Рішення № 73252453, 10.04.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 квітня 2018 року Справа № 808/2545/17 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 серпня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (далі - позивач або ПАТ «Запоріжжяобленерго») до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач або Офіс ВПП ДФС), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002964709 від 06.06.2017, прийняте Офісом ВПП ДФС.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі хибних висновків акту камеральної перевірки про порушення позивачем граничних строків для реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були складені в 2017 році та не підлягають наданню покупцям (споживачам електричної енергії) - не платникам податку на додану вартість. Так за вказане порушення відповідачем застосовано до позивача штрафні санкції, передбачені п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України.

Проте, позивач не погоджується із правомірністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи із такого.

Так, на думку позивача, штрафні санкції, передбачені наведеною нормою, не застосовуються до платників податку за порушення ними граничного строку реєстрації/відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних трьох окремих видів: 1) що не надаються отримувачу (покупцю); 2) складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 3) складені на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Але, відповідач допускає інше тлумачення розглядуваної норми та не розглядає податкові накладні, що не надаються покупцям - не платникам податку на додану вартість, як окремий вид податкових накладних, за несвоєчасну реєстрацію яких в ЄРПН до платників податку не застосовуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, із посиланням на принцип презумпції правомірності рішень платника податків, позивач вважає, що диспозиція п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податків, внаслідок чого вважає, що рішення в даному випадку має прийматися на користь платника податків та у зв'язку із цим просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позов не визнав про що вказав в поданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. №4628 від 13 лютого 2018 року), в якому зокрема вказано, що за результатами проведеної камеральної перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства України, а саме: порушення граничних строків для реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, які були складені в 2016-2017 роках та не підлягають наданню покупцям (споживачам електричної енергії) - не платникам податку на додану вартість, а також підлягають наданню покупцям (споживачам електричної енергії) платникам податку на додану вартість.

Вказує, що за порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН або відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН штрафні санкції не застосовуються виключно до податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю) та складені на постачання товарів/послуг для операцій, які: 1) звільнені від оподаткування; 2) оподатковуються за нульовою ставкою.

За таких обставин просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

До суду від сторін надійшли клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (вх. №8479 від 15.03.2018 - від представника позивача та вх. №8478 від 15.03.2018 - від представника відповідача).

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Запоріжжяобленерго» зареєстроване як юридична особа із присвоєнням ідентифікаційного коду 00130926. Основними видами господарської діяльності підприємства є 35.13 «Розподілення електроенергії».

ПАТ «Запоріжжяобленерго» має статус платника податку на додану вартість, що підтверджується витягом №1728044500008 з Реєстру платників податку на додану вартість.

Як свідчать матеріали справи, головним державним ревізором - інспектором відділу податкового супроводження підприємств паливно-енергетичного комплексу та житлово-комунального господарства Запорізького управління Офісу ВПП ДФС Афендіковою Тетяною Сергіївною, на підставі пп. 75.1.1 п. 75 ст. 75, ст. 76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та даних, зазначених в декларації з податку на додану вартість за березень 2017 року ПАТ «Запоріжжяобленерго», результати якої викладені в акті камеральної перевірки №478/28-10-47-09/00130926 від 18.05.2017.

За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення ПАТ «Запоріжжяобленерго» вимог п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 3 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», п.п. 2, 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, в результаті чого порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 24 389 544,42 грн., у тому числі:

1. що не підлягають наданню покупцям:

- в розмірі 144 791,85 грн. з порушенням терміну реєстрації до 15 календарних днів (3 календарні дні);

- в розмірі 12 303 116,51 грн. з порушенням терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів (29 календарних днів);

- в розмірі 11 941 636,06 грн. з порушенням терміну реєстрації від 121 до 150 календарних днів (149 календарних днів).

06 червня 2017 року на підставі висновків акту камеральної перевірки №478/28-10-47-09/00130926 від 18.05.2017 Офісом ВПП ДФС було прийнято у відношенні ПАТ «Запоріжжяобленерго» податкове повідомлення-рішення №0002964709, яким згідно з ст. 120-1 Податкового кодексу України:

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 144 791,85 грн. застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 14 479,19 грн.;

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 12 303 116,51 грн. застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 2 460 623,30 грн.

За результатами адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення, рішенням ДФС України про результати розгляду скарги №17314/6/99-99-11-03-01-25 від 08.08.2017 податкове повідомлення-рішення Офісу ВПП ДФС №0002964709 від 06.06.2017 залишено без змін, а скарга ПАТ «Запоріжжяобленерго» №008-32/9835 від 16.06.2017 - без задоволення.

Не погоджуючись із правомірністю прийнятого податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень у правовідносинах щодо яких виник спір суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, позивачем не спростовується факт реєстрації податкових накладних, що наведені в акті перевірки, в ЄРПН з порушенням термінів їх реєстрації, проте позивач вважає, що, оскільки дані податкові накладні є такими, що не надаються покупцеві (споживачам електричної енергії), позивач звільнений від застосування штрафних санкцій, передбачених п.п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України, адже даною нормою передбачено, що штрафні санкції, передбачені пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, не застосовуються до платників податку за порушення ними граничного строку реєстрації/відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних трьох окремих видів: 1) що не надаються отримувачу (покупцю); 2) складених на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 3) складених на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Проте, суд не може погодитися із такою позицією позивача виходячи із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (надалі ПК України).

Зокрема ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

У разі реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог цього Кодексу щодо своєчасності реєстрації таких документів в Єдиному реєстрі податкових накладних, штрафні санкції, передбачені пунктом 120-1.2 цієї статті, не застосовуються.

Отже, підпунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України передбачено звільнення платника податку на додану вартість від накладення на нього штрафу у випадку порушення таким платником граничного строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН/відсутності реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН щодо податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю), складених на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Перелік операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою визначено статтею 195 ПК України, а перелік операцій, звільнених від оподаткування, - статтею 197 ПК України, а також окремими пунктами підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

Згідно з п.п. 201.1, 201.2 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За приписами п. 201.3 ст. 201 ПК України, у разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи цього Кодексу та/або міжнародного договору, якими передбачено звільнення від оподаткування податком.

Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні (п. 201.5 ст. 201 ПК України).

Згідно з абз. 4 п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи із вищенаведених приписів чинного податкового законодавства України суд вважає за необхідне вказати наступне.

Обґрунтованими є твердження позивача, що стаття 201 ПК України містить наведені позивачем три види податкових накладних, які підлягають реєстрації в ЄРПН. Водночас, на відміну від статті 201 ПК України, статті 120-1, в свою чергу, містить лише 2 виключних види податкових накладних за несвоєчасну реєстрацію яких в ЄРПН платника ПДВ не може бути притягнуто до відповідальності у вигляді застосування до нього штрафу.

Поряд із цим, в даному випадку позивача притягнуто до відповідальності за порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, встановлених ст. 201 ПК України, а не за віднесення відповідної податкової накладної до певного типу податкових накладних.

Отже, правовою основою даного порушення вимог податкового законодавства є: 1) ст. 201 ПК України виключно в частині строків реєстрації податкових накладних; 2) та ст. 120-1 ПК України в частині розміру штрафних санкцій залежно від термінів порушення встановлених строків.

Суд наголошує, що в даному випадку для тлумачення норм статті 120-1 ПК України метод системного аналізу, до якого прибігає позивач, є недоречним, виходячи із того, що наведена норма ПК України регулює вузький спектр суспільних відносин, що випливає із порушень платником податку на додану вартість податкового законодавства щодо термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН та відповідно - притягнення його до відповідальності за це порушення.

Названа норма носить імперативних характер та містить чітко регламентовані приписи щодо видів податкових накладних, за несвоєчасну реєстрацію/відсутність реєстрації яких законодавець передбачив застосування штрафу. Так само однозначно виокремлені в цій нормі й виключення з неї. В даному випадку, використання законодавцем в тексті статті 120-1 ПК України в дужках після слів «крім податкової накладної» синтаксичного знаку кома позначає не перелічення іменників, тобто видів податкових накладних, про які йде мова, а слугує орфографічним переходом до деталізуючого союзу «що».

З наведеного можна зробити висновок, що хоча й ст. 201 ПК України передбачає наведені позивачем три види податкових накладних, водночас ст. 120-1 ПК України, виключає відповідальність платника податків за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН виключно по тим видам податкових накладних, що в ній наведені, а саме: податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю), складених на постачання товарів/послуг для операцій: 1) які звільнені від оподаткування або 2) які оподатковуються за нульовою ставкою. При цьому, в переліку виключень, наведеному в ст. 120-1 ПК України, відсутній такий тип податкової накладної як лише «податкова накладна, яка не надається покупцю», передбачена ст. 201 ПК України.

Отже, ст. 120-1 ПК України містить підстави для застосування штрафних санкцій до платника податків, їх розмір та випадки, в яких штрафні санкції не застосовуються. При цьому, посилання в ній на норму ст. 201 ПК України слугує лише підставою для визначення термінів реєстрації податкових накладних, за порушення яких платник податків притягується до відповідальності, а не позначає випадки звільнення від відповідальності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту камеральної перевірки та наявність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених ст. 120-1 ПК України, у зв'язку з чим підстави для визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення протиправним та його скасування відсутні, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому судом не приймаються до уваги посилання позивача на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі №808/1842/17, якою скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.09.2017 у цій справі та прийнято нову постанову, якою позов ПАТ «Запоріжжяобленерго» до ДФС України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації задоволено, виходячи із наступного.

Так за суттю вказаної справи, спір між сторонами виник з приводу практичного застосування положень п.п. 120-1.1, 120-1.2 ст. 120-1 ПК України.

Поряд із цим, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наведена норма передбачає звільнення від доказування у зв'язку із преюдиційними обставинами, тобто такими, що встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили.

Поряд із цим, під преюдиційними обставинами належить розуміти фактичні обставини справи, тобто факти, дії або події, що мали місце.

Водночас частиною 7 статті 78 КАС України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Враховуючи норму наведеної статті та беручи до уваги, що вищенаведеним судовим рішенням надано правову оцінку навіть не певному факту, а питанням практичного застосування положень п.п. 120-1.1, 120-1.2 ст. 120-1 ПК України, суд, при розгляді даної справи, не може прийняти до уваги правові висновки Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, викладені в постанові від 12.12.2017 у справі №808/1842/17.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

За приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2017 №0002964709 відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 10.04.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко