Окрема думка судді № 73248901, 27.03.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Окрема думка

В порядку ч. 3 ст. 34 КАС України

"27" березня 2018 р. Справа № 525/1076/17

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Великобагачанського районного суду Полтавської області з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив: визнати дії Великобагачанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області по відмові в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах необгрунтованими, протиправними та такими, що порушують його права як громадянина України та пенсіонера за віком; визнати протиправним та скасувати рішення начальника Великобагачанського ОУПФУ № 74 від 29.06.2017 р. про відмову у призначенні йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; зобов’язати відповідача призначити йому пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 10.04.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.04.2017 р. йому виповнилося 50 років і він відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 26.05.2017 р. звернувся до Великобагачанського ОУПФУ із письмовою заявою про призначення пенсії за віком з огляду на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону. Рішенням колегіального органу з призначення пенсій Великобагачанського ОУПФУ від 29.06.2017 р. № 74 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі того, що відсутні необхідні документи, що підтверджують період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в установленому законом порядку. Подальші звернення до відповідача не змінили рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому позивач, з посиланням на положення Конституції України, ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вважає відмову відповідача у призначенні йому пенсії за віком неправомірною.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15.12.2017 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений: визнано протиправними дії Великобагачанського ОУПФУ щодо призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язано Великобагачанського ОУПФУ призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 10.04.2017 р., дня виникнення права на призначення пенсії.

Відповідачем подана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 р. апеляційну скаргу Великобагачанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задоволено. Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15.12.2017 р. скасовано, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.

Я не погоджуюся з рішенням суду апеляційної інстанції, яке ухвалене за наслідками розгляду справи, з наступних підстав.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що 26.05.2017 р. позивач звернувся до Великобагачанського ОУПФУ із заявою щодо призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, як ліквідатору наслідків на Чорнобильській АЕС, але рішенням колегіального органу з призначення пенсії Великобагачанського ОУПФУ від 29.06.2017 р. № 74 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, з підстав відсутності документів, підтверджуючих в установленому порядку періоди роботи в зоні відчуження.

При ухваленні судового рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що погоджуючись із загальним висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною відмову пенсійного органу у призначенні йому пенсії на підставі ст. 55 Закону № 796-ХІІ, колегія суддів зазначає, що документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом, зокрема і призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». Надані позивачем пенсійному органу документи посвідчують ту обставину, що він під час проходження строкової військової служби у військовій частині 39289, - у період з 02.05.1986 р. по 24.06.1986 р. приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. В довідці військової частини А-0139 від 23.09.1993 р. № 218 також зазначено, що військова частина А-0139 утворена на базі розформованої військовій частині 39289.

Таким чином, суд апеляційної інстанції фактично підтвердив, що позивачем надані достатні докази на підтвердження його статусу, який надає позивачу право на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В той же час, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про визнання дій Великобагачанського ОУПФУ протиправними та такими, що порушують його права як громадянина України та пенсіонера за віком, зазначивши при цьому, що право позивача на належний розгляд заяви від 26.05.2017 р. про призначення пенсії з прийняттям відповідного рішення (ч. 5 ст. 45 Закону № 1058) порушено не діями (тобто активною формою поведінки), а неправомірним рішенням відповідача від 29.06.2017 р.

У зв’язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування судового рішення в частині якою задоволена позовна вимога ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача призначити йому пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 10 років, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ з 10.04.2017 р., оскільки судом першої інстанції не вирішена позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення пенсійного органу від 29.06.2017 р. № 74 про відмову у призначенні йому такої пенсії.

З наведеного вбачається, що фактично єдиною підставою для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог слугував висновок суду апеляційної інстанції про те, що судом першої інстанції не розглянуто одну з позовних вимог, а саме щодо скасування рішення пенсійного органу від 29.06.2017 р. № 74 про відмову у призначенні йому такої пенсії.

Вважаю, що такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить приписам ч. 1 ст. 2 КАС України, якими передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

З матеріалів справи вбачається, що при звернення до суду першої інстанції із позовною заявою позивачем заявлені три позовні вимоги, серед яких, зокрема є і вимога про визнання протиправним та скасування рішення начальника Великобагачанського ОУПФУ № 74 від 29.06.2017 р. про відмову у призначенні йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що при вирішенні спірних правовідносин судом першої інстанції фактично не було вирішено по суті однієї з позовних вимог, а саме щодо скасування рішення пенсійного органу від 29.06.2017 р. № 74 про відмову у призначенні йому такої пенсії.

Наведена обставина стала підставою для скасування рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведені вище норми КАС України та встановлені судом апеляційної інстанції обставини, вважаю, що після встановлення тієї обставини, що судом першої інстанції фактично не розглянута по суті одна із заявлених позивачем вимог (нерозгляд якої фактично став підставою для відмови позивачу у захисті його прав та інтересів), суд апеляційної інстанції міг і був зобов’язаний вийти за межі доводів апеляційної скарги та розглянути вимогу позивача про скасування рішення начальника Великобагачанського ОУПФУ № 74 від 29.06.2017 р. про відмову у призначенні йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та ухвалити в цій частині відповідне рішення (про задоволення цієї вимоги чи про відмову у її задоволенні) і лише після цього робити висновок щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Та обставина, що рішення суду першої інстанції позивачем по справі щодо не вирішення вимоги про скасування рішення начальника Великобагачанського ОУПФУ № 74 від 29.06.2017 р. про відмову у призначенні йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в апеляційному порядку не оскаржувалося, а доводи апеляційної скарги відповідача також не містять посилання в вказану обставину, не є перешкодою для суду апеляційної інстанції вирішити спірні правовідносини в межах, наданих КАС України, повноважень.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 р. № 11-рп/2007).

Враховуючи встановлені в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції обставини з приводу того, що надані позивачем пенсійному органу документи посвідчують ту обставину, що він під час проходження строкової військової служби у військовій частині 39289, - у період з 02.05.1986 р. по 24.06.1986 р. приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а в довідці військової частини А-0139 від 23.09.1993 р. № 218 також зазначено, що військова частина А-0139 утворена на базі розформованої військовій частині 39289 і позивачем надане посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, вважаю, що в цьому випадку суд апеляційної інстанції міг змінити рішення суду першої інстанції шляхом доповнення його резолютивної частини текстом наступного змісту: «Скасувати рішення колегіального органу з призначення пенсії Великобагачанського ОУПФУ Полтавської області № 74 від 29.06.2017 р. про відмову у призначенні йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та залишити в силі рішення суду першої інстанції в іншій частині, що в свою чергу сприяло б реалізації права особи, яка звернулася до суду за їх захистом, на призначення та отримання нею пенсії.

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду ОСОБА_2