Рішення № 73252261, 04.04.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року м. Житомир справа № 806/880/18

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

секретаря судового засідання Матвєєвої В.К.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Гунченка Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

19.02.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку, у якому він просить:

- визнати протиправним дії Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення;

- зобов'язати Житомирський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до дня звільнення - 05.09.2017;

- зобов'язати Житомирський зональний відділ Військової служби правопорядку надати довідку з помісячним розрахунком індексації та місяця підвищення (базового місяця) та визначеної раніше суми (фіксованої суми) за вказаний період;

- зобов'язати Житомирський зональний відділ Військової служби правопорядку виплатити середній заробіток за період з дня звільнення 05.09.2017 до дня фактичної виплати індексації із розрахунку множення суми середньоденного заробітку (545,24 грн) на кількість днів затримки виплати індексації.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що після звільнення з військової служби на день звільнення ним не було отримано у повному обсязі кошти, на які він мав право під час проходження військової служби, а саме: індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу (звільнення), у зв'язку з чим він звертався до відповідача з приводу врегулювання питання виплати індексації грошового забезпечення, проте отримав відмову з посиланням на те, що індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, а тому позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2018 відкрите провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 21.03.2018 на 14 год. 00 хв.

13.03.2018 на адресу суду від Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 23-29).

21.03.2018 у судовому засіданні було оголошено перерву до 04.04.2018 до 11 год. 40 хв. для додаткового вивчення матеріалів справи (а.с. 75).

Позивач та представник позивача у судовому засіданні 04.04.2018 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.04.2018 позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, що зазначені у відзиві на позовну заяву (а.с. 23-29). В обґрунтування заперечень відповідачем щодо вимоги про стягнення індексації грошового забезпечення пояснено, що з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян, якими є також військовослужбовці, з 01.01.2016 грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 3 було значно збільшено за рахунок збільшення їх розміру преміювання. Тобто, якщо позивач за грудень 2015 року отримав грошове забезпечення у розмірі 5225,40 грн, індексацію - 766,53 грн, то за січень 2016 року останній отримав грошове забезпечення 11075,81 грн. Таким чином, право позивача, на думку представника відповідача, не було порушено, а навпаки відповідачем виконано заходи щодо дотримання та підвищення соціальних стандартів і гарантій позивача. Щодо вимоги про виплату середнього заробітку представником відповідача пояснено, що позивач посилається на те, що він письмову згоду на виключення зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків не давав. Однак, представником відповідача пояснено, що підтвердження правильності даних, зазначених в атестаті та отримання грошового атестату (отримується для проведення нарахування пенсії), прямо вказує на те, що позивач дав згоду на правильність розрахунку його грошового забезпечення на день виключення зі списків особового складу. Звільнення позивача з військової служби відбулося законно - у повній відповідності до вимог чинного законодавства України. Наказ про виключення зі списків особового складу та проведення розрахунків по всім видам забезпечення позивачем не оскаржувався. Крім того, на військовослужбовців, передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється. У зв'язку і чим, виключається можливість відповідальності відповідача за порушення вимог статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, а також інших нормативно-правових актів, на які посилається позивач.

Вислухавши позивача, представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді офіцера штабу Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку.

Наказом начальника головного управління персоналу - заступника начальника генерального штабу Збройних Сил України від 16.06.2017 № 38 майора ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за п. «б» (за станом здоров'я) (а.с. 16).

Наказом начальника Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку від 05.09.17 № 176 позивач виключений зі списків особового складу з 05.09.2017 та знято з усіх видів забезпечення (а.с. 17).

ОСОБА_1 13.07.2017 звернувся із заявою до начальника Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку із заявою про нарахування та виплату йому індексації .

Листом від 24.07.2017 № 2943 Житомирський зональний відділ Військової служби правопорядку відмовив ОСОБА_1 у виплаті індексації з посиланням на вимоги Департаменту фінансів Міністерства оборони України, доведених телеграмою від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.

Вважаючи таку відмову Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закону України № 2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Преамбулою Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон України № 1282-ХІІ) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону України № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ст. 4 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 6 Закону України № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), згідно з п. 4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу восьмого п. 4 Порядку № 1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідачем не доведено відсутність обставин, передбачених ст. 4 Закону України № 1282-ХІІ.

Посилання представника відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 відповідно до якого, індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз'яснення, суд не приймає з огляду на таке.

Згідно з ст. 2 Закону України від 07.03.2002 № 3099-III «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» Житомирський зональний відділ Військової служби правопорядку у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом та іншими виданими у відповідності з ними нормативно-правовими актами.

Житомирський зональний відділ Військової служби правопорядку має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а тому суд критично ставиться до посилання відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/1150 як підставу для невиплати індексації грошового забезпечення позивача.

Що стосується посилання представника відповідача на складну фінансово-економічну ситуацію в державі, то суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

А тому, з огляду на викладене, складна фінансово-економічна ситуація в державі жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.

За таких обставин, слід визнати протиправними дії Житомирського зонального відділу військової служби правопорядку щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.09.2017.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід зазначити наступне.

Статтею 43 Конституції України проголошено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.

Відповідно до п. 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

У даному випадку мало місце виключення позивача зі списку особового складу без проведення остаточного розрахунку, а саме не виплачено індексацію грошового забезпечення.

Слід зауважити, що спеціальним законодавством України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця.

Так, Верховний Суд України у постанові від 17.07.2015 у справі № 21-8а15 при вказав, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальну законі.

Отже, у даному випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.

Порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника визначений Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ч. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні плати, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідачем не доведено відсутності своєї вини щодо затримки повного розрахунку при звільненні позивача.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Разом з тим, при розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 у справі № 6-39цс11, а тому для визначення розміру середнього заробітку при звільненні мають враховуватись такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Як встановлено судом, при звільненні з військової служби позивачу не було виплачено лише індексацію грошового забезпечення, розрахунок по іншим виплатам був проведений.

Для проведення розрахунків належної до стягнення суми суд має встановити розмір недоплаченої суми та визначити істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника. Водночас, у матеріалах справи відсутні розрахунки суми недоплаченої індексації грошового забезпечення.

Нарахування індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому після набрання даним рішенням законної сили та його виконання відповідачем, позивач не позбавлений права звернутись з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині наразі є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів та не обґрунтував правомірність своїх дій щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 до 05.09.2017.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Зважаючи на відсутність витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251 КАС України, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (10004, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку (10017, м. Житомир, вул. В.Бердичівська, 17, код ЄДРПОУ 09573178) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.

Зобов'язати Житомирський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до дня звільнення - 05.09.2017.

Зобов'язати Житомирський зональний відділ Військової служби правопорядку надати ОСОБА_1 довідку з помісячним розрахунком індексації та місяця підвищення (базового місяця) та визначеної раніше суми (фіксованої суми) за вказаний період.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно з статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Єфіменко

Повне судове рішення складене 10 квітня 2018 року