Рішення № 73250736, 12.03.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9563/17

Провадження № 2-а/185/116/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2018 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо призначення йому пенсії за віком, як учаснику бойових дій, та визначення її розміру із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за 2007 рік; зобов'язати відповідача перерахувати йому пенсію за віком, починаючи з 13.06.2017 року, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої зарплати з якої сплачено страхові внески в Україні, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком.

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовує неправомірністю дій відповідача, оскільки, перебуваючи на обліку з 24.11.1994 року, він отримував пенсію у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». 13 червня 2017 року, після досягнення ним пенсійного віку, він звернувся до Павлоградського об'єднаного управління пенсійного фонду України Дніпропетровської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та просив призначити йому пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вимог ст. 40 Закону.

Між тим, відповідачем проведено переведення з одного виду пенсії на інший із залишенням показника середньої заробітної плати в галузях економіки України за 2007 рік. Вважає, що відповідачем ототожнені такі поняття, як перехід та переведення, вид пенсії по Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інші види пенсії за іншими законами. Різниця у вказаних поняттях полягає у тому, що при переведенні з одного виду пенсії на інший застосовується показник заробітної плати, з якого обраховувалась пенсія при призначенні її вперше, а при призначенні пенсії використовується показник середньої заробітної плати за три роки перед призначенням пенсії, тому він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

У судове засідання позивач не з'явився, відповідно до наданої заяви просив розглядати позов за його відсутності та задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також відзив на позов, відповідно до змісту якого позовні вимоги не визнав у повному обсязі та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач невірно трактує норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині первинного призначення пенсії та переведення з одного виду пенсії на інший, як її перерахунку.

Суд, дослідивши в судовому засіданні наявні докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України ограни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 24.11.1994 року отримував пенсію за вислугу років, призначену у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та продовжував працювати.

Після досягнення пенсійного віку позивач 13.06.2017 року звернувся до управління з особистою заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

На підставі його заяви з 13.06.2017 року позивачу Павлоградським об'єднаним була призначена пенсія за віком на загальних умовах із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік - 1197,91 грн. для пенсій, які призначені до 2008 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 р. №327.

Розрахунок пенсії позивачу було здійснено відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в якій зазначено, що перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

Згідно із ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

16.11.20217 року позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок його пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, а саме, за 2014-2016 роки.

Відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії відповідно до зазначених вимог закону, про що повідомив його листом №Ц/421 від 30.11.2017 року.

При вирішенні спору щодо правомірності вказаних дій відповідача суд виходить з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Вказаною статтею передбачено наступні види пенсії: за вислугу років; по інвалідності; по втраті годувальника.

Статтею 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

У разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором.

При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок Державного бюджету.

Проте, на момент призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, він не мав права на жодний інший вид пенсійного забезпечення.

Згідно ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розміри пенсії за вислугу років військовослужбовців залежать від сум грошового забезпечення, тобто, посадовий оклад, надбавка за звання, надбавка за вислугу років на момент звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Тобто, зазначеним Законом не регулюються порядок призначення, розміру та виплати пенсій за вислугу років особам офіцерського складу.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право а призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Станом на день звернення з заявою про призначення пенсії за віком позивач повністю відповідав вимогам, встановленим ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частин першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати(доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Посилання відповідача на вказану норму суд до уваги не приймає, оскільки, застосування показника середньої заробітної плати за 2007 рік суперечить вказаній нормі, так як у ній йдеться про переведення з одного виду на інший вид, у разі застосування показника середньої заробітної плати при нарахуванні попередньої пенсії. Іншими словами вказана норма застосовується до тих видів пенсій, які регулюються саме Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що реалізація права позивача на пенсію на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» проводиться вперше.

Подібна правова позиція була також висловлена Вищим Адміністративним судом України в ухвалах від 26 травня 2015 року № К/800/2756/14, від 03 червня 2015 року № К/800/15619/15 та Верховним Судом України у постанові від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14.

Крім того, після отримання права на пенсію за вислугу років, ОСОБА_1 продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Таким чином, при призначенні позивачеві пенсії за віком на загальних підставах у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_1 має бути розраховано пенсію з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40 даного Закону, із застосуванням показника середньої зарплати з якої сплачено страхові внески в Україні, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016 роки).

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перерахунок пенсії призначається з дня звернення за пенсією з усіма необхідними документами з урахуванням дати звернення до, чи після 15 числа місяця.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо розрахунку пенсії із застосування показника середньої заробітної плати, працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2007 рік, як при переведенні з одного виду пенсії, передбаченого Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на інший, є протиправними.

Позов ОСОБА_1 обґрунтований і підлягає задоволенню, тому з метою захисту порушеного права позивача необхідно зобов'язати відповідача перерахувати ОСОБА_1 призначену пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 13.06.2017 року із застосуванням показника середньої зарплати, з якої сплачено страхові внески в Україні, за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016 роки) та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

Понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору у сумі 640,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 21, 73-77, 139, 241-246, 292-293, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо розрахунку пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, із застосуванням показника середньої заробітної плати, працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2007 рік відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви від 13.06.2017 року про призначення пенсії за віком.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 13.06.2017 року із застосуванням показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески в Україні, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016 роки) та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витрати по сплаті судового збору в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя В.М. Бондаренко