Ухвала суду № 73252775, 10.04.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Миколаїв.

10 квітня 2018 р.справа № 814/904/18

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Мороз А. О., ознайомившись із

адміністративним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Родючисть", вул. Новобузька, 2, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100

до відповідачаБаштанської районної державної адміністрації Миколаївської області, вул. Героїв Небесної Сотні, 37, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56101

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачаОСОБА_1, АДРЕСА_1

провизнання протиправними і скасування розпоряджень від 14.09.17 р. № 349-р, від 26.01.18 р. № 32-р та зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Родючисть" (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - третя особа), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати розпорядження відповідача від 14 вересня 2017 р. № 349-р та від 26 січня 2018 р. № 32-р, а також просить суд зобов'язати відповідача видати розпорядження про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельні ділянки. Разом із позовною заявою подана заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржених розпоряджень, а також заборони третій особі вчиняти дії щодо використання отриманих в оренду земельних ділянок.

Стаття 171 ч. 1 п. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) покладає на суд обов'язок після одержання позовної заяви з'ясувати чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства. Дослідивши позовну заяву з додатками, суд приходить до висновку про те, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. При цьому суд виходить з наступного.

Позивач оскаржує розпорядження відповідача, якими затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду третій особі із одночасним наданням її в оренду третій особі.

Із прийняттям спірних розпоряджень у третьої особи виникло речове право на майно, зокрема право оренди, а тому розпорядження вичерпали свою дію фактом їх виконання і між відповідачем та третьою особою на теперішній час існують цивільні правовідносини.

Стаття 242 ч. 5 КАС України закріплює обов'язковість судових рішень Верховного Суду України, зокрема при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

16 грудня 2015 р. Верховний Суд України розглянув справу № 6-2510 цс 15, предметом якої був спір про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за п. 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та повинна пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.

Хоча в наведеній справі розпорядником землі виступив орган місцевого самоврядування, а в даній адміністративній справі розпорядником землі є орган виконавчої влади, суті правового висновку Верховного Суду України ця обставина не змінює.

Крім того, 21 березня 2018 р. Верховний Суд у справі № 184/2470/13 щодо оскарження розпорядження районної державної адміністрації про передачу земельної ділянки у власність зробив такий правовий висновок:

"Разом із тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Спір у справі, що розглядається, стосується права власності третіх фізичних осіб на земельні ділянки, яке підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки.

Тобто оскаржувані ненормативні акти суб'єкта владних повноважень вичерпали свою дію у зв'язку з їх реалізацією. Таким чином, виник спір про цивільне право, і подальше оспорювання права власності на спірні земельні ділянки не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей встановлювати (визнавати) належність права власності на земельні ділянки.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.".

Таким чином, за сталою позицією Верховного Суду України та Верховного Суду, якщо суттю спору є захист приватноправового інтересу, то такий спір в незалежності від суб'єктного складу не відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Як слідує з позовної заяви, позивач, оскаржуючи розпорядження відповідача, переслідує мету захистити свої майнові інтереси, зокрема право оренди земельної ділянки, а тому даний спір носить приватно-правовий характер і не може бути розглянутий адміністративним судом.

Згідно із ст. 170 ч. 1 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У відповідності до приписів ст. 170 ч. 6 КАС України, згідно якої у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи, суд роз'яснює, що розгляд даного спору відноситься до компетенції господарської юрисдикції.

Враховуючи, що позовна заява не підлягає розгляду адміністративним судом, відповідно і заява про забезпечення позову, не може бути розглянута за правилами адміністративного судочинства і позивач має право подати її разом із позовом до господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1 Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати особі, яка подала позовну заяву разом із усіма доданими до неї матеріалами.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст. ст. 295-297, з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. О. Мороз