Рішення № 73252683, 10.04.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/798/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним розпорядження в частині та зобов'язання до вчинення дій, -

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області № 134137 від 21.11.2017 про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 в частині встановлення доплати в розмірі 11,11 грн замість 211,39 грн;

- зобов'язати Стрийське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області з 01 жовтня 2017 року провести перерахунок пенсії ОСОБА_1, встановивши доплату до пенсії у розмірі 211,39 грн, тим самим встановивши пенсію у розмірі 3777,31 грн, а також провести виплату різниці коштів, яка виникне внаслідок такого перерахунку;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою від 07.03.2018 за клопотанням представника позивача суд допустив заміну відповідача Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (код ЄДРПОУ 37870392) на його правонаступника - Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) (далі - ПФ, відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним розпорядженням протиправно пенсію позивача зменшено з 3777,31 грн до 3577,03 грн, оскільки це суперечить статті 22 Конституції України, яка забороняє звуження прав громадян, а також положенням абз. 2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» № 2148 - VIII від 03.10.2017 (далі Закон № 2148) та п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 - IV від 09.07.2003 (далі Закон № 1058), які передбачають, що якщо внаслідок проведеного перерахунку розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Позивач зазначає, що пенсію у розмірі 3777,31 грн їй встановлено з 01.10.2017 згідно розпорядження від 06.10.2017 № 134137, а відтак з цього моменту у неї виникло право на пенсію саме в такому розмірі. В той же час Закон № 2148, на який відповідач посилається як на підставу для зменшення пенсії, набув чинності з 11.10.2017, а тому він не може звужувати вже існуючих прав позивача. Виходячи з Рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 2 березня 2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»), встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Тому позивач вважає, що відповідач допустив незаконне втручання в мирне володіння нею своїм майном, яке гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними, оскільки пенсія позивачу до 01.10.2017 була призначена у розмірі 3577,03 грн, а згідно розпорядження від 06.10.2017 № 134137 її перераховано з 01.10.2017 до розміру 3777,31 грн. Проте внаслідок набуттям чинності з 01.10.2017 Закону № 2148, пенсію повторно перераховано з 01.10.2017 і її розмір зменшився до 3562,92 грн, у зв'язку чим позивачу встановлено доплату у розмірі 11,11 грн, тим самим привівши пенсію у відповідність до розміру, який існував до 01.10.2017. Розмір пенсії 3777,31 грн не можна брати до уваги, оскільки такий був встановлений з урахуванням законодавства, яке діяло до 01.10.2017. Відтак відповідач вважає, що ним не допущено порушень ст. 22 Конституції України, абз. 2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2148 та п. 4 Прикінцевих положень Закону № 1058. При цьому звертає увагу суду на те, що згідно рішення ЄСПЛ у справі «Валентина Ніканорівна Великода проти України», стаття 1 Першого протоколу не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі, а Договірна держава вправі вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення, або обирати тип чи розмір пільг для забезпечення у рамках будь-якої такої системи.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив.

ОСОБА_1 з 09.06.2015 призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 розмір якої до 01.10.2017 становив 3577,03 грн, у т.ч.: 2622,00 грн - основний розмір пенсії; 96,66 грн - доплата за понаднормовий стаж (9 років); 262,20 грн - підвищення за відстрочення призначення пенсії (ч. 3 ст. 29 Закону № 1058); 593,92 грн підвищення відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».

Здобувши 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії, позивач 28.09.2017 звернулася в Стрийське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області з заявою про перерахунок пенсії в порядку ч. 4 ст. 42 Закону № 1058, за результатами розгляду якої останнім прийнято розпорядження від 06.10.2017 № 134137 про перерахунок пенсії з 01.10.2017 в розмірі 3777,31 грн.

Виплату підвищеного розміру пенсії не здійснено, а розпорядженням від 21.11.2017 № 134137 проведено новий перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017 у розмірі 3577,03 грн.

Згідно листа Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області № 11703/10-30 від 15.12.2017, останній перерахунок пенсії ОСОБА_1 зумовлений прийняттям Закону № 2148. Внаслідок цього перерахунку розмір пенсії позивача зменшився до 3565,92 грн, в т.ч.: 2594,05 грн - основний розмір пенсії; 118,14 грн - доплата за понаднормовий стаж (11 років); 259,41 грн - підвищення за відстрочення призначення пенсії (ч. 3 ст. 29 Закону № 1058); 594,32 грн підвищення відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні». При цьому для приведення пенсії до розміру, який був до 01.10.2017, відповідачем встановлено доплату 11,11 грн.

Позивач вважає згадане вище розпорядження № 134137 від 21.11.2017 про призначення пенсії ОСОБА_1 протиправним в частині встановлення доплати у розмірі 11,11 грн замість 211,39 грн, тому звернулася до суду.

Отже предметом позову у цій справі є розпорядження № 134137 від 21.11.2017 в частині встановлення доплати у розмірі 11,11 грн замість 211,39 грн. В той же час в іншій частині це розпорядження позивачем не оскаржується, а відтак судом не перевіряється.

З'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши в сукупності долучені до матеріалів справи письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання перерахунку та виплати пенсії в Україні регулюється, зокрема, Законом № 1058. Абз. 1 ч. 4 ст. 42 цього Закону передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі.

Згідно ч.ч. 4-5 ст. 45 цього ж Закону перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених ч.1 ст. 35, ч.2 ст. 38, ч.3 ст. 42 і ч.5 ст. 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Отже, оскільки позивачем заява про перерахунок пенсії було подана 28.09.2017, а відповідачем 06.10.2017 прийнято розпорядження № 134137 про перерахунок пенсії з 01.10.2017 в розмірі 3777,31 грн, то відповідно саме 06.10.2017 у позивача виникло право отримувати пенсію в розмірі 3777,31 грн починаючи з 01.10.2017. Тому з цього моменту позивач мав обґрунтовані «законні очікування» на отримання пенсії (майна) в збільшеному розмірі.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У абзаці шостому пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 14 червня 2007 року № 3-рп/2007 зазначено, що звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Відповідно до частини 3 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

ЄСПЛ у пунктах 51-53 свого Рішення від 26 червня 2014 року по справі «Суханов та Ільченко проти Україні» (Заяви № 68385/10 та 71378/10) зазначив, що маючи право на соціальну надбавку, заявники мали майнове право відповідно до статті 1 Першого протоколу; зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (див. рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, п. 72, від 19 червня 2012 року). Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети.

Суд враховує посилання відповідача на рішення ЄСПЛ по справі «Валентина Ніканорівна Великода проти України» у пунктах 23, 25 якого визначено, що стаття 1 Першого протоколу не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі; Договірна держава вправі вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення, або обирати тип чи розмір пільг для забезпечення у рамках будь-якої такої системи.

Поряд з цим у вказаному рішенні (пункти 23, 25 і 26) Суд зазначає, що зменшення або припинення достатньою мірою встановлених пільг може становити втручання у мирне володіння майном (див. рішення від 19 червня 2012 року у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), заява № 17767/08, п. 72). Якщо Договірна держава має чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Стек та інші проти Сполученого Корлівства » (Stec and Others v. the United Kingdom), заяви № 65731/01 та № 65900/01, п. 54, ECHR 2005-X), доки існує законодавче право.

Суд нагадує, що перша та найважливіша вимога цього положення полягає у тому, що будь-яке втручання з боку державних органів влади у мине володіння майном має бути законним та має переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства».

Отже ЄСПЛ зазначає, що зменшення або припинення достатньою мірою встановлених пільг (пенсійних виплат) може становити втручання у мирне володіння майном. В той же час ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Відповідач необґрунтовано посилається на те, що правомірність зменшення розміру пенсії ґрунтується на Законі № 2148, який набув чинності з 01.10.2017, так як відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2148, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Оскільки, останній було опубліковано в офіційному виданні «Голос України» 10.10.2017 за №188, то відповідно він набрав чинності 11.10.2017, тобто після виникнення у позивача права на пенсію у розмірі 3777,31 грн.

Відповідач помилково ототожнює поняття «набуття чинності законом» та «дія закону в часі», які є відмінними за своєю суттю.

Так, згідно ч. 5 статті 94 Конституції Україні закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Статтею 58 Основного Закону визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В абз. 2 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року у справі № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що «дію нормативно- правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності».

Отже чинність є обов'язковою властивістю закону як правового акта і полягає в його об'єктивному існуванні як такого. Дія закону є властивістю, яка обумовлює його здатність впливати на правовідносини, які він регулює.

Оскільки Закон № 2148 опублікований 10.10.2017, то він набув чинності 11.10.2017. Поряд з цим цей Закон врегульовує певні відносини, які виникли з 01.10.2017, тобто застосовано зворотну дію в часі. А саме абз. 1 п. 1, абз. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено проведення з 01.10.2017 перерахунку пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% та розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого на 01.12.2017 Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшеного на 79 грн (1452, 00 грн).

В той же час, з метою недопущення звуження прав громадян та порушення ст. 22 Конституції України і статті 1 Першого протоколу, законодавцем в абз. 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2148 та п. 4 Прикінцевих положень Закону № 1058 визначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Відповідач помилково під «раніше встановленим розміром пенсії» розуміє розмір 3577,03 тобто розмір, яким був призначений позивачу до 01.10.2017, оскільки під словосполученням «в раніше встановленому розмірі» мається на увазі той розмір, який передував даті набуття чинності Законом та проведеному на підставі нього перерахунку.

Як вбачається із матеріалів справи, раніше встановленим розміром пенсії позивача, який передував даті набуття чинності Закону № 2148 та проведеному на підставі нього перерахунку, є розмір 3777,31 грн.

Оскільки за наслідками перерахунку пенсії відповідно до Закону № 2148 розмір пенсії ОСОБА_1 зменшився до 3565,92 грн, що сторонами не оспорюється, то відповідач повинен був згідно абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону 2148 та пункту 4 Прикінцевих положень Закону № 1058 встановити доплату до пенсії у розмірі 211,39 грн (3777,31 - 3565,92), тим самим забезпечивши виплату пенсії у розмірі, який існував до дня провадження перерахунку.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин саме від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до зазначеної норми закону, при оспорюванні рішення прийнятого суб'єктом владних повноважень, суд перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач вказаного обов'язку не виконав, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо правомірності розпорядження Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області №134137 від 21.11.2017 про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1, в частині встановлення доплати в розмірі 11,11 грн.

Таким чином, вказане розпорядження в частині встановлення доплати в розмірі 11,11 грн. є протиправним, а відтак в цій частині підлягає скасуванню. Поряд з цим для відновлення прав позивача необхідним є зобов'язання відповідача провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017, встановивши доплату до пенсії у розмірі 211,39 грн та привівши розмір пенсії до рівня 3777,31 грн, також провести виплату різниці коштів, яка виникне внаслідок проведеного перерахунку.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Беручи викладене та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, тому позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 1-4 статті 134 КАС витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач для захисту своїх прав та звернення до суду скористався правовою допомогою, для чого з адвокатом ОСОБА_5 уклав договір на правову допомогу № 12/17 від 28.12.2017.

У відповідності до умов цього Договору, адвокатом надано позивачу юридичні послуги загальною вартістю 3909,15 грн, а саме: усну консультацію щодо правових способів та засобів захисту прав та законних інтересів Клієнта у справі, здійснено підготовку і подання до суду позовної заяви, що підтверджується актом наданих послуг від 27.02.2018, рахунком № 9 від 28.02.2018, квитанцією про оплату послуг від 28.02.2018 № 0.0.976350879.1.

З огляду на наведене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 3909,15 грн є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Крім цього, позивач для звернення до суду поніс судові витрати на сплату судового збору у розмірі 704,00 грн, згідно квитанції №14611від 26.02.2018, які також належить йому відшкодувати.

Керуючись ст. 77, 122, 123, 242, 243, 251, 255 КАС України,-

вирішив:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області № 134137 від 21.11.2017 про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 в частині встановлення доплати в розмірі 11,11 грн замість 211,39 грн.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) з 01 жовтня 2017 року провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1), встановивши доплату до пенсії у розмірі 211,39 грн, тим самим привівши пенсію до розміру 3777,31 грн, а також провести виплату різниці коштів, яка виникне внаслідок такого перерахунку.

Присудити на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 4613,15 грн (у тому числі: 704,00 грн - судового збору та 3909,15 грн - витрат на правову допомогу) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Суддя Гулкевич І.З.