Постанова № 73248943, 05.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 р. Справа № 818/1847/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чалого І.С.

суддів: Калиновського В.А. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 (суддя С.М. Глазько, м. Суми) по справі № 818/1847/17

за позовом ОСОБА_1

до Зарічного відділу Державної виконавчої служби міста Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області

про скасування постанови та повернення виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1В.) з адміністративним позовом до Зарічного відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області, в якому просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2017 року у рамках ВП № 53615417; скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 20.03.2017 року у рамках ВП № 46350172; повернути виконавчий збір у розмірі 22972,85 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 відмовлено у відкритті провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області в частині позовних вимог щодо скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 20.03.2017 року у рамках ВП № 46350172.

В іншій частині позовних вимог провадження у справі було відкрито.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обгрунтування доводів апеляційної скарги стверджує, що судом першої інстанції не враховано приписи ч. 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду.

У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 28.01.2015 державним виконавцем Зарічного відділу ДВС м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 591/1485/14-ц виданого 21.10.2014 про стягнення 229728,56 грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" ВП № 46350172.

30.01.2015 позивач у добровільному порядку сплатив заборгованість за кредитним договором у розмірі 229728,56 грн. та судові витрати у розмірі 1148,00 грн.

03.08.2016 була прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 46350172.

20.03.2017 відповідачем в рамках виконавчого провадження ВП № 46350172 була прийнята постанова про стягнення виконавчого збору в сумі 22972,85 грн.

В цей же день відповідачем була прийнята оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження № 53615417.

На виконання вказаної постанови відповідно до квитанції ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" від 20.11.2017 позивач сплатив на користь відповідача суму 22972,85 грн. з призначення платежу "оплата за ВП № 53615417".

Позовні вимоги вмотивовані тим, що постанова про стягнення виконавчого збору була прийнята протиправно, оскільки в наданий відповідачем час, для добровільного виконання рішення, позивач сам сплатив всі належні суми, а тому не було підстав для прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, а як наслідок не було підстав і для прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2017 у ВП № 53615417 та стягувати відповідні кошти.

Постановлюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції керувався п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України (в редакції Закону до 15.12.2017), відповідно до якої суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному випадку спірні постанови про стягнення виконавчого збору винесені відповідачем у межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у цивільній справі.

Таким чином, постанова державного виконавця, прийнята у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду по цивільній справі, повинна бути оскаржена до суду, який видав виконавчий документ за приписами ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне вказати таке.

Статтею 17 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV) передбачалось, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (частина 1 статті 17).

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи - постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу (пункт 7 частини 2 статті 17).

Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання регламентувалися статтею 22 Закону № 606-XIV.

Пунктом 2 частини 1 цієї статті установлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, за змістом пункту 7 частини другої статті 17 та пунктом 2 частини 1 статті 22 Закону № 606-XIV постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами, які можуть бути пред'явлені до виконання на протязі одного року.

У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору (частина 6 статті 28).

З 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (тут і далі - Закон № 1404-VIII в редакції, що була чинною на час винесення спірних правовідносин).

Пунктом 7 Розділу XIII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Частиною 1 статті 12 Закону № 1404-VIII установлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно із частиною 3 статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 181 КАС України (в редакції на час постановлення оскаржуваної ухвали) передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За правилами статті 383 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини другої статті 384 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Таким чином, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно статті 74 Закону № 1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Закон № 1404-VIII, яким надано право сторонам, іншим учасникам та особам оскаржувати постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, набрав чинності 05 жовтня 2016 року.

Аналіз цих норм дає підстави зробити висновок, що з 05 жовтня 2016 року юрисдикційно спори про оскарження постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору відносяться до адміністративних судів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 по справі К/9901/94/18.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що постанову про стягнення виконавчого збору в рамках ВП № 46350172 прийнято 20.03.2017 та при прийнятті цієї постанови державний виконавець керувався статтями 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження", тобто нормами Закону № 1404-VIII.

Отже, враховуючи приписи ст. 74 Закону № 1404-VIII, сторона виконавчого провадження має право оскаржити постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору до відповідного адміністративного суду.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що дану справу в частині позовних вимог щодо скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 20.03.2017 у рамках ВП № 46350172 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно встановлено обставини у справі, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 320 КАС України.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 по справі № 818/1847/17 скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області в частині позовних вимог щодо скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 20.03.2017 у рамках ВП № 46350172 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5