Рішення № 73252426, 06.04.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2018 року (о 10 год. 00 хв.)Справа № 808/489/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: 69104, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (місцезнаходження: 69104, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25-а, код ЄДРПОУ 41248959)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - Шевченківського об'єднаного УПФУ м. Запоріжжя, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.01.2018 №4 про відмову позивачу у призначенні пенсії;

зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 12.01.2018.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що для призначення пенсії та підтвердження пільгового стажу ним надавались необхідні документи, у тому числі належним чином оформлена трудова книжка та довідка від 15.11.2017 №67, видана Запорізьким виробничим об'єднанням «Абразивний комбінат». Посилається на приписи п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та вказує, що для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 2 роки позивач має 6,3 років стажу за професією, передбаченою Списком №2 та більше 30 років загального стажу. Посада майстра ділянки дроблення і регенерації порошків цеху виробництва мікропорошків електрокорунду і карбіду кремнію передбачена пп. б п. 8 «Абразивне та графіто-тигельне виробництво» розділу XV «Металообробка» Списку №2, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173. Пояснює, що надати уточнюючу довідку для підтвердження вказаного періоду роботи позивач можливості не має, оскільки підприємство, на якому він працював, відмовляє у її видачі із посиланням на можливість підтвердження пільгового стажу записами у трудовій книжці. Ураховуючи вищевикладене, просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

06.03.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (№ 7563), у якому, зокрема, пояснює, що підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є, насамперед, наявність професії чи посади в зазначених списках, підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці за результатами атестації робочих місць, порядок проведення якої затверджений постановою КМУ від 01.08.1992 р. №442 та виконання робіт в умовах, передбачених відповідним Списком протягом повного робочого дня. Вказує, що в трудовій книжці позивача та додатково наданих документах зазначено лише посади, на які позивача було зараховано, переведено або звільнено з посиланням на накази, але не зазначено характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи, не підтверджується зайнятість на роботах із шкідливими умовами праці повний робочий день. Таким чином, вважає, що оскільки трудова книжка позивача не містить вичерпної інформації про характер роботи, що визначає право на пенсію на пільгових умовах, то відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, керівництво підприємства повинне надати уточнюючу довідку, в якій зазначити всю необхідну інформацію для призначення пенсії. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач у судове засідання не з'явився, проте звернувся до суду із заявою (вх. № 6212 від 23.02.2018), в якій просить розгляди справу за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

За приписами ч. 6 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 у період з 27.05.1983 по 06.09.1991 працював на ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат».

Відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 25.10.1978 та довідки ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» від 15.11.2017 №67 позивач у вказаний період працював за наступними посадами:

- з 27.05.1983 (запис № 12) прийнятий слюсарем-сантехником 5 р. в цех виробництва мікропорошків зеленого карбіду кремнію (електрокорунда та карбіду кремнія);

- з 01.04.1984 (запис № 13) призначений змінним майстром ділянки дроблення та регенерації порошків в тому ж цеху;

- з 01.06.1986 (запис №14) призначений старшим змінним майстром ділянки дроблення й регенерації порошків в тому ж цеху;

- з 01.10.1987 (запис №15) у зв'язку із введенням нових умов оплати праці переоформлений старшим майстром ділянки дроблення й регенерації порошків в тому ж цеху;

- з 01.04.1990 (запис №16) призначений старшим майстром ділянки з виробництва шліф зерна, у тому ж цеху;

- з 01.03.1991 (запис №17) призначений начальником ділянки виробництва шліф зерна;

- 06.09.1991 (запис №18) звільнений за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП УРСР.

В період з 01.04.1984 по 01.04.1990 простоїв та особистих відпусток без оплати у позивача не було, що підтверджується довідкою № 9/2827 від 15.11.2017, виданою ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат».

У січні 2018 року позивач звернувся до Шевченківського об'єднаного УПФУ м. Запоріжжя із заявою із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», надавши до неї трудову книжку, довідку №67 від 15.11.2017, довідку №9/3126 від 19.12.2017, довідку №69 від 11.11.2017, про надання ПрАТ «Промавтоінвест», яка підтверджує період роботи на пільгових умовах (Список №2) з 20.09.1991 по 31.12.1991 (3 місяці 12 днів), військовий квиток НОМЕР_3, диплом НОМЕР_4.

Рішенням Шевченківського об`єднаного УПФУ м. Запоріжжя № 4 від 12.01.2018 позивачу було відмовлено у призначенні пільгової пенсії за Списком № 2, у зв'язку з недостатністю пільгового стажу, оскільки наявність пільгового стажу повинно бути підтверджено уточнюючою довідкою, відповідно до чинного законодавства.

Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами п. "б" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць - чоловіки, після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, згідно з яким основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 20 Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, у якому працювала особа зі шкідливими і важкими умовами праці. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" є виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження несприятливих умов праці за результатами атестації відповідного робочого місця.

Верховний Суд України у постановах від 10.03.2015 (справа № 21-51а15), від 10.09.2013 (справа № 21-183а13), від 02.12.2015 (справа № 21-1329а15) висловлював правову позицію стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Верховний Суд підтримав таку позицію у своїх постановах від 23.01.2018 (справа 732/2003/14), від 30.01.2018 (справи №506/384/17, №462/1675/14-а), від 27.03.2018 (справа №130/1417/17) тощо.

У відповідності до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 (далі Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року (приклади у додатках 1, 2).

За приписами п. 10 цього ж Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

При цьому, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків (п. 2 Порядку № 383).

Пунктом 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, встановлено, що у графі 3 трудової книжки пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників - відповідно до найменувань професій, зазначених в Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - у відповідності з найменуваннями посад, зазначених у Єдиній номенклатурі посад службовців, або у відповідності зі штатним розкладом.

Якщо працівнику в період роботи надається новий розряд, тоді про це в установленому порядку робиться відповідний запис.

Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, встановлено, що у графі 3 трудової книжки «Відомості про роботу» пишеться: «прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».

Суд звертає увагу, що даних трудової книжки у даному випадку недостатньо, оскільки пенсія відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону 1788-XІІ призначається працівникам за умови їх зайнятості на відповідних роботах повний робочий день, що необхідно встановити.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача, в ній відсутні відомості, які б свідчили про зайнятість позивача у період роботи на Запорізькому абразивну комбінаті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. В трудовій книжці позивача також відсутні відомості щодо найменування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за спірний період його роботи.

Тобто, відомості про роботу позивача у період його роботи на Запорізькому абразивну комбінаті зазначені у його трудовій книжці не можуть підтвердити факт його роботи повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Суд зауважує і про те, що віднесення посади, яку займав позивач до списків виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення затверджених Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 не свідчить про наявність у позивача права на пільгову пенсію, оскільки не звільняє від врахування інших умов встановлених статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі відмови роботодавця надати його працівнику довідку, яка підтверджує пільгових характер роботи, така особа не позбавлена права вирішити це питання у судовому порядку.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 242-246, 250, 255, 295, 297, 382 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: 69104, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (місцезнаходження: 69104, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, 25-а, код ЄДРПОУ 41248959) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.295, 297 КАС України.

Суддя І.В. Батрак