Рішення № 73250675, 03.04.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/13055/17

Провадження № 2/201/616/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

при секретарі - Карнаух І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» про стягнення ненарахованої та недоплаченої суми стипендії та інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ :

14.09.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ДВНЗ «Національний гірничий університет» про стягнення не нарахованої та недоплаченої суми стипендії та інфляційних втрат (а.с. № 3 - 6).

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням уточнень, позивач в позовній заяві посилався на те, що він в 01.09.2012р. був зарахований до складу студентів Національного гірничого університету, прийнятих на навчання за державним замовленням за денною формою навчання поза конкурсом. Позивача було зарахований до цього вищого навчального закладу на пільгових умовах, як дитину шахтаря, який має стаж підземної роботи більше 15 років. Факт наявності підземного стажу роботи батька позивача, більше 15 років надав позивачу право на отримання з вересня 2012р. соціальної стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, відповідно до статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Але навчальний заклад, всупереч вимогам законодавства, на час навчання виплачував позивачу лише академічну стипендію за успішне навчання, значно меншу за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб. Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з університету на його користь ненараховану та невиплачену стипендію, враховуючи інфляційні втрати, за період з вересня 2012р. по грудень 2016р. у розмірі 17 851 грн. 60 коп., а також інфляційні втрати у розмірі 12 499грн.65коп.

21.12.2017р. позивач уточнив свої позовні вимоги в сторону збільшення (а.с. № 64-80).

Від позивача 21.12.2017р. також поштою надійшла заява, в якій він просив 06.02.2018р. розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Крім того, позивач зазначив, що належним відповідачем по справі є - ДВНЗ «Національний гірничий університет», проти залучення співвідповідачем по справі - Міністерство освіти та науки України заперечував (а.с. № 63).

В судове засідання 03.04.2018р. позивач не з'явився, також надав заяву про підтримання позовних вимог з урахуванням їх уточнень та про розгляд справи за його відсутності (а.с. № 107).

Представник відповідача ДВНЗ «Національний гірничий університет» Бровко О.О. (діє за довіреністю від 15.01.2018р. - а.с. № 109) в судове засідання 03.04.2018р. не з'явився, про дату судового засідання була повідомлена належним чином (а.с. № 86). Своєю заявою від 03.04.2018р. представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі поданих суду письмових заперечень 23.11.2017р. та 03.04.2017р. (а.с. № 39-41, 89-91), а також розглянути справу 03.04.2018р. за її відсутності (а.с. № 108).

Раніше, а саме 23.11.2017р. представник відповідача - Бровко О.О. (діє за довіреністю від 19.12.2016р. -а.с. № 37) скерувала до суду клопотання, в якому просила залучити Міністерство освіти та науки України до участі у розгляді цієї справи в якості співвідповідача, а також про застосування строків позовної давності (а.с. № 39 - 41).

Ухвалою суду від 06.02.2018р. (винесена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) представнику відповідача було відмовлено у залученні в якості співвідповідача Міністерства освіти та науки України, оскільки за правилами ч.1 ст. 51 ЦПК України залучення в якості співвідповідача можливо тільки за клопотанням позивача, а позивач такої згоди не дав. Цього ж дня було проведено підготовче засідання та справу призначено для розгляду в судове засідання на 03.04.2018р. (а.с. № 82).

Також цей представник відповідача 23.11.2017р. надала суду письмові заперечення сторони відповідача (а.с. № 44-46), в яких посилалася на те, що ОСОБА_1 не звертався до університету з заявою про проведення та виплату йому різниці між сумою прожиткового мінімуму та академічною стипендією.

Таким чином, на думку сторони відповідача, право позивача не було порушене, оскільки він своєчасно не звертався до університету з заявою про виплату йому стипендії у розмірі прожиткового мінімуму на підставі ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а університет не мав законних підстав для нарахування відповідної стипендії.

Державний ВНЗ «НГУ» є вищим навчальним закладом IV рівня акредитації та є вузом державної форми власності, який фінансується з Державного бюджету України. Кошти на виплату соціальної стипендії до 01.01.2017р. надходили з Міністерства освіти і науки України.

Щорічно, Державний ВНЗ «НГУ» подавав до Міністерства розрахунки стипендіального фонду, в які окремим рядком включається розмір стипендії згідно з вимогами статті 5 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці» у частині гарантованої виплати стипендії особам, батьки яких є шахтарями та мають стаж підземної роботи не менш як 15 років або, які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали інвалідами І або II групи в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. Однак, міністерство їх не фінансує.

Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про вищу освіту» від 01.07.2014р. порядок призначення та розмір стипендії на осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах за рахунок коштів державного бюджету визначаються КМУ. В Постанові КМУ від 12.07.2004р. № 882 «Про питання стипендіального забезпечення» стипендія студентам, батьки яких є шахтарями та які мають стаж підземної роботи не менш як 15 років або які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали інвалідами І або II групи, до 01.01.2017р. не була визначена. В такому випадку цій категорії студентів виплачувалася звичайна академічна стипендія.

Згідно п.п. 1, 5 Порядку призначення і виплати стипендії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2004р. № 882 «Про питання стипендіального забезпечення», розмір академічних стипендій для студентів денної форми навчання вищих навчальних закладів І-ІУ рівня акредитації, визначалась виходячи з установленого Кабінетом Міністрів України розміру мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії з урахуванням типу навчального закладу, умов та напряму навчання, успішності стипендіата.

Відповідно до Постанови КМУ «Про деякі питання стипендіального забезпечення» від 05.03.2008р. № 165 мінімальну ординарну (звичайну) академічну стипендію для студентів вищих навчальних закладів 3 - 4 рівня акредитації, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними рівнями «бакалавр», «спеціаліст» або «магістр» визначено з 01.09.2012р. - у розмірі 730 грн./місяць; 01.09.2015р. - у розмірі 825 грн./місяць. Розмір академічної стипендії, призначеної згідно п. 17 цього Порядку, збільшується на 18 відсотків (мінімальної ординарної (звичайної) академічної стипендії відповідного типу навчального закладу, призначеної згідно з цим Порядком) студентам, які навчаються за відповідними напрямками та спеціальностями, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, затвердженого постановою КМУ від 24.05.1997р. № 507.

Університетом нарахована та виплачена стипендія позивачу в повному обсязі. З 01.01.2017р. вступив в дію Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів, затверджений постановою КМУ № 1045 від 28.12.2016р. «Про деякі питання виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів». Даний Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати соціальних стипендій студентам (курсантам) вищих навчальних закладів, які навчаються за денною формою за державним замовленням. Відповідно до п. 2 Порядку головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.

Згідно п. 4 Порядку право на соціальні стипендії мають студенти (курсанти), які не отримують академічних стипендій, не перебувають на державному утриманні (крім дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також студентів (курсантів) вищого навчального закладу, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків) та не перебувають в академічній відпустці, із числа осіб, батьки яких є шахтарями, що мають стаж підземної роботи не менш як 15 років або загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали інвалідами І або II групи, відповідно до статті 5 ЗУ "Про підвищення престижності шахтарської праці" - протягом трьох років після здобуття загальної середньої освіти.

Для отримання соціальної стипендії студенти (курсанти) повинні звернутися до вищого навчального закладу за місцем їх навчання із заявою та документами, що відповідають вимогам даного Порядку.

Соціальна стипендія призначається на весь період навчання починаючи з місяця звернення за її наданням та виплачується щомісяця в такому розмірі: студентам (курсантам) вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації, які мають право на призначення соціальних стипендій - 1000грн.

Фінансування, порядок виплати та розмір стипендії для студентів з числа осіб, батьки яких є шахтарями, що мають стаж підземної роботи не менш як 15 років врегульовано КМУ лише з 01.01.2017р. Таким чином, порушень прав позивача зі сторони університету в даному випадку не було (а.с. № 44-46).

03.04.2018р. представником відповідача надані додаткові письмові заперечення проти позову, в яких представник просив в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. № 89-91).

Пунктом 9 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ від 03.10.2017р., який набрав чинності з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України ухвалити рішення в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Підстав для винесення по справі заочного рішення суду відповідно до ст. 280 ЦПК України не вбачається, оскільки відповідач надав суду свої письмові заперечення проти позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши позиції сторін, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014р. № 1556-VII (з наступними змінами та доповненнями), особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, мають право на отримання стипендій у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008р. № 345-VI, шахтарі, які мають стаж підземної роботи не менш як три роки, а також протягом трьох років після здобуття загальної середньої освіти особи, батьки яких є шахтарями та які мають стаж підземної роботи не менш як 15 років або які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали інвалідами I або II групи, зараховуються поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Судом встановлено, що з 01.09.2012р. ОСОБА_1 був зарахований до складу студентів Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет», прийнятих на навчання за державним замовленням за денною формою навчання поза конкурсом.

ОСОБА_1 був зарахований до цього вищого навчального закладу на пільгових умовах, як дитина шахтаря, який має стаж підземної роботи більше 15 років. Даний факт не оспорюється сторонами, а тому на підставі ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Відповідач обумовлені вище факти не спростовує, а отже, ці обставини в силу ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014р. № 1556-VII особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, мають право на отримання стипендій у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 цього ж Закону України «Про вищу освіту» особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання, можуть отримувати інші стипендії, призначені фізичними (юридичними) особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008р. № 345-V1, шахтарі, які мають стаж підземної роботи не менш як три роки, діти, батьки яких є шахтарями та які мають стаж підземної роботи не менш як 15 років або які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали інвалідами I або II групи, зараховуються поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач був зарахований до Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» поза конкурсом та відповідно до наданих пільгових документів, як дитина, батько якої має стаж підземної роботи не менш як п'ятнадцять років, відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

У зв'язку з чим та у відповідності до вимог норми ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», позивач має право на отримання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, встановлених законом для працездатних осіб.

З огляду на те, що ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (в редакції від 05.07.2012р.), передбачено що особам, батьки яких є шахтарями та які мають стаж підземної роботи, не менш як 15 років, гарантовано виплату за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, то суд вважає дії відповідача щодо відмови в нарахування стипендії саме в цьому розмірі неправомірними, оскільки вони ґрунтуються на зробленому хибному висновку.

Заперечення представника відповідача щодо відмови в задоволенні позову з тих підстав, що розмір стипендії цьому студенту визначено з урахуванням п. 1, п. 5 «Порядку призначення та виплати стипендії»? затвердженого Постановою КМУ № 882 від 12.07.2004р., п. 17 Порядку (з урахуванням постанови КМУ № 507 від 24.05.1997р.), Постанови КМУ № 165 від 05.03.2008р., тобто вона і так є підвищеною на 18% від ординарної, а тому виплата позивачу стипендії у встановленому Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» розмірі не передбачена, суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Таким чином, Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008р. № 345-V1 має вищу юридичну силу ніж Постанова КМУ від 12.07.2004р. № 882 про затвердження «Порядку призначення і виплати стипендії», Постанови КМУ від 05.03.2008р. № 165, а невнесення відповідних змін до Постанов КМУ після прийняття Закону України не є підставою для порушення прав позивача на отримання стипендії у розмірі, встановленому Законом.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи, а з огляду на те, що на день винесення рішення редакція ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» не змінена та не виключена із Закону, то ОСОБА_1 має право на призначення йому стипендії у розмірі, визначеному Законом, тобто у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Посилання відповідача на те, що Бюджетом України на 2014-2016р.р. не передбачено коштів на виконання вимог ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» суд також оцінює критично, оскільки обов'язок Держави, передбачений Законом щодо виплати стипендії в певному розмірі не може ставитися у залежність до наявності у бюджеті коштів.

Крім того, відповідач проти прав позивача щодо отримання стипендії з урахуванням норми ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» не заперечує, посилається лише на те, що позивач мав звернутися до університету з відповідною заявою про виплату йому стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, проте дані заперечення представника відповідача суд оцінює критично.

Отже, вирішуючи позовні вимоги в частині визначення періоду, за який має бути стягнута з відповідача на користь позивача недоплачена стипендія з урахуванням інфляційних втрат, встановлено, що позивач заявив вимоги в межах строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З пояснень позивача викладених в уточненій позовній заяві (а.с. № 64-66) вбачається, що він дізнався про недоплату стипендії після закінчення навчання та звернення до закладу із запитом про надання довідки про виплачені йому стипендії, яка датована 19.05.2017р. (а.с. № 7-8, 9), а тому саме з цього часу повинен починатись перебіг позовної давності по пред'явленню позову.

Трирічний термін пред'явлення позову за увесь період навчання у вищому навчальному закладі для позивача слід відраховувати з 19.05.2017р. і наперед, тобто позов з боку ОСОБА_1 повинно було бути пред'явлено до 19.05.2020р., що позивач і зробив, подавши позов 14.09.2017р.

Отже, думка представника відповідача, що позивач пропустив строк пред'явлення вимоги за період вересня 2012р. по травень 2014р., є помилковим.

По цьому питанню є відповідна судова практика (а.с. № 28-29).

Таким чином, сума недоплаченої стипендії відповідно до розрахунку позивача, з яким суд погоджується, за період з вересня 2012р. по грудень 2016р. складає 17 851 грн.60коп. (а.с. № 67).

Сума інфляційних втрат відповідно до розрахунку позивача, з яким суд погоджується, за вказаний період складає 12 499грн.65коп. та сума 3% річних складає 1 534грн.19коп. (а.с. № 68-80).

Таким чином, загальна сума ненарахованої та невиплаченої стипендії, разом з інфляційними втратами та 3% річних складає 31 885 грн. 44 коп.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, а саме на загальну суму 31 885 грн. 44 коп., оскільки останні є законними та обґрунтованими.

Оговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням результату розгляду справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704грн.80коп.(640 грн. + 64грн.80коп. - а.с. № 2, 84).

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 62 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014р. (зі змінами та доповненнями), ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008р. № 345-VI, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017р.), суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» про стягнення ненарахованої та недоплаченої суми стипендії та інфляційних втрат - задовольнити.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» (ідентифікаційний код за СДРПОУ 02070743, що знаходиться за адресою: 49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.19) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП:НОМЕР_1) ненараховану та невиплачену стипендію, з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, за період з вересня 2012р. по грудень 2016р. включно у розмірі 31 885 грн.44 коп. (тридцять одну тисячу вісімсот вісімдесят п'ять грн. 44 коп.), з яких недоплачена стипендія - 17 851 грн.60 коп., 3 % річні - 1 534грн.19коп. та інфляційні втрати в розмірі 12 499 грн.65 коп.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704грн.80коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Суддя : Ткаченко Н.В.