Постанова № 73250669, 02.04.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/17794/17

Провадження №2-а/201/37/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Ткаченко Н.В.

при секретарі - Карнаух І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 06.12.2017р. звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 27.11.2017р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 165-1 КУпАП.

В обґрунтування позову позивач у своєму позові зазначав, що оскаржувана постанова прийнята головним державним ревізором-інспектором відділу податкового супроводження підприємств машинобудування та інших галузей ДУ Офісу великих платників податків ДФС України Лободою Е.С. за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Дніпроважмаш», оформленої актом від 20.10.2017р. № 136/28-10-46-08-00168076 з питання правомірності зменшення суми єдиного внеску. Порушення полягає у виправленні помилки, допущеної у попередніх звітних періодах, у звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за листопад 2015р.

Проведення перевірки і складання протоколу здійснювалося у м. Дніпрі, а розгляд справи відбувався у м. Києві, у зв'язку із чим позивач не був присутнім при розгляді справи, а постанову отримав поштою 04.12.2017р. листом від 29.11.2017р., що надійшов за адресою ПАТ «Дніпроважмаш».

Позивач вважає постанову незаконною і такою, що прийнята з порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Не погоджується із висновком податкового органу про порушення підприємством вимог п. 1 ч. 2 ст. 6, 9-5 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі декларування пільгових коефіцієнтів зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у 2015 році уточненою звітністю. Зазначає, що податковим законодавством не передбачено прямої заборони виправляти у наступному звітному періоді помилку щодо застосування понижуючого коефіцієнту у попередніх періодах.

За результатами перевірки контролюючим органом прийнято рішення № 0010104608 від 02.11.2017р. про застосування до ПАТ «Дніпроважмаш» штрафних санкцій і отримано вимогу № Ю-0010114608 від 02.11.2017р. про сплату боргу. ПАТ «Дніпроважмаш» оскаржило це рішення до Державної фіскальної служби України і на момент винесення оскаржуваної постанови тривала процедура оскарження рішення, а тому були відсутні підстави для висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 165-1 КУпАП.

Окрім того, позивач вважає, що сплинув строк притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений статтею 38 КУпАП, з огляду на те, що події, які стали підставою для перевірки мали місце у грудні 2015р., а підставою виявлення порушення стало подання уточнюючого документу за листопад 2015р.

Крім того, ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Правопорушення вчинено у м. Дніпрі по вул. Сухий Острів, 3, але справа розглянута у м. Києві.

Враховуючи викладене, просить постанову скасувати у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 16.02.2018р. надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, за участю його адвоката ОСОБА_3, з яким він уклав угоду (а.с. № 42,43-44).

Представник позивача - адвокат ОСОБА_3 (діє на підставі ордеру від 20.02.2018р. і договору від 01.12.2017р. - а.с. № 43, 44) 02.04.2018р. надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав і просив суд їх задовольнити, а також просив справу розглядати за його відсутності та без фіксації судового процесу технічними засобами (а.с. № 60).

Представник відповідача - Офісу великих платників податків ДФС України в судові засідання по справі, які призначалися на 20.02.2018р. та 02.04.2018р., двічі не з,явився, про дату судового розгляду кожного разу був повідомлений належним чином (а.с. № 37, 49).

Заявою від 19.02.2018р. (надійшла на е/пошту суду) представник відповідача - ОСОБА_5. (діє за довіреністю від 11.01.2018р.- а.с. № 40) просила судове засідання, яке призначено на 22.02.2018р.. відкласти по причині відрядження спеціаліста, який супроводжує справу (а.с. № 38-39).

Поштою 22.02.2018р. інший представник відповідача - ОСОБА_5 (діє за довіреністю від 22.01.2018р.- а.с. № 58 ) надіслала суду письмовий відзив на позов (а.с. № 54-56), в якому зазначила, що під час документальної невиїзної перевірки ПАТ «Дніпроважмаш» з питання правомірності зменшення суми єдиного внеску у зв'язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах у звіті за листопад 2015р., за результатами якої складено акт перевірки від 20.10.2016р. №136/28-10-46-08-00168076, виявлено, що ПАТ «Дніпроважмаш» внаслідок подання до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ТУ ДФС у Дніпропетровській області Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового зобов'язання, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за листопад 2015р., яким самостійно проведено коригування у рядку 7 таблиці 1 додатку 4, зменшено суму єдиного внеску у зв'язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах на 1 925 894,33 грн.

Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначений Законом України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015р. за №508/26953 (у редакції наказу від 28.03.2016р. №393).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Згідно із п. 9-5 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 2464-VI, по 31.12.2015р. при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої ст. 8 Закону № 2464-VI для роботодавців, застосовується з коефіцієнтом, якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014р. в розрахунку на одну застраховану особу;

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік;

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відс. середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014р. Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464-VI.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закон № 2464-VI нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону).

Крім того, відповідно до пп. 3 п. 3 розділу IV Інструкції № 449, якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, нараховані суми включаються до заробітної плати того місяця, у якому були здійснені нарахування.

Отже, якщо роботодавцем виконуються одночасно усі умови, передбачені п. 9-5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, у тому числі у разі нарахування заробітної плати за попередні періоди, то такий роботодавець може скористатися правом щодо застосування коефіцієнта до розміру єдиного внеску. У разі застосування коефіцієнта платник єдиного внеску зазначає про це в звіті.

Отже, оскільки обчислення коефіцієнта здійснюється платником самостійно щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів із зазначенням обов'язкових реквізитів, зокрема щодо коефіцієнта, та відповідальними за правильність і достовірність заповнення звіту є страхувальник, яким не було заповнено у звітному місяці обов'язкових реквізитів, зокрема щодо коефіцієнта, перерахунок єдиного внеску за минулий період з метою застосування понижуючого коефіцієнта не здійснюється.

Таким чином, в ході перевірки встановлено порушення ПАТ «Дніпроважмаш» п. 1 ч,2 ст.6 Закону №2464-VI та абз.1 пп.1 п. 3 розд. 4 Інструкції №449, що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за листопад 2015р. на суму 1 925 894,33 грн. внаслідок неправомірного виправлення помилки по застосуванню понижуючого коефіцієнта за попередні звітні періоди,

ОСОБА_1 згідно наказу від 02.08.2011р. №2170к є головою правління - генеральним директором ПАТ «Дніпроважмаш», а тому на підставі ст. 165-1 КУпАП, як посадова особа підприємства несе відповідальність за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Листом Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС від 03.11.2017р. №56660/10/28-10-46-08-09 ОСОБА_1 повідомлено, що актом перевірки №136/28-10-46-08-00168076 від 20.10.2017р. встановлено заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за листопад 2015р. на суму 1 925 894,33 грн., за що він несе відповідальність за ч. 1 ст. 165-1 КУпАП і стосовно ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення ч. 1 ст. 165-1 КУпАП.

Для складання ознайомлення, підписання та отримання протоколу та надання пояснень ОСОБА_1 запрошено на 13.11.2017р. о 11-00 год. до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС за адресою: м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 57, кім. 223. Протокол від 13.11.2017р. №83/28-10-46-08-19 складено та вручено ОСОБА_1 того ж дня.

Листом Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС від 13.11.2017р. №58064/10/28-10-46-08-09 ОСОБА_1 запрошено на засідання комісії з розгляду адміністративної справи на 27.11.2017р. (в зручний для нього час, попередньо узгодивши телефоном 778-45-83, 778-45-87), в приміщенні Офісу великих платників податків ДФС за адресою: 04119 м, Київ, вул. Дегтярівська, 6.11Г.

У зв'язку з неявкою позивача засідання комісії з розгляду адміністративної справи відбулося 27.11.2017р. без участі ОСОБА_1 За результатами розгляду справи заступником начальника Офісу великих платників податків ДФС Лепетюком О.В. прийнято рішення про накладення адміністративного стягнення за порушенням ч. 1 ст. 165-1 КУпАП у вигляді штрафу 680грн. Постанову надіслано поштою.

Відповідач не погоджується із порушенням строків притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки правопорушення вчинене у період з 01.11.2015р. по 30.11.2015р. і є триваючим. Виявлене воно актом перевірки від 20.10.2017р. №136/28-10-46-08-00168076. Таким чином, граничний термін притягнення до адміністративної відповідальності є 20.12.2017р. Постанова прийнята 27.11.2017р., тобто в межах строку.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просила у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

В судове засідання по справі, яке було призначено на 02.04.2018р., представники відповідача не з,явилися, про дату судового засідання сторона відповідача була повідомлена належним чином (а.с. № 49), про причини неявки суд не сповістила.

З урахуванням заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності та повторної неявки представника відповідача, суд на підставі ст. 205, та ч.4 ст. 229 КАС України розглянув адміністративний позов 02.04.2018р. за відсутності сторін (їх представників) та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши позиції сторін, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 та п.79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України, наказу від 04.10.2017р. №2194 проведена документальна невиїзна перевірка ПАТ «Дніпроважмаш» з питання правомірності зменшення суми єдиного внеску у зв'язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах у звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за листопад 2015р., за результатами якої складено акт перевірки від 20.10.2016р. №136/28-10-46-08-00168076 (а.с. № 14 - 17).

Як вбачається з акту документальної позапланової невиїзної перевірки, ПАТ «Дніпроважмаш» надано до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ТУ ДФС у Дніпропетровській області Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового зобов'язання, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за листопад 2015р. (вх. 18.12.15 №1527135702).

Перевіркою встановлено, що підприємство у звіті самостійно проведено коригування у рядку 7 таблиці 1 додатку 4 у бік зменшення суми єдиного внеску у зв'язку з виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах на суму 1 925 894,33 грн.

Згідно пояснень підприємства, наданих листом від 03.03.2017р. № 65-39, зменшення відбулося внаслідок застосування понижуючого коефіцієнту у вересні, жовтні 2015р., який помилково не був відображеній у звітах за ці періоди.

За позицією контролюючого органу, викладеною в акті, таке уточнення є неприпустимим, з огляду на порушення порядку і підстав відображення у податковій звітності єдиного внеску, зокрема, з понижуючим коефіцієнтом.

Як відзначено в акті, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону Законом України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464-VI), обчислення єдиного внеску здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Згідно із п. 9-5 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, до 31 грудня 2015р. при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої ст. 8 Закону № 2464-VI для роботодавців, застосовується з коефіцієнтом, якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014р. в розрахунку на одну застраховану особу;

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за2014р.;

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200% середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014р. Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464-VI.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464-VI нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону).

Крім того, відповідно до пп. 3 п. 3 розділу IV Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015р. за №508/26953 (у редакції наказу від 28.03.2016р. №393) (надалі - Інструкції № 449), якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, нараховані суми включаються до заробітної плати того місяця, у якому були здійснені нарахування.

Отже, якщо роботодавець нараховує заробітну плату за попередні періоди, то він може скористатися правом на застосування коефіцієнта до розміру єдиного внеску і у разі його застосування зазначає про це в звіті.

Оскільки обчислення коефіцієнта здійснюється платником самостійно щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів із зазначенням обов'язкових реквізитів, зокрема щодо коефіцієнта, та відповідальними за правильність і достовірність заповнення звіту є страхувальник, яким не було заповнено у звітному місяці обов'язкових реквізитів, зокрема щодо коефіцієнта, перерахунок єдиного внеску за минулий період з метою застосування понижуючого коефіцієнта не здійснюється.

Контролюючим органом зроблено висновок про порушення ПАТ «Дніпроважмаш» вимог п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VIі абз. 1 пп.1 п. 3 розд. 4 Інструкції № 449, що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за листопад 2015р. на суму 1 925 894,33 грн. внаслідок неправомірного виправлення помилки по застосуванню понижуючого коефіцієнта за попередні звітні періоди.

ПАТ «Дніпроважмаш» були надані заперечення на акт перевірки, підписані головою правління - генеральним директором ОСОБА_1, у яких зазначено, що з урахуванням дотримання підприємством вимог п. 9-5 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону № 2464-VI стосовно бази нарахування, середнього платежу на одну особу і кількості застрахованих осіб, оскільки це не ставиться під сумнів контролюючим органом під час перевірки, підприємством помилково не застосовано у звітах за вересень і жовтень 2015р. понижуючих коефіцієнтів (у вересні 0,748, у жовтні 0,811), хоча законом це дозволялося робити до грудня 2015р.

Скориставшись правом на надання виправленої звітності, підприємство виправило помилку у звітах за вересень і жовтень 2015р. із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, оскільки Податковим кодексом України і Інструкцією № 449 не заборонено вносити такі виправлення.

Як видно з листа відповідача від 31.10.2017р. № 55970/10/25-10-46-08-09 (а.с. № 24 - 26), заперечення як такі, що підтверджують правильність дій підприємства, враховані не були і за результатами перевірки ПАТ «Дніпроважмаш» нарахована недоїмка в сумі 1 925 894,33 грн., в результаті чого контролюючим органом прийнято рішення № 0010104608 від 02.11.2017р. про застосування до ПАТ «Дніпроважмаш» штрафних санкцій і направлена вимога № Ю-0010114608 від 02.11.2017р. про сплату боргу (а.с. № 27, 28).

Відповідно до ст. 165-1 КУпАП посадові особи несуть адміністративну відповідальність за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як видно з матеріалів справи відносно ОСОБА_1, який є головою правління - генеральним директором ПАТ «Дніпроважмаш», складено протокол № 83/28-10-46-08-19 від 13.11.2017р. про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 165-1 КУпАП (а.с. № 9, 10).

Як зазначено в протоколі, правопорушення є триваючим, тривало з 01.11.2015р. до 30.11.2015р., а виявлено актом перевірки 20.10.2017р.

Протокол підписаний відповідачем із запереченнями від 13.11.2017р., в яких він виклав аналогічні доводи з приводу відсутності правопорушення (а.с. № 11 - 13).

Як вказав відповідач у своїх запереченнях, Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків ДФС своїм листом від 13.11.2017р. №58064/10/28-10-46-08-09 запросило його на засідання комісії з розгляду адміністративної справи за протоколом на 27.11.2017р. (в зручний для нього час, попередньо узгодивши за телефоном) у приміщенні Офісу за адресою: 04119 м. Київ, вул. Дегтярівська, 6.11Г.

Але отримання цього листа позивачем заперечується.

В зв'язку з неявкою ОСОБА_1 засідання комісії з розгляду протоколу відбулося 27.11.2017р. без його участі, за результатами якого заступником начальника Офісу великих платників податків ДФС Лепетюком О.В. прийнято рішення про накладення адміністративного стягнення за порушенням ч. 1 ст. 165-1 КУпАП у вигляді штрафу 680грн.

З приводу наявності спірних правовідносин між сторонами з приводу застосування норм п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 9-5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI і абз. 1 пп.1 п. 3 розд. 4 Інструкції № 449, суд зазначає про таке.

Пунктом 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відсутність права на застосування понижуючих коефіцієнтів у вересні і жовтні 2015р. не виявлене під час перевірки і не оспорювалося податковим органом (у вересні 0,748, у жовтні 0,811). Позивачем було реалізовано передбачене законом право на зменшення навантаження на фонд оплати праці шляхом застосування понижуючого коефіцієнту до розміру належного до слати єдиного внеску.

Стосовно правових підстав виправлення виявлених помилок у попередній звітності, суд зазначає, що таке право передбачене розділом V Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015р. № 435, та рядками 6 та 7 таблиці 1 звіту про нарахування єдиного внеску.

При цьому, жодною нормою законодавства не встановлено заборони застосування понижуючого коефіцієнту за минулі періоди, у разі його помилкового незастосування в таких періодах, шляхом виправлення помилки при поданні наступної звітності.

Позбавлення платника, який відповідає усім передбаченим законом умовам, права на застування понижуючого коефіцієнту, становило б надмірне втручання в його інтереси і не відповідало б необхідності дотримання справедливого балансу між передбаченим законом правом та державними інтересами в частині адміністрування єдиного внеску.

З огляду на викладене, суд вважає, що в межах спірних правовідносин підприємством ПАТ «Дніпроважмаш» не порушені приписи п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 9-5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI і абз. 1 пп.1 п. 3 розд. 4 Інструкції № 449, а тому в діях його посадової особи - генерального директора ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 165-1 КУпАП.

Суд вважає за необхідне зауважити, що позиція податкового органу про наявність триваючого правопорушення за період з 01.11.2015р. до 30.11.2015р. є необґрунтованою.

У зазначений період порушення взагалі відсутнє, оскільки застосування понижуючого коефіцієнта є правом, а не обов'язком платника податків. З огляду на наявність права на подання уточненої звітності, не можна вважати, що має місце факт виявлення правопорушення актом перевірки від 20.10.2017р. за відсутністю правопорушення як такого. Як наслідок, не можуть бути застосовані і строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Відповідно до вимог процесуального закону, докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, компетентними органами та в установленому порядку, а належними - якщо вони підтверджують факт даного адміністративного проступку.

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідачем на надано доказів того, що справа позивача була розглянута за наявності повідомлення позивача належним чином про місце, дату і час її розгляду у відповідності до вимог ст. 277-2 КУпАП, згідно якої повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

В силу ст.ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Тим самим, розгляд справи і винесення постанови без участі особи, яка притягається до відповідальності, є позбавленням його права бути вислуханим, надавати пояснення, наводити додаткові аргументи (ст.ст. 251, 279, 281 КУпАП). Тому розгляд справи був необ'єктивним і відтак незаконним.

Відповідно до ч. 2 ст.6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірна поведінка контролюючого органу порушує приписи ч. 2 ст. 19 Конституції України, права та інтереси позивача, що свідчить про безпідставність застосування до нього адміністративної відповідальності спірною постановою.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Стосовно зауважень позивача, що справа розглянута із порушенням правил щодо місця розгляду , встановлених ст. 276 КУпАП (не в м. Дніпрі, а в м. Києві), суд зазначає, що словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення» не є тотожними та мають різне цільове спрямування.

Вказане вбачається з Рішення Конституційного суду України від 26.05.2015р. № 5-рп\2015 , в якому зазначено, що положення частини першої статті 276 КУпАП, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення».

Відповідно до ст. 234-2 КУпАП органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку приймання готівки для подальшого її переказу (стаття 163-13), порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15), ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1), порушенням порядку припинення юридичної особи (частини третя - шоста статті 166-6), перешкоджанням уповноваженим особам органів доходів і зборів у проведенні перевірок (стаття 188-23).

Від імені органів доходів і зборів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники органів доходів і зборів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи.

Офіс великих платників податків ДФС відповідно до свого Положення, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 09.05.2017р. № 529 є територіальною одиницею Державної фіскальної служби України. Остання є центральним органом виконавчої влади згідно із Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014р. № 236, юрисдикція якого поширюється за Законом України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011р. № 3166-VI на всю територію держави.

Юридичною адрескою Офісу великих платників податків ДФС є: 04119, м. Київ, Дегтярівська, 11 г.

Як видно із постанови, вона прийнята заступником начальника Офісу великих платників податків ДФС, тобто розгляд справи здійснено посадовою особою органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, що відповідає вимогам ст. 234-2 КУпАП. Однак зазначене, не спростовує наявність порушення відповідача в частині неналежного повідомлення відповідача про час і місце її розгляду.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України та приймаючи до уваги задоволення адміністративного позову та ті обставини, що позивач за законом був звільнений від сплати судового збору при подачі позову, суд вважає, що судові витрати по справі по сплаті судового збору з відповідача на користь держави слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 640грн. (за ставками судового збору на 2017р., оскільки позов подано 06.12.2017р.)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, Законом України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015р. за №508/26953 (у редакції наказу від 28.03.2016р. №393).ст.ст. 234-2, 247, 258, 276, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 5-9, 72, 77, 139, 205, ч. 4 ст. 229, 241-246, 286 КАС України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову від 27.11.2017р. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 165-1 КУпАП, винесену заступником начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України Лепетюком Олександром Васильовичем - скасувати.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати по оплаті судового збору в сумі 640 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Н.В. Ткаченко