Рішення № 73252055, 03.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2018 р. Справа№805/1050/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Галатіна О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, суд -

В С Т А Н О В И В:

10 лютого 2018 року ОСОБА_1, звернулася до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 була взята на облік в Управлінні соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації, як особа, яка перемішується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Зазначає, що отримувала грошова допомога, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг до 09.02.2015 року. 14.03.2017 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення адресної допомоги з повідомленням про офіційне працевлаштування з метою відновлення виплати, однак на підставі п.7 та абз.3 п.12 ПКМУ №505 їй було відмолено. В подальшому позивачем оскаржено таку відмову до Добропільського міськрайонного суду Донецької області. Постановою від 13.09.2017 року по справі № 227/2259/17 визнано неправомірними дії УСЗН Добропільської райдержадміністрації та зобов'язано призначити і виплатити щомісячну адресну допомогу з 14.03.2017 року. В подальшому позивач 03.01.2018 року повторно звернулася до відповідача з метою призначення адресної допомоги , з повідомлення про відсутність змін, що впливають на призначення такої допомоги, однак відповідачем на підставі п.7 ПКМУ №505 відмовлено в призначені адресної допомоги, у зв'язку з не працевлаштування працездатної особи в період отримання такої допомоги.

Позивач, вважає дії відповідача неправомірними, оскільки останнім не враховано, що з 01.06.2016 року вона працевлаштувалась на посаду діловода Добропільської сільської ради.

З урахуванням уточнень до позовної заяви, які були надані позивачем 26.03.2018 року просить суд:

- визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті адресної допомоги за заявою №3 від 03.01.2018 року неправомірними.

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації призначити і виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, як особі, що переміщення з тимчасово окупованої території України та районі проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 03.01.2018 року.

Позивач у судове засідання не з'явилась, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, через канцелярію суду надав відзив на позов, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позову у повному обсязі та просив суд розглянути справу без його участі.

Відповідно до ч.3 ст.205 КАС України суд вважає можливим розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних в ній доказів.

Враховуючи те, що дана справа розглядається в порядку письмового провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що зареєстрованим місцем постійного проживання

ОСОБА_1 є АДРЕСА_1, що підтверджується відмітками у паспорті позивача.

У зв'язку із проведенням антитерористичної операції позивач виїхала до с. Добропілля, Добропільського району Донецької області та оселилась за адресою: АДРЕСА_2 та була взята на облік в Управлінні соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою №1449-688 від 27.11.2014 року.

09.12.2014 позивачу була призначена адресна допомога в розмірі 442 грн., як особі працездатного віку.

09.04.2015 року відповідачем вищезазначена виплата була припинена відповідно до п. 7 ПКМУ № 505 через не працевлаштування позивача протягом двох місяців.

В подальшому 14.03.2017 року позивач повторно звернулася до відповідача із заявою щодо призначення щомісячної адресної допомоги.

23.03.2017 року відповідачем листом №083/618 відмовлено позивачу у призначені щомісячної адресної допомоги на підставі п.7 ПКМУ №212.

Позивач вважаючи дії Управління праці та соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації оскаржив їх до Добропільського міськрайонного суду.

Постановою Добропільського міськрайонного суду від 13.09.2017 року по справі № 227/2259/17, яка залишена без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 року, визнано неправомірними дії УСЗН Добропільської райдержадміністрації та зобов'язано призначити і виплатити щомісячну адресну допомогу з 14.03.2017 року.

Надалі, 03.01.2018 року позивач знов звернувся із заявою щодо призначення їй щомісячної адресної допомоги.

03.01.2018 року листом Управління праці та соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації позивачу було відмовлено в призначені зазначеної допомоги відповідно до п.7 ПКМУ №505.

Позивач вважає дії Управління праці та соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації протиправними, а тому звернулася до суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Правовідносини, що виникли між сторонами, законодавчо врегульовані наступним чином.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII (далі-Закон № 1706-VII) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначає Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затверджений постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505 (далі - Порядок № 505).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Абзацами 1, 5 пункту 3 Порядку № 505 визначено, що грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах, зокрема, для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 505, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку, які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Аналіз вищезазначених норм свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців.

Положення Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи на отримання грошової допомоги.

Слід звернути увагу на те, що ані постановою Кабінету Міністрів України № 212 від 31.03.2015р., ані постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014р. не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 212 від 31.03.2015р., що набрала чинності з 23.04.2015р., пункт 3 «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014р. доповнено абзацом "Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період. Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається."

Суд звертає увагу на те, що Постанова КМУ «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 13 вересня 2017 р. № 689, якою було внесено зміни до п. 3 Порядку зокрема про те, що «особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається» набрала чинності лише 16.09.2017 року, тобто вже після звернення позивача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Аналізуючи викладене, зі змісту п. 3, а також зі змісту вищенаведених п. 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги вбачається, що грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи. В разі, якщо така особа працевлаштувалася і її статус не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання грошової допомоги з дати звернення із відповідною заявою та повідомлення про обставину працевлаштування, а відповідачем було неправомірно відмовлено позивачеві у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі її заяви від 03.01.2018 року, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доходячи до такого висновку, суд також враховує, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави. Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року, відповідно до якої держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі згідно зі статтею 139 КАС України, суд враховує задоволення позову та вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80грн.

Керуючись ст.ст. 2,9,10,21,73-77,139,229, 241-246, 262-263, 292-293, 295, 297 КАС України, суддя -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті адресної допомоги за заявою №3 від 03.01.2018 року неправомірними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Добропільської районної державної адміністрації призначити і виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, як особі, що переміщення з тимчасово окупованої території України та районі проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 03.01.2018 року.

Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради (код ЄДРПОУ 25954002) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1).

Рішення прийнято в порядку письмового провадження 03 квітня 2018 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Галатіна О.О.