Рішення № 73252499, 05.04.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

05 квітня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/96/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря судового засідання - Карча В.М.,

представника відповідача - Рєзніченко Ю.М. (довіреність від 20.12.2017 № 4006/9/12-32-10-00-29),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.10.2017 № Ф-4095-17,

ВСТАНОВИВ:

03.01.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2.) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.10.2017 № Ф-4095-17. Позовні вимоги мотивовано таким.

Позивач є підприємцем з 07.09.2015 та здійснювала свою підприємницьку діяльність у м. Вінниця. У червні 2016 року позивач переїхала до м. Сєвєродонецька Луганської області та з 12.07.2016 здійснює підприємницьку діяльність в м. Сєвєродонецьк.

Позивач стверджує, що всі податки і збори, які є обов'язковими до сплати в бюджет за 2016 рік, вона сплатила, що підтверджується платіжними дорученнями.

Проте, в листопаді 2017 року позивач отримала від відповідача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.10.2017 № Ф-4095-17.

Позивач не погоджується зі вказаною вимогою, вважає її протиправною та просить скасувати.

В ході судового розгляду справи позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеному в позові. В судове засідання 05.04.2018 позивач не прибула, надала клопотання про розгляд справи без її участі (арк. спр. 74).

15.02.2018 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що за даними інтегрованої картки платника за позивачем станом на 30.09.2017 рахувалася заборгованість з єдиного внеску на загальну суму 1841,64 грн, відтак, позов не підлягає задоволенню (арк. спр. 31-32).

15.05.2018 відповідач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що за даними інтегрованої картки заборгованість з єдиного внеску виникла в період з січня по червень 2016 року, а платіжні доручення, на які посилається позивач, в інтегрованій картці не відображені. Станом на 14.07.2017 за позивачем рахувалася заборгованість з єдиного внеску на загальну суму 1137,64 грн. 19.07.2017 в інтегрованій картці позивача відбувається нарахування єдиного внеску за ІІ квартал 2017 року згідно звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску № 2898622/ev від 19.07.2017 на суму 2112,00 грн. У зв'язку з цим заборгованість позивача з єдиного внеску зростає та становить 3249,64 грн. 19.09.2017 відбувається сплата єдиного внеску (погашення недоїмки) на суму 1408,00 грн, внаслідок цього розмір заборгованості з єдиного внеску зменшується та складає 1841,64 грн. Враховуючи викладене, ГУ ДФС у Луганській області сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.10.2017 № Ф-4095-17 та направило її платнику для виконання (арк. спр. 45-46).

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-76 КАС України, суд встановив таке.

Позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець 07.09.2015 та перебувала на обліку у Вінницькій ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області (арк. спр. 11, 12).

З 27.07.2016 позивача взято на облік в ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області (арк. спр. 59).

13.10.2017 відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4095-17, згідно з якою станом на 30.09.2017 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 1841,64 грн. у т.ч. недоїмка - 1841,64 грн (арк. спр. 10).

Вирішуючи питання щодо правомірності вказаної вимоги про сплату боргу, суд керується таким.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) в редакції, чинній на момент їх виникнення.

Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частинами п'ятою, восьмою статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

На підтвердження своїх доводів про сплату єдиного внеску позивачем надано такі платіжні доручення: від 13.01.2016 № 332722910 на суму 275,60 грн, від 19.02.2016 № 348309015 на суму 275,60 грн, від 14.03.2016 № 357810908 на суму 275,60 грн, від 08.04.2016 № 368816717 на суму 275,60 грн, від 13.05.2016 № 381952983 на суму 319,00 грн, від 16.06.2016 № 1 на суму 319 грн (арк. спр. 64-68, 70).

Проте, судом установлено, що вказані суми було сплачено позивачем на невідповідний рахунок.

Так, згідно з листом Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 22.03.2018 № 184/9/02-28-07 у 2016 році для зарахування коштів по сплаті єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, діяли такі реквізити: рахунок - 37194204010228, банк одержувача - ГУДКСУ у Вінницькій області, код банку одержувача - 802015, одержувач - Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, код ЄДРПОУ одержувача - 39476158 (арк. спр. 61).

Оглядом вищевказаних платіжних доручень про сплату єдиного внеску встановлено, що суми єдиного внеску сплачено на рахунок № 37198204010202.

Відтак, суми, сплачені позивачем у період з січня по червень 2016 року, не були відображені в інтегрованій картці платника (арк. спр. 33-36).

Відповідно до частини тринадцятої статті 9 Закону № 2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 лютого 2016 р. за № 193/28323, затверджено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядку цей Порядок визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Кошти).

Відповідно до пункту 3 Порядку помилково сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника; рахунок 3719 - відповідні небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування», відкриті в органах Державної казначейської служби України.

За пунктом 5 Порядку повернення Коштів здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;

4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява).

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, Заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

Отже, повернення коштів, сплачених на невідповідний рахунок, відбувається за заявою платника.

Позивач із відповідною заявою до органу доходів і зборів не звертався. За даними інтегрованої картки платника станом на 30.09.2017 за позивачем рахувалася заборгованість зі сплати єдиного внеску. Відтак, при формуванні та направленні позивачеві вимоги про сплату боргу від 13.10.2017 № Ф-4095-17 відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду відповідач довів правомірність свого рішення, тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати позивачеві не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.10.2017 № Ф-4095-17 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 10 квітня 2018 року.

Суддя І.О. Свергун