Рішення № 73252404, 23.03.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2018 року справа № П/811/2175/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Феросплав-Стандарт"

до відповідача: Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Феросплав-Стандарт" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000441404, №0000451404, №0000461404 та №0000471404 від 29.09.2017 року.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення порушують права позивача, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу.

Позивач вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень, є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмовий відзив на позов, в якому вимоги позивача не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Від позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.238).

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України)

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ТОВ "Феросплав-Стандарт" зареєстроване в якості юридичної особи18.08.2015 року (а.с.24).

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля металами та металевими рудами (46.72).

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

На підставі наказу №1056 від 28.08.2017 року посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Феросплав - Стандарт" з питань правильності нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Промоушн Трейд" за червень 2016 року, що відображені в податковій декларацій з ПДВ за червень 2016 року, ТОВ "Найдлі плюс" за серпень 2016 року, що відображені в податковій декларації з ПДВ за серпень 2016 року, ТОВ "Тревіс груп" за червень 2016 року, що відображені в податковій декларації з ПДВ за червень 2016 року та з питань правильності нарахування податку на прибуток за 2016 рік, з питань правильності нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Десмонт Продакт" за квітень 2017 року, що відображені в податковій декларації з ПДВ за квітень 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки №333/11-28-14-11/39955446 від 11.09.2017 року. ( а.с. 91-129).

В акті перевірки податковим органом, серед інших, зафіксовано наступні порушення:

- п.198.1 п.198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 445706,00 грн. (в тому числі за червень 2016 року - 81707,00грн., за серпень 2016 року - 118431 грн. та за квітень 2017 року - 245568,00 грн.)

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого:

-занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 215782,00грн.;

-завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2016 рік на суму 2040,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийняті:

- податкове повідомлення - рішення №000471404 від 29.09.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 557 132 грн., в тому числі за основним платежем - 445706 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 111472 грн. ( а.с.11);

- податкове повідомлення - рішення №0000461404 від 29.09.2017 р., яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2040,00 грн. (а.с.13);

- податкове повідомлення - рішення №0000441404 від 29.09.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 269 728,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 215 872,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 53 946,00 грн. (а.с.14).

- податкове повідомлення - рішення №00004541404 від 29.09.2017 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 12355,00 грн. (а.с. 16)

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України /далі ПК України/, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Зі змісту наведених норм випливає, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ. Тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновки відповідача, наведені ним в акті перевірки, ґрунтуються на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами, на підставі яких були сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, під час розгляду справи, суду належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню судом підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "Феросплав - Стандарт" є оптова торгівля металами та металевими рудами (а.с.24,зв. бік).

Так, в судовому засіданні, представник позивача зазначав, що підприємством було укладено ряд договорів постачання товарів, з метою їх подальшої реалізації іншим суб'єктам господарювання.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що під поставкою (транспортуванням) розуміються будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.

По взаємовідносинам з ТОВ "Десмонт Продакт" судом встановлено наступне.

Між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Десмонт Продакт" (постачальник за договором) укладено договір поставки №3103 від 31.03.2017року. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар, детальний опис та характеристика, кількість і вартість якого вказані в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору (а.с.40-42).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно Специфікації від 05.04.2017р.(а.с.43), видаткових накладних (а.с.48,52,54,56,58,60) та товарно - транспортних накладних (а.с.49,51,53,55,57,59,61).

Згідно з специфікацією до договору, ТОВ "Феросплав - Стандарт" придбано у ТОВ "Десмонт Продакт" феромарганець ФМнД-78, феросиліцій ФС-45, чавун переробний ПЛ1-ПЛ2 на загальну суму 466 194,00 грн., в тому числі ПДВ - 77699,00 грн. (а.с.42).

Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень №341 від 24.05.2017 року, №333 від 11.05.2017 року, №339 від 22.05.2017 року та №357 від 02.06.2017 р. (а.с.44-47).

ТОВ "Десмонт Продакт" за фактом передачі товару у власність ТОВ "Феросплав - Стандарт" було складено податкову накладну № 406010/1 від 06.04.2017р. на суму 270336,00грн., у т.ч. ПДВ 20% - 45056,00грн., № 410007/1 від 10.04.2017 року на суму 270336,00 грн., в тому числі ПДВ -45056,00 грн. , податкову накладну №407009/1 від 07.04.2017 року на суму 270336,00 грн., в тому числі ПДВ- 45 056,00 грн., №404008/1 від 04.04.2017 року на суму 80130,00 грн., в тому числі ПДВ - 13355,00 грн., №404009/1 від 04.04.2017 року на суму 146 736,00 грн., в тому числі ПДВ -24456,00 грн., №4044007/1 від 04.04.2017 року на суму 239328 грн., в тому числі ПДВ - 39 888,00 грн. та податкову накладну №405010/1 від 05.04.2017 року на загальну суму 270336,00 грн., в тому числі ПДВ - 45056,00 грн. (а.с.33-39).

По взаємовідносинам з ТОВ "Промоушн Трейд" судом встановлено наступне.

Між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Промоушн Трейд" (постачальник за договором) укладено договір поставки №4 від 31.05.2017 року. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар, перелік і кількість якого визначається специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору (а.с.62-64).

Згідно з специфікацією до договору, ТОВ "Феросплав - Стандарт" придбано у ТОВ "Промоушн Трейд" чавун переробний ПЛ1-ПЛ2 на загальну суму 326 803,80 грн., в тому числі ПДВ -54467,30 грн. (а.с.64).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно видаткової накладної №7 від 01.06.2016р., №20 від 02.06.2016р. (а.с.65,67) та товарно - транспортних накладних (а.с.66,68).

Оплата отриманого товару підтверджується копією платіжного доручення №98 від 08.06.2016 року (а.с. 69).

ТОВ "Промоушн Трейд" за фактом передачі товару у власність ТОВ "Феросплав - Стандарт" було складено податкову накладну №7 від 01.06.2016р. на суму 152040,30 грн., у т.ч. ПДВ 20% 25340,05 грн. та №20 від 02.06.2016 року на суму 174 763,50 грн., в тому числі ПДВ - 29127,25 грн. (а.с.27-28), яка зареєстрована у встановленому порядку, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.

По взаємовідносинам з ТОВ "Тревіс Груп" судом встановлено наступне.

Між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Тревіс Груп " (постачальник за договором) укладено договір поставки №28 від 01.06.2016 року. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар, перелік і кількість якого визначається специфікаціями до договору, які є невід'ємною частиною договору (а.с.70-71).

Згідно з специфікацією до договору, ТОВ "Феросплав - Стандарт" придбано у ТОВ "Тревіс Груп" чавун переробний ПЛ1-ПЛ2 на загальну суму 163440 грн., в тому числі ПДВ - 27240,00 грн. (а.с.72).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно видаткової накладної №24 від 09.06.2016р. та товарно - транспортної накладної (а.с.73-74).

Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень №118 від 02.07.2016 р. та №122 від 12.07.2016 року (а.с.75-75).

ТОВ "Тревіс Груп" за фактом передачі товару у власність ТОВ "Феросплав Стандарт" було складено податкову накладну №24 від 09.06.2016р. на суму 163440,00грн., у т.ч. ПДВ 20% 27240,00грн. (а.с.32), яка зареєстрована у встановленому порядку, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.

По взаємовідносинам з ТОВ "Найдлі Плюс" судом встановлено наступне.

Між позивачем (покупець за договором) та ТОВ "Найдлі плюс " (постачальник за договором) укладено договір поставки №24 від 26.08.2016 року. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити у відповідності з умовами даного договору товар, перелік і кількість якого визначається специфікаціями до договору, які є невід'ємною частиною договору (а.с.77-78).

Згідно з специфікацією до договору, ТОВ "Феросплав - Стандарт" придбано у ТОВ "Найдлі Плюс" силікомарганець МнС17 та феромарганець ФМН-88 на загальну суму 1272208,00 грн., в тому числі ПДВ - 45368,00 грн. (а.с.79); феромарганець ФМН-88 на загальну суму 219375,00 грн. (а.с.80) та феромарганець ФМнД - 78, феросиліцій ФС-45 на загальну суму 219000 грн. (а.с.81).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано обумовлений товар згідно видаткової накладної №826001 від 26.08.2016р., №829001 від 29.08.2016 року, №831003 від 31.08.2016 року та товарно - транспортної накладної (а.с.82-87).

Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень №172 від 06.09.2016 р., №223 від 21.11.2016 року та №224 від 24.11.2016 року (а.с.88-90).

ТОВ " Найдлі плюс " за фактом передачі товару у власність ТОВ "Феросплав Стандарт" було складено податкову накладну №831003 від 31.08.2016р. на суму 219000,00грн., у т.ч. ПДВ 20% 36500,00 грн., №829001 від 29.08.2016р. на суму 219375,00грн., у т.ч. ПДВ 20% 36562,50 грн., №826001 від 26.08.2016р. на суму 272208,00грн., у т.ч. ПДВ 20% 45368,00 грн. (а.с.29-31), яка зареєстрована у встановленому порядку, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних у матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем під час проведення документальної перевірки та в ході розгляду даної справи в суді, були надані документи, зокрема, первинні, які підтверджують наявність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю ТОВ "Феросплав-Стандарт".

На підтвердження реальності спірних операцій позивач надав до матеріалів справи копії договорів, податкових накладних, видаткових накладних, інші документи бухгалтерського обліку, що відповідають вище вказаним вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

В даному випадку, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків та не надано належних доказів, які свідчили б про невідповідність первинних документів.

При цьому, мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. Матеріали справи таких відомостей не містять.

Під час розгляду справи контролюючим орган також не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи відповідачем не надано рішення суду, яке було б прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які свідчили б про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Також стороною відповідача, в обґрунтування відзиву, зазначено, що підставою проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, було саме ненадання відповіді на запити відповідача та первинної документації. Що, в свою чергу спростовується описом документів, які використовувалися в ході проведення перевірки - а.с. 5 акту перевірки.

Суд не приймає доводи позивача про протиправність перевірки, оскільки (а.с.2 акту перевірки), при врученні наказу та ознайомленням з направленням на перевірку, директором ТОВ "Феросплав Стандарт" Панченко Ю.М. було допущено перевіряючих до перевірки.

Суд звертає увагу, що відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 р. по справі №К/800/11516/16; в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

В рішенні Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року по справі № К/800/31623/15, за змістом якого неприпустимим є притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, що також підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, в свою чергу, для національних судів є «джерелом права».

Пунктом 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ зазначив, що «компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків».

Отже, в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту .

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з ст.198 Податкового кодексу України, свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом.

Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до Бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Булвес" проти Болгарії" (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Із матеріалів справи вбачається, що зазначені вище договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними.

А саме, контрагенти позивача передали товар, а позивач їх прийняв, здійснив його оплату на користь контрагентів, відповідно до платіжних документів.

Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентами господарських угод. Позивач не мав підстав вважати діяльність зазначених контрагентів протиправною, так як на час дії угод контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків та спричинили реальні зміни майнового стану платників податків. Доказів на спростування таких висновків відповідачем до суду не було надано.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем, в установленому порядку, не доведені факти невідповідності задекларованих у податковому обліку результатів господарської операції позивача фактичним обставинам здійснення господарських операцій з його контрагентами, внаслідок чого, відповідні податковий кредит та валові витрати, слід вважати такими, що сформовані позивачем правомірно.

З урахуванням норм ч.3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог адміністративного позову. З огляду на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, були прийняті відповідачем не на підставі законів України, необґрунтовано, їх слід визнати протиправними та скасувати.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в сумі 12620,19 грн., тому з відповідача підлягають стягненню судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0000441404, №0000451404, №0000461404 та №0000471404 від 29.09.2017 року.

Присудити на користь ТОВ "Феросплав - Стандарт" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 12620,19 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено -10.04.2018 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко