Рішення № 73253457, 10.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2018 року № 826/3194/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., при секретарі судового засідання Кириллові М.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до третя особаДніпровської районної у місті Києві державної адміністрації ОСОБА_2провизнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,

за участі:

позивача - не прибула,

представник відповідача - не прибув,

третьої особи - не прибув,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона звернулась до відповідача з заявою про реєстрацію місця проживання, водночас відповідач за відсутності на те правових підстав відмовив їй у реєстрації місця проживання.

Позивач у судове засідання не прибула, через канцелярію суду подала заяву щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що для реєстрації місця проживання в садовому будинку попередньо необхідно звернутись до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 321 з заявою щодо переведення садового будинку у жилий будинок.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, на наданих суду запереченнях просив розглядати справу без його участі.

У судове засідання третя особа не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату. час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Під час судового розгляду справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернулась до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації з заявою про реєстрацію місця проживання від 08.11.2016 в якій просила зареєструвати її місце проживання за адресою АДРЕСА_2

08.11.2016 Відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації відмовлено ОСОБА_1 у реєстрації її місця проживання за адресою АДРЕСА_2 з посиланням на пункт 11 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру затверджених постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 № 207 та зазначено, що реєстрація місця проживання можлива в житлові будинки.

Позивач, вважаючи, що її місце проживання мали зареєструвати за адресою АДРЕСА_2 на підставі заяви від 08.11.2016 звернулась з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду були частково порушені з огляду на наступне.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Статтею 3 зазначеного встановлено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Частиною третьою статті 6 вказаного Закону встановлено, що для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Згідно з частиною восьмою статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" орган реєстрації здійснює: формування та ведення Реєстру територіальних громад; реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці; передачу інформації та/або внесення у встановленому законом порядку відомостей про реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування до Єдиного державного демографічного реєстру.

Таким чином, реєстрації місця проживання особи здійснюється за адресою відповідного житла на підставі поданих особою документів, виключний перелік яких встановлений статтею 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Відповідно до частини першої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Частиною другою статті 4 Житлового кодексу УРСР встановлено, що житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

Згідно зі статтею 6 Житлового кодексу УРСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Таким чином, місцем проживання особи є як житло в якому вона проживає постійно, так житло в якому вона проживає тимчасово або призначене для тимчасового проживання.

Частинами першою та другою статті 35 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Відповідно до пункту 3.41 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» садовий будинок - будівля для літнього (сезонного) використання, яка в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків.

Пунктом 2.4 розділу 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури, житлової політики України від 24.05.2001 № 127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 встановлено, що садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання. Дачний будинок - це житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.

Відповідно до пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 24.04.2015 №79 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2015 за № 547/26992 дачний будинок - будинок, який використовується протягом року з метою позаміського відпочинку, та прибудова до нього;

Отже, садовий будинок, це будівля сезонного використання, призначена для тимчасового проживання.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 91 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Відповідно до пункту 11 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру затверджених постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 № 207 орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Позивач звернулась до відповідача з заявою від 08.11.2016 про реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій Державного акту на право власності на земельну ділянку від 04.04.2008, свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.11.2007 за реєстр. № 7-1111 та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 01.11.2016 № 71962708, садовий будинок, об'єкт нежитлової нерухомості загальною площею 51,3 кв.м. та житловою площею 34,7 кв.м. , який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 з яким у позивача є спільна дитина.

З аналізу звіту про проведення технічного огляду дачного/садового будинку за 2016 рік щодо об'єкта АДРЕСА_2 об'єкт має 2 поверхи, загальну площу 86 кв.м., житлову площу 51,3 кв.м., електропостачання, автономне газове опалення, систему водопостачання та водовідведення (каналізації), канальну вентиляцію та відповідає державним будівельним нормам.

Відповідач відмовляючи позивачу у реєстрації її місця проживання зазначив про те, що реєстрація місця проживання можлива в житлові будинки та при цьому посилався на пункт 11 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру затверджених постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 № 207.

В наданих суду запереченнях відповідач посилався на те, що для реєстрації місця проживання в садовому будинку попередньо необхідно звернутись до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 № 321 з заявою щодо переведення садового будинку у жилий будинок.

Відповідно до статті 81 Житлового кодексу УРСР громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування.

Таким чином, положеннями статті 81 Житлового кодексу УРСР передбачено порядок переведення дачних і садових будинків у житлові, водночас як і положеннями статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" не визначено, що для реєстрації місця проживання в садовому будинку особа має подати рішення про переведення садового будинку в житловий.

Положеннями пункту 11 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру затверджених постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 № 207 не передбачено підставою для відмови в реєстрації місця проживання факт того, що реєстрація місця проживання можлива в житловій будівлі. При цьому положеннями чинного законодавства, як було встановлено судом, можливість реєстрації місця проживання виключно в житлові будинки не передбачена.

Інших підстав для відмови позивачу у реєстрації її місця проживання за адресою АДРЕСА_2 відповідачем в запереченнях та відмові у реєстрації місця проживання наведено не було.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем було відмовлено позивачу у реєстрації місця проживання з порушенням вимог Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Кодекс адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень

Позивачем у позовній заяві заявлено вимоги щодо визнання відмови у реєстрації її місця проживання за адресою АДРЕСА_2 неправомірною, водночас враховуючи положення пункту 2 частини першої статті 5 Кодекс адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога підлягає задоволенню шляхом визнання вказаної відмови протиправною та її скасування.

Враховуючи те, що з відмови позивачу у реєстрації її місця проживання за адресою АДРЕСА_2 вбачається, що відповідачем подані позивачем документи по суті розглянуті не були, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо зобов'язання відповідача у встановленому законом порядку здійснити реєстрацію місця проживання позивача за адресою АДРЕСА_2 спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду справи не були порушені, суд дійшов висновку про безпідставність заявленої позовної вимоги.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що судом було встановлено протиправність відмови відповідача щодо реєстрації місця проживання позивача за адресою АДРЕСА_2 на підставі її заяви від 08.11.2016, суд дійшов висновку про необхідність ефективного захисту прав, свобод, інтересів вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути дану заяву.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації (02094, м. Київ, бульвар Праці, 1/1, код ЄДРПОУ 37203257), третя особа - ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково та вийти за межі позовних вимог.

2. Визнати протиправною та скасувати відмову Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2

3. Зобов'язати Дніпровську районну у місті Києві державну адміністрацію повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.11.2016 щодо реєстрації її місце проживання за адресою АДРЕСА_2

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації (02094, м. Київ, бульвар Праці, 1/1, код ЄДРПОУ 37203257) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов