Рішення № 73252435, 10.04.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року (10:30)Справа № 808/3157/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

секретар судового засідання Стратулат С.В.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Шевченківського районного у місті Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа - Відділ ЗАЦС Калачевського району Волгоградської області (Російська Федерація), про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського районного у місті Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (надалі - відповідач, Шевченківський РАГС), в якому позивач, просить суд: 1) визнати бездіяльність відповідача щодо невнесення змін до актового запису про укладення шлюбу №22, складеного 05.11.1966 Логовською сільською радою Калачевського району Волгоградської області, Російська Федерація в графі національність батька з «молдованина» на «поляка»; 2) зобов'язати відповідача внести зміни до актового запису про укладення шлюбу № 22, складеного 05.11.1966 Логовською сільською радою Калачевського району Волгоградської області, Російська Федерація зазначивши в графі національність батька з «молдованина» на «поляка».

Ухвалою суду від 20.10.2017 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 08.11.2017.

Ухвалою суду від 08.11.2017 провадження у справі зупинено до 12.12.2017.

Ухвалою суду від 12.12.2017 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 12.12.2017 провадження у справі зупинено до 28.12.2017.

Ухвалою суду від 28.12.2017 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 28.12.2017 провадження у справі зупинено до 18.01.2018.

Ухвалою суду від 18.01.2018 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 18.01.2018 розгляд справи відкладено до 20.02.2018.

Ухвалою суду від 20.02.2018 провадження у справі зупинено до 03.04.2018.

Ухвалою суду від 03.04.2018 провадження у справі поновлено.

У позові позивачем (а.с.3-7), зазначено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Шевченківського районного у місті Запоріжжя відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про зміну національності з «молдован» на «поляк» в актовому записі про шлюб №22, складеному 05.11.1966 Логовською сільською радою Калачевського району Волгоградської області, Російська Федерація. Позивач 10.10.2017 отримав відмову від відповідача у внесенні відповідних змін національності з «молдован» на «поляк», у зв'язку з тим, що до відділу ЗАЦС Калачевського району Волгоградської області неодноразово надіслано Доручення (Прохання) про надання правової допомоги щодо витребування документа про шлюб на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за №353/17.7-05.06-85 від 28.03.2017 та за №979/17.7-05.06-85 від 04.07.2017, але до теперішнього часу копія актового запису про шлюб, без якої неможливо розглянути справу по суті, від компетентних органів Російської Федерації не надійшли, тому повідомили про те, що внесення змін до актових записів цивільного стану провадиться відповідним відділом ДРАЦС при наявності достатніх підстав, які підтверджено документально. В інших випадках питання внесення змін є предметом розгляду суду, що в свою чергу є підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану відділом ДРАЦС із зазначенням, які саме зміни необхідно внести до відповідного актового запису. В обґрунтування позовної заяви зазначаю: відповідно свідоцтва про народження від 25.07.1951 мати та батько за національністю є полькою та поляком. Згідно даних архівної виписки із запису акту про народження мати та батько позивача за національністю є полькою та поляком. Не внесення змін до актового запису про народження, порушує право на відновлення етнічного походження свого роду та особисті немайнові права, визначені Законом України «Про національні меншини в Україні», виходячи з наступного. Відповідно до ст.3 Закону України «Про національні меншини в Україні» до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою. Факт належність позивача до національності поляк підтверджується архівною випискою та свідоцтвом про народження, натомість в актовому записі про реєстрацію свідоцтва про шлюб від 05.11.1966 вказано національність молдован, хоча за національністю позивач є поляком.

Представник позивача на задоволенні позову наполягав. Подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідачем подано до суду відзив на позов (а.с.27-29), в яких посилаючись на «Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання», затверджені 12.01.2011 наказом Міністерства юстиції України №96/5, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за №55/18793, відповідач вказує, що дії Шевченківського районного у місті Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області є правомірними, закономірними, обґрунтованими та відповідають чинному законодавству. На виконання заяви ОСОБА_1 №27/17.7-05.06-85 від 28.03.2017 про зміну його національності з «молдован» на «поляк» в актовому записі про шлюб №22, складеному 05.11.1966 Логовською сільрадою Калачевського району Волгоградської області, Російська Федерація, у відповідності до абз.3 п.2.7 розділу II «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання» на підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану до матеріалів справи додано копії відповідних документів (копію свідоцтва про шлюб, у якому взагалі відсутня графа «національність»), на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому. У зв'язку з тим, що актовий запис про шлюб зареєстровано та зберігається на території Російської Федерації, то до відділу ЗАГС Калачевського району Волгоградської області відповідно до частини II, ст.ст.4, 14 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах неодноразово надіслано Доручення (Прохання) про надання правової допомоги щодо витребування документа про шлюб на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за №353/17.7-05.06-85 від 28.03.2017 та за №979/17.7-05.06-85 від 04.07.2017. Але копія актового запису про шлюб, без якої неможливо розглянути справу по суті, від компетентних органів Російської Федерації не надійшла. Громадянину ОСОБА_1 надано лист-роз'яснення №1377/17.7-05.01-09 від 28.09.2017, яким поінформовано про ненадходження копії актового запису про його шлюб від компетентних органів Російської Федерації та про можливість внесення змін до актових записів цивільного стану відповідним відділом реєстрації актів цивільного стану при наявності достатніх підстав, які підтверджено документально. В інших випадках питання внесення змін є предметом розгляду суду, що в свою чергу є підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану відділом ДРАЦС із зазначенням, які саме зміни необхідно внести до відповідного актового запису.

Відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Відділ ЗАЦС Калачевського району Волгоградської області (Російська Федерація), залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, у судове засідання не прибув, заяв, клопотань до суду не подавав.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, враховуючи неявку всіх учасників справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.

Позивач 28.03.2017 звернувся до Шевченківського районного у місті Запоріжжя відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (за місцем реєстрації) із Заявою про зміну національності з «молдован» на «поляк» в актовому записі про шлюб №22, складеному 05.11.1966 Логовською сільською радою Калачевського району Волгоградської області, Російська Федерація (а.с.18).

Відповідачем ОСОБА_1 надано лист-роз'яснення (вих.№1377/17.7-05.01-09 від 28.09.2017), яким поінформовано, що у зв'язку з тим, що актовий запис про шлюб зареєстровано та зберігається на території Російської Федерації, то до відділу ЗАГС Калачевського району Волгоградської області неодноразово надіслано Доручення (Прохання) про надання правової допомоги щодо витребування документа про шлюб на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за № 353/17.7-05.06-85 від 28.03.2017 та за №979/17.7-05.06-85 від 04.07.2017. Також позивача повідомлено про ненадходження копії актового запису про його шлюб від компетентних органів Російської Федерації та про можливість внесення змін до актових записів цивільного стану відповідним відділом реєстрації актів цивільного стану при наявності достатніх підстав, які підтверджено документально. В інших випадках питання внесення змін є предметом розгляду суду, що в свою чергу є підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану відділом ДРАЦС із зазначенням, які саме зміни необхідно внести до відповідного актового запису (а.с.19).

Судом досліджено Свідоцтво про шлюб ОСОБА_1 НОМЕР_2, виданий 05.11.1966 Логовською сільською радою Калачевського району Сталінградської (Волгоградської) області РСФСР (а.с.11-12, 77-78).

Також до суду надано Архівну виписку із запису акту про народження видану 25.07.1951 мерією с.Конгаз Конгазького району Республіки Молдова, в якому зазначено про реєстрацію народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 у ОСОБА_3 (етнічна приналежність - «поляк») та ОСОБА_4 (етнічна приналежність - «полька») (а.с.13-17).

Вирішуючи по суті переданий на розгляд публічно-правовий спір суд з урахуванням зазначеного вище виходить з наступного.

1. Як зазначено у ч.1 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви (ч.2 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану (ч.3 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Відповідно до ч.4 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису. У разі зберігання актового запису цивільного стану у державній архівній установі внесення змін безпосередньо до актового запису проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Після внесення змін до актового запису цивільного стану заявнику повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану (ч.6 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

Судом з'ясовано, що за Архівною випискою із запису акту про народження виданої 25.07.1951 мерією с.Конгаз Конгазького району Республіки Молдова, в якому зазначено про реєстрацію народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 у ОСОБА_3 (етнічна приналежність - «поляк») та ОСОБА_4 (етнічна приналежність - «полька»).

Відповідно до п.1.7 Розділу І «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання», затверджених 12.01.2011 наказом Міністерства юстиції України №96/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за №55/18793, зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, за винятком випадків, встановлених у пункті 2.28 розділу II цих Правил. У разі зберігання актового запису цивільного стану (метричного запису) у державному архіві внесення змін до актового запису (метричного запису) проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

За приписами п.1.12 Розділу І «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання» відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який одержав матеріали про внесення змін до актового запису цивільного стану, його поновлення та анулювання, не вправі відмовити в їх виконанні, якщо висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану не відповідає зібраним документам, необхідним для вирішення питання по суті, чинному законодавству чи зазначені в ньому факти не підтверджені повними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копіями актових записів цивільного стану та іншими документами. У такому випадку отримані матеріали надсилаються разом із мотивованим листом керівника відділу державної реєстрації актів цивільного стану до головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (того регіону, до якого вони надійшли). Відділ державної реєстрації актів цивільного стану вищезазначеного управління юстиції після розгляду та вивчення матеріалів справи повертає їх разом із мотивованим висновком до відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (за місцем складення висновку) для його перегляду.

Відповідачем не надано доказів додержання вимог п.1.12 Розділу І «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання».

Як, серед іншого, зазначено п.2.13 Розділу ІІ «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання»: «2.13. Підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: 2.13.1 рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану; 2.13.2 постанова адміністративного суду; 2.13.3 висновок районного, районного у містах, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції або дипломатичного представництва чи консульської установи України; …».

У абз.1 п.2.19. Розділу ІІ «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання», зокрема, зазначено, що висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представництва чи консульської установи України про внесення змін до актового запису цивільного стану складається у двох примірниках, з яких один разом із зібраними документами надсилається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису цивільного стану, до якого вносяться зміни. Другий примірник залишається у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичному представництві чи консульській установі України за місцем його складання. Якщо актовий запис цивільного стану, у який потрібно внести зміни, міститься в даному відділі державної реєстрації актів цивільного стану, висновок складається в одному примірнику.

Аналогічно застосовано норми матеріального права і колегією суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 06.08.2015 при розгляді справи №826/15267/14 (провадження К/800/8590/15).

Сторони не надали до суду доказів звернення до дипломатичного представництва чи консульської установи України в Російській Федерації з метою внесення відповідних змін до актового запису про укладення шлюбу №22, складеного 05.11.1966 Логовською сільською радою Калачевського району Волгоградської області.

2. Згідно ст.11 Закону України №2494-XII від 25.06.1992 «Про національні меншини в Україні» громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (ч.2 ст.300 Цивільного кодексу України).

Відтак, етнічна ідентифікація особи є цивільним правом громадянина.

Відповідно до п.1, п.6 ч.1 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України).

За змістом позовних вимог ОСОБА_1 бажає поновити національну ідентичність поляка, для чого звернувся до органу державної реєстрації актів цивільного стану. В той же час відповідач, не будучи судовим органом, позбавлений можливості встановлювати факти, які мають юридичне значення (в тому числі і етнічну приналежність).

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).

Встановлення (відновлення) етнічної ідентифікації не є спором у сфері публічно-правових відносин і не може бути вирішений у порядку адміністративного судочинства.

Звідси, відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невнесення змін до актового запису про укладення шлюбу №22, складеного 05.11.1966 Логовською сільською радою Калачевського району Волгоградської області, Російська Федерація в графі національність батька з «молдованина» на «поляка».

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч.2 ст.6 КАС України).

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначено Європейським судом з прав людини у п.176 Рішення по справі «Справа D.H. та інші проти Чеської Республіки» [CASE OF D.H. AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC] від 13.11.2007 (Заява №57325/00): «176. Дискримінація за ознакою, поміж іншого, етнічного походження особи являє собою одну з форм расової дискримінації. Расова дискримінація є особливо обурливим типом дискримінації і, з причини своїх небезпечних наслідків, вимагає від влади особливої пильності та енергійного реагування. Саме тому органи влади повинні використовувати всі доступні засоби для боротьби з расизмом, зміцнюючи таким чином демократичне бачення суспільства, в якому різноманітність сприймається не як загроза, а як джерело збагачення (див. згадані вище справи «Начова» (Nachova) та «Тімішев» (Timishev)). Суд також визнав, що ніяка відмінність у поводженні, обумовлена виключно або вирішальною мірою етнічним походженням особи, не може бути об'єктивно виправданою в сучасному демократичному суспільстві, побудованому на принципах плюралізму та поваги до різних культур (див. згадану вище справу «Тімішев» (Timishev), п.58).».

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини і у п.43, п.44 Рішення по справі «СЕЙДИЧ І ФІНЦИ ПРОТИ БОСНІЇ І ГЕРЦЕГОВИНИ» [CASE OF SEJDIЖ AND FINCI v. BOSNIA AND HERZEGOVINA] від 22.12.2009 (Заяви №№ 27996/06 і 34836/06): «43. Етнічність і раса є взаємопов'язаними поняттями. Поняття раси ґрунтується на ідеї біологічної класифікації людини на підвиди на підставі морфологічних ознак, таких як колір шкіри або характерні риси обличчя, тоді як поняття етнічності передбачає існування ознак, за якими соціальні групи відрізняються між собою - зокрема, однією і тою самою національністю, релігійною вірою, мовою або культурними і традиційними коріннями та спадщиною. Дискримінація людини за ознакою етнічного походження є формою расової дискримінації (див. в пункті 19 вище відповідне визначення, що міститься в Міжнародній конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, і в пункті 23 вище - визначення, прийняте Європейською комісією проти расизму та нетерпимості). Расова дискримінація є особливо ганебним видом дискримінації і з огляду на небезпечність її наслідків органам влади необхідно бути особливо пильними та рішуче протидіяти її проявам. Саме тому органи влади повинні використовувати всі наявні у них засоби для боротьби з расизмом, зміцнюючи таким чином уявлення про демократичне суспільство як таке, в якому різноманітність сприймається не як загроза, а як джерело культурного збагачення (див. рішення у справі «Начова та інші проти Болгарії» (Nachova and Others v. Bulgaria) [GC], №№43577/98 і 43579/98, п.145, ECHR 2005?VII, і згадане вище рішення у справі Тімішева, п.56). 44. У цьому контексті, коли різниця в поводженні ґрунтується на підставі расового чи етнічного походження, поняття об'єктивних і розумних підстав потребує якнайсуворішого тлумачення (див. згадане вище рішення у справі D.H. та інших, п. 196). Суд також постановив, що різниця в поводженні, яка ґрунтується виключно або вирішальною мірою на етнічному походженні особи, не може виправдовуватися будь-якими об'єктивними підставами в сучасному демократичному суспільстві, побудованому на принципах плюралізму та поваги до різних культур (див. там саме, п. 176). З іншого боку, стаття 14 не забороняє Договірним державам поводитися з одними групами населення інакше, ніж з іншими, в цілях виправлення «фактичної нерівності» між ними. Насправді, за деяких обставин невжиття заходів з виправлення нерівності за допомогою різниці в поводженні може, за відсутності відповідних об'єктивних і достатніх на це підстав, призвести до порушення цієї статті (див. згадане вище рішення у справі проти Бельгії «Про певні аспекти законів щодо вживання мов у системі освіти Бельгії», п.10; рішення у справі «Флімменос проти Греції» (Thlimmenos v. Greece) [GC], № 34369/97, п.44, ECHR 2000?IV; і згадане вище рішення у справі D.H. та інших, п.175).».

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково (ч.1 ст.245 КАС України).

Як, зокрема, зазначено у п.10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Суд вважає, що інтереси позивача будуть захищеними, а права поновленими, якщо суд зобов'яже відповідача направити до дипломатичного представництва чи консульської установи України документи для вирішення питання внесення змін до актового запису про укладення шлюбу №22, складеного 05.11.1966 Логовською сільською радою Калачевського району Волгоградської області, Російська Федерація зазначивши в графі національність батька з «молдованина» на «поляка».

Судові витрати у справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 139, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Шевченківського районного у місті Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69068, м.Запоріжжя, пр.Моторобудівників, буд.64, код ЄДРПОУ 04054085) задовольнити частково.

Зобов'язати Шевченківський районний у місті Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області направити до дипломатичного представництва чи консульської установи України документи для вирішення питання внесення змін до актового запису про укладення шлюбу №22, складеного 05.11.1966 Логовською сільською радою Калачевського району Волгоградської області Російська Федерація зазначивши національність батька ОСОБА_1 як поляка.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 10 квітня 2018 року.

Суддя Ю.В.Калашник