якою середньоринкова вартість автомобіля становить 1004335,00 грн., що є меншим від 750 розмірів мінімальної заробітної плати, суд відхиляє, оскільки цей розрахунок, як у ньому зазначено, проведено 17.08.2017, що не стосується періоду нараху-вання транспортного податку, тому така роздруківка є неналежним доказом.

Посилання представника позивача на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення надійшло позивачу після 01.07.2016, суд відхиляє, оскільки, як встановлено судом, його було надіслано 29.06.2016, що відповідає вимогам пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК. Фактичне отримання позивачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення 05.07.2016 не свідчить про його протиправність і не є підставою для скасування.

Також суд відхиляє посилання представника позивача на п. 56.21 ст. 56 ПК України, оскільки суд не вбачає суперечливості окремих норм податкового законодавства та неодно-значного трактування прав та обов'язків платника і контролюючих органів.

Зважаючи на те, що доводи представника позивача і надані ним докази не спросто-вують достовірність наданої відповідачем роздруківки з веб-сайту Мінекономрозвитку, яка підтверджує те, що середньоринкова вартість належного позивачу автомобіля у 2016р. пере-вищує 1033500,00 грн., суд дійшов висновку, що представником позивача не було спросто-вано належність даного автомобіля до об'єктів оподаткування, а позивача - до платників транспортного податку у 2016р.

Водночас посилання представника позивача на той факт, що позивач продала вище-вказаний автомобіль 10.08.2016, є суттєвим для вирішення справи.

Так, згідно з пп. 267.6.5 п. 267.6 ст. 267 ПК України (у редакції, на час винесення оскаржуваного рішення) у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він на-був право власності на цей об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

На момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення даний факт не настав, тому він не може обумовлювати правомірність оскаржуваного рішення. Проте, даний факт впливає на податкове зобов'язання позивача, оскільки вона не може нести зобо-в'язання із сплати транспортного податку не будучи власником об'єкта оподаткування.

Встановивши даний факт, суд оголосив перерву у розгляді справи і запропонував представнику відповідача з'ясувати питання на предмет можливого коригування спірного податкового нарахування. Проте, представник відповідача повідомила суду, що відповідач ніяких коригувань проводити не буде.

Враховуючи, що спірне податкове нарахування не відповідає вимогам пп. 267.6.5 п. 267.6 ст. 267 ПК України і містить суму податку за весь рік, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 76, 79, 86, 94, 138, 158-163, 167 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_3.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 07.06.2016 №48-1305.

3. Присудити на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова мо-же бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко