Рішення № 73251605, 15.01.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року Справа № 804/7719/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді членів колегії - суддів при секретарі судового засідання Конєвої С.О. Захарчук-Борисенко Н.В., Дєєва М.В. Бурцевій Я.Е. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія «Цитадель» до Державної фіскальної служби України про скасування рішень відповідача №108012/39847145, №108581/39847145 від 21.08.2017р., №111815/39847145 від 22.08.2017р. та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія «Цитадель» звернулося з позовом до Державної фіскальної служби України та просить:

- скасувати рішення відповідача №111815/39847145 від 22.08.2017р. про відмову у реєстрації податкової накладної №16 від 31.07.2017р.; №108012/39847145 від 21.08.2017р. про відмову у реєстрації податкової накладної №17 від 31.07.2017р.; №108581/39847145 від 21.08.2017р. про відмову у реєстрації податкової накладної №18 від 31.07.2017р.;

- зобов'язати відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкову накладну №16 від 31.07.2017р., податкову накладну №17 від 31.07.2017р., податкову накладну № 18 від 31.07.2017р. поданих позивачем.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами надання послуг за умовами договорів про надання охоронних послуг №0402, №0405, №0406 від 01.04.2017р., укладеними між позивачем та ТОВ «Далан компані» позивачем було оформлено податкові накладні №16, №17, №18 від 31.07.2017р., які 10.08.2017р. були подані для реєстрації у ЄРПН. Проте, згідно інформації зазначеної у Квитанціях №1 від 10.08.2017р. реєстрацію вказаних податкових накладних було зупинено відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України з підстав виявлення невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах за УКТ ЗЕД:80.10 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів. На виконання пропозиції відповідача та у відповідності до вимог п. 201.16 ст.201 ПК України позивачем 17.08.2017р. були надані пояснення з доданням копій підтверджуючих документів, проте позивачем були отримані оспорювані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних №16, №17, №18 від 31.07.2017р. в ЄРПН у зв'язку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. Позивач не погоджується з діями відповідача щодо відмови в реєстрації вищезазначених податкових накладних, оскільки оспорювані рішення не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для їх прийняття, а лише містять загальну фразу: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, при цьому в даних рішеннях не зазначено які саме документи складені з порушенням законодавства, а яких не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Окрім того, позивач зазначає, що оскільки до нього був застосований Критерій оцінки ступеня ризиків «невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах УКТ ЗЕД:80.10», відповідачем безпідставно не були враховані пояснення позивача, що він не закуповує охоронні послуги, а надає їх на договірних умовах, що унеможливлює наявність у позивача відповідності обсягів постачання обсягам придбання по товару за відповідним УКТ ЗЕД, визначеним у вказаних податкових накладних. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що за наявності передбачених законодавством документів, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Далан компані», що були надані контролюючому органу, а також дотримання позивачем вимог податкового законодавства, відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних №16, №17, №18 від 31.07.2017р. в ЄРПН.

Представник позивача 15.01.2018р. подав до канцелярії суду клопотання про розгляд даної справи за його відсутності в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів (а.с.113).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином 19.12.2017р. та 09.01.2018р., що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням та змістом телефонограми (а.с.103, 114).

Разом з тим, 12.01.2018р. представником відповідача до канцелярії суду були подані письмові заперечення, у яких відповідач просив у задоволенні даного адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що п.п.201.16.3 п.201.16 ст. 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, встановлених відповідно до п.74.2 ст.74 ПК України. Представник відповідача вказує на те, що комісією ДФС були прийняті оспорювані рішення цілком обґрунтовано, оскільки надані платником податків копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування №16, №17, №18 від 31.07.2017р. з урахуванням Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017р. (далі - Критерії оцінки ступеня ризиків Наказу №567). Щодо вимог позивача про зобов'язання зареєструвати в ЄРПН податкові накладні №16, №17, №18 від 31.07.2017р., представник відповідача зазначає, що реєстрація податкових накладних у ЄРПН є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу ДФС України та законодавець надав відповідному державному органу і його посадовим особам на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінських рішень, а тому вимоги позивача про зобов'язання відповідача зареєструвати податкову накладну є необґрунтованими та такими вимогами позивач намагається недобросовісно скористатися належним йому правом на захист (а.с.106-110).

Згідно ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Відповідно до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, подане представником позивача клопотання про розгляд даної справи за його відсутності в порядку письмового провадження, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 126,129 Кодексу адміністративного судочинства України, строки вирішення спору, встановлені ст. 193 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати дану справу за відсутності позивача та відповідача у письмовому провадженні, відповідно до вимог ч. 3 ст. 194, п. 1 ч. 3, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів колегією суддів встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Цитадель» 19.06.2015р. зареєстровано як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, Заводський район, тупик Прохідний, буд. 10, оф. 3, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ від 27.01.2017р. та копією статуту (а.с.6-20).

01.04.2017р. між ТОВ «Далан компані» (Замовником) та ТОВ «Охоронна компанія «Цитадель» (Виконавець) були укладені договори №0402, №0405, №0406 щодо надання послуг з охорони об'єктів Замовника, що підтверджується копіями відповідних договорів (а.с.46-47,61-62,76-77).

На виконання умов вказаних договорів у липні 2017р. позивачем були надані послуги з охорони об'єктів ТОВ «Далан компані», що підтверджується актами надання послуг №50, №51, №47 від 31.07.2017р., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.48,63,78).

Згідно до вимог п.201.10 ст.201 ПК України, позивачем за вказаними господарськими операціями по зазначеним договорам було оформлено податкові накладні №16, №17, №18 від 31.07.2017р., що підтверджується копіями наведених податкових накладних (а.с.24,28,32).

Вказані податкові накладні були 10.08.2017р. надіслані позивачем для реєстрації у встановленому законодавством порядку у ЄРПН та згідно копій Квитанцій № 1 реєстрацію вказаних накладних було зупинено з підстав того, що у них виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 80.10 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК (а.с.25,29,33).

З метою проведення реєстрації вищевказаних податкових накладних 14.08.2017р. та 17.08.2017р. позивачем були направлені на адресу податкової інспекції пояснення до яких додані, зокрема, копії договорів, акти надання послуг, рахунки на оплату, ліцензія МВС України, форма 1ДФ за ІІ квартал 2017р., які були отримані податковою інспекцією 14.08.2017р. та 17.08.2017р. (а.с.36-80).

21.08.2017р. та 22.08.2017р. відповідачем були прийняті оспорювані рішення про відмову у реєстрації у ЄРПН податкових накладних №16, №17, №18 від 31.07.2017р., поданих позивачем, з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування, що підтверджується копіями відповідних рішень та копіями Квитанцій №1 (а.с.26-27,30-31,34-35).

Позивач оспорює вищевказані рішення комісії ДФС України щодо відмови у реєстрації у ЄРПН податкових накладних позивача №16, №17, №18 від 31.07.2017р., просить їх скасувати посилаючись на те, що за наявності передбачених законодавством документів, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Далан компані», що були надані контролюючому органу, а також дотримання позивачем вимог податкового законодавства, відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації вказаних податкових накладних в ЄРПН.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

За приписами п.74.2 статті 71 ПК України визначено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних далі - ЄРПН) забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування (далі - ПН/РК) критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких ПН/РК в ЄРПН.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій і завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики - п.74.3 ст.74 ПК України.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" №1246 від 29.12.2010р.(далі - Порядок №1246) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно до п.12 вказаного Порядку №1246 після надходження ПН/РК до ДФС в автоматизованому режимі здійснюються їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності ПН/РК затвердженому формату (стандарту); чинності цифрового електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких ПН/РК; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію ПН/РК, платником податку на момент складання та реєстрації таких ПН/РК; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 в 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для ПН/РК, що реєструються після 1 липня 2015р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації ПН/РК з такими ж реквізитами; відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації ПН/РК.

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України згідно яких реєстрація ПН/РК в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України у разі відповідності такої ПН/РК сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України у разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає ( в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої ПН/РК. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються: а)порядковий номер та дата складення ПН/РК; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації ПН/РК; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої ПН/РК в ЄРПН.

Так, пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567, містить у собі визначення двох різних критеріїв, а саме:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у ПН/РК, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку обсягу різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017р. в отриманих ПН/РК, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у ПН/РК, зареєстрованих з 01 січня 2017р. в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу УІ Податкового кодексу України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Аналізуючи вказані вище норми, можна дійти висновку про те, що, здійснюючи моніторинг ПН/РК, контролюючі органи зобов'язані, у разі зупинення реєстрації ПН/РК, у Квитанції №1 зазначати конкретний вид із двох вищенаведених критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації ПН/РК, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.

Разом з тим, як свідчить зміст копій Квитанцій №1 про зупинення реєстрації податкових накладних №16, №17, №18 від 31.07.2017р., поданих позивачем, відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України з підстав відповідності вказаної податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567, вказані Квитанції №1 не містять зазначення конкретного із двох критеріїв, визначених п.6, достатніх для зупинення реєстрації у ЄРПН зазначених податкових накладних (а.с.25,29,33).

Зазначення ж у вказаних Квитанціях №1 та віднесення до п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків податкових накладних №16, №17, №18 від 31.07.2017р. з підстав того, що у них виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах з УКТ ЗЕД:80.10 є безпідставним, з огляду на те, що наведені причини не віднесено до переліку критеріїв оцінки ступеня ризиків, які визначені у п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.

При цьому, слід зазначити, що зі змісту вказаних податкових накладних №16, №17, №18 від 31.07.2017р. видно, що позивачем взагалі не заповнювалися рядки 3.1 щодо визначення товару - "згідно з УКТ ЗЕД" (а.с.24,28,32).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що зупинення контролюючим органом реєстрації вищевказаних податкових накладних №16, №17, №18 від 31.07.2017р. у ЄРПН є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам вищенаведеного податкового законодавства, суперечить вказаним нормам з урахуванням того, що, зупиняючи реєстрацію вказаної податкової накладної, орган ДФС не визначив у Квитанції №1 конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, визначеного п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 в порушення вимог п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України.

Також судом враховується і те, що не визначення контролюючим органом конкретного виду критерію, який встановлений п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567 (далі - Вичерпний перелік документів Наказу №567).

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567, вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН у розмірі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договору, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договору, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантажування продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором або/законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Таким чином, із аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податку вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом ДФС конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, визначених у п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.

Отже, не визначення контролюючим органом у Квитанціях №1 про зупинення реєстрації у ЄРПН податкових накладних конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, передбачених у п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567, зазначення у відповідній Квитанції причин зупинення реєстрації ПН/РК, які не відповідають п.6 вказаних Критеріїв, свідчить про порушення контролюючим органом вимог податкового законодавства, а як наслідок, протиправність дій контролюючого органу щодо зупинення реєстрації ПН/РК у ЄРПН.

У відповідності до підпункту 201.16.1 п.201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій ПН/РК. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику ( підпункт 201.16.3 п.201.16 ст.201 ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію ПН/РК в ЄРПН; відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 ПК України.

Так, позивачем у порядку, визначеному п.п.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України за були надані письмові пояснення та копії документів, що підтверджують виконання послуг з охорони за договорами №0402, №0405, №0406 від 01.04.2017р. укладеного між ТОВ «Далан компані» та позивачем, які були отримані контролюючим органом 14.08.2017р. та 17.08.2017р., про що свідчать копії Квитанцій №1 (а.с.50,65,80).

Разом з тим, контролюючим органом ДФС, були прийняті оспорювані рішення про відмову у реєстрації у ЄРПН вказаних вище податкових накладних з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН/РК (а.с.26,30,34).

Вивчивши зміст вказаних оспорюваних рішень, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а також і копії документів наданих позивачем, що підтверджують виконання господарських операцій, оформлених позивачем за податковими накладними, а також проаналізувавши і зміст вищенаведеного нормативно-правового акту, який був підставою для прийняття вказаних вище рішень, колегія суддів приходить до висновку, що оспорюване рішення не відповідає вимогам вищевказаної постанови КМУ №190, є протиправними та підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Абзацом 1 постанови КМУ №190 встановлено, що комісія ДФС приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу ДФС протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у ПН/РК.

Згідно до абз.2 постанови КМУ №190 визначено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації ПН/РК є:

- не надання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.6 статті 201 Кодексу;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН/РК.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що у разі прийняття рішення контролюючим органом про відмову у реєстрації у ЄРПН ПН/РК контролюючий орган у відповідному рішення повинен зазначити чіткі підстави для прийняття рішення про відмову та зазначити, які саме документи складені з порушенням вимог законодавства, а яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію у ЄРПН ПН/РК.

Разом з тим, зі змісту оспорюваних рішень вбачається, що вказані рішення органу ДФС є не обґрунтованими та не містять чітких посилань на підстави, які слугували причинами для прийняття оспорюваних рішень про відмову контролюючого органу ДФС зареєструвати податкові накладні №16, №17, №18 від 31.07.2017р. у ЄРПН з урахуванням наданих позивачем письмових пояснень та документів, які підтверджують господарські операції за вказаними податковою накладною, оскільки вказані рішення не містять доводів та обґрунтувань відносно того, що надані позивачем документи складені з порушенням законодавства якого саме не зазначено, як не зазначено і документів, які складено з порушенням законодавства, а яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.

Також і у письмових запереченнях на позов представником відповідача не наведено жодних обґрунтованих підстав та не надано доказів, які б свідчили про обґрунтованість прийняття оспорюваних рішень з урахуванням наданих пояснень платником податку та документів на підтвердження господарських операцій оформлених за накладними №16, №17, №18 від 31.07.2017р.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про скасування оспорюваних рішення, колегія суддів також виходить із того, що оспорювані рішення є актами індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозахисний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме: індивідуальних справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, як свідчать змісти оспорюваних рішень, вказані рішення контролюючого органу ДФС не відповідають критеріям чіткості, обґрунтованості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжують його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податку виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився без поважної причини та не надав жодних доказів правомірності прийняття оспорюваних рішень з урахуванням обставин встановлених судом та доказів наданих позивачем.

Тоді як, позивачем надано достатньо доказів та наведено підстав, які свідчать про протиправність оспорюваних рішень відповідача у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що обставини, які слугували прийняттю оспорюваних рішень є неправомірними та не обґрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про скасування оспорюваних рішень №108012/39847145, №108581/39847145 від 21.08.2017р. та №111815/39847145 від 22.08.2017р. підлягають задоволенню.

Також колегія суддів приходить до висновку, що підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача зареєструвати в ЄРПН податкові накладні №16, №17, №18 від 31.07.2017р., подані позивачем, з урахуванням того, що судом встановлено протиправність оспорюваних рішень та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, колегією суддів не може бути прийнято до уваги та покладено в основу даного судового рішення доводи відповідача у запереченнях про те, що прийняття управлінського рішення на основі певної свободи розсуду є дискреційними повноваженнями відповідача як суб'єкта владних повноважень, виходячи з наступного.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади, як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендацій Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду справи та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського Суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013р. №7 суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень за межами перевірки за названими критеріями.

Так, відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами підпункту 201.16.4 пункту 201.16 ст.201 ПК України визначено, що ПН/РК, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної ПН/РК в ЄРПН.

Так, у першому випадку, податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку, податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Таким чином, нормами ПК України (на момент прийняття оспорюваних рішень) чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної судової практики, колегія суддів приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні №16, №17, №18 від 31.07.2017р., подані позивачем є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної фіскальної служби України на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно платіжних доручень №1144 від 18.09.2017р. у розмірі 3200,00 грн. та №83 від 27.11.2017р. у розмірі 3200,00 грн. на загальну суму 6400 грн. 00 коп. (а.с.3,96).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 90, 132, 139, 193, 194, 205, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія «Цитадель» до Державної фіскальної служби України про скасування рішень відповідача №108012/39847145, №108581/39847145 від 21.08.2017р., №111815/39847145 від 22.08.2017р. та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати рішення Державної фіскальної служби України, а саме:

- №111815/39847145 від 22.08.2017р. про відмову у реєстрації податкової накладної №16 від 31.07.2017р.;

- №108012/39847145 від 21.08.2017р. про відмову у реєстрації податкової накладної №17 від 31.07.2017р.;

- №108581/39847145 від 21.08.2017р. про відмову у реєстрації податкової накладної №18 від 31.07.2017р.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська площа,8, ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні №16, №17, №18 від 31.07.2017р., подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Цитадель» (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, Заводський район, тупик Прохідний, буд. 10, оф. 3, ЄДРПОУ 39847145).

Стягнути з бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа,8, ЄДРПОУ 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Цитадель» (51925, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, Заводський район, тупик Прохідний, буд. 10, оф. 3, ЄДРПОУ 39847145) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6400 грн. 00 коп. (шість тисяч чотириста грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження) відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Суддя Суддя С.О. Конєва Н.В. Захарчук-Борисенко М.В. Дєєв