Рішення № 73250214, 04.04.2018, Кельменецький районний суд Чернівецької області

04.04.2018

Справа №717/214/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2018 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.

за участі секретаря: Тихоненко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці цивільну справу за позовом Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області, в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2, до ОСОБА_3, про відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів.

Перший заступник голови Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області ОСОБА_4 подав до Кельменецького районного суду позовну заяву у якій просить розглянути позовну заяву по суті позовних вимог та винести рішення, яким відібрати дітей ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, від матері ОСОБА_3 без позбавлення її батьківських прав. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/3 частки її заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення ними повноліття. Перерахування аліментів здійснювати на особисті рахунки дітей у відділенні Державного банку України.

Представник Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області: ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що дійсно залишала дітей самих без догляду. Просить не відбирати у неї дітей.

Представник Кельменецької районної державної адміністрації ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позов та пояснив, що відповідачка є матір’ю малолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Батько дітей ОСОБА_6 зараз знаходиться в місцях позбавлення волі. Діти жили з відповідачкою, однак вона залишала їх без догляду. Відповідачка витрачає допомогу на дітей не за призначенням. Комісією Кельменецької районної державної адміністрації визнано стан виконання відповідачкою своїх батьківських обов’язків незадовільним. Зараз ОСОБА_1 у зв’язку із вадами слуху знаходиться в спецшколі, а ОСОБА_2 знаходиться в будинку дитини.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 є матір’ю малолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказані обставини стверджуються копіями свідоцтв про народження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Відповідачка ОСОБА_3 не створила належні умови для проживання дітей, безвідповідально ставиться до виховання дітей. А саме ОСОБА_3 неодноразово залишала дітей без догляду, не забезпечувала дітям нормальне харчування та санітарні умови, внаслідок чого діти були голодні та брудні. Вказані обставини стверджуються показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 , постановами Кельменецького районного суду по справах про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень передбачених ч.1 ст. 184 КУпАП, актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім’ї ОСОБА_3 від 11 січня 2018 року.

Таким чином, ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.

Суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю.

У преамбулі Конвенції ООН про права дитини визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння. Зазначене положення також закріплено у ст. 11 Закону України „Про охорону дитинства”, якою сім'я визнається природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і яка несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню.

Згідно до ст. 150 СК України, батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов’язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини (далі -Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Статтею 9 Конвенції визначено, що держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину. Згідно ст. 12 Конвенції держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Відповідно до ст. 18 Конвенції , батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю. Ті обставини, що відповідачка не створила належних умов для поживання дітей, не виконує своїх батьківських обов’язків, є виключними обставинами, які дають підстави для відібрання дітей.

Статтею 170 Сімейного кодексу України передбачено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров’я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Згідно до пунктів 2-5 статті 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Враховуючи наведе, суд вважає, що дітей слід відібрати від відповідачки і передати Кельменецькій районній державній адміністрації як органові опіки та піклування.

Згідно до ч.4 ст.170 Сімейного кодексу України, при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Відповідно статті 180 СК України відповідачка зобов'язана утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідачка не утримує дітей і таким чином порушує їх права.

Згідно до ст. 181 СК України , за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує

1) стан здоров'я та матеріальне становище дітей;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

Суд також враховує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про державний бюджет України на 2018 рік” прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років з 1 січня 2018 року складає 1492 гривні, прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2018 року складає 1860 гривень.

В порушення вимог ЦПК України відповідачка не надала суду жодного доказу, які б підтверджували ту обставину, що вона на належному рівні виконує свої батьківські обов’язки та матеріально утримує дітей, забезпечує їх відповідно до частки своїх батьківських обов'язків, передбачених ст.ст. 141, 150 Сімейного кодексу України.

Суд вважає, що з відповідачки на користь кожної з дітей слід стягнути аліменти у розмірі 1/6 частки її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця. Такий розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Згідно до частини 3 статті 193 Сімейного кодексу України, за рішенням суду аліменти на дитину, яка перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Враховуючи наведене, аліменти стягнуті із відповідачки слід перераховувати на особисті рахунки дітей у відділенні Державного ощадного банку України.

Згідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

При визначенні часу з якого слід стягувати аліменти суд враховує, що заява надійшла до суду 16 лютого 2018 року.

Суд також вважає, що слід допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази, які б стверджували розмір заробітної плати відповідачки, суд вважає, що слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дітей в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини.

На підставі ст. ст. 164, 170, 180, 181, 191,193 СК України, керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Кельменецької районної державної адміністрації Чернівецької області, яка розташована в смт. Кельменці Кельменецького району Чернівецької області, площа Центральна, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21422840, в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які живуть в смт. Кельменці Кельменецького району Чернівецької області, вулиця Миру, будинок 20, до ОСОБА_3, жительки смт. Кельменці Кельменецького району Чернівецької області вулиця Миру, 20, паспорт громадянки України №001497450, про відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Відібрати дітей ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 від матері ОСОБА_3, без позбавлення її батьківських прав.

Передати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 Кельменецькій районній державній адміністрації як органу опіки та піклування.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, аліменти на утримання ОСОБА_1, в розмірі 1/6 частки її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, і до досягнення ОСОБА_1 повноліття. Аліменти перераховувати на особистий рахунок ОСОБА_1 у відділенні Державного ощадного банку України.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, аліменти на утримання ОСОБА_2, в розмірі 1/6 частки її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, і до досягнення ОСОБА_2 повноліття. Аліменти перераховувати на особистий рахунок ОСОБА_2 у відділенні Державного ощадного банку України.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів з ОСОБА_3 в межах суми платежу за один місяць в розмірі 1676 (одна тисяча шістсот сімдесят шість) гривень.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави 1409 (одну тисячу чотириста дев’ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернівецької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи через Кельменецький районний суд Чернівецької області.

Повне судове рішення складено 06 квітня 2018 року.

Суддя: