Постанова № 73249270, 26.03.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 281/667/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"26" березня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря Кошиль О.Ю.,

представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від "27" жовтня 2017 р. (судове рішення ухвалене суддею Свинченко Г.Д. в смт. Лугини), у справі за позовом ОСОБА_2 до Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії , -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати бездіяльність Овруцького об'єднаного УПФ України в Житомирській області, щодо невиконання постанови Лугинського районного суду Житомирської області у справі №2а/0612/4655/11-а протиправною; зобов'язати Овруцьке об'єднане УПФ України в Житомирській області зробити перерахунок та виплачувати їй пенсію згідно постанови Лугинського районного суду Житомирської області у справі №2а/0612/4655/11 від 10.11.2011 року, починаючи з 01.01.2011 року; зобов'язати Овруцьке об'єднане УПФ України в Житомирській області сплатити суму боргу по сплаті пенсії починаючи з 01.01.2011 в сумі 832227 грн., а також з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів у сумі 1305202 грн.

Згідно заяви про зміну позовних вимог позивачка просила зробити перерахунок та виплачувати їй пенсію згідно постанови Лугинського районного суду Житомирської області у справі №2а/0612/4655/11 від 10.11.2011 року, починаючи з 01.01.2011 року; зобов'язати Овруцьке об'єднане УПФ України в Житомирській області сплатити суму боргу по сплаті пенсії, починаючи з 01.01.2011 в сумі 832227 грн.

Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 27.10.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права та ухвалити нове, яким задовольнити її позовну заяву.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 10.11.2011 року Лугинським районним судом Житомирської області у справі №2а/0612/4655/11-а прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено:

визнано дії відповідача - управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду заподіяної здоров'ю, передбаченої ч.1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1, передбаченої ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправними;

зобов'язано УПФ України в Лугинському районі провести перерахунок та виплачувати ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду заподіяної здоров'ю, передбаченої ч.1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням ч.3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" або до зміни статусу позивача, починаючи з 01.01.2011 року;

зобов'язано УПФ України в Лугинському районі провести перерахунок та виплачувати ОСОБА_2 державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1, передбаченої ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням ч.3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" або до зміни статусу позивача, починаючи з 01.01.2011 року.

В свою чергу, УПФУ в Лугинському районі Житомирської області було проведено перерахунок ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду заподіяної здоров'ю, передбаченої ч.1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1, передбаченої ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вважаючи що відповідач належним чином не зробив перерахунок відповідно вказаного рішення суду, ОСОБА_2 звернулася до Урядової гарячої лінії ГУ ПФ України в Житомирській області з питання виконання рішення суду.

Листом ГУ ПФ України в Житомирській області від 15.08.2017 року №857/п-7 повідомлено, що постанова Лугинського районного суду Житомирської області від 10.11.2011 у справі №2а/0612/4655/11 виконана в повному обсязі та здійснено ОСОБА_2 перерахунок пенсії відповідно до ч. 1 ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а погашення заборгованості за рішенням суду здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Із заперечень на позовну заяву слідує, що судове рішення відповідачем було виконано по 22.07.2011 року включно.

Вважаючи такі дії протиправними позивач звернулася з даним позовом до суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, колегія суддів, з урахуванням доводів апеляційної скарги, прийшла до таких висновків.

14.06.2011 року Верховною Радою прийнято закон №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19.06.2011 року.

Пунктом 7 ч.1 цього закону "Прикінцеві положення" закону "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено п.4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення ст.ст.39, 50, 51, 52, 54 закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.6 закону "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст.14, 22, 37 та ч.3 ст.43 закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду на 2011 рік.

З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів.

На виконання вимог закону від 14.06.2011 р. №3491-VI "Про внесення змін до закону "Про Державний бюджет України на 2011 рік" 06.07.2011 р. Кабінетом Міністрів прийнято постанову №745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23.07.2011 року.

З огляду на викладене, до набрання чинності зазначеною постановою КМ, тобто до 23.07.2011 р., застосуванню підлягають положення ст.ст.39, 50, 51, 52, 54 закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.6 закону "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст.14, 22, 37 та ч.3 ст.43 закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

З 23 липня 2011 року правомірність дій суб'єктів владних повноважень у зазначених категоріях справ перевірялась на відповідність вимогам закону "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та постанови КМ від 06.07.2011 року №745.

Крім того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" також було передбачено перерахунок пенсій призначених відповідно до закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Разом з тим, як вбачається з рішення Лугинського районного суду Житомирської області у справі №2а/0612/4655/11-а від 10.11.2011 року, воно прийнято у скороченому провадженні. Зазначене рішення не містить мотивувальної частини.

На час ухвалення цього судового рішення вже була чинна Постанова КМУ від 06.07.2011 року №745.

Тим не менш, постановляючи судове рішення 01.11.2011 року, суд не обмежив обов'язок здійснити перерахунок пенсії позивачці до будь-якої дати, в тому числі до 23.07.2011 року.

У рішенні суд першої інстанції зазначив, що обов'язок виплачувати позивачці пенсії лежить починаючи з 01.01.2011 року та до "або зміни статусу позивача".

Крім того, зазначене судове рішення переглядалося в апеляційному порядку і суд апеляційної інстанції залишив його без змін ухвалою від 14.09.2012 року. Тобто і судом апеляційної інстанції не було обмежено обов'язку здійснювати перерахунок пенсії позивачці будь-якою датою. Хоча на час ухвалення відповідної ухвали вже була чинна Постанова Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності з 01.01.2012 року.

Згідно ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ч.1 ст.255 КАС України (в редакції до 15.12.2017) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Аналогічна норма міститься в редакції КАСУ, що набрала чинності з 15.12.2017 року. Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов'язковість рішень суду полягає у тому, що вони не можуть бути скасовані або змінені будь-якими адміністративними або державними органами, громадськими організаціями тощо та їх посадовими чи службовими особами; ці органи та особи не можуть винести іншого рішення у цій судовій справі; ці органи та особи не можуть приймати актів, що суперечать рішенню суду, виходячи із припущення про його неправильність; жоден орган, крім вищестоящого суду, не може скасувати рішення суду.

З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач у будь-якому випадку зобов'язаний був виконати судове рішення по день набрання ним законної сили (14.09.2012 року), незалежно від того, що з 23.07.2011 року до спірних правовідносин, на його думку, мали застосовуватися норми зазначених вище постанов Кабінету Міністрів України.

Колегія суддів виходить з презумпції того, що на час ухвалення судового рішення як судом першої інстанції (01.11.2011 року), так і судом апеляційної інстанції (14.09.2012 року) зазначені суди враховували відповідні норми чинного законодавства на відповідні дати.

Щодо обов'язку відповідача виконувати рішення суду з дня, наступного за набранням рішенням законної сили, то колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову у цій частині.

При розгляді справ щодо соціальних виплат судова практика виходила з того, що суди, як правило, відмовляли у задоволенні позовних вимог спрямованих у майбутнє (якщо такі заявлялися), оскільки суд не міг спрогнозувати, яким чином буде діяти відповідна норма Закону щодо розміру пенсій, призначених відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", чи будуть до них вноситися зміни, чи буде відповідач порушувати права позивача тощо.

Також були випадки коли, суд зобов'язував проводити виплати до зміни законодавства або до зміни статусу сторін.

Хоча були і випадки, де суди зобов'язували проводити виплати без обмеження будь-яким строком.

З рішення суду від 01.11.2011 року не можливо встановити однозначно, чи вирішив суд будь-які вимоги позивачки, спрямовані у майбутнє і яким чином.

Фактично про певну спрямованість рішення суду у майбутнє може свідчити лише вжите у резолютивній частині рішення словосполучення "або зміни статусу позивача". На думку колегії суддів зазначене словосполучення не містить чітко сформульованого логічного вислову, а може бути лише частиною якогось іншого, більш широкого висновку.

Так само наявність такого словосполучення може свідчити й про те, що воно в резолютивній частині взагалі наведено помилково або внаслідок описки.

Якщо виходити з прохальної частини позовної заяви позивачки, наявної у справі №2а/1612/4655/11 (а.с.5 зазначеної справи), то у ній позивачка просила в подальшому проводити перерахунки у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму.

Натомість, вказавши у резолютивній частині про повне задоволення позову, суд не зазначив про обов'язок проводити перерахунки у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму.

Враховуючи зазначені недоліки резолютивної частини судового рішення колегія суддів не може вважати його таким, що зобов'язує проводити виплати позивачці з дня наступного, за набранням ним законної сили, з урахуванням того, що в той час були чинними інші нормативно-правові акти, які регулювали порядок проведення відповідних виплат у інший спосіб.

З цих підстав суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

При цьому суд виходить з того, що він не наділений повноваженнями ревізувати рішення суду, яке набрало законної сили, або ж виправляти у ньому описки чи помилки, або ж роз'яснювати його на власний розсуд.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача сплатити з урахуванням інфляційних втрат за час прострочення, 3% річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 цього Кодексу і визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні правовідносини з виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Частиною другою ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання слід з'ясувати: чи існує зобов'язання між сторонами, чи це зобов'язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов'язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Передбачена ст. 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Оскільки будь-яких обмежень у застосуванні зазначених норм до спірних правовідносин не встановлено, колегія суддів зобов'язує відповідача сплатити недоплачені суми пенсії з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Щодо вимоги позивачки сплатити суму боргу в сумі 832227 грн., то колегія суддів в цій відмовляє у її задоволенні, оскільки в матеріалах справи відсутній будь-який розрахунок цієї суми. Крім того, в матеріалах справи відсутні також відомості про фактично сплачені суми пенсії за відповідний період, що унеможливлює стягнення конкретної суми боргу.

При цьому обраний судом спосіб захисту у вигляді зобов'язання сплатити суму заборгованості за чітко визначений період, на думку колегії суддів буде належним способом захисту порушеного права позивачки.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, допущені судом першої інстанції при розгляді цієї справи є підставами для скасування прийнятого судового рішення та ухвалення нового - про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, постанову Лугинського районного суду Житомирської області від "27" жовтня 2017 р. скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Овруцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виконання постанови Лугинського районного суду Житомирської області у справі №2а/0612/4655/11-а від 10.11.2011 року, починаючи з 23.07.2011 року по 14.09.2012 року.

Зобов'язати Овруцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 визначений постановою Лугинського районного суду Житомирської області у справі №2а/0612/4655/11-а від 10.11.2011 року розмір пенсії, починаючи з 23.07.2011 року по 14.09.2012 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: М.М. Капустинський

І.Г. Охрімчук

Повне судове рішення складено "05" квітня 2018 р.