Рішення № 73252153, 03.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2018 р. Справа№219/233/18

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецькій окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьової І.В., при секретарі Хавалджи В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецької області (84122, місто Слов'янськ, площа Соборна, 3) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області (далі відповідач), з позовом, у якому позивач просить: визнати дії ГУ ПФУ Донецької області щодо не нарахування та невиплати пенсії у розмірі 5% від щомісячного грошового забезпечення протиправними; зобов'язати ГУ ПФУ Донецької області відновити виплату пенсії за вислугою років та учаснику ліквідації аварії на ЧАЄС 2 категорії 95% грошового забезпечення; зобов'язати ГУ ПФУ Донецької області провести перерахунок з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2017 року у розмірі 95 % від щомісячного грошового забезпечення та виплатити недораховану суму.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, у 2006 році ГУ ПФУ Донецької області було здійснено перерахунок пенсії позивача. У 2012 року відповідачем було зупинено виплату. Зупинення мотивоване тим, що у позивача не має статусу ліквідатора наслідків аварії на ЧАЄС. Позивач не погодився з даним висновком та звернувся за захистом своїх прав до суду, посилаючись на статтю 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ)

14 березня 2018 року через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем надано відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача, оскільки останнім було пропущено строк звернення до адміністративного суду, визначеного статтею 122 КАС України та зазначив ,що немає підстав виплачувати пенсію оскільки закон від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ регулює права лише учасників ЧАЕС. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Позивач у судове засідання з'явився, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, просив суд направити поштою копію рішення за наслідками розгляду цієї справи у встановлені законом строки.

19 лютого 2018 року ухвалою ДОАС було відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи з 13 березня 2108 року.

Розгляд справи було відкладено з 13 березня 2018 р. на 03 квітня 2018 р. о 10:30 год.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1992 року знаходиться на обліку у Відповідача як пенсіонер «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС» другої групи, згідно посвідчення серії НОМЕР_1/а.с.42/.. Вказане посвідчення видане на підставі довідки адміністрації Челябінської області від 29 лютого 1996 року, відповідно до якої позивач приймав участь в роботі по ліквідації наслідків аварії на території ПО «Маяк» з жовтня 1957 року по листопад 1958 року. З приводу даної обставини спір відсутній, ця обставина визнається сторонами.

Листом від 03 січня 2012 року 5/05 відповідач, повідомив позивача, нараховувати вислугу років 5%, тобто виплачувати пенсію в розмірі 95% грошового забезпечення немає підстав. Даний висновок відповідач обґрунтовує тим, що при проведенні інвентаризації пенсійної справи позивача встановлено, що йому призначена пенсія відповідно до п "а" ст.12, абзацу 4 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за вислугу років в розмірі 95% грошового забезпечення.

Відповідно до абз.4 ст. 13 вказаного закону загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

На підставі ст. 10 Закону України учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів.

Позивач, заявою від 15 травня 2017 року звернувся до відповідача, у якому просив відновити виплату пенсії за весь період. (а.с.13).

У своїй відповіді від 12 грудня 2017 року №2060-к-01 на звернення позивача, відповідач, за тих же обставин зазначив, посилаючись на статтю 13 Закону України № 2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року (далі Закон № 2262), що відсутні підстави відновлювати виплату пенсій як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС.

Спір виник між сторонами, з приводу наявності права у позивача щодо нарахування вислуги років, тобто виплати пенсії в розмірі 95 % грошового забезпечення, відповідно до Закону № 796-ХІІ, у зв'язку з тим, що позивач приймав участь в ліквідації ядерної аварії на таємному атомному реакторі ПО «Маяк», а не на Чорнобильській АЕС.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ст. 7 КАС України суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 14 Закону № 796-ХІІ, яка визначає категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", для встановлення пільг і компенсацій, до цієї категорії відносяться громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, належать до категорії 1, або 2, або 3.

Громадяни, які захворіли на променеву хворобу або захворювання яких пов'язане з переопроміненням внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих, якщо такий зв'язок встановлено медичними закладами, належать до категорій, зазначених у частині третій цієї статті - частина третя статті 14 виключена на підставі Закону від 06.06.1996 М230/96-ВР).

Компенсації та пільги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені розділом IV Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ. Статтею 19 вказаного розділу встановлено, що компенсації і пільги, встановлені в даному розділі, стосуються всіх громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених категорій.

На виконання ч.3 ст. 14 Закону №796 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 2 грудня 1992 року № 674, якою затвердив порядок віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи (далі порядок). а також установив, що громадянам, відносно яких застосовується цей порядок, видаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на чорнобильській АЕС або потерпілого від чорнобильської катастрофи відповідної категорії за зразками, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501.

Системний аналіз наведених положень законодавства, в контексті встановлених судом обставин справи, дає підстави для висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави для відмови призупинення позивачу у і виплати йому пенсії.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду як на підставу для відмови у задоволенні його позовних вимог, суд вважає таку позицію необґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до норм частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу наведеної норми вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та строки перерахунку пенсій є Закон № 2262.

Так, норами частини третьою статті 51 зазначеного Закону (у редакції Закону України від 15.07.2015 № 614, який набрав чинності 01.01.2016) передбачено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Стосовно позовних вимог в частині виплатити недорахованої суми - 18936 грн., суд виходить з наступного.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Так, у відповідно до ст. 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення", призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецької області має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії особі.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного з'ясування обставин справи та інших документів наданих позивачем.

Оскільки, позивач на день подання позову відповідно до положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору та в силу статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню.

Виходячи із викладеного, керуючись на підставі ч. ч. 3, 4, ст. 14, ч. 2 ст. 20, ст. 48, ч. 3, 4, ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих в результаті чорнобильської катастрофи» від 28 грудня 1991 року №796, Постанови Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1992 р. № 674, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області щодо не нарахування та невиплати пенсії у розмірі 5% від щомісячного грошового забезпечення протиправними.

Відновити виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугою років та учаснику ліквідації аварії на ЧАЄС другої категорії з 95% щомісячного грошового забезпечення.

Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області провести повторний перерахунок ОСОБА_1 з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2017 року з урахуванням 95 % щомісячного грошового забезпечення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, інваліду другої групи.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повний текст складено 06 квітня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Шинкарьова І.В.