Рішення № 73253412, 30.03.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2018 року № 826/7080/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справуза позовомОСОБА_1 доПриватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівнитретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс"провизнання протиправними дій та скасування рішення від 30.09.2015р. № 24891656,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 30.08.2016 року) до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (далі - відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс») про:

- визнання неправомірними дій державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелевої Алли Михайлівни щодо проведення державної реєстрації обтяження іпотекою квартири, загальною площею (кв.м): 52.5, житловою площею (кв.м): 29.5, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», за реєстраційним номером в Державному реєстрі іпотек № 11396342;

- скасування рішення вказаного нотаріуса про державну реєстрацію обтяження іпотекою зазначеної квартири на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», індексний номер: 24891656 від 30.09.2015 11:50:34.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2016 року суддею Літвіновою А.В. відкрито провадження по справі № 826/7080/16, закінчено підготовче провадження у справі, та призначено справу до судового розгляду.

30 серпня 2016 року у судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017р. №6148 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» та згідно з п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015р. №25), адміністративну справу №826/7080/16 повторно розподілено на суддю Амельохіна В.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року суддею Амельохіним В.В. справу № 826/7080/16 прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що нотаріальна дія щодо реєстрації обтяжень згідно з договором про передачу прав за іпотечними договорами від 28.11.2012 мала вчинятися нотаріусом, яким було посвідчено зазначений договір.

А тому, на думку позивача, такими діями відповідач порушив вимоги абз. 2 ч. 5 ст. 3 України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та абз. 6 п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, за якими нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Окрім цього, позивач в позовній заяві також зазначає, що оскаржуване рішення суперечить нормам чинного законодавства, та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем при розгляді заяви поданої третьою особою та прийнятті рішення про проведення державної реєстрації обтяження іпотекою квартири, загальною площею (кв.м): 52.5, житловою площею (кв.м): 29.5, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» не враховано умов Іпотечного договору від 11.08.2008 року № 2619/0808/71-074-Z-1, вимог Закону України «Про іпотеку», Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10. 2013 № 868.

У судовому засіданні, призначеному на 16.11.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача (Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни) та третьої особи (Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»), у судове засідання, призначене на 16.11.2017 року, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи не прибули.

Відповідачем подано до суду 13.11.2017 року про розгляд справи за його відсутності.

При цьому, матеріали справи містять також заяву відповідача, що надійшла до суду 13.06.2016 року за вх. № 45757/16 про надання документів на виконання ухвали суду від 30.05.2016 року, а саме документів на підставі яких було проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно.

У той же час, з наданих до суду письмових пояснень представника ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс» від 08.08.2016 року, останній проти адміністративного позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити.

Також представником третьої особи було подано до суду клопотання від 15.08.2016 року (вх. № 64191/16) про залишення позовної заяви позивача без розгляду, з підстав пропущення строку звернення до суду, а в подальшому в судовому засіданні 30.08.2016 року про закриття провадження у справі, з підстав не належності розгляду вказаної справи в порядку адміністративного судочинства.

16.11.2017 року у судовому засіданні на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані документи та матеріали, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

11.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 2619/0808/71-074, за умовами якого Банк має право надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 145 300,00 доларів США на строк по 11.08.2034 року включно та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим Договором. Кредит надається Позичальнику лише після: надання документу, що підтверджує здійснення оплати не менше ніж 10% вартості об'єкта нерухомості відповідно до укладеного Позичальником договору купівлі-продажу, зазначеного у п. 1.4 цього Договору; виконання Позичальником умов п. 3.10, п. 3.11 цього Договору; укладання іпотечного договору про іпотеку об'єкта нерухомості, зазначеного в п. 1.4 цього Договору.

Відповідно до п. 1.4 даного Договору кредитні кошти призначені для здійснення Позичальником розрахунків по Договору купівлі-продажу між Позичальником та ОСОБА_4 з метою придбання квартири АДРЕСА_1.

11.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 2619/0808/71-074-Z/1 (далі - Іпотечний договір), за умовами якого забезпечується належне виконання Іпотекодавцем вимог Іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору № 2619/0808/71-074 від 11.08.2008 року.

Згідно п. 2 Іпотечного договору на забезпечення виконання основного зобов'язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: квартиру під номером 197 (сто дев'яносто сім), у будинку під номером 9 (дев'ять), по проспекту Гонгадзе Георгія в місті Києві. Предмет іпотеки належить Іподекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 11.08.2008 року за реєстром №1579 та зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 11.08.2008 року.

Відповідно п. 12.3 Іпотечного договору згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладене в пп. 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту Договору.

Підпунктом 12.3.1 Іпотечного договору визначено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої цьому підпункті п. 12.3 Договору, договір про задовлення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателем на предмет іпотеки.

В подальшому, як зазначає позивач, 30.09.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною здійснено обтяження іпотекою квартири, загальною площею (кв.м): 52.5, житловою площею (кв.м): 29.5, розташовану за адресою: . Київ, АДРЕСА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», що оформлено рішенням в Державному реєстрі іпотек, індексний номер: 24891656 від 30.09.2015 11:50:34, запис про право власності: 11396342.

Вказані дії та рішення відповідача обумовили позивача на звернення з відповідним позовом до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) (в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Пунктом першим частиною першою ст. 2 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно..

У той же час, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону № 1952-IV державним реєстратором є: нотаріус.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

Згідно частини першої ст. 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 18 Закону № 1952-IV).

Частиною четвертою ст. 18 Закону № 1952-IV передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частиною першою ст. 24 Закону № 1952-IV визначено підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно частини другої ст. 24 Закону № 1952-IV передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

З аналізу наведених положень вбачається, що рішення про державну реєстрацію прав приймається за умови подання заявником достатніх та належним чином оформлених документів, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а також підстав для відмови у державній реєстрації.

З наданих відповідачем до суду, на виконання ухвали від 30.05.2016 року документів, вбачається, що оскаржуване рішення було прийнято за поданою ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» заявою від 30.09.2016 року, якою останній просив зареєструвати за ним право власності на предмет іпотеки, а саме на квартиру під номером 197 (сто дев'яносто сім), у будинку під номером 9 (дев'ять), по проспекту Гонгадзе Георгія в місті Києві та виключити запис про іпотеку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У той же час суд звертає увагу, що відповідачем копії оскаржуваного рішення до суду надано не було.

Як встановлено матеріалами справи, підставою для такого звернення стали укладені 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омегабанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» Договір факторингу № 15 та Договір про передачу прав за іпотечними договорами, за якими відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

30.09.2016 року об 11:34:09 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24890300 про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки: квартиру, загальною площею (кв.м): 52.5, житловою площею (кв.м): 29.5, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», запис про право власності: НОМЕР_1 від 30.09.2015 11:07:25.

30.09.2015 року об 11:50:34 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким припинено іпотеку на квартиру, загальною площею (кв.м): 52.5, житловою площею (кв.м): 29.5, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, індексний номер: 24891656 запис про право власності: 11396342.

Враховуючи викладене вище, суд при вирішенні вказаної справи виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року № 898-IV (далі - Закон 898-IV) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) іпотека припиняється у разі:

- припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

- реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

- набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

- визнання іпотечного договору недійсним;

- знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;

- з інших підстав, передбачених цим Законом.

Вказане вище та аналіз норм ст. 17 Закон 898-IV свідчить про те, що рішення відповідачем про припинення іпотеки було прийнято на підставі набуття ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права власності на предмет іпотеки - квартири, загальною площею (кв.м): 52.5, житловою площею (кв.м): 29.5, розташовану за адресою: АДРЕСА_1., шляхом його державної реєстрації права власності.

У той же час, суд зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2016 року по справі № 826/94/16, з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 року:

- визнано протиправними дії Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни щодо реєстрації права власності ТОВ Факторингова компанія «Вектор Плюс» на квартиру, загальною площею (кв.м): 52.5, житловою площею (кв.м): 29.5, розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24890300 від 30.09.2015 11:34:09, а саме права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на квартиру, загальною площею (кв.м): 52.5, житловою площею (кв.м): 29.5, розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Отже, станом на час розгляду вказаної справи, рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24890300 про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки: квартиру, загальною площею (кв.м): 52.5, житловою площею (кв.м): 29.5, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», запис про право власності: НОМЕР_1 від 30.09.2015 11:07:25, скасовано.

Відповідно до ст. 26 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно п. 41 Порядку введення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 (далі - Порядок № 1141) державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У результаті внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

За наведених обставин, рішення державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелевої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24891656 від 30.09.2015 11:50:34, яким припинено обтяження іпотекою квартири, загальною площею (кв.м): 52.5, житловою площею (кв.м): 29.5, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», за реєстраційним номером в Державному реєстрі іпотек № 11396342, є протиправним та підлягає скасуванню.

За вказаних обставин, суд вважає на необхідне також визнати неправомірними дії державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелевої Алли Михайлівни щодо проведення державної реєстрації припинення обтяження іпотекою квартири, загальною площею (кв.м): 52.5, житловою площею (кв.м): 29.5, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», за реєстраційним номером в Державному реєстрі іпотек № 11396342.

При вирішенні вказаної справи, суд виходив з того, що відповідачем було прийнято рішення не про обтяження іпотекою квартири, загальною площею (кв.м): 52.5, житловою площею (кв.м): 29.5, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», а про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким припинено обтяження іпотекою вказаної квартири.

Окремо суд вважає зазначити наступне.

Згідно з позицією Верховного суду України, що викладена у постанові від 14 червня 2016 року у справі №826/4858/15 (21-41а16), суд дійшов висновку, що спір між сторонами випливає із договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

У той же час, публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до визначення пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, спір набуває ознак публічно-правового за наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, які виконують владні управлінські функції.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус.

Наведені правові норми вказують, що нотаріус, як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, наділений повноваженнями з реєстрації прав на нерухоме майно та виконує владні управлінські функції на підставі норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому у межах спірних правовідносин є суб'єктом владних повноважень.

У постанові від 14 червня 2016 року Верховний Суд України дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, так як спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди.

Однак, у межах спірних правовідносин питання виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договору іпотеки) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду.

Як свідчить зміст позовної заяви, позивач оскаржує рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень з мотивів відсутності правових підстав для реєстрації права обтяження на підставі договору іпотеки.

Основні доводи позивача ґрунтуються на протиправності дій відповідача щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно з посиланням, зокрема, на порушення норм Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, у даній справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії щодо державної реєстрації права власності, прийняті/вчинені відповідачем як суб'єктом владних повноважень.

Наявність у справі серед інших доказів договору іпотеки, не свідчить про пов'язаність спірних правовідносин із невиконанням умов цивільно-правової угоди, оскільки такий договір відповідно до норм статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" може розглядатись як підстава для державної реєстрації прав.

Враховуючи вкладене, оскільки даний спір виник у зв'язку зі здійсненням відповідачем, як державним реєстратором функцій, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд вважає, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Також суд зазначає, що відповідно до ст.ст 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за результатами розгляду вказаної справи дійшов висновку, що позовна заява позивачем була подана після закінчення строків, установлених законом, втім зазначені позивачем підстави такого пропуску, суд визнав поважними та підстав для залишення позовної заяви без розгляду немає.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірними дії державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелевої Алли Михайлівни щодо проведення державної реєстрації припинення обтяження іпотекою квартири, загальною площею (кв.м): 52.5, житловою площею (кв.м): 29.5, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», за реєстраційним номером в Державному реєстрі іпотек № 11396342.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелевої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24891656 від 30.09.2015 11:50:34, яким припинено обтяження іпотекою квартири, загальною площею (кв.м): 52.5, житловою площею (кв.м): 29.5, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», за реєстраційним номером в Державному реєстрі іпотек № 11396342.

4 Присудити за рахунок бюджетних асигнувань приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін