Рішення № 73253405, 04.04.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2018 року м. Чернігів Справа № 750/821/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Роговець М.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Юрченка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України та просить:

- визнати відмову Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком протиправною;

- зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як матері інваліда з дитинства з 24 листопада 2017 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що в порушення вимог ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідач не обгрунтовано та безпідставно відмовив їй у призначенні пенсії за віком, оскільки її син ОСОБА_3 хоча і є інвалідом з дитинства з 2001 року, однак діагноз захворювання, по якому йому було встановлено інвалідність, у нього було виявлено до 6 річного віку.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

20.11.2017 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства відповідно до ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

29.11.2017 відповідач відмовив позивачці у призначенні пенсії.

Згідно абз. 4 п. 3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних відносин) жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

Згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком особа подає документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом (при призначенні пенсії згідно з абз. 4 п. 3 розділу XV "Прикінцеві положення").

Згідно з п. 2.18 вищезазначеного Порядку визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною- інвалідом засвідчується випискою з акту огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Інвалідність сина позивача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно медичного висновку була встановлена в 2001 році, тобто в восьмирічному віці.

Цей факт, зокрема, підтверджується довідкою № 458 від 26.10.2017, виданою ЛКК Куликівської цетральної районної лікарні.

Також, в даній довідці, встановлено діагноз захворювання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, Н 52.1 та Н 52.2 до шестирічного віку, проте не зазначено чи встановлення діагнозу Н 52.1 та Н 52.2 є підставою для визнання сина позивача дитиною- інвалідом до досягнення шестирічного віку. Звертаємо також увагу, що даний документ є довідкою виданою ЛКК а не висновком ЛКК та видана за місцем вимоги без будь-яких посилань на медичні висновки, які б могли підтвердити медичні показання для визнання особи дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

З огляду на наведене суд зазначає, що мати дитини - інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною- інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Якщо дитина визнана дитиною - інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько -консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною -інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Син позивача, ОСОБА_3, визнаний інвалідом з дитинства у восьмирічному віці.

За таких обставин позивач мала надати до Управління, в тому числі і висновок лікарсько - консультативної комісії про те, що її дитина мала медичні показання для визнання її дитиною - інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Позивач же, разом з заявою про призначення їй пенсії, подала відповідачу довідку Куликівської райлікарні, про те, що її дитина ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства з 2001 року. Має діагноз захворювання виявленого до 6 річного віку (а.с. 4).

Вказана довідка не є аналогом висновку лікарсько - консультативної комісії і не надає права позивачці на призначення пенсії.

Зважаючи на наведене вище, рішення відповідача про відмову позивачці у призначенні їй пенсії є обгрунтованим і правомірним.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 10 квітня 2018 року.

Суддя С.Л. Клопот