Рішення № 73252185, 02.04.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року м. Житомир справа № 806/1117/18

категорія 8.3.11

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

з участю здійснюючого повноваження секретаря судового засідання -

помічника судді Карплюк А.І.,

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Наумчука Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №56194-13 , №56195-13 від 22.06.2017р.,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати в повному розмірі податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області:

- від 22.06.2017 № 56194-13 - про визначення податкового зобов'язання з податку з нерухомості на суму 5136,50 грн.;

- від 22.06.2017 № 56195-13 - про визначення податкового зобов'язання з податку з нерухомості на суму 4866,75 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що рішення Овруцької міської ради було прийняте (27.01.2016) та оприлюднене (22.03.2016) значно пізніше від граничного терміну - 15.07.2015, тобто застосування відповідачем визначеної цим рішенням ставки оподаткування до правовідносин, що виникли в 2016 році, є протиправним.

Ухвалою від 01.03.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

20.03.2018 на адресу суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 25-26), в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що нежитлові приміщення які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому ОСОБА_3, як його власник, зобов'язаний сплачувати вказаний податок відповідно до вимог Податкового кодексу України.

20.03.2018 позивач подав заяву про внесення доповнень до мотивувальної частини позовної заяви (а.с. 31-32) в якій зазначив, що відповідно до приписів Податкового кодексу України промислові будівлі, які належать позивачу, не є об'єктом оподаткування.

02.04.2018 відповідач надав відзив на заяву про внесення доповнень до мотивувальної частини позовної заяви (а.с. 84), в яких зазначив, що обмеження, визначене в пп. 266.2.2 "є" п. 266.2 ст. 266 ПК України, стосується юридичних осіб, а не фізичних осіб-підприємців.

В судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі, так як спірні рішення є протиправними.

Представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити, з тих підстав, що Овруцькою міською радою не було у 2016 році встановлено пільги з даного виду податку для фізичних осіб-підприємців.

Проаналізувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власником нежитлової будівлі, складу з прибудовами загальною площею 497 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11), та нежитлової будівлі, навісу загальною площею 470 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. (а.с. 12).

22.06.2017 Головним управлінням ДФС у Житомирській області прийнято податкові повідомлення-рішення № 56194-13 на суму 5136,50 грн. (а.с. 7) та № 56195-13 на суму 4866,75 грн. (а.с. 8), якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.

Позивач не погоджуючись з вищевказаними рішеннями оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон N 71-VIII), яким було введено новий податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті (п. 12.5 ст. 12 ПК України).

Згідно з ч. 5 ст. 59, ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Отже, нові ставки та пільги, встановлені на 2016 рік рішеннями місцевих рад в межах наданих їм повноважень, застосовуються при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з моменту їх оприлюднення.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Встановлено, що 27.01.2016 Овруцькою міською радою Житомирської області на п'ятій сесії сьомого скликання прийнято рішення №100 "Про встановлення місцевих податків та зборів на 2016 рік по м. Овручу" (а.с. 13-14), згідно якого встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 0,75 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного ( податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування.

Проте, вищевказане рішення Овруцької міської ради було оприлюднене лише 22.03.2016 (а.с. 16), тобто з порушенням строків встановлених чинним законодавством.

Податкове законодавство України ґрунтується на принципах, визначених в ст. 4 ПК України, зокрема на принципі стабільності. Відповідно до пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

При цьому суд враховує вимоги пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, яким передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Оскільки Закон України від 28.12.2014 N 71-VIII набрав чинності 01.01.2015 року, а рішення Овруцької міської ради N 100 було прийнято 27 січня 2016 року, тобто пізніше як за шість місяців до початку бюджетного періоду 2016 календарного року, нарахування ГУ ДФС у Житомирській області податку на нерухоме майно встановленого цим рішенням, можливе не раніше наступного бюджетного періоду, тобто з 2017 календарного року.

Таким чином, виходячи з наведених вище норм податкового законодавства, податок на нерухоме майно не може бути визнаний обов'язковим до сплати в 2016 році, оскільки Овруцька міська рада не прийняла та офіційно не оприлюднила до 15 липня минулого 2015 рішення про встановлення таких податків і зборів, а застосування відповідачем положень Закону з метою оподаткування податком за нерухоме майно, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 року.

Щодо посилань представника позивача на наявність підстав для застосування пп. 266.2.2. (є) п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є власником об'єктів нерухомого майна, вказана обставина не заперечується представником відповідача.

Так, відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Водночас абзацом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Враховуючи відсутність у Податковому кодексі України конкретизованого переліку нерухомого майна, що відноситься до будівель промисловості, та визначення поняття "промислове підприємство" податковий орган дійшов висновку про те, що у власності позивача є об'єкти нежитлової нерухомості, які підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Натомість у спірних відносинах варто врахувати те, що належні позивачу об'єкти нерухомості відносяться до категорії будівель нежитлового фонду (а.с. 11-12), а відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а. с. 9-10), позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та видами його діяльності за КВЕД- 02.20 є лісозаготівлі, 16.10 -лісопильне та стругальне виробництво, 16.23 - виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів.

Як наслідок можливо стверджувати, що діяльність позивача відноситься до діяльності промислових підприємств, оскільки вона спрямована на виробництво товарів і послуг.

За таких обставин, будівлі, як виробничі, так і адміністративні й допоміжні, що входять до складу комплексу та використовуються для цілей забезпечення діяльності позивача необхідно відносити до будівель промисловості в розумінні п.п "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, що дає підстави для висновку, що придбані позивачем нежилі приміщення підпадають під визначення "будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств", як наслідок відповідач не мав права нараховувати податок на нерухоме майно.

Щодо посилань представника відповідача в судовому засіданні про виключність застосування норми п. п. "є" п. 266.2.2. ст. 266 ПК України до юридичних осіб, а не до фізичних осіб - підприємців, то суд зазначає, що в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого пп.4.1.11 п. 4.1 ст. 4 ПК України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у пп. 4.1.8 п. 4.1 ст. 4 ПК України вказана норма не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам - підприємцям, до об'єктів, які не оподатковуються в силу закону.

Також, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на п.7 р. ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" з тих підстав, що вищевказаний пункт стосується рекомендацій органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України, а на дату набрання чинності даного закону Овруцька міська рада ще не прийняла рішення про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік.

Щодо посилань представника відповідача на те, що п. 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" визначено, що в 2016 році до відповідних рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", то суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, принцип стабільності податкового законодавства, п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, регламентує, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Варто зазначити, що податкове законодавство складається у тому числі й з рішень органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків і зборів, прийнятих за правилами, встановленими Кодексом (п. 3.1 ст. 3 Кодексу), а офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами (п. 12.5 ст. 12 Кодексу).

Таким чином, принцип стабільності податкового законодавства поширюється і на відповідні рішення органів місцевого самоврядування.

Суд зауважує, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" призупинено дію тільки п. 12.3.4 Кодексу, на інші норми Кодексу щодо порядку прийняття рішень органами місцевого самоврядування Закон не поширюється.

Насамперед, норма щодо прийняття до початку наступного бюджетного періоду рішень про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг передбачена також пп. 12.4.3 п. 12.4 ст. 12 Кодексу.

Крім того, згідно п. 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Отже аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що рішення Овруцької міської ради від 27.01.2016 N 100 набуває чинності з дня офіційного оприлюднення.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 22.06.2017 № 56194-13 та № 56195-13 - скасуванню.

Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 11101, номер НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код 39459195) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 22.06.2017 № 56194-13 та № 56195-13.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк

Повне судове рішення складене 10 квітня 2018 року