Рішення № 73252211, 02.04.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року м.Житомир справа № 806/637/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Добровольська Н.А.,

за участю: представник третьої особи Гуртовий Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, Третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання незаконним та скасування висновку, зобов'язання прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Міністерства оборони України про визнання незаконним та скасування висновку про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги (п.83 протоколу №102 від 29.09.2017року), зобов'язання прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги

Позивач зазначає, що в період з 29.05.2014року по 27.07.2014року та з 04.08.2014року по 05.09.2014року проходив військову службу у складі військової частини А 0409 та приймав участь в антитерористичній операції, під час якої отримав травму. 04.03.2015року під час огляду МСЕК Позивачу була встановлена 5% втрата працездатності без встановлення групи інвалідності, у зв'язку з чим виплачено 4263,00грн. допомоги. З 02.06.2017року Позивачу встановлена третя група інвалідності внаслідок травми, поранення та захворювання, пов'язаних із захистом Батьківщини.

Позивач вважає, що як інвалід третьої групи з 02.06.2017року набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму. На своє звернення до Відповідача отримав протиправну відмову у призначенні та виплаті такої одноразової допомоги.

В позові заявлено клопотання про розгляд справи без участі Позивача.

Ухвалою суду від 20.02.2018року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Представник Міністерства оборони України, Відповідача по даній справі, в судове засідання повторно не прибув, направив до суду відзив на вказану позовну заяву, в якому проти позову заперечив і зазначив, що встановлення Позивачу третьої групи інвалідності мало місце в термін, що перевищує два роки після встановлення ступеня втрати працездатності, а тому Позивач не має права на призначення одноразової допомоги.

На думку представника Відповідача, Міністерство оборони України правомірно відмовило Позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Представник Житомирського обласного військового комісаріату, Третьої особи, в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, що є аналогічними, які зазначені у відзиві Відповідача.

Заслухавши пояснення представника Третьої особи, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон N 2011-XII), що були чинні на день виникнення таких відносин.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону N 2011-XII).

За змістом статті 16 зазначеного Закону N 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, що Позивач з 11.03.2015року звільнений з військової служби. 04.03.2015року під час первинного огляду органами МСЕК Позивачу встановлено 5 % втрати працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби, що мала місце 29.07.2014року (довідка МСЕК серія ЖИА №004168 від 04.03.2015р.).

Відповідно до довідки МСЕК серія 12 ААА №782625 від 14.06.2017р. Позивачу з 02.06.2017року була встановлена третя група інвалідності, яка настала внаслідок травми, поранення та захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини (а.с.25).

Позивач заявою від 29.06.2017року через Житомирський ОВК звернувся до Відповідача про призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 3-групи інвалідності, внаслідок травм і захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини (а.с.26-27).

За результатами розгляду заяви Позивача рішенням Відповідача в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсацій (протокол №102 від 29.09.2017року було повідомлено про відмову в призначенні вказаної допомоги.

Вказане рішення мотивоване встановленням Позивачу інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності (а.с.28).

Таке рішення Відповідача відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.

На день подання Позивачем зазначеної заяви (29.06.2017р.) механізм розгляду таких звернень та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначався правовими нормами Постанови КМ України від 25 грудня 2013 р. N 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (надалі - Порядок N 975).

В п.3 цього Порядку N 975 прямо зазначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

В заяві від 28.08.2017року прямо зазначено, що таке звернення Позивача зумовлене встановленням йому з 02.06.2017року 3-групи інвалідності, внаслідок травм і захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.

За приписами п.4 ст.16-3 Закону N 2011-XII, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Пункт 4 статті 16- 3 цього Закону доповнено абзацом другим згідно із Законом України від 06.12.2016 р. N 1774-VIII.

Тобто, законодавець прямо зазначає, що зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності, що мали місце лише в межах дворічного терміну після первинного встановлення інвалідності, дають право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Суд вважає, що позовні вимоги Позивача зумовлені виключно помилковим трактуванням вказаних правових норм ст.16-3 Закону N 2011-XII.

Позивач не врахував, що встановлення йому третьої групи інвалідності мало місце в термін, що перевищує два роки після первинного встановлення ступеня втрати працездатності, що виключає можливість призначення та виплати такої одноразової допомоги.

У наведеній Позивачем постанові Верховного Суду України у справі 21-563а14 від 10.03.2015року зроблений висновок про те, що "обов'язкове особисте державне страхування" та "одноразова грошова допомога" є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Більш того, такий правовий висновок Верховного Суду України мав місце 10.03.2015року, тобто без врахування доповнення пункту 4 статті 16- 3 цього Закону абзацом другим згідно із Законом України від 06.12.2016 р. N 1774-VIII.

Таким чином, відсутні підстави для врахування в даних спірних правовідносинах правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України у справі 21-563а14 від 10.03.2015року.

Виходячи з вищевикладеного, суд робить висновок, що позовні вимоги Позивача не ґрунтуються на чинному законодавстві України, є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністерства оборони України відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 06 квітня 2018 року