Рішення № 73252717, 10.04.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/515/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження, без виклику сторін та проведення судового засідання) адміністративну справу за позовом Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області (далі - позивач, ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі- відповідач, ФОП ОСОБА_1.) про стягнення штрафу в розмірі 1700 грн. за порушення законодавства про рекламу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за порушення законодавства про рекламу на відповідача було накладено штраф у сумі 1700 грн. відповідно до рішення № 0145 від 26.10.2017. Відповідач добровільно штраф не сплатив, що спонукало позивача звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою від 23.02.2018 суддя відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішив розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог. На підставі частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважається, що ухвала про відкриття провадження вручена відповідачу належним чином, оскільки скеровані за його зареєстрованим місцем проживання процесуальні документи суду повернулися на адресу суду з відміткою органу поштового зв'язку «за закінченням встановленого строку зберігання». Відповідач не надіслав суду відзив на позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п'ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами).

Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив таке:

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець, що підтверджується відповідним записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 37-38).

23.06.2017 Департамент економічного розвитку Львівської міської ради звернувся до ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області з поданням № 23/Р-12-1930 про порушення Закону України «Про рекламу» ФОП ОСОБА_1, а саме: порушено вимоги частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу» - самовільно встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами, на рекламоносій на фасаді будинку по вул. Княгині Ольги, 106 (а.с. 10).

31.08.2017 ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області виставлено ФОП ОСОБА_1 вимогу № 7-1-13/4610. Цією вимогою позивач для всебічного та ретельного розгляду справи стосовно порушення законодавства про рекламу зобов'язав відповідача або його представника відповідно до вимог частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу» надати документи:

- свідоцтво про державну реєстрацію;

- договір оренди приміщення чи документ на право власності або договір про право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу;

- договір з розповсюджувачем (рекламодавцем) реклами, актів виконаних робіт до нього;

- дозвіл на розміщення зовнішньої реклами;

- документи щодо вартості розповсюдженої реклами, та/або виготовлення реклами, та/або вартості розповсюдження реклами; документи, що підтверджують факт оплати за виготовлену рекламу (макетів реклами тощо), акти виконаних робіт (а.с. 12).

23.10.2017 головним спеціалістом відділу контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області складено протокол № 0281 про порушення законодавства про рекламу (а.с. 11). В протоколі зазначено, що на вимогу ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області від 31.08.2017 № 7-1-13/4610 про надання документів, усних та/або письмових пояснень, відео- та звукозаписів, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ним повноважень щодо контролю, надіслану в рамках розгляду подання Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 23/Р-12-1930 від 23.06.2017 про порушення законодавства про рекламу, ФОП ОСОБА_1 у вказаний термін не надав жодних документів про вартість розповсюдженої реклами з порушенням вимог частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу», чим порушив вимоги частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу».

Листом від 24.10.2017 № 71-13/6245 позивач, у зв'язку із ненаданням відповідачем документів та пояснень по факту порушення законодавства про рекламу, проінформував відповідача про складання протоколу про порушення законодавства про рекламу, а також повідомив про призначення розгляду справи про порушення законодавства про рекламу на 02.11.2017 з 10:00 год до 12:00 год. (а.с.13).

26.10.2017 ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області прийняло рішення № 0145 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (а.с. 14).

Як зазначив позивач в позовній заяві ФОП ОСОБА_1 не з'явився на розгляд справи про порушення законодавства про рекламу 02.11.2017, відтак, за результатами засідання 02.11.2017 ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області складено протокол № 0107 (а.с. 15). В цьому протоколі встановлено, що в порушення вимог частини другої статті 26 Закону України «Про рекламу» ФОП ОСОБА_1 на вимогу ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області від 31.08.2017 № 7-1-13/4610 у вказаний термін не надав жодних документів про вартість розповсюдження реклами з порушенням вимог частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу».

02.11.2017 ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області прийняло рішення № 0092 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, згідно з яким вирішено за неподання інформації щодо вартості розповсюдження реклами накласти на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 1700 грн. (а.с. 16). Це рішення рекомендованим листом від 06.11.2017 № 7-1-13/6668 позивач надіслав ФОП ОСОБА_1 для виконання (а.с. 17).

У зв'язку із несплатою відповідачем добровільно штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Засади рекламної діяльності в Україні, а також відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами на території України регулює Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96- ВР (далі - Закон № 270/96).

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 26 Закону № 270/96 контроль за дотриманням законодавства України про рекламу у межах своїх повноважень здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі, зокрема, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Пунктом 1 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби 31.07.2017 № 633 визначено, що Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане. Серед основних завдань Держпродспоживслужби у Львівській області, визначених в пункті 4 Положення, зокрема, є: - здійснення контролю за дотриманням вимог Законів України «Про рекламу» та «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» в межах наданих повноважень.

Стаття 1 Закону № 270/96 містять визначення таких термінів:

реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;

зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 270/96 розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Згідно з приписами статті 26 Закону № 270/96 на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право:

- вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства;

- вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю;

- надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень;

- приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження;

- приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи (частина друга).

Рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право:

- бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону;

- подавати необхідні документи, давати пояснення;

- отримувати копію протоколу засідання та рішення державного органу, прийнятого щодо них;

- оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного державного органу та його посадових осіб до суду (частина третя).

Стаття 27 Закону № 270/96 визначає відповідальність за порушення законодавства про рекламу, а саме: особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону (частина перша).

Відповідно до частини шостої статті 27 цього Закону за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Питання щодо накладення штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу врегульовано Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (далі - Порядок).

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу складається протокол та приймається рішення про початок розгляду справи (пункти 9 - 11 Порядку).

Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день (пункт 14 Положення).

Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи (пункт 16 Положення).

Відповідно до пункту 18 Положення за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Частиною 9 статті 27 Закону № 270/96 визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, можуть вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що уточнюють, доповнюють рекламу, та звертатися з позовом до суду щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами.

Згідно з пунктом 20 Порядку сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

При прийнятті рішення суд керується такими міркуваннями:

Перевіркою відповідача встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу», а саме - самовільне встановлення спеціальної конструкції зовнішньої реклами, на рекламоносій на фасаді будинку по вул. Княгині Ольги, 106.

ФОП ОСОБА_1, на вимогу ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області, будь-яких документів, пояснень та іншої інформації щодо факту порушення ним законодавства про рекламу не подав, рішення позивача про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 0092 від 02.11.2017 у встановлений законом спосіб не оскаржив. Вимога про надання документів та рішення про накладення штрафу скеровувалися відповідачу рекомендованою кореспонденцією (а.с.18-20).

Суд зазначає, що в предмет доказування у цій адміністративній справі входять обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення штрафу у судовому порядку: 1) наявність рішення про накладення штрафу; 2) факт набрання ним чинності (не оскарження в судовому чи адміністративному порядку у встановлені законом строки); 3) встановлення факту сплати штрафу у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо. При цьому питання правомірності застосування до відповідача штрафу не входить до предмету доказування, оскільки рішення про його накладення не є предметом спору в справі про стягнення штрафу. Отже, суд у межах розгляду даної адміністративної справи не здійснює правовий аналіз рішення ; якщо ФОП ОСОБА_1 вважає таке рішення протиправним, то він міг подати зустрічний позов у цій справі, а також не позбавлений права оскаржити рішення про накладення штрафу у встановленому законом порядку.

Оскільки відповідач належним чином повідомлявся про накладення на нього компетентним органом штрафу за порушення вимог Закону України «Про рекламу» у розмірі 1700 грн., рішення про накладення штрафу не оскаржував та у встановлені строки добровільному порядку не сплатив, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки позивач не надав доказів понесення судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, суд не має підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат у цій справі.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 241-246, 251, 255, 258, 262, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

задовольнити позов повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (79049, АДРЕСА_1) до відповідного бюджету штраф за порушення законодавства про рекламу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2018.

Суддя Москаль Р.М.